Справа №577/2275/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/992/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Шахрайство
14 травня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської обл. від 07.05.2026,
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2026 року обвинуваченій ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 липня 2026 року з раніше визначеними умовами та розміром застави.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, обвинувачена ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити їй запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який, а також зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обгрунтування апеляційних вимог обвинувачена ОСОБА_8 вказує на те, що знаходиться під вартою тривалий час, а саме близько 1 року 2-х місяців, зазначені прокурором ризики грунтуються на припущеннях та не підтверджені доказами, прокурором не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, твердження прокурора про наявність у неї запобіжного транспортного засобу є безпідставними, не враховано наявність у неї трьох малолітніх дітей, прокурором безпідставно розцінено її переїзд до Закарпатської області на початку повномасштабного наступу як втеча від органу досудового розслідування, оскільки вона виїхала виключно у зв'язку із війною для забезпечення безпеки дітей та проживала у вітчима, на той час взагалі не знала про існування кримінального провадження стосовно неї. Також просила врахувати, що її чоловік на даний час не має відстрочки та фактично нікому доглядати за дітьми.
Обвинувачена про розгляд апеляційної скарги була повідомлена належним чином, із клопотанням про розгляд апеляційної скарги за її участю не зверталася, що згідно з ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Захисник апеляційну скаргу підтримала з мотивів, зазначених у ній.
Прокурор заперечив проти апеляційної скарги, просив врахувати, що ОСОБА_8 , будучи раніше судимою особою, маючи невідбутий строк покарання, обвинувачується у скоєнні 23 епізодів злочинної діяльності, один з яких є особливо тяжким, крім того, провадженні суду знаходяться інші кримінальні провадження стосовно неї, а тому ризик повторного скоєння кримінального правопорушення є істотним. Також зазначив, що у кримінальному провадженні залишилося допитати лише двох потерпілих, складність допиту яких виникла у зв'язку із тим, що вони є військовослужбовцями.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченої, апеляційний суд дійшов висновку, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення на таких підставах.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина 1 статті 404 КПК України).
Оскаржувану ухвалу про продовження строку тримання під вартою постановлено під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Підставами для продовження строку тримання під вартою згідно ст.199 КПК України є те, що існують обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені під час обрання запобіжного заходу ризики (зазначені у ст.177 КПК України) не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Як встановлено ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України.
У даному випадку, на переконання колегії суддів, місцевий суд, продовжуючи обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжний захід дотримався зазначених положень КПК України.
Як убачається з матеріалів, в провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження № 12022275440000999 від 4 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_8 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 і ч. 2 ст. 209 КК України, зокрема, у скоєнні особливо тяжкого злочину.
У вказаному кримінальному провадженні ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2026 року обвинуваченій ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 липня 2026 року з раніше визначеними умовами та розміром застави.
Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що судовий розгляд даного кримінального провадження триває, наведені прокурором в клопотанні ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та не зменшилися, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти цим ризикам.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про доведеність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час звернення прокурора з відповідним клопотанням не зменшилися та є актуальними, а також дійшов правильного висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Зокрема, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому з огляду на характер інкримінованих діянь, спосіб їх вчинення та суворість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, існує об'єктивна ймовірність того, що, перебуваючи на волі, вона може ухилятися від судового розгляду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З огляду на характер інкримінованих діянь, ступінь їх суспільної небезпечності, конкретні обставини провадження, розмір завданих потерпілим збитків та суворість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, існує об'єктивна ймовірність того, що, перебуваючи на волі, вона може ухилятися від судового розгляду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд також звертає увагу, що особливої ваги ризик втечі набуває у зв'язку з тим, що після повідомлення про підозру в іншому кримінальному провадженні № 12022200450000243 від 14 квітня 2022 року, ОСОБА_8 без дозволу слідчого залишила постійне місце проживання та виїхала до Закарпатської області, тим самим порушила покладені на неї процесуальні обов'язки, передбачені КПК України.
Також колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про наявність реального ризику вчинення ОСОБА_8 повторних злочинів, враховуючи кількість епізодів протиправних дій, що інкримінуються обвинуваченій, дані про її особу, які мають істотне значення для оцінки цього ризику. Зокрема, ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні значної кількості епізодів кримінальних правоплорушень, була неодноразово засуджена, є раніше судимою особою, вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2023 року засуджена за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року 6 місяців 20 днів позбавлення волі та має невідбутий строк покарання, також на розгляді в Конотопському міськрайонному суді Сумської області перебуває інше кримінальне провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_8 по обвинуваченні у скоєнні кількох кримінальних правопорушень.
А тому, ризик вчинення нових кримінальних правопорушень не є абстрактним, а ґрунтується на реальній кримінальній поведінці обвинуваченої в минулому.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ризики заявлені формально та значно зменшилися з плином часу, є необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які вказують на наявність цих ризиків.
Твердження обвинуваченої про надмірну тривалість її знаходження під вартою апеляційний суд не приймає з огляду на таке.
Дійсно, тривалість тримання обвинуваченої під вартою у цьому провадженні є значною, однак вона обумовлена не бездіяльністю суду або сторони обвинувачення, а насамперед складністю кримінального провадження, кількістю епізодів кримінальних правопорушень згідно пред'явленого обвинувачення.
Аргументи обвинуваченої щодо можливості застосування до неї більш м'яких запобіжних заходів не можуть бути прийняті судом, оскільки наявність у неї міцних соціальних зв'язків, зокрема наявність трьох дітей, не впливає на існуючи ризики у бік їх зменшення на теперішній час, враховуючи зокрема і те, що інкриміновані обвинуваченій кримінальні правопорушення вчинені щодо військових та членів їх сімей.
Посилання апелянта на твердження прокурора про наявність транспортного засобу не має суттєвого значення, оскільки суд першої інстанції при обгрунтуванні рішення про продовження строку тримання під вартою не посилався на вказану обставину.
З огляду на викладене, підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, колегія суддів не убачає, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ряду умисних тяжких і особливо тяжкого злочинів, а інший, більш м'який, запобіжний захід не зможе запобігти встановленим судом першої інстанції ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Стосовно доводів обвинуваченої про зменшення визначеного судом розміру застави колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто застава повинна бути обрана в такому розмірі, аби забезпечити попередження можливої протиправної поведінки обвинуваченого або перешкодити її виникненню та запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України, під загрозою застосування фінансових санкцій.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у кримінальному провадженні № 12022275440000999 від 4 вересня 2022 року, в якому ОСОБА_8 були пред'явлені звинувачення заволодінні шляхом обману грошима, принаймні, вісьмох потерпілих, 16 серпня 2023 року суд визначив обвинуваченій альтернативний запобіжних захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Однак, дана застава не виключила заявлених ризиків і ОСОБА_8 після внесення застави та звільнення з-під варти пред'явлені нові звинувачення у вчиненні шахрайських дій.
Отже, враховуючи значну кількість епізодів інкримінованих кримінальних правопорушень, значний розмір завданих потерпілим збитків, який перевищує 2 млн. грн, раніше визначений судом першої інстанції розмір застави, є необхідним і достатнім та зможе гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, щоб як запобігти ризику втечі, так і дуже високому ризику вчинення повторних злочинів.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422-1 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської обл. від 07.05.2026, якою ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 2 місяці до 07.07.2026 з раніше визначеними умовами та розміром - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4