Справа № 320/59009/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
12 травня 2026 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого- судді - Кравченка Є.Д.,
суддів - Осіпової О.О., Златіна С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Галицького Д.А.,
представника позивача - Рачинської К.О.,
представника відповідача - Шевченко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство «Саливонківський цукровий завод» (далі по тексту також позивач, ПрАТ «Саливонківський цукровий завод») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2025 №0537150404.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у спірному податковому повідомленні-рішенні не зазначено жодної обставини, передбаченої підпунктом пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України для його прийняття, що свідчить про прийняття такого рішення не у спосіб, встановлений законом. Позивач вважає протиправним посилання у спірному податковому повідомленні-рішенні на підстави його прийняття (акт перевірки та рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі №320/10922/23), оскільки в акті перевірки невірно розраховані сума та період, а також у зв'язку з відсутністю такого документа як «рішення Шостого апеляційного адміністративного суду 320/10922/23 від 19.11.2025». Позивач наголошує на наявності постанови, а не рішення Шостого апеляційного адміністративного суду. На думку позивача, відповідач у спірному податковому повідомленні-рішенні повинен був зазначити судове рішення суду першої, а не апеляційної інстанції. Також позивач наголосив, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не вказано та не заповнено ані період, ані суму штрафу, незважаючи на обов'язковість заповнення, неправильно розраховано штрафну санкцію за прострочення на 103 календарні дні по податковим накладним №№18, 29, 17, оскільки такого прострочення не було.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 судом внесено виправлення до вступної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року, зазначивши правильну дату його постановлення - « 17 лютого 2026 року» замість « 19 лютого 2026 року», не зачіпаючи при цьому, суті судового рішення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, зокрема, вказує на неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права. Зауважив, що розрахунок штрафних санкцій містить технічну описку, зокрема податкова накладна №18 складена 30.09.2021, податкова накладна №29 складена 31.10.2021, податкова накладна №17 складена 30.11.2021, а зареєстровані 07.09.2022. Тобто, податкові накладні складені у різний період, а зареєстровані в один день, проте, у розрахунку вказано строк прострочення для всіх вказаних накладних 103 дні, що не відповідає як арифметичний моделі, так і юридичному обґрунтуванню правильності обрахунку строку для правильного визначення розміру штрафної санкції.
Суд першої інстанції посилається на правило звільнення від доказування з огляду преюдиційного підходу на підставі постанови апеляційної інстанції від 19.11.2025 по справі №320/10922/23. Водночас, у вказаній постанові, апеляційна інстанція вказувала «про відсутність підстав для застосування до платників податків штрафних санкцій за порушення строку реєстрації податкових накладних, починаючи з 01 березня 2020 року, проте за період до 01 березня 2020 року такі штрафні санкції підлягають застосуванню.» Суд першої інстанції не врахував таку позицію апеляційної інстанції та погодився із розрахунком контролюючого органу про затримання реєстрації податкової накладної №126, яка складена 31.01.2020, а зареєстрована 31.01.2021 на кількість 31 день.
Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не об'єктивно визначав обставини, зокрема не врахував ухвалу Верховного Суду від 08.08.2025 по справі №320/10922/23 де вказано «...73. Колегія суддів Верховного Суду визнає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень дійшли помилкових висновків з огляду на неправильне застосуванням норм матеріального права». Отже, виникає, «правовий казус», де з одного боку вища інстанція вказує про помилковість висновків судових рішень, проте такі рішення наразі набрали законної сили, а доводи позивача щодо необхідності приведення у відповідність суті питання до вимог закону залишені поза увагою.
Доводами позивача також були питання визначення вини, на підставі чого контролюючий орган і суд першої інстанції дійшли висновку про наявність вини, якщо таке питання не досліджувалось ані контролюючим органом, ані судом. Між тим, позивач зазначав що Наказом ДПС України від 24.02.2022 №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів» зупинилось податкове супроводження позивача з боку ГУ ДПС у Київській області, не працювали ані сервіси, ані електронні системи, ані відповідні реєстри, податкове супроводження по суті було «на паузі». Судом першої інстанції не визначались обставини, що пом'якшують відповідальність відповідно до вимог ст.112-1 Податкового кодексу України, та не застосовувались положення пп.113.6 ст.113 Податкового кодексу України, а також не врахована належним чином позиція КСУ, викладена у Рішенні від 26.11.2025 у справі № 3-133/2021(299/21) .
Відтак, апелянт просив скасувати рішення першої інстанції та ухвали нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Від Головного управління ДПС у Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 по справі № 320/59009/25 без змін.
Обґрунтовуючи відзив на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що п.120-1 ПК України визначено, що порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН тягне за собою накладення штрафу на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог ст. 192 та ст. 201 ПК України покладено обов'язок щодо такої реєстрації. В ході перевірки встановлено порушення граничних строків реєстрації 13 податкових накладних, відповідно до акта камеральної перевірки.
Додатково, відповідач зазначив, що у п. 1-4 розділу 1 «Щодо неповного з'ясування обставин у справі», розділі 2 «Порушення норм матеріального права» апеляційної скарги доводи позивача фактично зводяться до незгоди із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №320/10922/23 від 19.11.2025. Водночас, ГУ ДПС у Київській області зазначає, що правомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкових накладних вже було предметом розгляду у межах адміністративної справи №320/10922/23, внаслідок чого у даній справі суд не вправі ставити під сумнів преюдиціальні факти, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі незгоди позивача із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду він не позбавлений права на касаційне оскарження такого судового рішення. Отже предметом розгляду справи № 320/59009/25 не можуть бути обставини які були предметом розгляду у справі №320/10922/23 та щодо яких вже було надано оцінку судами.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.04.2026. Також судом продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.
Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 суд відклав розгляд справи до 12.05.2026.
Представник апелянта у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши правову позицію позивача та відповідача під час судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 - без змін, мотивуючи це наступним.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «Саливонківський цукровий завод» (ідентифікаційний код 00372517, місцезнаходження: 08652, Київська область, Васильківський район, село Ковалівка, вулиця Монастирська, будинок 8) є юридичною особою, яка перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Київській області.
ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з питання своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ПрАТ «Саливонківський цукровий завод» за січень 2020 року, вересень, жовтень, листопад 2021 року, лютий, червень, липень, жовтень 2022 року, за підсумками якої складено акт перевірки від 08.11.2022 №11901/10-36-04-06/00372517 (далі по тексту акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201, абзацу 3 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та Закону №2260-ІХ, які полягають у несвоєчасній реєстрації таких податкових накладних:
1) від 31.01.2020 № 126, зареєстрована 31.01.2021, кількість днів затримки - 351, сума податку на додану вартість 3142,09 грн, розмір штрафу 40%;
2) від 30.09.2021 № 18, зареєстрована 07.09.2022, кількість днів затримки 103, сума податку на додану вартість 9851127 грн, розмір штрафу 40%;
3) від 31.10.2021 № 29, зареєстрована 07.09.2022, кількість днів затримки - 103, сума податку на додану вартість 13453684 грн, розмір штрафу 40%;
4) від 30.11.2021 № 17, зареєстрована 07.09.2022, кількість днів затримки - 103, сума податку на додану вартість 5179859 грн, розмір штрафу 40%;
5) від 30.06.2022 № 8, зареєстрована 22.07.2022, кількість днів затримки - 7, сума податку на додану вартість 498,18 грн, розмір штрафу 100%;
6) від 30.06.2022 № 6, зареєстрована 22.07.2022, кількість днів затримки - 7, сума податку на додану вартість 2,97 грн, розмір штрафу 10%;
7) від 30.06.2022 № 9, зареєстрована 22.07.2022, кількість днів затримки - 7, сума податку на додану вартість 742,23 грн, розмір штрафу 10%;
8) від 30.06.2022 № 7, зареєстрована 22.07.2022, кількість днів затримки 7, сума податку на додану вартість 1292,67 грн, розмір штрафу 10%;
9) від 30.06.2022 № 5, зареєстрована 19.07.2022, кількість днів затримки - 4, сума податку на додану вартість 105240 грн, розмір штрафу 10%;
10) від 14.02.2022 № 13, зареєстрована 19.07.2022, кількість днів затримки - 5, сума податку на додану вартість 660 грн, розмір штрафу 10%;
11) від 31.07.2022 № 9, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів затримки - 2, сума податку на додану вартість 2944,53 грн, розмір штрафу 10%;
12) від 30.06.2022 № 10, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів затримки - 33, сума податку на додану вартість 2944,53 грн, розмір штрафу 30%;
13) від 12.10.2022 № 11, зареєстрована 01.11.2022, кількість днів затримки - 1, сума податку на додану вартість 398292,40 грн, розмір штрафу 10%.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2022 №13383/0406, яким за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до позивача застосовано штраф у сумі 11 446 975,86 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.11.2022 №13383/0406 в частині застосування до Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 942,63 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» задоволено частково.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 скасовано частково.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.11.2022 №13383/0406 в частині застосування до Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11393868 грн.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08.08.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі №320/10922/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» та Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 0.10.2023 залишено без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без змін.
Після цього ГУ ДПС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.11.2025 №0537150404, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 11 446 033,23 грн. В якості підстав прийняття означеного ППР міститься посилання на акт перевірки та рішення Шостого апеляційного адміністративного суду №320/10922/23 від 19.11.2025.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, правомірність штрафу та його розмір тощо не можуть бути предметом спору у цій справі, оскільки відповідні обставини вже досліджувалися та аналізувалися під час розгляду справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення 20.11.2022 №13383/0406, прийнятого за наслідками тієї самої перевірки.
Суд першої інстанції зазначив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №320/10922/23, яке було залишено без змін постановою апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.11.2022 №13383/0406 в частині застосування до Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 942,63 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 28.11.2025 №0537150404 винесено саме у зв'язку із закінченням судового оскарження попередньо винесеного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.11.2022 №13383/0406 та його частковим скасуванням, що відповідає положенням Порядку №1204. Відтак, оскільки рішенням у справі №320/10922/23 були встановлені обставини правомірного застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 11 446 033,23 грн, вказані обставини визнаються судом преюдиціальними та не підлягають доказуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи а зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з абзацом 4 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Абзацом 14 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної.
Тобто, законодавець передбачив для платників відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.
Так, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що на платника податків покладено обов'язок щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН у строк, встановлений податковим законодавством, а саме: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних є підставою для відповідальності у вигляді штрафу за пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Суд зазначає, що наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, правомірність штрафу та його розмір тощо не можуть бути предметом спору у цій справі, оскільки відповідні обставини вже досліджувалися та аналізувалися під час розгляду справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення 20.11.2022 №13383/0406, прийнятого за наслідками тієї самої перевірки.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на ту обставину, що предметом оскарження у справі № 320/10922/23 було податкове повідомлення-рішення від 20.11.2022 № 13383/0406, прийняте на підставі акта перевірки від 08.11.2022 №11901/10-36-04-06/00372517, у якому відображено висновки щодо порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201, абзацу 3 підпункту 69.1 пункту 69.1 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та Закону № 2260-ІХ, які полягають у несвоєчасній реєстрації податкових накладних.
Як зазначалося раніше, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №320/10922/23, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.11.2022 №13383/0406 в частині застосування до Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 942,63 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Згідно із пунктом 6-9 Розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846), якщо за результатами адміністративного оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, збільшуються, то, крім раніше сформованого податкового повідомлення-рішення, складається та додатково надсилається (вручається) окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному порядку, наданої підрозділами, до функції яких належить розгляд таких скарг.
Якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку, наданої відповідними підрозділами контролюючого органу, до функцій яких належить розгляд скарг в адміністративному порядку та/або супроводження справ у судах, складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов'язань, суми зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, яке містить виправлені показники з урахуванням рішення контролюючого органу. У разі необхідності до такого податкового повідомлення-рішення додається новий розрахунок грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 6-8 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконувачем його обов'язків, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.
Матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 28.11.2025 №0537150404 винесено саме у зв'язку із закінченням судового оскарження попередньо винесеного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.11.2022 №13383/0406 та його частковим скасуванням, що відповідає вищенаведеним положенням Порядку №1204.
В силу положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки рішенням у справі №320/10922/23 були встановлені обставини правомірного застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 11 446 033,23 грн, вказані обставини визнаються судом преюдиціальними та не підлягають доказуванню.
Спростовуючи доводи позивача стосовно того, що податкові накладні складені у різний період (ПН №18 складена 30.09.2021, ПН №29 складена 31.10.2021, ПН №17 складена 30.11.2021), а зареєстровані в один день - 07.09.2022, однак у розрахунку вказано строк прострочення для всіх вказаних накладних 103 дні апеляційний суд зазначає наступне.
Зміна нормативно-правового регулювання, зокрема прийняття Закону України №2260-ІХ від 12.05.2022 зумовило зупинення дії мораторію встановленого на період карантину (щодо COVID-19) та припинення дії положень 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо звільнення з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину платників податків від сплати штрафних санкцій.
Відтак, кількість днів порушення термінів реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРП визначено для вказаних податкових накладних №18 від 30.09.2021, № 29 від 31.10.2021, № 17 від 30.11.2021 обчислена з урахуванням зазначених змін.
Щодо доводів позивача про не врахування судом першої інстанції позиції суду апеляційної інстанції, яка викладена у постанові від 19.11.2025 у справі № 320/10922/23, зокрема « про відсутність підстав для застосування до платників податків штрафних санкцій за порушення строку реєстрації податкових накладних, починаючи з 01 березня 2020 року, проте за період до 01 березня 2020 такі штрафні санкції підлягають застосування» колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції правомірно врахував преюдиційні обставини, викладені у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі № 320/10922/23, які були підтверджені судом апеляційної інстанції. Так, суд першої інстанції щодо вказаних обставин зокрема зазначив «…реєстрація такої накладної була здійснена 31.01.2021, тобто у період дії положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України щодо звільнення з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину платників податків від сплати штрафних санкцій.
Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 40% за затримку реєстрації означеної податкової накладної на 351 календарний день, оскільки такі штрафні санкції мають застосовуватись у розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній за порушення строку реєстрації до 15 календарних днів (у даному випадку строк, за який має бути нарахований штраф з 16.02.2020 по 29.02.2020 включно)
У свою чергу, штрафні санкції за порушення строку реєстрації податкової накладної починаючи з 01.03.2020 по 31.01.2021 не застосовуються.
Таким чином, оскільки сума ПДВ за податковою накладною від 31.01.2020 № 126 складає 3142,09 грн, правомірним є застосування штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 314,21 грн.».
Також суд відхиляє твердження апелянта про те, що ані контролюючий орган, ані суд не досліджували питання наявності вини у Приватного акціонерного товариства «Саливонівський цукровий завод», оскільки судами першої та апеляційної інстанції в межах розгляду справи № 320/10922/23 було досліджене питання допущення позивачем порушення строків реєстрації податкових накладних, наслідком чого стало застосування до апелянта санкцій визначених податковим повідомленням-рішенням від 20.11.2022 № 13383/0406.
Суд визнає непереконливими доводи позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що розрахунок штрафних санкцій підписано головним державним інспектором Бориспільського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Київській області Наталія Шкребко. Водночас, слід зауважити, що відповідно до оприлюдненої інформації, що міститься на офіційному сайті ГУ ДПС у Київській області, у вкладці уповноважені особи, серед переліку уповноважених осіб відсутня особа як «Наталія Шкребко».
Щодо покликань апелянта про те, що у оспорюваному податковому повідомленні-рішення зазначено підставу для його прийняття «рішення», а не «постанову» Шостого апеляційного адміністративного суду №320/10922/23 від 19.11.2025, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень частини першої статті 241 КАС України постанова є одним з видів судового рішення. Крім того, на переконання суду, неправильно формулювання контролюючим органом виду судового рішення суду апеляційної інстанції не може бути підставою для скасування правомірно застосованих до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Стосовно тверджень позивача про незазначення відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні жодної обставини, передбаченої відповідним підпунктом пункту 54.3 статті 54 ПК України, незазначення у ньому ані періоду, ані суми штрафу, підписання розрахунку штрафних санкцій неуповноваженою особою, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли недотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 встановила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Суд зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття акта, зокрема і щодо невірного зазначення наявності штатної одиниці головного бухгалтера, не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем окремих процедурних питань при здійсненні розгляду заперечень на акт перевірки, які не були дотримані відповідачем у повному обсязі під час прийняття оскаржуваних рішень, не може потягнути за собою безумовне їх скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконних рішень.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.05.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.
Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.
Апеляційний суд при вирішенні даної справи також враховує позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі № 500/26/22.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначення підписантом розрахунку штрафних санкцій до спірного податкового повідомлення-рішення Наталія Шкребко , незазначення підпункту пункту 54.3 статті 54 ПК України у ньому не впливає на висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які мали наслідком винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 26.11.2025 у справі № 3-133/2021 (299/21), в пункті 8 якого Конституційний Суд України зазначає, що з огляду на системну єдність Конституції України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України) пов'язаний із принципом презумпції невинуватості (стаття 62 Основного Закону України), та зауважує, що під час застосування санкцій, які за суттю співмірні з кримінальним покаранням, вирішальним є встановлення законодавцем обов'язку для правозастосовного органу довести вину суб'єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають урахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи. Колегія суддів зазначає наступне.
В пункті 8 Рішення Конституційного Суду України від 26.11.2025 у справі № 3-133/2021 (299/21), Конституційний Суд України констатував, що судова практика застосування приписів Кодексу, як і наукова доктрина, формують дискурс упровадження необхідності доведення вини платника податків у податкових правовідносинах. Такий підхід дає можливість утілити конституційні гарантії в порядок притягнення до фінансової відповідальності платника податків у тих випадках, коли доведення вини як істотний елемент складу правопорушення дає змогу індивідуалізувати конкретну справу, тобто реалізувати розсуд та застосувати справедливу санкцію як уповноваженим контролюючим органом, так і судом (суддею).
Як було зазначено Київським окружним адміністративним судом у рішенні від 03.10.2023 у справі № 320/10922/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 «…Судом встановлено, що позивач мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання. Наявність можливості для дотримання строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН підтверджується самим фактом такої реєстрації, проведеної з порушенням граничних строків, за наявності при цьому незмінної обставини, на яку посилається позивач в якості обґрунтування причини порушення таких строків, - введеного в Україні воєнного стану. У зв'язку з цим сама по собі ця обставина (воєнний стан) не може бути безумовною підставою для звільнення платників податків від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних, без обґрунтування того, яким чином ця обставина вплинула на можливість виконання податкового обов'язку, та з урахуванням того, що незважаючи на воєнний стан позивач продовжує здійснювати відповідну реєстрацію.».
Зазначені обставини мають преюдиційне значення в межах розгляду даної справи, оскільки стосуються наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
У ході розгляду справи суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи, що підтверджують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо дотримання строків реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН.
Колегія суддів акцентує увагу, що правомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкових накладних вже було предметом розгляду у межах адміністративної справи №320/10922/23, внаслідок чого у даній справі суд не вправі ставити під сумнів преюдиціальні факти, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Інші доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Водночас, до суду надійшло клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» про повернення надміру сплаченої суми судового збору у розмірі 15140,00 грн.
З матеріалів справи встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Саливонківський цукровий завод» під час звернення до суду з даною апеляційною скаргою було сплачено судовий збір у сумі 60560 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 101 від 10.03.2026.
Положення Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.2 п.3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору, за подання юридичною особою апеляційної скарги на рішення суду становить - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, судовий збір за подання позивачем даної апеляційної скарги підлягав сплаті у розмірі 45420 грн (30280 х150%). з урахуванням Закону України «Про судовий збір».
Отже, зайво сплачений позивачем судовий збір становив 15140 грн.
Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для повернення позивачу зайво сплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 15140 грн.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Саливонківський цукровий завод» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 - залишити без змін.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Саливонківський цукровий завод» (код ЄДРПОУ 00372517, 08652, Київська область, с. Ковалівка, вул. Монастирська, буд. 8) надміру сплачений згідно платіжної інструкції від 10.03.2026 № 101 судовий збір у розмірі 15140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст постанови буде виготовлено протягом п'яти днів.
Головуючий суддя Є.Д. Кравченко
Судді: О.О. Осіпова
С.В. Златін
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.05.2026 року.