15 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15820/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави до Колківської селищної ради Луцького району Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшов адміністративний позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави до Колківської селищної ради Луцького району Волинської області, відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Колківської селищної ради Луцького району Волинської області щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.09.2023 №02-905 про віднесення земель до самозалісених;
2) зобов'язати Колківську селищну раду Луцького району Волинської області розглянути на сесії ради подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.09.2023 №02-905 щодо віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 0723655400:02:001:0006, 0723683800:02:001:0188, 0723688700:03:003:0477, 0723683500:06:004:0877, 0723683500:06:002:0998 до самозалісених земель у порядку, визначеному ст. 57-1 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Звягельською окружною прокуратурою за результатами вивчення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявності підстав для представництва інтересів держави в суді виявлено що Ємільчинською селищною радою за результатами розгляду подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо вирішення питання про віднесення земельних ділянок до самозалісених належних заходів до внесення відповідник відомостей до ДЗК не вжито. За результатами опрацювання інформаційної системи геопросторових даних https://kadastr.live, Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України окружною прокуратурою встановлено, що на сформованих земельних ділянках комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Колківської СР наявні факти самозалісення. Обстеженнями земельних ділянок підтверджено наявність на них лісової рослинності (сосни, берези, вільхи, тощо).
З огляду на викладене, окружною прокуратурою на адресу Колківської СР направлено лист про вжиття заходів щодо віднесення вищевказаних земельних ділянок до самозалісених, в порядку визначеному ст.57-1 Земельного кодексу України.
Однак, Колківською СР відмовлено у віднесенні земель до самозалісених.
Таким чином, Колківською СР за результатами розгляду подання Управління та листа окружної прокуратури, безпідставно не вжито заходів щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Прокурор вважає, що такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів.
Ухвалою суду від 17.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що Указами Президента України від 07.06.2021 №228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», від 29.09.2022 №675/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 29.09.2022 «Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період», передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності, з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України.
Прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20.06.2022 №2321-IX (далі - Закон), який набрав чинності 10.07.2022, створило передумови для ідентифікації та збереження самосійних лісів.
За результатами опрацювання інформаційної системи геопросторових даних https://kadastr.live, Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України окружною прокуратурою встановлено, що на сформованих земельних ділянках комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Колківської СР наявні факти самозалісення.
Так, Північно-західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України (далі Північно-західне МУЛМГ) 01.09.2023 до Колківської селищної ради Луцького району скеровано подання за №02-905 про віднесення до самозалісених земельних ділянок загальною площею 117,0605 га, у тому числі, земельних ділянок з кадастровими номерами 0723655400:02:001:0006 площею 34,1083 га (орієнтовна площа самозалісення - 19 га), 0723683800:02:001:0188 площею 8,3695 га (орієнтовна площа залісення - 4 га), 0723688700:03:003:0477 площею 10,0799 га (орієнтовна площа самозалісення - 8 га), 0723683500:06:004:0877 площею 31,5055 га (орієнтовна площа самозалісення - 14 га), 0723683500:06:002:0998 площею 8,1403 га (орієнтовна площа самозалісення - 7 га), а також 0723683800:02:001:0100 площею 24, 85 га (орієнтовна площа самозалісення - 9 га).
В додаток до вказаного клопотання на адресу Колківської селищної ради Північно західним МУЛМГ скеровано також викопіювання з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України на підтвердження самозаліснення вищевказаних земельних ділянок.
Однак, вказане подання на сесію селищної ради не виносилося та листом від 19.09.2023 №1602/2-13/1-23 за підписом селищного голови поінформовано Північно Західне МУЛМГ про те, що органом місцевого самоврядування уже прийнято низку рішень щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які були самозалісеними повністю або частково. Також, поінформовано про те, що селищна рада не планує відносити будь-які земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території ради, до самозалісених.
Також, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723683800:02:001:0100 площею 24, 85 га на підставі розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 09.10.2024 №409 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування» передана у постійне користування ДСГП «Ліси України» з цільовим призначенням 09.01 «Для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг». Підставою для розроблення відповідного проєкту землеустрою було рішення Колківської селищної ради від 05.10.2021 №11/26 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг ДП «Поліське лісове господарство», прийняте на підставі клопотання ДП «Поліське лісове господарство». Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 09.10.2025 №409 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0723683800:02:001:0100 та надання її у постійне користування ДП «Ліси України». У зв'язку з тим, що станом на подання до Колківської селищної ради) земельна ділянка з кадастровим номером 0723683800:02:001:0100 перебувала у комунальній власності селищної ради та не була передана лісогосподарському підприємству, то ця земельна ділянка була включена до подання. Таким чином, на даний час ця земельна ділянка як земля лісогосподарського призначення перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» та право власності на неї зареєстровано за Волинською обласною державною адміністрацією.
Разом з тим, згідно даних Геоінформаційної системи лісових ресурсів України, Національного геопорталу «Національна інфраструктура геопросторових даних» земельні ділянки з 0723683800:02:001:0188, кадастровими номерами 0723688700:03:003:0477, 0723655400:02:001:0006, 0723683500:06:004:0877, 0723683500:06:002:0998 фактично вкриті лісом, однак, за цільовим призначенням і досі належать до земель сільськогосподарського призначення (викопіювання з карт додається), що порушує інтереси держави у сфері охорони та відтворення лісів, та вказує на протиправну бездіяльність Колківської селищної ради в частині не розгляду подання Північно-західного МУЛМГ про їх віднесення до самозалісених з подальшою зміною їх цільового призначення.
Так, згідно інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0723683500:06:004:0877 площею 31,5055 га сформована як об'єкт цивільних прав та за категорією належить до земель сільськогосподарського призначення.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0723683500:06:004:0877 не зареєстровано. Разом з тим, згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 10.12.2020 №35-ОТГ та акту приймання передачі земельна ділянка з кадастровим номером 0723683500:06:004:0877 передана Колківській селищній раді як земля запасу (код 16.00).
Земельна ділянка з кадастровим номером 0723655400:02:001:0006 згідно інформації Державного земельного кадастру сформована як об'єкт цивільних прав з цільовим призначенням за кодом сільськогосподарського виробництва». 01.01 «Для ведення товарного
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.07.2021 на земельну ділянку з кадастровим номером 0723655400:02:001:0006 зареєстровано право комунальної власності Колківської селищної ради Луцького району.
Земельна ділянка з кадастровим номером 0723688700:03:003:0477 площею 10,0799 га, яка знаходиться на території Четвертнянської сільської ради колишнього Маневицького (тепер - Луцького) району, земельна ділянка з кадастровим номером 0723683800:02:001:0188 площею 8,3695 га, яка знаходиться на території колишньої Куликовичівської сільської ради Маневицького (тепер - Луцького) району, 0723683500:06:002:0998 площею 8,1403 га, яка знаходиться на території Красновільської сільської ради Маневицького (тепер - Луцького) району, згідно відомостей Державного земельного кадастру належать до земель запасу (код 16.00), за категорією - землі сільськогосподарського призначення, та право власності Колківської селищної ради на ці земельні ділянки на даний час у Державному реєстрі речових прав не зареєстровано.
Рішенням Колківської селищної ради від 15.11.2017 №17-1/12 «Про реорганізацію та припинення Боровичівської, Годомичівської, Рудниківської, Старосільської, Четвертнянської сільських рад в результаті приєднання до Колківської селищної ради Волинської області» припинено юридичну особу - Четвертнянську сільську раду в результаті приєднання до Колківської селищної ради.
Згідно рішення від 08.12.2020 №1/23 «Про реорганізацію Колківської селищної ради Волинської області та припинення Великоосницької, Гораймівської, Копиллівської, Красновільської, Куликовичівської, Чорнижівської сільських рад в результаті приєднання» припинено юридичні особи - Красновільську та Куликовичівську сільські ради Маневицького району в результаті приєднання до Колківської селищної ради Волинської області.
Також, листом від 05.11.2025 №2497/01-16/2-25 Колківська селищна рада на запит Луцької окружної прокуратури від 30.10.2025 №53/1-708 вих-25 повідомила про те, що земельні ділянки з 0723683800:02:001:0188, кадастровими номерами 0723688700:03:003:0477, 0723655400:02:001:0006, 0723683500:06:004:0877, 0723683500:06:002:0998 знаходяться в адміністративних межах Колківської селищної ради, перебувають у комунальній власності селищної ради, договори оренди цих земельних ділянок не укладені.
Факт самозалісення вищевказаних земельних ділянок, також, підтверджується актом їх обстеження, складеним представниками Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» 17.11.2025, відповідно до якого на усіх земельних ділянках росте деревно чагарникова рослинність віком від 12 до 70 років, а, отже, ці земельні ділянки були вкриті лісом і на час звернення Північно-західним МУЛМГ з поданням до Колківської селищної ради 01.09.2023.
Так, на запит Луцької окружної прокуратури від 07.11.2025 №53/1-729 вих-25 Філією «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» надано копію акту обстеження земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Колківської селищної ради на предмет наявності самозалісених ділянок від 17.11.2025, з якого вбачається, що:
- земельна ділянка з кадастровим номером 0723655400:02:001:0006 площею 31,1083 га безпосередньо примикає до земель лісового фонду лісогосподарського підприємства ДП «Ліси України», орієнтовний склад насаджень - 10 Влч+Бп, вік - 20 років, повнота - 0,4; на ділянці присутні великі галявини та велика захаращеність;
- земельна ділянка з кадастровим номером 0723683800:02:001:0188 площею 8,3695 га безпосередньо примикає до земель лісового фонду лісогосподарського підприємства ДП «Ліси України», орієнтовний склад насаджень - 6Бп3Влч1Ос, вік 12 років, повнота - 0,3; на ділянці присутні великі галявини;
- земельна ділянка з кадастровим номером 0723688700:03:003:0477 площею 10,0799 га безпосередньо примикає до земель лісового фонду лісогосподарського підприємства ДП «Ліси України», орієнтовний склад насаджень - 8Сз2Бп, вік - 20 років, повнота - 0,8;
- земельна ділянка з кадастровим номером 0723683500:06:004:0877 площею 31,5055 га, яку ділить лінія електропередач та яка знаходиться біля земель лісового фонду лісогосподарського підприємства ДП «Ліси України», орієнтовний склад насаджень - 10Сз+Бп, вік - 20 років, повнота - 0,7;
- земельна ділянка з кадастровим номером 0723683500:06:002:0998 площею 8,1403 га, яка безпосередньо примикає до земель лісового фонду лісогосподарського підприємства ДП «Ліси України», орієнтовний склад насаджень - 5Влч1Дз3Бп1Ос, вік- 70 років, повнота - 0,6.
Листом від 05.11.2025 №2497/01-16/2-25 Колківська селищна рада повідомила Луцьку окружну прокуратуру про те, що подання Північно-західного МУЛМГ від 01.09.2023 №02-905 про віднесення до самозалісених земельних ділянок з кадастровими номерами 0723655400:02:001:0006, 0723683800:02:001:0188, 0723688700:03:003:0477, 0723683500:06:004:0877, 0723683500:06:002:0998 на сесії селищної ради не розглядалося.
Такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ч.3-5 ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст.169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абзацом першим ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Відповідно до ч.4 ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та Закону України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства.
Відповідно до статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
У вказаному випадку органом уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з врахуванням ст.ст.57-1, 122 Земельного кодексу України та ч.4 ст.21 Закону України «Про державний земельний кадастр», є Колківська селищна рада Волинської області.
Однак, саме невжиття Колківською селищною радою Волинської області належних заходів щодо віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення до самозалісених земель, призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного використання земельної ділянки.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 07.06.2021 №228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля постановлено започаткувати з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України».
Законом України від 20.06.2022 №2321-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», який набрав чинності 10.07.2022, главу 11 Земельного кодексу України доповнено статтею 57-1 такого змісту:
Стаття 57-1. Самозалісені землі
1. Самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
2. Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.
Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.
Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
3. Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.
4. Віднесення земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.
5. Віднесення земельної ділянки, несформованої як об'єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.
Відповідно до Положення «Про Державне агентство лісових ресурсів України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
У свою чергу, Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом Держлісагенства, завданням якого є реалізація повноважень Держлісагенства України, зокрема, на території Волинської області.
Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Колківською селищною радою Волинської області відмовлено у віднесенні земель до самозалісених.
Таким чином, Колківською селищною радою Волинської області, за результатами розгляду подання Управління та листа окружної прокуратури, безпідставно не вжито заходів щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини 1 статті 57-1 Земельного кодексу України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського, призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Таким чином, віднесення спірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення не створює перешкод для їх віднесення до самозалісених земельних ділянок.
Згідно з ч. 3 ст. 57-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Частиною 4 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачається, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст.122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.
Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст.122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.
Відповідно до ч.5 ст.57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об'єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.
Таким чином, Земельний кодекс України передбачає порядок віднесення земель, зокрема і сільськогосподарського призначення, до самозалісених ділянок.
Відповідачем не наведено достатніх підстав, які перешкоджають віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок.
Позивач зазначає, що обстеженнями земельних ділянок підтверджено наявність на них лісової рослинності (сосни, берези, вільхи, тощо).
Водночас, Колківською селищною радою Волинської області за результатами розгляду подання Управління та листа окружної прокуратури, безпідставно не вжито заходів щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Отже, відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для відмови у віднесенні земельних ділянок до самозалісених земель.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд враховує, що відповідно до приписів частин 3, 4, 5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».
Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №804/4585/18, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Стосовно наявності підстав, визначених частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.
Процедура віднесення земель до самозалісених врегульована статтею 57-1 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Пунктом 1 Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 №404, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2022 за №1231/38567, передбачено, що міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами. Згідно з пунктом 3 цього Положення завданням Управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством.
У позові прокурор стверджує, що Колківська селищна рада Волинської області належним чином не виконала покладені на неї повноваження щодо прийняття рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок за поданням Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, що відноситься до повноважень відповідача в силу статті 57-1 Земельного кодексу України та статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 103 Лісового кодексу України спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, судами.
Таким чином, спори, що виникають між Державним агентством лісових ресурсів України, його територіальними органами та органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування щодо питання віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки підлягають вирішенню судами.
З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправним бездіяльність Колківської селищної ради Волинської області щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За відсутності доказів понесення позивачем витрат на залучення свідків та проведення експертиз, судові витрати з відповідача на користь позивача відповідно до наведених положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не стягуються.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Колківської селищної ради Луцького району Волинської області щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.09.2023 №02-905 про віднесення земель до самозалісених.
Зобов'язати Колківську селищну раду Луцького району Волинської області (44661, Волинська область, Луцький район, селище Колки, вулиця Грушевського, 42, ідентифікаційний код юридичної особи 04333247) розглянути на сесії ради подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.09.2023 №02-905 щодо віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 0723655400:02:001:0006, 0723683800:02:001:0188, 0723688700:03:003:0477, 0723683500:06:004:0877, 0723683500:06:002:0998 до самозалісених земель у порядку, визначеному ст. 57-1 Земельного кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер