Справа № 364/462/26
Провадження № 3/364/164/26
18.05.2026 суддя Володарського районного суду Київської області Ткаченко О.В. , за участі прокурора Далеки О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Київській області ДСР Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює головним спеціалістом відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністкрства юстиції (м. Київ), зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 1726 ч. 1 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 , обіймаючи по 04.07.2023 посаду головного спеціаліста Білоцерківського ВДВС, будучи державним службовцем категорії «В», являючись суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону №1700-VII та приміткою до ст. 1726 КУпАП, на якого поширюється його дія, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 розділу VII Закону №1700-VII, несвоєчасно 16.06.2025 без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2023 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення визнала, зазначила, що умислу на неподання декларації не мала.
Прокурор Володарського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Далека О.А., надав суду висновок у справі про адміністративне правопорушення та вважав, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, вина у вчиненні вказаних правопорушень доводиться матеріалами справи, а тому прокурор просив суд визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП та застосувати до нього мінімальне адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку прокурора Далека О.А. та дослідивши висновок прокурора у справі про адміністративне правопорушення, докази, наявні в матеріалах справи, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виходячи з наступного.
Так, суддя зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст.1 Закону України №1700-VII «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Судом встановлено, що Відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.01.2022 № 73/03 ОСОБА_1 з 18.01.2022 призначено на посаду головного спеціаліста Білоцерківського ВДВС та встановлено що їй раніше присвоєно 9 ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державну службу» посада державного виконавця Білоцерківського ВДВС відноситься до категорії «В» посад державної служби.
Отже, ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом Білоцерківського ВДВС, є державним службовцем категорії «В».
З вимогами та обмеженнями, встановленими Законом №1700-VII, ОСОБА_1 ознайомлена 18.01.2022.
Отже, ОСОБА_1 будучи державним службовцем, була належним чином попереджена про встановлені Законом №1700-VII вимоги та обмеження.
Згідно ч. 5 ст. 32 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом №1700-VII.
Відповідно пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону №1700-VII суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону є державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, тобто особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з приміткою до ст. 1726 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону №1700-VII зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Отже ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, була суб'єктом, на якого поширювалась дія Закону №1700-VII та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов 'язаних з корупцією.
Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.07.2023 № 2533-к ОСОБА_1 з 04.07.2023 звільнена з посади головного спеціаліста Білоцерківського ВДВС.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. З, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону №1700-VII НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно- правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону№ 1700-VII.
Відповідно до підпункту пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VII (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Тобто, ОСОБА_1 будучи звільненою у 2023 році, була зобов'язана упродовж часу з 00:00 год. 01.01.2024 по 23:59 год. 31.03.2024 (граничний строк) подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2023 рік.
01.04.2024 в 00:00 год. ОСОБА_1 порушила вимоги абз. 2 ч.2 ст. 45 Закону №1700-VII та пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21.
Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://portal.nazk.gov.ua), декларацію після звільнення за 2023 рік ОСОБА_1 подала лише 16.06.2025 о 21 год. 45 хв, тобто несвоєчасно без поважних причин.
З даного приводу ОСОБА_1 пояснила, що про необхідність подання декларації після звільнення за 2023 рік забула, оскільки у зв'язку зі складними життєвими обставинами в умовах воєнного стану перебувала в стресі та в умовах значної зайнятості по догляду за своїми неповнолітніми дітьми.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Абзацом 10 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою,
зазначеною в ч. 1 ст. З цього закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону № 1700-VII за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Частиною 1 ст. 1726 КУпАП установлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172- 6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб'єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності).
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172- 6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, що вчиняється суб'єктом декларування, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом N°1700-VII, призвела до порушення Закону №1700-VII (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею З663 Кримінального кодексу України, суб'єкт декларування, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буду відсутня у разі об'єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і подальше несвоєчасне подання декларації не утворює складу адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб'єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.
Відповідно до послідовності дій користувача ОСОБА_1 в Реєстрі встановлено, що з метою подачі щорічної декларації за 2023 рік, вона до нього у відведений законодавством термін не заходила і лише в подальшому 16.06.2025 зайшла та здійснила подачу зазначеної декларації, тобто несвоєчасно.
Обов'язком суб'єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону №1700-VII, у тому числі вимог його статті 45 розділу VII «Фінансовий контроль». Уповноваженою посадовою особою Національної поліції України під час збору доказів не встановлено будь-яких підстав та причин, які перешкоджали б ОСОБА_1 вчасно подати декларацію після звільнення за 2023 рік.
Датою вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, є дата подання декларації до Реєстру тобто 16.06.2025.
Місце вчинення правопорушення в даному випадку є не визначеним, оскільки ОСОБА_1 мала можливість подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, через мережу Інтернет в будь-якому місці. Проте, оскільки цей обов'язок настав після звільнення з посади, то місцем вчинення правопорушення слід вважати адресу місця її реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 .
Часом виявлення правопорушення є момент складення протоколу, оскільки зібрані матеріали та фактичні дані потребують ґрунтовного аналізу і опрацювання, після чого уповноваженим суб'єктом може бути зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформляється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.
Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складення можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення (встановлено об'єкт, об'єктивну сторона, суб'єкт, суб'єктивну сторона), зазначається тільки при складанні протоколу і саме з дати його складання слід рахувати строк накладання стягнення, який зазначається при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП встановлена та підтверджується наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які були досліджені судом під час судового розгляду у відповідності до ст.252 КУпАП та поясненнями ОСОБА_1 , які остання надала в судовому засіданні.
Суддя зазначає, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені судом, суддя дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП доведена «поза розумним сумнівом».
При призначенні ОСОБА_1 виду та міри адміністративного стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, його ставлення до вчиненого.
Обставин, що пом'якшують відповідальність, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
Тому, беручи до уваги вище викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, з метою виховання і запобігання вчинення нових правопорушень, суддя прийшов до переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді мінімального розміру штрафу передбаченого санкцією статті, оскільки саме такий вид стягнення зможе забезпечити її виправлення.
Згідно зі ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та стягнути судовий збір.
Керуючись ст.ст. 23, 24, 27, 33, 34, 35, 40-1, 172-6, 268, 283, 284, 285 КУпАП, суддя,-
постановив:
Визнати громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок на такий рахунок:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Копію постанови направити до Управління стратегічних розслідувань в Київській області ДСР Національної поліції України - для відому.
Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Згідно із статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О. В. Ткаченко
Постанова набрала законної сили з "_____" __________20__ року.
Строк предявлення постанови до виконання три місяці.