Номер провадження: 11-сс/813/929/26
Справа № 947/12810/26 1-кс/947/4410/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2026 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Муроване Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, на момент вчинення кримінального правопорушення займаючого посаду головного інженера Комунального підприємства ЖКС «Порто-Франківський, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025164690000016 від 07.03.2025 року, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 03.02.2026 року частково задоволено клопотання органу досудового розслідування та відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.05.2026 року з визначенням розміру застави - 1231 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 4 096768 гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які обґрунтовують повідомлену підозру та є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_8 подала апеляційні скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою підозрюваному ОСОБА_7 визначити розмір застави, відповідно до імперативних норм ст. 182 КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне:
- ризики заявлені слідчим у клопотанні не підтверджені, а слідчим суддею в ухвалі не доведені;
- слідчий суддя не врахував, що за період тримання ОСОБА_7 під вартою, у період з 02 лютого 2026 року по теперішній час, органом досудового розслідування не проведено жодних слідчих або процесуальних дій в рамках даного кримінального провадження з участю ОСОБА_7 ;
- ні прокурором у судовому засіданні, ні слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, не наведено переконливих і достатніх аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам;
-слідчий суддя визначивши розмір застави, не врахував майновий стан підозрюваного, для якого така сума є непомірною, а перелік майна та його вартість, надані у рапорті, який слугував підставою для визначення такого розміру застави є невірним та не відображає реальний майновий стан підозрюваного.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частини 1 та 2 ст. 404 КПК України передбачають, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Зі змісту ч.5 ст.199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Частиною 4 ст.199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно матеріалів провадження, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025164690000016 від 07.03.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.114-1 ч.1, 364 ч.2, 426-1 ч.5 КК України.
Відповідно до клопотання слідчого, органами досудового розслідування встановлено, що під час дії в Україні воєнного стану, у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені час та дату, але не пізніше 19.02.2024 року у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є службовими особами в розумінні ч.3 ст.18 КК України, виник спільний кримінально-протиправний умисел, спрямований на зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, шляхом впровадження схеми фіктивного працевлаштування осіб, які фактично не виконували б трудові обов'язки, але отримували б заробітну плату та соціальні преференції за рахунок коштів комунального підприємства. Усвідомлюючи, що реалізувати свій протиправний план, який вимагав довготривалої та ретельної підготовки, самостійно є неможливим, ОСОБА_9 а ОСОБА_10 вирішили залучити до протиправної діяльності службових осіб КП «ЖКС «Порто-Франківський» з числа керівного складу та працівників зазначеного підприємства, зокрема заступників директора, головного інженера та невстановлених осіб з числа начальників дільниць, розподіливши між ними ролі відповідно до їх службових повноважень
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 19.02.2024 року, підшукали та залучили до виконання свого злочинного плану, направленого на незаконного збагачення, шляхом зловживання своїм службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, як групи осіб, діючої за попередньою змовою, та отримання фіктивно оформленими працівниками КП «ЖКС «Порто-Франківський» іншої частини неправомірної вигоди, знайомого їм звільненого співробітника КП «ЖКС. «Порто-Франківський» ОСОБА_7 , якого 22.04.2024 року було призначено на посаду головного інженера КП «ЖКС «Порто-Франківський» Наказом за №46-л від 19.04.2024р., який відповідно до посадової інструкції головного інженера КП «ЖКС «Порто-Франківський» (код КП 1223.1) від 2020р. забезпечує збереженість і правильність технічної експлуатації житлового фонду, нежилих приміщень і споруд та встановленого у них устаткування на закріпленій за підприємством території обслуговування; організовує періодичне обстеження житлового фонду для визначення технічного стану та рівня благоустрою житлових будинків, виявлення квартир і житлових будинків, непридатних для проживання, технічного стану інженерного обладнання будинків, вживає заходів щодо ліквідації виявлених недоліків; здійснює контроль за проведенням робіт з ремонту житлового фонду, їх якістю та технологічною послідовністю; приймає роботи та забезпечує оформлення актів про їх виконання; організовує і контролює виконання робіт за замовленнями населення тощо. Крім того, головний інженер має право перевіряти діяльність структурних підрозділів та дільниць підприємства з питань здійснення технічного обслуговування житлових будинків на підпорядкованій території підприємства; вимагати та отримувати від керівників структурних підрозділів підприємства та фахівців необхідну інформацію; давати керівникам структурних підрозділів вказівки з питань технічного та інженерного обслуговування на підпорядкованій території; звертатись до директора підприємства з питань відсторонення від роботи або переведення у встановленому порядку на іншу посаду працівників, які не пройшли перевірку знань правил технічної експлуатації та правил техніки безпеки; вносити пропозиції керівнику підприємства про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб за результатами перевірок тощо. Таким чином, ОСОБА_7 , починаючи з 22.04.2024року, був наділений повноваженнями, пов?язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто був службовою особою у розумінні п.1 примітки до ст.364 КК України.
Згідно визначеної ролі виконавця ОСОБА_7 мав забезпечувати видимість виконання робіт у тому числі щодо здійснення технічного обслуговування житлових будинків на підпорядкованій території підприємства, окрім іншого, і фіктивно оформленими співробітниками КП «ЖКС «Порто-Франківський».
Так, ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 19.02.2024р, будучи обізнаним з розробленим і доведеним до його відома ОСОБА_9 та ОСОБА_10 планом протиправної діяльності, діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи корисливу мету, прийняв їх пропозицію і погодився на спільну участь у скоєнні кримінального правопорушення, підтвердивши згоду своїми подальшими активними діями.
Внаслідок умисних протиправних дій групи осіб, діючих за попередньою змовою у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 і ОСОБА_12 , у період з лютого 2024 року по липень 2025 року КП «ЖКС «Порто-Франківський» здійснювалося табелювання 90 працівників, які фактично були відсутні на робочому місці та не виконували обов?язки за посадами, внаслідок чого їм незаконно виплачено заробітну плату, тобто за не відпрацьований час у загальній сумі 12252 218,14 грн. (в тому числі: за період з 01.02.2024 по 31.12.2024 - 5937179,31 грн., за період з 01.01.2025 р. по 01.07.2025р - 6315038,83 грн), та як наслідок, незаконно сплачено єдиний соціальний внесок у загальній сумі 2695487,99 грн (в тому числі: за період з 01.02.2024р. по 31.12.2024 - 1306179,50 грн, за період з 01.01.2025р. по 01.07.2025р. - 1389308,49 грн), чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто збитки, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Таким чином, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 і ОСОБА_12 , інкримінується те, що вони, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у проміжок часу з лютого 2024 року по липень 2025 року, діючи у складі групи осіб за попередньою змовою з прямим умислом, спрямованим на досягнення мети незаконного збагачення, зловживаючи своїм службовим становищем, і, використовуючи його для одержання неправомірної вигоди для себе та працівників зазначеного підприємства, всупереч інтересам служби, та завдаючи тяжких наслідків охоронюваним законом громадським інтересам та юридичних осіб у розмірі 14947706,13 грн .
05.01.2026 року ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні був продовжений до десяти місяців, а саме до 16.05.2026 року.
02.02.2026 року ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, за кваліфікуючими ознаками: зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам та інтересам юридичних осіб, за попередньою змовою групою осіб.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Мотивуючи, своє рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, посилаючись на матеріали, надані стороною обвинувачення зробив висновок про те, що з наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст. 364 КК України.
Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами: протоколами затримання осіб від 2.02.2026 року; протоколи проведених негласних слідчих (розшукових) дій у яких зафіксовано спілкування, як між собою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 і ОСОБА_12 так і з третіми особами, в тому числі з формально працевлаштованими працівниками КП «ЖКС «Порто-Франківський», які фактично не виконували свої обов'язки за посадами; протоколами, складеними за результатами проведених санкціонованих обшуків, в ході яких у ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших осіб, можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, вилучено чорнові записи, банківські карти формально працевлаштованих працівників КП «ЖКС Порто-Франківський», термінали мобільного зв'язку, відомості збережені у яких підтверджують встановлені досудовим розслідуванням обставини; протоколами допитів понад 100 свідків (більшість допитано в порядку ст.615 КПК України шляхом здійснення відео фіксації), у тому числі формально працевлаштованих осіб - працівників КП «ЖКС «Порто-Франківський», серед іншого ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також інших осіб, показання яких підтверджують фактичне невиконання досліджуваними 90 працівниками КП «ЖКС «Порто-Франківський» своїх обов'язків за посадами; протоколами оглядів вилучених під час проведення 77 санкціонованих обшуків предметів, а саме мобільних телефонів формально працевлаштованих осіб - працівників КП «ЖКС «Порто-Франківський» з наявними листуванням, медіа-файлами; довідками про місця з'єднання мобільних телефонів осіб, які імовірно причетні до вчинення кримінальних правопорушень, що містять відомості стосовно не перебування 90 працевлаштованих на різних посадах у КП «ЖКС «Порто-Франківський» працівників, у тому числі заброньованих від мобілізації, у робочий час у зонах відповідальності виробничих дільниць КП «ЖКС «Порто-Франківський» на яких кожен з вказаних осіб повинен здійснювати свою трудову діяльність; висновком проведеної судово-економічної експертизи за експертними спеціалізаціями 11.1, 11.2 за №5494-34-25 від 26.01.2026 року, яка підтверджує завдання збитків внаслідок вчиненого підозрюваними у кримінальному провадженні злочину; відомостями, отриманими за результатами здійснення 25 тимчасових доступів до речей і документів, які перебувають у володінні банківських установ, РТЦК та СП.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені вище докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 , отже доводи апеляційних скарг про її необґрунтованість не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду .
При цьому, відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Оскільки наразі досудове розслідування триває, існуючі в даному кримінальному провадженні ризики, які обґрунтовують необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 є високими.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо наявності та підтвердження продовження їх існування, сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, даний злочин відноситься до категорії корупційних кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, підозрюваний, будучи обізнаним про тяжкість покарання, у разі визнання особи винною, може переховуватись від органів досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків з метою зміни або відмови від дачі останніми свідчень, які обізнані про обставини вчинення кримінального правопорушення та які на даний час ще не допитані; виходячи з характеру кримінального правопорушення, яке має корисливий мотив, не виключається ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки як вказує обвинувачення, протиправна діяльність мала тривалий та систематичний характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - є однією з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Щодо неможливості більш м'яких запобіжних заходів запобігти існуючим ризикам, судом встановлено наступне.
Більш м'якими запобіжними заходами порівняно з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання.
Враховуючи те, що домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного, обвинуваченого.
Так, домашній арешт є менш жорсткою формою ізоляції особи та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування обвинуваченого як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з іншими підозрюваними та свідками, з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення.
Зважаючи на викладене, застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зможе ефективно запобігти зазначеним прокурором ризикам.
Апеляційний суд враховує, що згідно даних про особу підозрюваного, ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв'язки, дружину, малолітню дитину, позитивно характеризується, однак враховуючи суть підозри, на переконання суду, не є тими беззаперечними стримуючими факторами порушення процесуальних обов'язків з боку підозрюваного у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Натомість, з урахуванням попередньої кваліфікації дій ОСОБА_7 та оголошення йому підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, його суспільно-небезпечний характер, а саме: ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні суспільно небезпечного корупційного діяння у сфері службової діяльності, в силу характеру пред'явленої ОСОБА_7 підозри, тяжкості покарання, яке загрожує у разі визнання його винним, та одночасної потреби у проведенні слідчих дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, зважаючи на специфіку інкримінованого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого відповідно ст.12 КК України, та суспільний інтерес, з урахуванням встановлених ризиків, передбачених ст.177 п.п.1,3,5 КПК України, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого стосовно існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків, експертів у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (заява N 38717/04) (п. 29-30), національні органи влади не надали належного обґрунтування для виправдання позбавлення заявника свободи, яке відповідно вважається свавільним, оскільки не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, таких як підписка про невиїзд або застава, які могли б забезпечити доступність заявника для розслідування та судового розгляду.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про непомірність розміру застави, колегією суддів встановлено наступне.
Як вбачається з наданих матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_7 інкримінується ймовірне вчинення в умовах воєнного стану тяжкого злочину, який відповідно до примітки ст.45 КК України, відносить до корупційного кримінального правопорушення.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Так, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Апеляційний суд вважає обґрунтованим врахування слідчим суддею при визначені розміру застави того, що ОСОБА_7 інкримінується тяжкий злочин пов'язаний з корупціє, за фактом зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам та інтересам юридичних осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в результаті чого державі завдано збитки в особливо великих розмірах у сумі 14 947 706,13 грн., що створює в суспільстві в умовах воєнного стану негативне враження безладдя, безкарності та отримання з корисливих мотивів грошових коштів злочинним шляхом, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію та військовий стан в державі, коли кожна гривня державного бюджету повинна витрачатися на нагальні цільові потреби, а решта на обороноздатність країни.
У зв'язку з чим встановлені обставини слугують такими виключними випадками, які на підставі вищевикладених вимог ч. 5 ст. 182 КПК України дозволяють при визначені застави вийти за межі її розміру, передбаченому законом для осіб, підозрюваних у вчинені тяжких злочинів.
На переконання апеляційного суду, визначена застава у розмірі 1231 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сукупності з покладенням на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків, дозволить контролювати його місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зважаючи на те, що ОСОБА_7 інкримінується зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам та інтересам юридичних осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з урахуванням даних про його особу та майновий стан,встановлені ризики, апеляційний суд вважає, що застава у виді 1231розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
При цьому, апеляційний суд вважає, що у клопотанні слідчий навів обґрунтовані обставини, на підставі яких завершити досудове розслідування до закінчення дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 неможливо, оскільки для завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати певний обсяг обов'язкових слідчих та процесуальних дій, в тому числі, отримати висновки експертиз, розсекретити матеріали НСРД, а також скласти обвинувальний акт, на що потрібен час.
Натомість, апеляційний суд наголошує на тому, що обсяг дій, необхідних для завершення досудового розслідування визначається слідчим та прокурором, та не може бути предметом апеляційного розгляду під час розгляду клопотання про продовження дії запобіжного заходу.
Водночас, апеляційний суд зважає на посилання підозрюваного ОСОБА_7 щодо стану його здоров'я та скарги на ненадання належної медичної допомоги, з огляду на що апеляційний суд вважає необхідним зобов'язати уповноважений орган тимчасового тримання під вартою забезпечити необхідне медичне обстеження підозрюваного та надання йому належної медичної допомоги, в тому числі у разі потреби в закладах МОЗ України.
Відповідно до ч 1. ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя/суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Зазначені обставини на думку апеляційного суду є такими, що застосовуються і під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_7 є особою, яка тримається під вартою та потребує забезпечення права на надання належної медичної допомоги.
Надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 року №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Таким закладом охорони здоров'я є Одеська обласна філія ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС в Миколаївській та Одеській області, яка зобов'язана надати допомогу в умовах, в тому числі стаціонарного лікування, у разі виявлення для цього підстав.
Натомість, оскільки необхідність призначення обстеження вирішує лікар та це не відноситься до компетенції суду, апеляційний суд вважає за необхідне зобов'язати начальника ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Одеську обласну філію ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС в Миколаївській та Одеській області забезпечити організацію медичного обстеження вирішити питання щодо проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_7 , а у разі неможливості проведення вказаного обстеження в умовах слідчого ізолятору, забезпечити організацію проведення необхідного медичного обстеження та лікування за необхідності в закладах МОЗ України.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 199, 376, 404, 405, 407, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2026 року відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025164690000016 від 7.03.2025 року - залишити без змін.
Зобов'язати начальника ДУ «Одеський слідчий ізолятор» забезпечити організацію проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_7 в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
У випадку неможливості проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_7 в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», зобов'язати начальника Одеської обласної філії ДУ «Центр охорони здоров'я» ДКВС в Миколаївській та Одеській області забезпечити організацію проведення необхідного медичного обстеження та лікування підозрюваного ОСОБА_7 за необхідності в закладах МОЗ України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4