18 травня 2026 року справа № 580/14478/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кульчицького С.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої діє адвокат Бабенко Руслан Володимирович до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 19.12.2025 2456/40286, про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на поховання загиблого солдата ОСОБА_2 у розмірі п'яти прожиткових мінімумів, установлених законом на дату загибелі ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 офіційного розрахунку (довідки) про всі суми грошового забезпечення, нараховані та не виплачені солдату ОСОБА_2 до дня смерті та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 належним чином оформлену довідку (розрахунок) із зазначенням повної суми належного до виплати грошового забезпечення для подання до нотаріальної контори.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач, ОСОБА_1 , є сестрою та особою, яка здійснила поховання загиблого під час захисту Батьківщини військовослужбовця - солдата ОСОБА_2 . Предметом позову є оскарження рішення (відмови) Відповідача, оформленого листом від 19.12.2025 № 2456/40286, щодо невиплати грошової допомоги на поховання. Позивач стверджує, що має право на цю виплату як член сім'ї загиблого (сестра та колишній піклувальник) та особа, яка фактично здійснила поховання, а відмова з мотивів "неповнорідності" та відсутності "спільного проживання" є протиправною.
Ухвалою від 06.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишено без руху.
На виконання вимог ухвали про залишення без руху представник позивача надіслав клопотання про роз'єднання позовних вимог в порядку ч. 6 ст. 172 КАС України.
Ухвалою від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. У межах справи № 580/14478/25 залишено позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 19.12.2025 2456/40286, про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на поховання загиблого солдата ОСОБА_2 у розмірі п'яти прожиткових мінімумів, установлених законом на дату загибелі ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Відповідач у встановлений судом строк подав до суду відзив в якому вказав, що відповідач, розглянувши звернення Позивача, щодо виплати грошової допомоги на поховання загиблого неповнорідного брата повідомив, що неповнорідній сестрі військовослужбовця законодавством не передбачено виплату компенсації на поховання. У наданих до заяви матеріалах відсутні документи, які підтверджували б, що солдат ОСОБА_2 був членом сім'ї Позивача, у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України, а саме, спільно із проживав та вів спільний побут. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI Перехідні положення Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військові формування, військовослужбовці яких загинули чи померли в період проходження військової служби, подають їх сім'ям і батькам допомогу в проведенні похорону і компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження пам'ятників у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 15 Закону України "Про поховання та похоронну справу" Збройні Сили України, інші утворені відповідно до закону військові формування, а також Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Бюро економічної безпеки України, інші державні органи надають допомогу в проведенні поховання померлих сім'ям, батькам або іншим особам, які зобов'язалися поховати померлих військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, які померли (загинули) під час проходження служби (виконання службових обов'язків), компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження надгробків у порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 №829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" постановлено військовим формуванням, Державній спеціальній службі транспорту та Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації надавати сім'ям і батькам військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, допомогу в проведенні поховання і компенсувати матеріальні витрати на ритуальні послуги та спорудження надгробків у розмірі п'яти прожиткових мінімумів у розрахунку на місяць на одну особу, установлених законом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Отже, за змістом п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 №829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців", ст. 15 Закону України "Про поховання та похоронну справу" та ч. 4 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", обов'язок допомоги в проведенні поховання і компенсації матеріальних витрат на ритуальні послуги покладено, зокрема, на військові формування, військовослужбовці яких загинули чи померли в період проходження військової служби та, відповідно, прийняття рішення про надання чи відмову у наданні такої допомоги з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення (вчинення дії).
Судом встановлено, що при поданні заяви на отримання допомоги на поховання позивачем було додано до неї: паспорт та РНОКПП заявника ( ОСОБА_1 ); 2. Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (серія НОМЕР_2 ); 3. Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання; 4. Довідка про причину смерті № 3178 від 08.09.2025; 5. Довідка про здійснення поховання № 331 від 12.09.2025; 6. Довідка з банку з реквізитами рахунку (IBAN); 7. Документи, що підтверджують родинні зв'язки (Свідоцтва про народження заявника та загиблого, Розпорядження РДА про опікунство № 132 від 20.08.2013).
Відповідно до довідки від 12.09.2025 №331, виданої виконкомом Селищенської сільської ради вбачається, що загиблий від вибухової травми, внаслідок військових дій, спричинених іншими видами вибухівки та уламків гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , похований в місті Корсунь-Шевченківський Черкаського району Черкаської області 12 вересня 2025 року о 12.45 годині. Поховання за державні кошти не проводилось.
Позивач ОСОБА_3 є сестрою загиблого по матері - ОСОБА_4 . Крім того, з 20.08.2013 року Позивач була офіційно призначена піклувальником над своїм на той час неповнолітнім братом ОСОБА_2 , що підтверджується розпорядженням Звенигородської РДА № 132 та копією посвідчення № НОМЕР_3 , фактично виконуючи функції сім'ї.
Згідно копії сповіщення сім'ї №327 від 06.09.2025 ВБАЧАЄТЬСЯ, ЩО СПОВІЩЕННЯ БУЛО НАПРАВЛЕНО САМЕ ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Листом від 19.12.2025 № 2456/40286 Відповідач повідомив позивача, що остання не має права на отримання компенсації матеріальних витрат на ритуальні послуги, посилаючись на "неповнорідність" та відсутність доказів спільного проживання.
Частиною 2 статті 26 Сімейного кодексу України визначено, що повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків; неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
При цьому, родинний зв'язок (наприклад, брат і сестра) та сім'я є нетотожними поняттями.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю.
Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Суд зазначає, що в силу положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніи Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Разом з тим, дослідивши відповідь Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2025 № 2456/40286 судом встановлено, що воно взагалі не містить рішення щодо розгляду заяви позивача про виплату допомоги на поховання загиблого військовослужбовця.
Враховуючи викладене та те, що заява позивача про виплату допомоги на поховання фактично не була розглянута Військовою частиною НОМЕР_1 та не було прийнято відповідного рішення щодо надання чи відмови у наданні допомоги, передбаченої п. 7 Постанови КМУ №829 від 22.05.2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців», а отже має місце протиправна бездіяльність, суд доходить висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату допомоги, відповідно до п. 7 Постанови КМУ №829 від 22.05.2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців».
Відповідно позовні вимоги про визнання протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , позивачу у виплаті грошової допомоги у відповідності до п.7 Постанови КМУ №829 від 22.05.2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців», задоволенню не підлягає.
Водночас суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 вчинити дії по виплаті грошової допомоги у відповідності до п.7 Постанови КМУ №829 від 22.05.2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців», оскільки задоволення позовних вимог у формі зобов'язання розглянути заяву виключає одночасне задоволення позовних вимог про зобов'язання вчинити дії по виплаті грошової допомоги, оскільки таким діям повинен передувати розгляд заяви позивача про виплату допомоги та прийняття Військовою частиною НОМЕР_1 відповідного рішення з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Також суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмову ВЧ НОМЕР_1 , позивачу у виплаті грошової допомоги у відповідності до п.7 Постанови КМУ №829 від 22.05.2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців» та зобов'язанні нарахувати та виплатити грошову допомогу у відповідності до п.7 Постанови КМУ №829 від 22.05.2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців», оскільки як встановлено судом будь-яких дій чи рішень з приводу виплати позивачу грошової допомоги, передбаченої п. 7 Постанови N 829, відповідачем не вчинялося та прийнято не було.
Разом з тим, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату допомоги, відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців» №829 від 22.05.2000 року, зобов'язавши відповідача розглянути заяву позивача про виплату допомоги, відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців» №829 від 22.05.2000 року та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Тому понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату допомоги, відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців» №829 від 22.05.2000 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про виплату допомоги, відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців» №829 від 22.05.2000 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ