07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/161/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Огородніка К. М., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
представники учасників справи:
представник ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" - арбітражного керуючого Бандоли О. О. - Зоценко О. В.,
представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" - Станімак Д. Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" - арбітражного керуючого Бандоли О. О.
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026
у складі колегії суддів: Матущака О. І.- головуючого , Скрипчук О. С., Кравчук Н. М.
та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31.03.2025
у складі судді Хоми С. О.
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" - арбітражного керуючого Бандоли О. О.
до 1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2 , Харківська область
3) ОСОБА_3
4) ОСОБА_4
5) ОСОБА_5 , Тернопільська область
6) ОСОБА_6
про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М"
у справі № 921/161/20
за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М"
про банкрутство, -
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. У провадженні Господарського суду Тернопільської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 921/161/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" (далі - ТОВ "Скайбуд М").
2. 20.07.2020 ухвалою суду першої інстанції відкрито провадження у справі № 921/161/20 про банкрутство ТОВ "Скайбуд М". Визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" у розмірі 1 045 100 грн збитків; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника, а розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Солдаткіна С. В.
3. 05.10.2020 ухвалою місцевого господарського суду, за наслідками проведеного підготовчого засідання, до реєстру вимог кредиторів, внесено вимоги єдиного кредитора ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" загалом у сумі 7 439 676,50 грн.
4. 14.12.2020 постановою суду першої інстанції припинено процедуру розпорядження майном, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців - до 14.12.2021, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусака Ю. М.
5. 23.11.2022 ухвалою призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Бандолу О. О.
6. Судами встановлено також наступне.
7. Згідно з листом № 190/28-02 від 05.02.2025 Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, надано відомості щодо керівників, засновників та учасників ТОВ "Скайбуд М", а саме:
- ОСОБА_1 , засновник з 20.02.2012 по 06.03.2012 (розмір частки 100% - 1000,00 грн.). Директор з 20.02.2012 по 18.02.2015;
- ОСОБА_7 , (розмір частки 100% - 1000,00 грн.) Засновник з 06.03.2012 по 08.02.2013, юридична особа, що діє згідно законодавства Республіки Кіпр. Відповідно до протоколу № 06-03-2012 загальних зборів ТОВ "Скайбуд М" від 06.03.2012, ОСОБА_1 відчужив частку 100% - 1000,00 грн. в статутному капіталі на користь
Краунвайз Лімітед; - Самсонгер Холдінг Лімітед (нова назва Логістгруп Лімітед), юридична особа, що діє згідно законодавства Республіки Кіпр, частка 99% - 990,00 грн.
- Приватне підприємство "Інтегро Комерц", юридична особа, що діє згідно законодавства України, частка 1% - 10,00 грн. Засновники з 08.02.2013 по 30.04.2015 відповідно до протоколу № 08-02-2013 загальних зборів ТОВ "Скайбуд М" від 08.02.2013 ОСОБА_7 відчужило свою частку (100% - 1000,00 грн.) наступним юридичним особам: Самсонгер Холдінг Лімітед - частка 99% - 990,00 грн, Приватне підприємство "Інтегро Комерц" частка 1% - 10,00 грн;
- ОСОБА_2 , директор з 19.02.2015 30.04.2015. Відповідно до протоколу № 18/02/2015 загальних зборів ТОВ "Скайбуд М" від 18.02.2015 звільнено з посади директора ОСОБА_1 та обрано директором ОСОБА_2 ;
- ОСОБА_3 , засновник з 30.04.2015 по 29.07.2015 (розмір частки 100% - 1000,00 грн), директор з 01.05.2015 по 29.07.2015. Відповідно до протоколу № 30-04-2015 від 30.04.2015 загальних зборів ТОВ "Скайбуд М" юридичні особи: Логістгруп Лімітед та ПП "Інтегро Комерц" відчужили ОСОБА_3 свої частки;
- ОСОБА_9 з 29.07.2015 по 21.06.2017 (розмір частки 100% - 1000,00 грн), директор з 30.07.2015 по 05.10.2015. Відповідно до протоколу № 29-07-2015 від 29.07.2015 загальних зборів ТОВ "Скайбуд М" ОСОБА_3 відчужив свою частку 100% ОСОБА_9 ;
- ОСОБА_10 , засновник з 21.06.2017 по 06.03.2018 (розмір частки 100% - 1000,00 грн). Директор з 06.10.2015 по 06.03.2018. Відповідно до протоколу № 05-10-2015 від 05.10.2015 загальних зборів ТОВ "Скайбуд М" звільнено ОСОБА_9 з посади директора 05.10.2015 і обрано директором ОСОБА_10 з 06.10.2015. Відповідно до протоколу № 21-06-2017 від 21.06.2017 загальних зборів ТОВ "Скайбуд М" ОСОБА_9 відчужив свою частку 100% ОСОБА_10 ;
- ОСОБА_6 , засновник з 06.03.2018 по станом на сьогоднішній день (розмір частки 100% - 1000,00 грн). Директор з 07.03.2018 по станом на сьогоднішній день. Відповідно до протоколу № 03/18 від 06.03.2018 загальних зборів ТОВ "Скайбуд М" відбувся перерозподіл часток з ОСОБА_10 на ОСОБА_6 (частка 100 %). Звільнено з 06.03.2018 з посади директора ОСОБА_10 та призначено з 07.03.2018 директором ОСОБА_6 .
8. Відповідно до відомостей наданих Головним управлінням статистики у м. Києві від 30.10.2023 за № 02.2-02-4-23 щодо керівників ТОВ "Скайбуд М" у період з дати створення по 14.12.2020, а саме:
- з 20.02.2012 ОСОБА_1 ;
- з 19.02.2015 ОСОБА_2 ;
- з 07.05.2015 ОСОБА_3 ;
- з 04.08.2015 ОСОБА_9 ;
- з 13.10.2015 ОСОБА_10 ;
- з 12.03.2018 ОСОБА_6 .
9. Відповідно до даних ЄДР юридичну особу ПП "Інтегро Комерц" припинено 16.01.2016 згідно з записом № 11031170021038406 на підставі судового рішення Господарського суду Запорізької області про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 11.01.2016 у справі № 908/5365/15.
Подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності
10. 13.06.2024 ліквідатором ТОВ "Скайбуд М" арбітражним керуючим Бандолою О. О. подано до суду першої інстанції заяву в якій просив суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ "Скайбуд М" у розмірі 7 464 900,50 грн у зв'язку з доведенням товариства до банкрутства на наступних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та стягнути солідарно із значених осіб на користь ТОВ "Скайбуд М" грошові кошти у розмірі 7 464 900,50 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Скайбуд М" у зв'язку із доведенням до банкрутства.
11. Заява мотивована наступним.
12. Під час ліквідаційної процедури ТОВ "Скайбуд М" виявлено факт зникнення двадцяти п'яти транспортних засобів, що належать ТОВ "Скайбуд М". Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2021 у справі № 921/161/20 оголошено в розшук 25 транспортних засобів, що зареєстровані за ТОВ "Скайбуд М".
13. 31.03.2023 проведено інвентаризацію активів та зобов'язань ТОВ "Скайбуд М" за результатами якої складено Протокол. За результатами інвентаризації необоротних активів (основні засоби; нематеріальні активи; незавершене будівництво; довгострокові фінансові інвестиції; інші необоротні активи) ТОВ "Скайбуд М" станом на 23.11.2022 виявлено 25 транспортних засобів, які відповідно до ухвали Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2021 у справі № 921/161/20 оголошено в розшук. За результатами інвентаризації оборотних активів (товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, грошових коштів та їх еквівалентів, інших оборотних активів) ТОВ "Скайбуд М" станом на 23.11.2022 майна не виявлено. За результатами інвентаризації зобов'язань ТОВ "Скайбуд М" станом на 23.11.2022 заборгованість складає 7 464 900,50 грн.
14. Аналіз фінансового стану банкрута, зокрема показника забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами, який визначається як відношення суми активів боржника до його позикового капіталу (суми довгострокових та поточних зобов'язань) станом на 23.11.2022 є меншим за нормативне значення та дорівнює нулю, тобто розмір позикового капіталу боржника є більшим за розмір його загальних активів за балансовою вартістю, що свідчить про стійку неплатоспроможність ТОВ "Скайбуд М", а саме, неможливість станом на 23.11.2022 погасити свою заборгованість у повному обсязі за рахунок активів підприємства. Відповідно до звіту від 30.06.2024 за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності встановлено наступне. Показник забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами протягом періоду 2015-2017, обчислений на підставі фінансової звітності ТОВ "Скайбуд М" був нижчим граничного значення 1,0 та його значення станом на початок 2015 року та станом на кінець 2017 року було рівним 0,98 та 0,75 відповідно. Показник забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами для ТОВ "Скайбуд М" був нижчим граничного значення 1,0. На початок 2015 року даний показник дорівнював 0,42 та на кінець 2017 року 0,75. Розмір чистих активів протягом досліджуваного періоду мав від'ємне значення та станом на початок 2015 року дорівнював (-5842,0) тис. грн., та (-87489,0) тис. грн. на кінець 2017 року, зменшення розміру чистих активів становило (-81647,0) тис. грн.. Згідно проведеного аналізу встановлено, що фінансовий стан ТОВ "Скайбуд М" на початок 2015 року та на кінець 2017 року характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану банкрутства. Основний вид діяльності ТОВ "Скайбуд М" є "Вантажний автомобільний транспорт", який передбачає отримання доходів від вантажних перевезень та відповідно понесення витрат на зарплату водіїв, обслуговування транспортних засобів та пальне. Доходи та витрати даного виду діяльності мають накопичувальний характер, тому цілеспрямоване формування збитку надаючи дану послугу за ціною нижче собівартості є недоцільним.
15. За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок про наявність дій з доведення до банкрутства ТОВ "Скайбуд М" протягом періоду 2015-2017 років.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду
16. 31.03.2025 ухвалою Господарського суду Тернопільської області у справі №921/161/20 у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Скайбуд М" арбітражного керуючого Бандоли О. О. про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Скайбуд М" - відмовлено.
17. 08.01.2026 постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №921/161/20 (з урахуванням ухвали від 23.02.2026 про виправлення описки щодо дати ухвалення постанови) апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Скайбуд М" - арбітражного керуючого Бандоли О. О. залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31.03.2025 у справі № 921/161/20 - залишено без змін.
18. Судові рішення мотивовані тим, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини не доводять наявності вини у діях чи бездіяльності колишніх керівників та учасників ТОВ "Скайбуд М" в доведенні до банкрутства, причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, що виключає можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника у зв'язку із доведенням його до банкрутства.
А. Доводи касаційної скарги
19. 24.02.2026 ліквідатор ТОВ "Скайбуд М" арбітражний керуючий Бандола О. О. подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій (з урахуванням уточнень) скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31.03.2025 у справі № 921/161/20; ухвалити нове рішення, в якому задовольнити заяву про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Скайбуд М".
20. Підставою касаційного оскарження ліквідатор вказує пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та доводить, що:
- судом апеляційної інстанції застосовано норму ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.04.2021 року у справі № 915/1624/16, від 19.03.2024 у справі № 911/94/22 (911/2436/22), від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), від 14.01.2026 року у справі №911/3095/23 (911/2664/24), від 06.12.2022 у справі № 908/802/20;
- судами попередніх інстанцій застосовано положення статей 73 та ч. 1 статті 74 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16, від 09.12.2021 у справі № 916/313/20, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 06.12.2022 у справі № 908/802/20, від 11.01.2024 у справі № 910/6614/20, від 12.06.2025 у справі 915/1231/17, від 20.01.2026 у справі № 902/1068/20.
21. При цьому скаржник доводить, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень не було надано належної оцінки і не зроблені висновки у частині наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями посадових осіб (учасників та керівників) стосовно доведення до банкрутства ТОВ "Скайбуд М" в т.ч виведення активів підприємства, зникнення 25 транспортних засобів; бездіяльністю посадових осіб (учасників та керівників) у ненаданні первинних документів ліквідатору та відсутністю прийнятих рішень для покриття збитків підприємства, відновлення платоспроможності, або про звернення до господарського суду із заявою про власне банкрутство, не врахувавши при цьому правові висновки, викладені у вищезазначених постановах Верховного Суду; порушено вимоги статей 73-74, 86, 236 ГПК України щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
22. 27.04.2026 ПАТ "АБ "Укргазбанк" подано відзив на касаційну скаргу, в якому кредитор підтримує касаційну скаргу ліквідатора банкрута та просить скасувати прийняті судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності. Кредитор вважає, що судами не дотримано вимог ст. 61 КУзПБ, ст. 1166 Цивільного коедксу України, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а Відповідачами не доведено відсутність вини у своїх діях/ бездіяльності.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
24. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням до банкрутства на керівників товариства.
25. Відповідно до ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
26. Застосування такої відповідальності передбачено частиною другою статті 61 КузПБ, якої визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
27. Згідно з висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
28. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
29. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.
30. Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
31. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
32. Об'єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.
33. Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника
34. Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
35. Доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.
36. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
37. За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
38. Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення). Такі правові висновки щодо застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
39. Суд також враховує, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
40. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
41. Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на яку зокрема посилається скаржник).
42. Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями / бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення (подібні висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 909/252/16 (909/385/23), від 19.03.2024 у справі № 911/94/22 (911/2436/22), на яку посилається скаржник
43. Своєю чергою, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб'єктів (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, на які посилається скаржник).
44. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.
45. Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям. До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт (висновки, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 10.07.2025 у справі № 925/1743/14(925/85/23), від 13.11.2025 у справі №909/252/16 (909/385/23)).
46. У цій справі, доводи про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності у зв'язку з доведенням до банкрутства ТОВ "Скайбуд М" на його керівників, ліквідатор банкрута обґрунтовував зникненням двадцяти п'яти транспортних засобів, належних ТОВ "Скайбуд М", які ухвалою господарського суду були оголошені в розшук; відсутністю майна у банкрута, відповідно до проведеної інвентаризації; звітом за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Скайбуд М" на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства.
47. Дослідивши подані ліквідатором докази та доводи, суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, у зникненні (позбавленні активів), а саме - двадцяти п'яти транспортних засобів є вина будь-кого із відповідачів як засновників чи керівників боржника і ліквідатором не надано доказів встановлення конкретної особи (хто саме із керівників чи учасників боржника) причетний до зникнення зазначених транспортних засобів.
48. Судом також встановлено, що ліквідатором не зазначено, ким конкретно та якими саме конкретними діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвели до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина засновників (учасників, акціонерів), а також причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю вказаних вище осіб.
49. Отже, оскільки ліквідатором не доведено наявності об'єктивної сторони складу правопорушення й причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єктів відповідальності та настанням негативних для банкрута наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства), тобто не доведено наявності елементів деліктного складу субсидіарної відповідальності, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Скайбуд М" про покладення субсидіарної відповідності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства на вказаних ліквідатором осіб.
50. Щодо посилань скаржника на звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, в якому вказано про наявність дій з доведення до банкрутства, то суди попередніх інстанцій правильно вказали, що такий звіт не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів.
51. Водночас, судами обох інстанцій було повно надано оцінку поданим ліквідатором доказам, натомість твердження скаржника в касаційній скарзі про неповне з'ясування обставин справи є намаганням скаржника спонукати Верховний Суд до оцінки доказів та встановлення обставин справи. Такі дії виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, завданням якого є перевірка правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а не переоцінка фактичних обставин справи чи доказів, які вже отримали належну правову оцінку судами нижчих інстанцій. Зазначене узгоджується з положеннями статті 300 ГПК України.
52. Колегія суддів також звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
53. Щодо посилань скаржника про залишення поза увагою судами попередніх інстанцій бездіяльності органів управління товариства, яка полягає у ненаданні ліквідатору первинних документів, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що ліквідатор не вказує, які саме дії, спрямовані на отримання відповідної документації у відповідачів, з метою виявлення активів боржника (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі) ним були вчинені. Відтак Суд вважає необґрунтованими вказані твердження скаржника та відхиляє їх.
54. Посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній скаржником в касаційній скарзі низці постанов, колегія суддів відхиляє, оскільки відмінність результату застосування положень частини другої статті 61 КУзПБ, ст. 73, 74 ГПК України у вказаних судових рішеннях та у цій справі зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято зазначені судові рішення. При цьому, висновки, що їх дійшли суди у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду у наведених скаржником постановах.
55. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, а також аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи, у зв'язку з чим Суд залишає касаційну скаргу без задоволення.
56. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).
57. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
59. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
60. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 308, ст. 309 ГПК України, касаційна скарга ТОВ "Скайбуд М" - арбітражного керуючого Бандоли О. О. підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 та ухвала Господарського суду Тернопільської області від 31.03.2025 - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
61. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд М" - арбітражного керуючого Бандоли О. О. залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31.03.2025 у справі № 921/161/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді К. Огороднік
В. Погребняк