Справа № 357/7943/26
1-кс/357/992/26
13 травня 2026 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_3 ,
слідча: ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_5 ,
підозрюваний: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в залі судових засідань м. Біла Церква, Київської області по кримінальному провадженню №62025100130001878 від 01.04.2025,
клопотання старшого слідчого відділення розслідування загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 ,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Біла Церква Київської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «лейтенант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
Старший слідчий відділення розслідування загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітан поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді даного місцевого суду з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням на гауптвахті, без можливості внесення застави в рамках кримінального провадження №62025100130001878 від 01.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, враховуючи наявність обставин, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177, ст. 178, пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Так, клопотання вмотивоване тим, що лейтенант ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду командира 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог статей 11, 16, 59, 119, 120, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, о 08 годині 21.02.2025 без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , дислокованої у АДРЕСА_2 та до 10 години 05 хвилин 12.05.2026 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього.
У подальшому, о 10 годині 05 хвилин 12.05.2026 ОСОБА_6 затримано слідчим у м. Білій Церкві Київської області в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
12.05.2026 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «лейтенант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, повідомлено про те, що він підозрюється у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2025 № 1750/710 з доданими матеріалами; протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 04.06.2025; протоколом затримання ОСОБА_6 від 12.05.2026; іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
Таким чином, слідчий та прокурор відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, вважають, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що і є обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою з метою запобігання останнього переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже з клопотання слідчого та прокурора вбачається, що ризик того, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тим, що оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років та враховуючи те, що ОСОБА_6 з 29.05.2025 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України, у іншому кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді у суді. З огляду на викладене усвідомлення можливості настання вкрай несприятливих наслідків може спонукати підозрюваного ОСОБА_6 змінювати своє місце проживання/реєстрації та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Окрім цього, санкція інкримінованого кримінального правопорушення передбачає покарання за їх вчинення у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а тому останній, усвідомлюючи, що йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, не маючи перелічених стримуючих факторів щодо вчинення дій, які негативно вплинуть на проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, може легко змінити місце свого фактичного проживання без будь-яких негативних для себе наслідків.
Крім цього ризик того, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 відомі свідки у вказаному кримінальному правопорушенні, які разом з ним проходили військову службу, та які вказують на причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_6 має можливість незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, зокрема шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.
Крім цього ризик того, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, є продовжуваним злочином. Підозрюваний, ухиляючись від виконання обов'язків військової служби без поважних причин, може продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється.
Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м'яких окрім як тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти виникненню ризикам, існування яких обґрунтовано слідчим.
Зокрема, зважаючи на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, такий запобіжний захід у виді як особисте зобов'язання, не здатен забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_6 , з огляду на наявність високого ступеня ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, наявність яких обґрунтована вище.
Таким чином, у разі застосування до ОСОБА_6 , більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти впливу на свідків по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по справі.
Разом з тим, згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 407 КК України.
Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у світлі чого слідчий та прокурор просять застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гаупвахті строком на шістдесят днів, без визначення застави враховуючи насильницький характер злочину.
Позиція сторін
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрювани кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказане свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соціальний статус, при цьому навів доводи викладені в клопотанні та зазначив, що враховуючи характер вчинення даного злочину, одночасно прокурор просив не визначати розмір застави .
Захисник - адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 з утриманням на гауптвахті, вважав, що підозра вручена ОСОБА_6 незаконно та вважає невірною кваліфікацію злочину за ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки, на думку захисника, по одній події двічі було внесено відомості про кримінальне правопорушення, оскільки у іншому кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді у суді, внесено відомості за ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України за тих же обставин, таким чином, посилався на необґрунтованість підозри за ч. 5 ст. 407 КК України. Крім цього зазначив, що прокурором не було вжито будь яких заходів з метою повернення ОСОБА_6 до військової частини.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію захисника, заперечував щодо задоволення клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, у ракурсі установлених фактичних обставин
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та долучені до нього документи, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали, та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин в їх сукупності, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: … 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).
При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
У цьому випадку, вимоги ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 132 КПК України заявником (слідчим та прокурором) дотримано, а тому слідчий суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинувачення, як передумови, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.
Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п.1- п.3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний - обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного - обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним - обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Щодо обґрунтованості підозри
Як убачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність його застосування слідчий, прокурор обґрунтовують тим, що підозрюваний об'єктивно підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв'язку з чим останній, будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що органами досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за викладених у клопотанні обставин.
За вказаним фактом, відомості по матеріалах 01.04.2025 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження за № 62025100130001878, у ході якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, № 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, (а саме з 21.02.2025 до 12.05.2026), вчинені в умовах воєнного стану.
Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами кримінального провадження формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Для визначення події кримінального правопорушення та причетності до неї підозрюваного слідчим суддею досліджені відомості, надані сторонами, зокрема:повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2025 № 1750/710 з доданими матеріалами; рапорт від 21.02.2025; рапорт від 26.02.2025; довідка про факт неприбуття до в/ч НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_6 ; протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 04.06.2025; протокол затримання ОСОБА_6 від 12.05.2026.
Досліджені матеріали у взаємному зв'язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначає, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом обґрунтованої підозри) для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Так, при розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, о 10:05 год. 12.05.2026. Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено 12.05.2026 о 14:00 год. з дотриманням вимог ч. 2 ст. 278 КПК України.
Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному вручено ОСОБА_6 12.05.2026 о 14:02 год. з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.
На час розгляду порушеного у клопотанні питання стосовно підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Біла Церква Київської області, громадянин України, із вищою освітою, одружений, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «лейтенант», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Щодо ризиків кримінального провадження
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
На думку слідчого судді, ризик переховування підозрюваного від суду є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, підозрюваного може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду. Крім того, ОСОБА_6 з 29.05.2025 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України, у іншому кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді у суді.
Також слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування, як процедура, пов'язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованого зміни поведінки такої особи. Адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
Отже, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні
Ризик того, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні є актуальним з огляду на те, що оскільки перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_6 відомі свідки у вказаному кримінальному правопорушенні, які разом з ним проходили військову службу, та які вказують на причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_6 може впливати на свідків шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.
Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення
Слідчий суддя також зазначає про актуальність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, може продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється, а також враховуючи х те, що ОСОБА_6 з 29.05.2025 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України, у іншому кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді у суді, що вказує на схильність ОСОБА_6 до вчинення нових кримінальних правопорушень, зокрема проти встановленого порядку несення служби.
Щодо неможливості застосувати більш м'яких запобіжних заходів
В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), адже ці заходи пов'язані з потенційним доступом останнього до свідків, щодо яких можливий ризик впливу, без належних стримуючих заходів. Домашній арешт, зокрема цілодобовий, хоча і пов'язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.
Отже, відносно питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом обрання іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов'язаних з характером вказаної особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосуванням більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступень втручання у права і свободи підозрюваного судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Слідчий суддя також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.
Аргументи сторони захисту у свої сукупності не є настільки суттєвими, щоб нівелювати вищезазначені ризики.
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об'єктивно зв'язують її з останнім, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Також, слідчий суддя сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії) та вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема вони є дійсними, у тому числі в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Поряд з цим, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені пунктами 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, уважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків; репутація підозрюваного; майновий стан; наявність постійного місця проживання; відсутність утриманців; вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, а також ризики переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, вказують на те, що обставини передбачені п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними, в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального законодавства України свідчить про не можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Дані визначені пунктами 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними так, як було встановлено наявність передумов регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя, дослідивши надані сторонами докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановлення факту наявності у провадженні обставин визначених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за можливим застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, адже саме такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Разом з тим, згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 407 КК України.
Слідчий суддя з урахуванням вищенаведених обставин визначає відносно ОСОБА_6 шістдесятиденний строк тримання під вартою без визначення застави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 181, 183-186, 193, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого відділення розслідування загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід - тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, терміном на шістдесят діб, в межах строку досудового розслідування, а саме по 10.07.2026, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 (по місту Києву та Київській області) за адресою: АДРЕСА_3 , без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити слідчому, прокурору, захиснику та підозрюваному для відому, а також направити начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 (по місту Києву та Київській області).
Повний текст ухвали виготовлений і проголошений об 10.00 год. 18.05.2026 в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4 А.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддяОСОБА_12