18 травня 2026 рокуСправа №160/5572/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови,
09.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південно-Східної митниці (далі - відповідач), у якій просить скасувати рішення про коригування митної вартості №UA110140/2026/000003/2 від 28.01.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2026/000010 від 27.01.2026.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Проте, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
31.03.2026 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
06.04.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій викладено правову позицію, аналогічну до доводів, зазначених в позовній заяві.
16.04.2026 представником відповідача подані до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначені митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості. Матеріали справи свідчать про невиконання декларантом його обов'язку, визначеного ст. 52 МК України, а також про наявність обґрунтованих сумнівів щодо заявленої митної вартості товарів. За фактичними обставинами даної справи мали місце невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, про що зазначено у ході проведення консультацій шляхом направлення електронних повідомлень митниці. Саме вищезазначені підстави стали причиною здійснення коригування заявленої позивачем митної вартості, а не відмінність заявленої митної вартості і митної вартості аналогічних товарів. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» (код ЄДРПОУ 41156891) зареєстроване 16.02.2017; основний вид діяльності за КВЕД: 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.
01.06.2022 між Компанією «BOOMZA» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Візард ЛТД» (Покупець) укладено договір поставки №1, за яким Постачальник зобов'язується передавати на умовах та у встановлені даним договором строки товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору.
Згідно щ п. 1.2 договору асортимент товару, що може бути поставлений згідно цього договору та умови поставки (Інкотермс 2020), визначається у інвойсі.
Відповідно до п. 2.3 договору поставка товару здійснюється на умовах, що прописані в інвойсі. При цьому сторони узгодили, що терміни, які використовуються в даному договорі, приймаються ними згідно з ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати (INCOTERMS 2020).
За п. 3.1 договору ціна товару погоджується сторонами у Специфікації (додаток до даного договору).
Покупець зобов'язаний сплатити за товар протягом 120 банківських днів з дати отримання від постачальника інвойсу (рахунку-фактури) на оплату замовленого товару на умовах 100% попередньої оплати (п. 4.1. договору).
21.01.2026 між Компанією «BOOMZA» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Візард ЛТД» (покупець) укладено Специфікацію № 36/01/2026 до Договору, якими узгоджено поставку Товару на умовах FCA Tendron (Франція), за ціною 11 848,10 Євро.
27.01.2026 з метою митного оформлення позивач подав до Південно-Східної митниці митну декларацію №26UA110140000681U4. Разом з митною декларацією було подано договір поставки, інвойс, пакувальниц лист, автотранспортну накладну, та інші необхідні документи. Митну вартість було заявлено за першим методом (за ціною договору) в розмірі 538,55 EUR, за одну одиницю (мішок -1040 кг), відповідно за один кг - 0.5178 EUR.
ТОВ «Фірма «Візард ЛТД»» було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2026/000010 та 28.01.2026 прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA110140/2026/000003/2, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару в розмірі 1,0365 євро/кг. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано другорядний метод -2-г (резервний) визначення митної вартості.
Не погодившись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).
Відповідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.
Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Передбачене ч. 5 ст. 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України.
З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.
Митний орган стверджує, що позначення «LOT n35-1301-26» у декларації-інвойсі від 13.01.2026 №26001 неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару. Однак ця обставина не є розбіжністю, що впливає на числові значення складових митної вартості у розумінні ч. 3 ст. 53 МК України. Позначення LOT є внутрішнім виробничим ідентифікатором виробника «SAS Maison Montal» (Франція) і жодним чином не змінює та не спростовує відомостей щодо кількості, якості та ціни товару, зафіксованих в інвойсі №36/01/2026 від 21.01.2026.
Верховний Суд в постанові від 31.01.2018 у справі №813/7272/13 вказав, що незначні невідповідності в реквізитах документів, які не впливають на вартісні показники митної декларації, не є підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості.
Щодо доводів відповідача стосовно одиниці виміру товару, судом встановлено наступне.
Відповідач вказує на різні одиниці виміру: у декларації-інвойсі та специфікації - мішок, у ЕМД - кілограм. Ця обставина також не утворює розбіжності, що унеможливлює визначення митної вартості. Поставка здійснювалась у 22 мішках (бігбеги) по 1015 кг кожний (вага нетто 22 300 кг), що чітко зазначено у сертифікаті відповідності від 21.01.2026, виданому виробником, а також у CMR і специфікації. Перерахунок між одиницями виміру є арифметичним і не вимагає додаткових документів, оскільки співвідношення «мішок / кг» є прямо визначеним у документах.
Сам по собі різний формат зазначення одиниці вимірювання не впливає на ціну товару і не може слугувати підставою для коригування митної вартості (постанова ВС від 20.02.2018 у справі №803/1366/16).
Щодо доводів відповідача стосовно дати інвойсу у CMR, суд зазначає наступне.
Митний орган звертає увагу на те, що у графі 5 CMR від 23.12.2025 №732436 зазначено інвойс №26001 без вказівки дати, тоді як наданий інвойс датований 13.01.2026. Разом з тим CMR була складена 23.12.2025, тобто до виписки інвойсу виробником. Оскільки товаросупровідний документ (CMR) передує виставленню інвойсу виробником, відсутність дати в графі CMR є цілком зрозумілою і закономірною та жодним чином не свідчить про підробку або недостовірність даних. Ця обставина не спростовує ціни товару та не впливає на числові значення складових митної вартості.
Відповідач посилається на те, що декларантом не надано заявку покупця відповідно до п. 2.1 контракту від 01.06.2022 №1, а також звертає увагу на розбіжність між українською та англійською редакціями щодо строку оплати (120 банківських днів / 3 робочі дні).
Водночас, строк оплати за товар не є складовою митної вартості у розумінні ч. 10 ст. 58 МК України та не входить до переліку елементів, що формують митну вартість.
Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справах №803/1366/16 та №803/49/16 прямо відхилив доводи митниці щодо розбіжностей у строках оплати, зазначивши, що строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості, а надані позивачем документи підтверджують ціну ввезеного товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Щодо заявки покупця: відповідно до умов контракту заявка є внутрішнім організаційним документом, що підтверджує волевиявлення покупця на отримання конкретної партії товару. Наявність такого документа не є необхідним для підтвердження ціни товару. Договір, специфікація та інвойс у своїй сукупності підтверджують, що поставка відбулась та ціна на неї узгоджена сторонами.
Крім того, ч. 3 ст. 53 МК України не передбачає заявку покупця серед переліку документів, які митний орган вправі витребувати додатково, - відповідно, вимога про її надання виходить за межі повноважень митного органу.
Відповідач посилається на те, що документи перевізника ТОВ «Макартранс» не містять всієї необхідної інформації щодо транспортних витрат, а також, що договір-заявка на перевезення № 01 від 19.01.2026 виник раніше специфікації від 21.01.2026.
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, судом встановлено наступне.
Умови поставки - FCA Tendron, Франція (Інкотермс 2020) означають, що продавець виконує свої зобов'язання в момент передачі товару перевізнику в обумовленому місці. Після цього всі витрати, включаючи транспортування до кордону України, несе покупець.
Фактурна вартість, зафіксована в інвойсі №36/01/2026, відображає ціну товару на умовах FCA, отже, витрати на транспортування не включені до фактурної вартості і мають бути додані до митної вартості окремо.
Декларант надав усі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи, що підтверджують вартість перевезення: товаротранспортну накладну від 21.01.2026 №116023, рахунок-фактуру перевізника від 27.01.2026 № 04/7600 та договір-заявку на перевезення від 19.01.2026 № 01.
Той факт, що договір на перевезення укладено до підписання специфікації, є звичайною практикою в логістиці - перевізник резервує транспортний засіб заздалегідь, до остаточного оформлення відвантажувальних документів.
Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 у справі №821/1617/17 чітко зазначив, що вимоги митниці про надання додаткових документів на підтвердження транспортних витрат є неправомірними, якщо умовами поставки відповідні витрати вже враховані та підтверджені наявними документами.
Відповідач зазначає на взаємопов'язаності сторін зовнішньоекономічного контракту, вказуючи, зокрема, що директором «BOOMZA sp. z.o.o.» (Польща) є ОСОБА_1 , яка нібито одночасно є директором з експорту ТОВ «Фірма «Візард ЛТД», а засновником ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» є ОСОБА_2 .
Сам факт декларування взаємопов'язаності в графі 9а ДМВ не є автоматичною підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору застосовується навіть якщо покупець і продавець пов'язані між собою - за умови, що такий зв'язок не вплинув на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України при продажу між пов'язаними особами вартість операції береться за основу, якщо декларант доведе, що така вартість є близькою до вартості операцій з непов'язаними покупцями ідентичних або подібних товарів.
Відповідач не довів, яким саме чином взаємопов'язаність вплинула на заявлену митну вартість і яка саме «справедлива ринкова ціна» мала б бути застосована. Посилань на конкретні угоди між непов'язаними особами щодо аналогічного товару оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить.
Суд погоджується з позицією представника позивача про те, що відомості з інтернет-ресурсів (сайт boomza.pl, rejestr.io), на які посилається митний орган, не є допустимими та належними доказами в розумінні ст. ст. 72, 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.
Митний орган не підтвердив актуальність та достовірність цих відомостей станом на дату митного оформлення - 27-28.01.2026. Окрім того, наявність однойменної торгової марки BOOMZA у ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» сама по собі не є свідченням корпоративного контролю одного підприємства над іншим у розумінні підп. d), e), f), g) ст. 15 Угоди про застосування ст. VII ГАТТ 1994 року.
Щодо врожаю 2025 року, відповідач зазначає, що жоден документ виробника не підтверджує, що товар є врожаю 2025 року, як зазначено в ЕМД. Ця обставина стосується якісних характеристик товару, а не його митної вартості. Дана розбіжність не входить до переліку підстав для коригування митної вартості, визначених ч. 6 ст. 54 МК України.
Більше того, виробник «SAS Maison Montal» (Франція) видав сертифікат відповідності для конкретної партії товару, чим підтвердив її параметри.
Щодо розбіжності між рахунком виробника та декларацією країни відправлення, митний орган вказує, що у декларації країни відправлення від 21.01.2026 зазначено «ціна всіх витрат для продажу» компанії BOOMZA (Польща) у розмірі 11 984,00 євро, що перевищує фактурну вартість 11 284,00 євро у рахунку виробника.
Однак ці суми відносяться до різних рівнів ланцюга постачання: перша - вартість продажу від виробника до польського посередника «BOOMZA», друга - вартість продажу від «BOOMZA» до ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» за інвойсом № 36/01/2026.
Митна вартість визначається на підставі ціни угоди між безпосереднім продавцем та покупцем - тобто між «BOOMZA» (Польща) та ТОВ «Фірма «Візард ЛТД», що підтверджується інвойсом на суму 11 848,10 EUR (0,5178 EUR/кг). Вартість придбання товару польським посередником у виробника є внутрішніми витратами посередника і не формує митну вартість при ввезенні в Україну.
Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.
Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв'язку із чим суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.
Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі №815/3400/17.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено: причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору (контракту), обґрунтована послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом; про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом; посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби з зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
В рішенні про коригування митної вартості товару відсутні відомості про порівняння умов поставки з рішенням, що слугувало джерелом коригування митної вартості.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення та картка відмови прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №571 від 12.03.2026.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.
Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
До позовної заяви представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження наявності витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відмову у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» (вул. Сонячна Набережна, буд. 124, м. Дніпро, 49022, код ЄДРПОУ 41156891) до Південно-Східної митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA110140/2026/000003/2 від 28.01.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2026/000010.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський