Головуючий у суді першої інстанції: Вознюк С.М.
справа № 359/4712/25
провадження № 33/4346//2025
23 грудня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Александрова Дмитра Олександровича, та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фізична особа - підприємець, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 130 та ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2025 року,-
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2025 року об'єднані справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за № 3/359/2272/2025 (справа № 359/4712/25) за ч.4 ст.130 КУПаП, за № 3/359/2273/2025 (справа № 359/4713/24) за ст.124 КУпАП в одне провадження, присвоївши спільний номер № 3/359/2272/2025 (справа № 359/4712/25).
Визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення, на підставі ч.2 ст.36 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., що слід стягнути на користь Держави України з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, 2 липня 2025 року, а після повернення першої апеляційної скарги, 6 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, зміст якої доповнив, та просив скасувати постанову суду першої інстанції щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції, змінивши кваліфікацію, вийшов за межі фабули адміністративного протоколу та порушив принцип диспозитивності адміністративного провадження і юридичної визначеності. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Якщо суд дійшов висновку, що відсутні ознаки складу , інкримінованого органом поліції за ч.4 ст.130 КУпАП, він мав єдину законну процесуальну альтернативу - закрити провадження у справі, а не замінювати цей склад іншим, який не був відображений в протоколі.
У даній справі протокол було складено виключно за ч.4 ст.130 КУпАП, жодного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП не існує. Відтак відсутній належний обвинувачуваний документ щодо складу, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Фактична зміна судом кваліфікації діяння без нового проколу позбавила ОСОБА_1 права на ефективний захист саме від такого складу, який йому інкриміновано, і суперечить ст.62 Конституції України, відповідно до якої всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. У заяві зазначає про те, що він у межах передбаченого законом строку подав апеляційну скаргу на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2025 року. В апеляційній скарзі він допустив технічну помилку, а саме помилково вказав дату постанови від 25 червня 2025 року, замість правильної дати - 24 червня 2025 року. При цьому номер справи зазначено вірно, зміст скарги однозначно свідчив про те, яку саме постанову він мав оскаржити. Незважаючи на це, Київський апеляційний суд постановою від 14 липня 2025 року ухвалив повернути апеляційну скаргу, посилаючись на відсутність в матеріалах справи постанови від 25 червня 2025 року. Про факт винесення такої постанови йому не було повідомлено, копія постанови судом не надсилалася. Лише 4 серпня 2025 року, перевіряючи в реєстрі судових рішень інформацію про стан справи, він вперше дізнався про факт повернення апеляційної скарги. Таким чином, вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений ним з поважних причин.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2025 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
Постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2025 року оскаржується лише в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст.130 ч.1 КУпАП. В іншій частині постанова суду першої інстанції ОСОБА_1 не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Александров Д.О. апеляційну скаргу з урахуванням доповнень підтримали і просили задовольнити.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Александрова Д.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього штраф на користь держави у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volvo FH 13.440» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці події та у відповідному медичному закладі охорони здоров'я.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 18 квітня 2025 року о 23 год.35 хв. в с.Щасливе вул.Харківське шосе, 1 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volvo FH13.440» д.н.з. НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди за його участю та після чого вживав алкогольні напої, а саме пиво до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.10є ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.130 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КупАП, суддя суду першої інстанції виходив із того, що дії ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП кваліфіковано невірно, оскільки доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення - вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, або після того як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, - до протоколу додано не було. При цьому суддею суду першої інстанції були враховані надані у судовому засіданні пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Александрова Д.О., який пояснював, що ОСОБА_1 вживав спиртні напої до ДТП, а не після неї.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Так, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом ( ст.245 КуПАП).
Згідно вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для її правильного вирішення справи. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в частині визнання його винним в адміністративному правопорушенні, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП прийнята поза межами обставин та кваліфікації дій особи, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕРП № 304967 від 19 квітня 2025 року.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суддя суду першої інстанції перебрав на себе функції органу обвинувачення та самостійно перекваліфікував дії ОСОБА_1 , що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Частиною четвертою статті 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівникам), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільненого від проведення такого огляду.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб- накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
При цьому частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Санкція ч.4 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцяти діб, з позбавленням права керування транспортним и засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцяти діб.
Положення статті 294 КУпАП визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, а в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.
Ураховуючи, що судом першої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, апеляційний суд позбавлений можливості перекваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП та застосувати до ОСОБА_1 санкцію за ч.4 ст.130 КУпАП, оскільки такі стягнення буде значно посилене.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, оскільки суддею суду першої інстанції притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, тому постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2025 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та притягнення його до відповідальності з накладенням адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення в цій частині направити до суду першої інстанції на новий розгляд, оскільки суд апеляційної інстанції самостійно позбавлений можливості перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч. 4 ст.130 КУпАП, так як відповідальність за цією статтею значно посилена по рівнянню у відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Александрова Дмитра Олександровича на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2025 року задовольнити частково.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2025 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та закриття провадження по справі відносно нього за вказаною статтею у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення залишити без змін.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2025 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та притягнення його до відповідальності з накладенням адміністративного стягнення за ч.1 ст,130 КУпАП скасувати, направити справу про адміністративне правопорушення в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: О.І.Шкоріна