14 травня 2026 року місто Київ
справа № 752/22839/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/3856/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Курмушиної Ольги Іванівни на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кордюкової Ж.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трейтяк Ірина Валеріївна про визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки, в якому просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку, який зареєстрований в реєстрі за № 1330, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трейтяк І.В. 29.12.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, який зареєстрований в реєстрі за № 1329, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трейтяк І.В. 29.12.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року позов залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
У серпні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кравець Р.Ю. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, що становить 23 900 грн.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Кормушиною О.І. були подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких посилаючись на те, що заявлені стороною відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 23 900 грн. є необгрунтованими та явно завищеними, просила суд першої інстанції відмовити у задоволенні вказаної заяви.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 900 грн.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кормушина О.І. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, вказав на недобросовісну поведінку позивача, хоча подана представником відповідача заява про розподіл судових витрат не містить жодного посилання на факти необгрунтованості (недобросовісності) дій позивача. Звертаючись до суду з заявою представник відповідача адвокат Кравець Р.Ю, не вказував, що поведінка позивача свідчить про недобросовісність або необгрунтованість його дій та не просив суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, з підстав визначених ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Вказує, що у договорі про надання правничої допомоги не визначено порядок обчислення гонорару. Так, у Додатку № 1 зазначено, що вартість підготовки та подачі відзиву становить від 4 000 грн., подачі заяв та клопотань в процесуальному порядку від 1 000 грн. У рахунку на оплату № 64 від 03.02.2025 року вартість підготовки відзиву зазначена 6000 грн., а подачі клопотання про скасування арешту - 3000 грн. Відсутність розрахунку вказаної суми унеможливлює перевірку правильності та відповідності заявлених до стягнення з позивача розміру витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності.
Вважає, що предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних та затрат на підготовку відзиву на позовну заяву. Крім того, звертає увагу на те, що неодноразово у своїх заявах про застосування заходів примусу до позивача, закриття провадження, скасування заходів забезпечення позову та у відзиві, представник відповідача наголошував на тому, що Голосіївським районним судом міста Києва вже було розглянуто аналогічний спір між тими самими сторонами, з того самого предмету (справа № 752/14789/23). Відповідачем у вказаній справі подавався до суду відзив, зміст якого аналогічний тому, що поданий у даній справі, та були стягнуті з позивача судові витрати за його підготовку та подачу до суду, що підтверджується додатковим рішенням суду від 21 травня 2024 року у справі № 752/14789/23.
З огляду на зазначене, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 23 900 грн. фактично за подання відзиву на позовну заяву та явку адвоката у підготовчі судові засідання, не відповідає критеріям обгрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. зважаючи на відсутність необхідності повторної підготовки та подання відзиву, та обсяг наданих адвокатських послуг.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно. Представник ОСОБА_1 - адвокат Кормушина О.І. подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
З урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трейтяк І.В. про визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки.
26 серпня 2025 року судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
26 жовтня 2023 року між АО «Кравець і партнери» та ОСОБА_2 укладений договір про надання правничої допомоги №295, згідно з яким останньому надається правова допомога за його запитом.
Відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої допомоги №295 від 26 жовтня 2023 року орієнтовна вартість послуг за надання правничої допомоги визначається в Додатку № 1 до даного Договору, який є конференційним та можу бути розголошений виключно за письмовою згодою сторін, крім випадків, його розголошення при поданні до суду заяви про відшкодування судових витрат. Остаточна вартість послуг, наданих Адвокатським об'єднанням визначається в рахунку на оплату правничих послуг.
Відповідно до п. 4.5. договору про надання правничої допомоги №295 від 26 жовтня 2023 року на підтвердження факту надання адвокатським об'єднання замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акту про надані послуги. Акт про надані послуги підписується адвокатським об'єднанням у двох примірниках та надсилається замовнику, який зобов'язується протягом десять календарних днів з моменту направлення підписати його або лати мотивовану письмову відмову від підписання та надіслати один примірник підписаного акту та/або мотивованої відмови від підписання від підписання в термін, вказаний в цьому пунктів, послуги Адвокатським об'єднання вважаються наданими належним чином без будь- яких претензій.
Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 295 від 26.10.2023 сторони погодили вартість наступних послуг: підготовка та подача відзиву від 4 000 грн., підготовка та подача заяв та клопотань в процесуальному порядку від 1 000 грн., участь в судовому засідання (виїзд на судове засідання) на території м. Києва від 4 300 грн.
11 грудня 2024 року АО «Кравець і партнери» видало ордер серії АА №1501541 адвокату Кравцю Р.Ю. на представництво інтересів ОСОБА_2 в Голосіївському районному суді міста Києва.
Згідно з попереднім розрахунком витрат на правову допомогу їх вартість становить 16 600 грн. (підготовка та подача касаційної скарги 6 000 грн., підготовка клопотання про закриття провадження у справі 1 000 грн., підготовка клопотання про застосування заходів процесуального примусу 1 000 грн., участь у планових двох судових засіданнях 8 600 грн.)
АО «Кравець і партнери» видало ОСОБА_2 рахунки на оплату: №64 від 03 лютого 2025 року на суму 6 000 грн. за відзив; №65 від 03 лютого 2025 року на суму 1 000 грн. за клопотання про закриття провадження у справі; № 66 від 03 лютого 2025 року на суму 1 000 грн. за клопотання про застосування заходів процесуального примусу; № 99 від 17 лютого 2025 року на суму 4 300 грн. за участь в судовому засіданні 12 лютого 2025 року; № 286 від 16 квітня 2025 року на суму 3 000 грн. за клопотання про скасування арешту майна; № 299 від 22 квітня 2025 року на суму 4 300 грн. за участь в судовому засіданні 21 квітня 2025 року; № 622 від 26 серпня 2025 року на суму 4 300 грн. за участь в судовому засіданні 26 серпня 2025 року.
Зазначені рахунки були оплачені ОСОБА_2 відповідно до платіжних інструкцій від 26 лютого 2025 року № 1.99176991.1, від 16 квітня 2025 року № 1.118766007, № 1.118765423.1, № 1.118746395.1, від 25 квітня 2025 року № 1.121563145.1, від 27.08.2025 № 1.281044793.1, № 1.280787655.1.
Також сторонами договору про надання правничої допомоги №295 від 26 жовтня 2023 року були складені акти про надання послуг від 16 квітня 2025 року №234, 235, 236, від 17 лютого 2025 року №63, від 27 серпня 2025 року №495, №496 від 25 квітня 2025 року №260, у яких сторони погодили вартість наданих послуг.
Постановляючи ухвалу про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, проте особисто ні позивач, ні його представники не з'являлися у підготовчі засідання, що свідчить про недобросовісні дії з боку позивача. Подальше залишення позову без розгляду у зв'язку з повторними неявками представників позивача свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків.
Суд вважав, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 23 900 грн. відповідають критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності з урахуванням складності справи та її значення для сторін.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що саме по собі звернення з позовом до суду та подання заяви про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених ним судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
За приписами ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За приписами частини 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Аналіз наведених положень приводить до висновку, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, з'ясуванню підлягають обставини, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, чи зловживав своїми правами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що, позивач звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, проте особисто ні позивач, ні його представники не з'являлися у підготовчі засідання, що свідчить про недобросовісні дії з боку позивача.Подальше залишення позову без розгляду у зв'язку з повторними неявками представників позивача свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків.
За змістом частини п'ятої статті 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 751/10961/16.
Верховним Судом у складі колегії судців Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.01.2021р. у справі № 521/3011/18 було зазначено, що: «З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необгрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на: 1) професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, що повною мірою відповідає принципу диспозитивності цивільного процесу.
Стороною позивача було подано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій зазначалося про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у пункті 21 додаткової постанови зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проаналізувавши вартість і обсяг наданих відповідачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній справі, зважаючи на її складність в контексті пред'явлених вимог та кількість поданих представниками відповідача процесуальних документів, ціну позову, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, апеляційний суд дійшов вважає, що сума витрат на правничу допомогу визначена у заяві про ухвалення додаткового рішення у розмірі 23 900 грн. є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушений був понести відповідач у цій справі.
Виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, статусу обох сторін у спірних правовідносинах, обсягу фактично наданих відповідачу послуг з правової допомоги та заперечень сторони позивача в контексті положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України, на переконання апеляційного суду, стягнення судових витрат, понесених відповідачем у вказаній справі у розмірі 23 900 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в його інтересах, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.
Враховуючи наявність підстав для зменшення розміру суми судових витрат, колегія суддів вважає, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню компенсація понесених ним судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних із розглядом цивільної справи в суді першої інстанції в розмірі 10 000,00 грн. Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарг, зміну ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року та зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 23 900 грн. до 10 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Курмушиної Ольги Іванівни - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року змінити, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 23 900 грн. до 10 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року.
Головуючий
Судді: