Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
15.05.2026 р. справа №520/2948/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , далі по тексту - відповідач, військова частина), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01.01.2020 по 31.01.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця:
з 01.01.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у розмірі 2102,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у розмірі 2270,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у розмірі 2481,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем неправомірно нараховувалося грошове забезпечення позивача у спірні періоди, оскільки розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням визначався шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 гривні, а не на 1 січня відповідного календарного року, як того вимагає чинне законодавство.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Квитанцією про доставку документів до електронного кабінету відповідача від 18.03.2025 № 2945881, наявною у матеріалах справи.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на пропуск строків позовної давності та правомірність нарахування грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму на 01.01.2018.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з 15.06.2019 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивачу присвоєно військове звання «лейтенант» наказом Міністерства оборони України № 328 від 15.06.2019, «старший лейтенант» - наказом командира В/Ч НОМЕР_3 № 144 від 15.06.2021, «капітан» - наказом командира В/Ч НОМЕР_3 № 185 від 15.06.2022, що підтверджується Посвідченням офіцера НОМЕР_4 , наявним у матеріалах справи.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується Посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , виданим 28.04.2021, наявним у матеріалах справи. Зокрема, позивач у складі Військової частини НОМЕР_1 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 33 від 31.01.2025 (по стройовій частині) позивача звільнено з посади командира батареї 2 самохідної артилерійської батареї командира артилерійського дивізіону та виключено зі списків особового складу частини з 31.01.2025. Зазначений наказ наявний у матеріалах справи.
Протягом всього часу проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 - з 15.06.2019 по 31.01.2025 - грошове забезпечення позивача обчислювалося із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 в розмірі 1762 гривень, а не прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, що підтверджується матеріалами справи.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про пропуск позивачем строків звернення до суду, передбачених частиною п'ятою статті 122 КАС України, та просив застосувати строк позовної давності як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.
Суд не приймає вказаний аргумент відповідача з огляду на таке. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, наявним у матеріалах справи. Починаючи з 24.02.2022 й до звільнення 31.01.2025 позивач у складі Військової частини НОМЕР_1 виконував бойові завдання в умовах повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, на підставі ОСУВ Хортиця № 116/1/615т/ОКП від 24.08.2022, бойового наказу командира бригади № 34/12/119т від 25.08.2022, що унеможливлювало своєчасне звернення до суду.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до законодавства, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з введенням воєнного стану. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Вказаний підхід є усталеним у практиці Верховного Суду при вирішенні питання про поновлення процесуальних строків для учасників бойових дій (ухвали від 02 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі №380/10696/21, від 04 серпня 2022 року у справі №420/2429/20, від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24).
З урахуванням наведеного, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними та такими, що зумовлені об'єктивними обставинами - перебуванням позивача у зоні бойових дій та виконанням ним бойових завдань в умовах воєнного стану, а тому клопотання про поновлення строків підлягає задоволенню.
Щодо суті спірних правовідносин, суд зазначає таке.
Положеннями частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 (у первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Кабінет Міністрів України 21.02.2018 ухвалив постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 704, а саме: пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704. Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 (30.01.2020) відновила дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Законами України про Державний бюджет на 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки (статтею 7 кожного відповідного закону) встановлені такі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного року: 2102,00 гривень (2020 рік), 2270,00 гривень (2021 рік), 2481,00 гривень (2022 рік), 2684,00 гривень (2023 рік), 3028,00 гривень (2024 рік), 3028,00 гривень (2025 рік). Закони України про Державний бюджет на 2020- 2025 роки не містять застережень щодо застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт було змінено законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення грошового забезпечення. До спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). У постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, від 06.02.2023 у справі №160/2775/22.
Таким чином, з 01.01.2020 у позивача виникло право на отримання грошового забезпечення з урахуванням оновлених розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Оскільки щомісячні надбавки за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії визначаються у відсотках від розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, ці виплати також виплачувались позивачу у менших розмірах, ніж передбачено законодавством.
Доводи відповідача щодо правомірності застосування прожиткового мінімуму на 01.01.2018 при нарахуванні грошового забезпечення суд оцінює критично, оскільки вони суперечать усталеній правовій позиції Верховного Суду, яка є обов'язковою для врахування при вирішенні справ у подібних правовідносинах відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01.01.2020 по 31.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у розмірі 2102,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у розмірі 2270,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у розмірі 2481,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов