Справа № 367/12813/24
Провадження №2/367/132/2026
Іменем України
18 травня 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області
в складі: головуючого - судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені в режимі відео конференції цивільну справу № 367/12813/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ служби у справах дітей та сім'ї Бучанської міської ради про визначенням місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Бучанської міської ради (Служба у справах дітей Бучанської міської ради), про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю,
В грудні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд: визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати мати ОСОБА_2 надавати батьку ОСОБА_4 можливість вільного та безперешкодного спілкування з донькою ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) телефон чи іншими телекомунікаційними мережами із збереженням звичного для дитини режиму; зобов'язати мати ОСОБА_2 забезпечувати зустрічі (відео конференції) малолітньої дитини ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з батьком ОСОБА_4 , не допускати протиправних дій щодо перешкод у побаченні батька з дитиною та негативних розмов відносно батька дитини, морально підготувати її до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв'язку батька з малолітньою дитиною; стягнути із відповідачки на його користь судові витрати.
В обґрунтування позову вказує, що 14 липня 2017 року зареєстрував шлюб з відповідачкою. У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2023 року шлюб між ним та відповідачкою розірвано. До виїзду за кордон і розлучення, він із відповідачкою та донькою проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з травня - червня 2023 року відповідач одноосібно обмежила його спілкування із донькою. Будь -які спроби продовжити спілкування із дитиною, в тому числі і через відповідачку, не привели до успіху. Для відновлення можливості спілкування з дитиною, він звертався до органів опіки та піклування, Бучанської міської ради, органів поліції, що також не дало результатів. Відповіддю Бучанського РУП ГУНП в Київській області йому рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав. Згідно відомостей порталу « судова влада» стало відомо, що в провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження (справа № 219/4954/21) відносно ОСОБА_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Дружківського міського суду Донецької області з клопотанням про участь у судових засіданнях в режимі відео конференції із зали Міського суду м. Бургас (Болгарія). Матеріалами справи № 219/4954/21 встановлено, що « Згідно повідомлення Державної прикордонної служби України від 10.05.2023 року ОСОБА9 через пункт пропуску «Могилів -Подільський» 26.01.2023 року виїхала за межі державного кордону України». Це підтверджується ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 05.10.2023 року. Тобто, відповідач, ОСОБА_2 та обвинувачена ОСОБА_2 в справі № 219/4654/21- це одна й та сама особа. Іншою ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 05.10.2023 року ОСОБА_2 оголошена у розшук. В лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Дружківського міського суду Донецької області із заявою про роз'яснення ухвали суду від 05.10.2023 року про оголошення її у розшук. Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 09.02.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз'яснення ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 05. Жовтня 2023 року про оголошенні її у розшук відмовлено та зупинено судове провадження у справі до розшуку обвинуваченої. Згідно даних порталу МВС України, стосовно осіб, які знаходяться у розшуку, ОСОБА_2 - знаходиться у розшуку. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 перебуває не у Португальській республіці, а в Республіці Болгарія та знаходиться у розшуку. Тобто, після розшуку ОСОБА_2 та доведення її вини, остання може бути покарана шляхом позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Враховуючи, що вірогідність доведення вини обвинувачених, в справах про порушення правил безпеки дорожнього руху і притягнення винних осіб до відбування реального покарання, складає 9-95%, що говорить про те, що ОСОБА_2 , в разі доведеності її вини, може отримати реальний строк відбування покарання. Також не на її користь говорить той факт, що вона ухиляється від участі в судових засіданнях та оголошена у розшук. Отже, у найкращих інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде проживання разом із батьком. Відповідач блокує його спілкування з донькою. Створювані відповідачкою протягом тривалого часу перешкоди для його участі у вихованні та спілкуванні із донькою руйнують її зв'язки із сім'єю, до якої належить як батько так і матір, така поведінка матері суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітньої доньки. Аргументація відповідача про те, що донька сама не хоче спілкуватися із батьком, і вона не буде її змушувати до спілкування із батьком, підтверджує, що між сторонами є особистий конфлікт, що зокрема відображується у впливі матері на формування думки та світогляду малолітньої ОСОБА_8 щодо батька, в силу її віку та психологічної залежності від перебування виключно із матір'ю. Він піклується про доньку та любить її, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною.
У відзиві на позовну заяву (а.с.99-103 том 1) представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат. В обґрунтування вказує, що у зв'язку із фактичним припинення шлюбно - сімейних відносин з позивачем , а також бойовими діями через військову агресію рф на території України, відповідач разом із малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27 січня 2023 року виїхали за кордон до Португальської Республіки. Починаючи з 13 квітня 2023 року малолітня ОСОБА_5 проживає разом із відповідачкою та її цивільним чоловіком, ОСОБА_9 в Португальській Республіці. Малолітня ОСОБА_10 вивчила та вільно володію португальською мовою, ходить до школи, де предмети викладаються португальською мовою. Разом із тим, відповідачка , з метою підтримання української мови та оновлення знань, а також спілкування з українськими однолітками, влаштувала доньку на паралельне навчання до Культурно - освітнього центру « Дивосвіт», який знаходиться у Лісабоні, Португалія, де навчальний процес відбувається згідно чинних програм МОН України, що говорить про те, що саме відповідачка із її цивільним чоловіком створила належні умови для проживання та навчання доньки. Малолітня ОСОБА_10 проживає в Португалії майже два роки, соціалізувалася, гарно навчається, бажає проживати там і надалі. Позивач ніде не працює, а отже не має доходів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини. В свою чергу, відповідач офіційно працевлаштована, починаючи з 23.07.2024 року по теперішній час працює в Харківському інституті медицини та біомедичних наук на посаді асистента кафедри стоматології. З огляду на те, що позивач не має засобів для існування,то він не зможе належним чином забезпечувати малолітню доньку усім необхідним. Також,Україна перебуває у стані війни, територія якої мало не щодня обстрілюється ракетами, керуючими авіабомбами, БПЛА та іншими засобами ураження. Відповідно визначення місця проживання дитини із позивачем та повернення її в Україну, потенційно ставить під загрозу безпеку, життя та здоров'я ОСОБА_8 . Наскільки відомо відповідачу, позивач підпадає під мобілізацію і це є лише питання часу, коли вступить до лав ЗСУ для оборони держави. За наведеного визначення місця проживання дитини з позивачем може призвести до того, що малолітня ОСОБА_10 взагалі залишиться без будь - якої опіки та засобів для існування в результаті мобілізації позивача до армії. Малолітня ОСОБА_10 , хоч і має повних 7 років, але вже чітко може формулювати свої думки та уявлення щодо навколишньої ситуації. Тому, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та реалізації права дитини бути вислуханою, вважають за необхідне допитати ОСОБА_11 в судовому засіданні в режимі відео конференції, з метою з'ясування думки дитини щодо предмету спору. Як вбачається із Витягу з інформаціно - аналітичної системи «Облік судимості» від 02.10.2024 року ОСОБА_2 в розшуку не перебуває, не знятої чи не погашеної судимості не має. З наведеного вбачається, що позивач намагається ввести суд в оману на предмет дійсності обставин справи, «вирішує» за суд про наявність підставі визнання особи винуватою у вчиненні злочину до прийняття відповідного судового рішення. Щодо вимоги про зобов'язання відповідача надавати позивачу можливість спілкування з донькою телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами, забезпечувати зустрічі (відео конференції) , не чинити перешкод у побаченні батька з дитиною, негативних розмов відносно батька, морально підгодовувати дитину до зустрічей та сприяти встановленню психоемоційного контакту батька з дитиною позивачем не надано доказів того, що відповідачка якимось чином чинить перешкоди у спілкуванні батька із дитиною чи проводить негативні розмови з донькою відносно позивача. Тобто, вимоги позивач в цій частині є безпідставними.
У відповіді на відзив (а.с.168-171 том 1) представник позивача вказує на те, що у відзиві на позов відповідач заявляє, що вона разом із донькою проживають у Португальській республіці. Позивач критично ставиться до цієї інформації, адже документ (сертифікат), який надано відповідачем на підтвердження вказаного факту викладено не українською мовою, а «переклад» виконано не перекладачем та не засвідчено належним чином. Сертифікат датовано 13.04.2023 року, тобто, майже 2 роки назад. А в жовтні 2023 року, відповідач вже повідомляла Дружківський міський суд Донецької області, що проживає в м. Бургас, Болгарія. Саме тому, відповідачем не підтверджено, де вона разом із дитиною фізично проживає на сьогоднішній день. Дійсно позивач не має постійно офіційного працевлаштування, в зв'язку із хворобами, які відповідач описала у відзиві, проте, це не заважає йому отримувати дохід достатній для життя та направлення відповідачу аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 . Станом на сьогоднішній день заборгованості зі сплати аліментів немає. Відповідачем надано довідку про те, що вона офіційно працевлаштована на посаді асистента кафедри стоматології за основним місцем роботи з доходом в розмірі біля 8 000,00 грн на місяць, тож у позивача виникають сумніви, що відповідач з доходом у 8 000,00 грн ( орієнтовно 180 євро) живе у Португалії, а також може створити належні умови для себе та для неповнолітньої доньки ОСОБА_8 . Також позивач прикладає всі наявні сили для підтримки ЗСУ в надані відсічі агресору, проте в силу хвороб, які описала відповідач, позивач не підпадає під мобілізацію. Відповідач ОСОБА_2 знаходиться в розшуку. Також, номер телефону, на якій посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, дійсно належить малолітній ОСОБА_12 та відомий позивачу, однак відповідачка блокує таке спілкування батька із донькою.
У запереченнях на відповідь на відзив (а.с.181-184 том 1) представник відповідача вказує, що позивачу достеменно відомо, що відповідач із дочкою проживають у Португалії. Відповідач та дитина дійсно час від часу приїжджають до Болгарії, щоб провідати бабусю ОСОБА_8 , яка там проживає. У справі № 367/2013/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_4 надав відзив, в якому зазначає, що не має офіційного доходу, не має можливості сплачувати аліменти в заявленому розмірі. Вказав що може перераховувати лише 2 000,00 грн на місяць. Тому виникає питання яким чином позивач, якщо суд прийме рішення про визначення місця проживання з батьком, зможе утримувати доньку, не маючи на це доходів. Крім того, позивач у відзиві на позовну заяву по справі № 367/2013/23 щодо стану свого здоров'я зазначив наступне: « відповідно до пройдених медичних оглядів має діагноз Гіпоплазія правої ХА. Патологічна звивистість ходу лівої ХА на сегменті VI-з її локальним звуженням та динамічним падінням кровоточу в лівій ХА- більш виражене при повороті голови праворуч. Стан його здоров'я не дозволяє йому влаштуватись на постійне місце роботи, оскільки він має постійні головні мігрені, запаморочення голови, інколи втрату свідомості, дані обставини змушують його працювати віддалено, неофіційно, тобто у вигляді не постійних підробітків. Тому не зрозуміло, як позивач маючи такі проблеми зі здоров'ям, з його слів, зможе займатися доглядом за дитиною та її вихованням. Дійсно відповідач має невеликий дохід, але варто зазначити, що вона його має, на відміну від позивача. В будь якому разі тривалий час саме відповідач належним чином виконує свої батьківські обов'язки і саме відповідачеві довелося звертатися до суду з позовом про стягнення з позивача аліментів на утримання дитини. У відповіді на відзив позивач вказав, що у силу хвороб, не підпадає під мобілізацію. Оскільки в даній справі вирішується питання щодо місця проживання з одним із батьків, відповідач вважає, що суд має переконатися у тому, що позивач не підпадає під мобілізацію. Щодо тверджень позивача про перебування відповідача у розшуку, то останній вводить суд в оману. Як вбачається з пошуку особі , які перебувають у розшуку на сайті МВС відповідач відсутня в переліку таких осіб.
23 січня 2025 року представник відповідача надав суду зустрічний позов, в якому просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позову вказує факти на які посилається у відзиві на первісний позов ( а.с.132-136 том 1).
У відзиві на позовну заяву ( а.с.185-187 том 1) представник ОСОБА_4 вказує, що твердження позивача про те, що ОСОБА_4 жодним чином не утримує свою малолітню доньку, не приймає участі у її розвитку та вихованні не надає коштів, працює неофіційно та на думку позивача отримує дохід в розмірі 80 000,00 грн на місяць та як довід отримання доходу наводить той факт, що ОСОБА_4 будучи офіційно не працевлаштованим у 2022 році придбав за договором купівлі - продажу квартиру АДРЕСА_2 , не заслуговують на увагу. Оскільки починаючи з дати укладення шлюбу позивач проживала в Донецькій області, а ОСОБА_4 в смт. Ворзель. На початку лютого 2022 року ОСОБА_4 вирішив придбати квартиру, для чого домовився із своїм знайомим ОСОБА_13 , що останній надасть йому грошові кошти в борг на придбання квартири. Про що достеменно відомо позивачці. ОСОБА_13 надав грошові кошти у розмірі 1000 000,00 грн в борг ОСОБА_4 , зі строком погашення 13.02.2032 року, що було зафіксовано в договорі позики від 13.02.2022 року. В подальшому після отримання коштів, 14.02.2022 року ОСОБА_4 за позичені кошти придбав квартиру в смт. Ворзель, на яку позивач вказує у зустрічному позові. Придбання квартири підтверджується договором купівлі - продажу від 14.02.2022 року. Щодо доходів ОСОБА_4 та неофіційного працевлаштування, то останній починаючи з квітня 2021 року по дату подання даного відзиву у справі офіційно не працює та не отримує постійного, стабільного доходу, також на це впливає його стан здоров'я, має неофіційний, не постійний дохід в розмірі від 10 000,00 грн до 12 000,00 грн на місяць. Відповідно до пройдених медичних оглядів має діагноз Гіпоплазія правої ХА. Патологічна звивистість ходу лівої ХА на сегменті VI- з її локальним звуженням та динамічним падінням кровоточу в лівій ХА - більш виражене при повороті голови праворуч. Стан здоров'я ОСОБА_4 не дозволяє йому влаштуватись на постійне місце роботи, оскільки він має постійні головні мігрені, запаморочення голови, інколи втрату свідомості, дані обставини змушують його працювати віддалено, неофіційно, тобто у вигляді непостійних підробітків. Починаючи з березня 2023 року ОСОБА_4 перераховую на рахунок позивача аліменти в розмірі 2000,00 грн щомісяця.
Допитана в судовому засіданні, малолітня ОСОБА_5 , пояснила суду, що проживає разом із мамою та папою, папу звати « ОСОБА_14 », що ОСОБА_15 є її батьком знає. Батько ОСОБА_15 їй не телефонує, хоча вона має свій власний телефон. Раніше тато ОСОБА_15 їй писав смс. На смс тато ОСОБА_15 не відповідала, тому що їй це не цікаво. Надалі хотіла б проживати разом із мамою, не знає чому не хоче проживати із татом ОСОБА_15 . Їй подобається жити разом із мамою та татом ОСОБА_16 . До татка ОСОБА_16 відноситься добре, як і він до неї. Коли разом проводять час вона його називає татком. ОСОБА_17 не пам'ятає. З татом ОСОБА_15 спілкувалася через меседжем Viber, який зараз є на її телефоні, номер телефону має українській. Смс від тата ОСОБА_15 отримувала зовсім давно, таткові ОСОБА_15 давно не писала. Номер телефону тата ОСОБА_15 заблокований мамою, оскільки вона попросила маму, тому що не цікаво було спілкуватися із батьком ОСОБА_15 .
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом просив відмовити.
Представник відповідача зустрічну позовну заяву підтримав в повному обсязі у задоволені первісного позову просив відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Суд, вислухавши аргументи сторін, проаналізував докази, надає оцінку обставинам справи, керуючись принципом найкращих інтересів дитини.
Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів.
Батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ( а.с.11 том 1).
ОСОБА_2 разом із малолітньою дочкою ОСОБА_6 проживають в Португальській республіці ( том 1 а.с.147).
ОСОБА_2 працює у Харківському інституті медицини та біометричних наук за основним місцем роботи на посаді асистента кафедри стоматології з 23.07.2024 року (а.с.148-149 том 1).
Відповідно до пройдених медичних оглядів має діагноз Гіпоплазія правої ХА. Патологічна звивистість ходу лівої ХА на сегменті VI- з її локальним звуженням та динамічним падінням кровоточу в лівій ХА - більш виражене при повороті голови праворуч ( а.с. 150-156 том 1).
ОСОБА_4 офіційного працевлаштування не має, що не заперечується стороною позивача за первісним позовом.
ОСОБА_2 не перебуває у розшуку та у неї відсутні не зняті та непогашені судимості, що підтверджується копією витягу з інформаційно- аналітичної системи « Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ( а.с.157 том 1).
Із листа Відділу служби у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Бучанської міської ради Київської області № 09.1-07/910 від 11.04.2025 року вбачається, що малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично проживають у Португальській республіці, відділ служби у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради не має можливості надати письмовий висновок про визначення місця проживання дитини ( а.с.193 том 1).
ОСОБА_4 сплачує на користь ОСОБА_2 за рішенням суду аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 у розмірі 2 000,00 грн щомісячно.
Із копії висновку відділу служби у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення способу участі батька ОСОБА_4 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та спілкуванні з нею, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради № 2389 від 20.12.2023 року вбачається, що на теперішній час дитина не перебуває на території Бучанської громади, відділ служби у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради рекомендує проводити онлайн зустрічі та розмови засобами зв'язку за бажанням дитини. Зобов'язано батьків належним чином виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до малолітньої дитини та не перешкоджати один одному в участі у вихованні та утриманні їх спільної дитини ( а.с.22,23 том 1).
ОСОБА_4 на праві власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.9,10 том 1).
Із копії Акту обстеження житлово - побутових умов проживання від 08 серпня 2024 року вбачається, що вказана вище квартира знаходиться на третьому поверсі триповерхового будинку, складається із двох кімнат. Квартира мебльована та оснащена побутовою технікою. Для виховання та розвитку дитини є окрема кімната ( а.с.24 зворот -25 том 1).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Спір виник щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).
Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).
Дитина є суб'єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з'ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на норми, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, суд має з'ясувати, чи виконала відповідачка обов'язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з батьком, чи довів позивач, що проживання дитини з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
Суд встановив, що на час звернення до суду з позовом дитина проживала з матір'ю.
У судовому засіданні встановлено, що малолітня донька сторін з 13.04.2023 року проживає з матір'ю у Португальській республіці. Після цього дитина не бачилася з батьком жодного разу.
В судовому засіданні допитано дитину та встановлено, що вона проживає з мамою та її цивільним чоловіком, якого вона називає татом в Португальській республіці, де ходить до школи і він хоче проживати з батьком. З батьком по телефону не спілкується бо їй це не цікаво, йому не телефонує, попросила маму заблокувати у месенджері її біологічного батька.
Суд проаналізувавши докази у справі, встановив, що дитина в цілому позитивно ставиться як до матері, так і до батька, разом з тим дитина висловлює своє бажання проживати з матір'ю.
На час вирішення спору дитина більше двох років проживає з матір'ю та фактично пристосувалась до іншого постійного оточення і сім'ї, що є однією з переваг на користь визначення місця проживання дитини з матір'ю, посилання позивача на те, що відповідачка знаходиться у розшуку не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Враховучи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дитини з матір'ю за кордоном є більше безпечнішим.
Крім того, позивачем в судовому засіданні не доведено, що він має постійний дохід для матеріального забезпечення дитини, а також те, що стан його здоров'я дозволяє в повній мірі піклуватися та виховувати одному дитину.
Суд виходить з того, що сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їхніх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини, зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов'язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров'ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини) (статті 3, 6).
Суд дійшов висновку, що позивач не надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків.
Необхідно зазначити, що у справі відсутні докази, які б дозволили дійти висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком, що фактично призводить до зміни місця проживання дитини, буде мати більш позитивний вплив на дитину. Дитина прижилася в новому середовищі, тому змінювати її місце проживання вагомих підстав немає.
У постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 761/25544/19, провадження № 61-20015св21, Верховний Суд дійшов висновку, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення між дитиною й батьками належних стосунків, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.
Крім того, у кожній зі справ, яка стосується інтересів дитини, суд виходить із найкращих її інтересів з урахуванням усіх обставин справи, які у кожній конкретній справі є різними.
З огляду на викладене, суд виходить з того, що проживання малолітньої доньки з матір'ю відповідатиме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи у зв'язку з фізіологічними особливостями, позитивно сприятиме як психологічному, так і фізичному її розвитку. Дитина, виявила бажання залишатись з матір'ю, що має переважне значення для остаточного висновку про найкращі її інтереси.
Позивач не довів, що проживання дитини з ним відповідатиме її інтересам.
Обом сторонам, які перш за все є батьками їхньої спільної дитини, слід навчитися комунікувати між собою для налагодження їх відносин, щоб у майбутньому вони мали змогу вирішувати спільні питання, які виникатимуть та стосуватимуться виховання їхньої спільної доньки. Тільки у разі досягнення спільного консенсусу всі подальші дії як батька, так і матері, здорові відносини між ними, будуть сприяти нормальному розвитку дитини, її ментальному здоров'ю, відповідатиме її якнайкращим інтересам. Вплив батьків на дитину шляхом формування негативного образу батька чи матері в її очах може вплинути на їх безпосередній контакт із дитиною, що є неприпустимим у відносинах «батьки-діти» та жодним чином не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей. Створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв'язків із сім'єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини (постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23).
Враховучи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів, її права бути заслуханою, бажання самої дитини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позивних вимог за первісним позовом, в частині зобов'язання мати ОСОБА_2 надавати батьку ОСОБА_4 можливість вільного та безперешкодного спілкування з донькою ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) телефон чи іншими телекомунікаційними мережами із збереженням звичного для дитини режиму та задоволення зустрічного позову у повному обсязі.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачений ним судовий збір за подачу позовної заяви до суду у розмірі 403,73 грн, а з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд
Первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ служби у справах дітей та сім'ї Бучанської міської ради про визначенням місця проживання дитини задовольнити частково.
Зобов'язати мати ОСОБА_2 надавати батьку ОСОБА_4 можливість вільного та безперешкодного спілкування з донькою ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) телефон чи іншими телекомунікаційними мережами із збереженням звичного для дитини режиму.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у сумі 403 ( чотириста три) гривні 73 копійки.
Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Бучанської міської ради (Служба у справах дітей Бучанської міської ради), про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1 211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ;
Третя особа: Відділ служби у справах дітей та сім'ї Бучанської міської ради, код ЄДРПОУ 45379474, адреса: Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Інститутська,22.
Суддя М.П. Одарюк