Номер провадження: 22-ц/813/6120/26
Справа № 521/20311/25
Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.
Доповідач Карташов О. Ю.
07.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Питомець Артем Валерійович
на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 17 березня 2026 року
за заявою позивача про збільшення позовних вимог по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними та скасування реєстраційних дій
Історія справи
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними та скасування реєстраційних дій.
16 лютого 2026 року від представника позивача діючого на підставі ордеру від 21 листопада 2025 року надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 17 березня 2026 року прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині:
- Визнання недійсним правочину укладеного у грудні 2023 року, внаслідок якого було передано частку статутного капіталу, що становить 1000 гривень (одну тисячу гривень) від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , без згоди ОСОБА_1 ;
- Скасування реєстраційної дії за № 1005381070024000297, що була здійснена 28 грудня 2023 року, щодо Приватного підприємства «ЯНТАР» (код ЄДРПОУ 30376692) Приватним нотаріусом Калінюк Г.О., а саме зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності. Зміна установчих документів;
- Визнання недійсним правочину укладеного 12 червня 2025 року, внаслідок якого було передано частку статутного капіталу, що становить 1000 гривень (одну тисячу гривень) від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 й без згоди ОСОБА_1 ;
- Скасування реєстраційної дії за № 1005381070026000297, що була здійснена 17 червня 2025 року, щодо Приватного підприємства «ЯНТАР» (код ЄДРПОУ 30376692) Приватним нотаріусом Червинською Н.Є., а саме зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності. Зміна установчих документів;
- Визнання недійсними будь-яких змін щодо керівника, заступника керівника або інших осіб, уповноважених діяти від імені Приватного підприємства «ЯНТАР» (код ЄДРПОУ 30376692), у тому числі зміни, внесені або оформлені внаслідок дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 після 28 грудня 2023 року;
- Скасування будь-яких змін щодо керівника, заступника керівника або інших осіб, уповноважених діяти від імені Приватного підприємства «ЯНТАР» (код ЄДРПОУ 30376692), у тому числі зміни, внесені або оформлені внаслідок дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 після 28 грудня 2023 року.
У відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними та скасування реєстраційних дій в частині позовної вимоги про визнання корпоративних прав приватного підприємства «ЯНТАР» (код ЄДРПОУ 30376692) об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 прав спільної сумісної власності подружжя на корпоративні права Приватного підприємства «ЯНТАР» (код ЄДРПОУ 30376692) - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Питомець А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу від 17.03.2026 року у справі № 521/20311/25 в частині відмови у відкритті провадження щодо позовної вимоги про визнання корпоративних прав приватного підприємства «ЯНТАР» (код ЄДРПОУ 30376692) об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 прав спільної сумісної власності подружжя на корпоративні права Приватного підприємства «ЯНТАР», постановити нову ухвалу, якою збільшити позовні вимоги, шляхом приєднання до вже існуючих ще однієї вимоги, а саме: Визнати корпоративні права приватного підприємства «ЯНТАР» (код ЄДРПОУ 30376692) об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 прав спільної сумісної власності подружжя на корпоративні права Приватного підприємства «ЯНТАР».
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявлена позовна вимога, щодо визнання корпоративних прав об'єктом спільної сумісної власності подружжя належить до категорії корпоративних спорів та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Такий висновок суду, сторона позивачів вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає характеру спірних правовідносин.
В скарзі акцентується увага на тому, що в зазначеній справі спір стосується визначення правового режиму майна, набутого у період шлюбу, а саме - встановлення факту належності корпоративних прав ПП «ЯНТАР» до об'єктів спільної сумісної власності подружжя та визначення частки кожного з подружжя у такому майні. Скаржниками зауважується, що у даному випадку корпоративні права виступають не як предмет корпоративного спору, а як об'єкт спільної сумісної власності подружжя. На думку скаржників, суд фактично підмінив зміст заявленої вимоги, неправильно кваліфікувавши її, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Позивач ОСОБА_1 та його адвокат Питомець А.В. в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Представник скаржниці ОСОБА_4 адвокат Халдай І.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Інші учасники справи до апеляційного суду не з'явилися, були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду, або проведення розгляду справи в режимі відеоконференції не заявляли.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, враховуючи думку осіб, що з'явились, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд за відсутності учасників які не з'явились.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Законність судового рішення суду в частині задоволених вимог заяви про збільшення позовних вимог, колегією суддів не перевіряється, оскільки зазначене не є предметом апеляційного оскарження.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в частині не задоволеної вимоги заяви збільшення позовних вимог, а тому апеляційний суд переглядає судове рішення саме в цій частині.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
У постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 зазначено, що «під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19.
П. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною третьою статті 49 ЦПК України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі № 638/5172/17 зазначено, що позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмета позову не допускається. Зміна підстав або предмета позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Зміна підстав або предмета позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмета позову. Заява, подана після початку розгляду справи по суті, залишається без розгляду і повертається позивачеві.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України.
Схожий за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц та від 12 жовтня 2022 року у справі №723/1233/17.
Як убачається зі змісту заяви, сторона позивача доповнила позовні вимоги та просила, зокрема, визнати корпоративні права Приватного підприємства «ЯНТАР» (код ЄДРПОУ 30376692) об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 прав спільної сумісної власності подружжя на корпоративні права Приватного підприємства «ЯНТАР» (код ЄДРПОУ 30376692).
Відмовляючи у відкритті провадження в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що заявлені вимоги є корпоративним спором та належать до виключної підсудності господарських судів (ч. 5 ст. 20 ГПК України).
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 ГК України).
Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації (див. п.8.37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20)).
У постанові Верховного Суду від 02.04.2025 року у справі № 606/2201/23 зазначено, що статутний капітал приватного підприємства - юридичної особи може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя. Наслідком такого поділу може бути виділ у приватну власність одного із подружжя частки в статутному капіталі приватного підприємства (визнання права власності на таку частку).
Отже, суд першої інстанції зазначеного не врахував та не встановив, чи виступають корпоративні права, у даному випадку, як предмет корпоративного спору, чи як об'єкт майнових прав, щодо якого може бути вирішено питання належності до спільної сумісної власності подружжя, що відноситься до сімейних майнових відносин, а також, чи є заява позивача зміною предмета позову.
Ураховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження в цій частині, що свідчить про порушення прав позивача на ефективний судовий захист.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в оскарженій частині скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Питомець Артем Валерійович задовольнити частково.
Ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 17 березня 2026 року в оскарженій частині скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18.05.2026 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко