14 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10320/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс"
до Антимонопольного комітету України
третя особа, без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Віпцем"
про визнання недійсним рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" (далі - Товариство, скаржник) 28.04.2026 звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 про закриття апеляційного провадження у справі № 910/10320/25 скасувати, передати справу до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги по суті.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з доданими до неї документами, Верховний Суд констатує, що предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 про відмову в витребуванні доказів у справі № 910/10320/25 - закрито. У зв'язку з тим, що ухвала не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження окремо від рішення суду та апеляційне провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.
У касаційні скарзі Товариство зазначає, що для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Так, ухвала суду першої інстанції від 10.12.2025, якою вимовлено у задоволені клопотання позивача про витребування доказів у відповідача, перешкоджає подальшому провадженню у справі в аспекті ефективного захисту прав позивача.
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги Товариства у контексті оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Так, Товариство оскаржувало до апеляційного суду ухвалу місцевого суду від 10.12.2025 про відмову в витребуванні доказів у справі № 910/10320/25
Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частина перша статті 255 ГПК України містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення.
Згідно з частиною першою статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
Частиною третьою статті 255 ГПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Таким чином, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений в частині першій статті 255 ГПК України. З урахуванням основних засад судочинства та необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд справи будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 255 ГПК України. Цей перелік не є вичерпним: ухвала, зазначена в частині першій статті 255 ГПК України, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду; за відсутності ухвали в цьому переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та / або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої процесуальні права в інший спосіб). Схожий висновок щодо застосування статті 255 ГПК України, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц.
У цьому контексті Суд звертає увагу, що предметом оскарження до апеляційного суду є ухвала місцевого суду від 10.12.2025 у справі № 910/10320/25 про відмову в витребуванні доказів.
Водночас ухвала про відмову в витребуванні доказів не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в частині першій статті 255 ГПК України переліку, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.
Обмеження права на апеляційне оскарження певних ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено законодавцем у ГПК України виключно з метою ефективного здійснення правосуддя та жодним чином не унеможливлюють для учасників справи доступ до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки в силу положень статті 254 ГПК України та частини третьої статті 255 ГПК України учасники справи мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку та включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду. Тому сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.
Зазначені усталені правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №912/1398/18, від 12.03.2019 у справі №918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 03.12.2020 у справі №923/1/19, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, від 04.08.2023 у справі №910/5849/22, від 01.04.2024 у справі №904/5514/23.
Оскільки ухвала якою, зокрема, відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про витребування у Антимонопольного комітету України доказів відсутня у переліку, наведеному у статті 255 ГПК України, не перешкоджає подальшому провадженню в справі та в особи, яка подає апеляційну скаргу є можливість оскарження ухвали разом із рішенням суду, а відтак вона не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Верховний Суд виходить з того, що апеляційний господарський суд дійшов заснованого на законі висновку про те, що апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 про відмову в витребуванні доказів у справі № 910/10320/25, яка не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження окремо від рішення суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.
Колегія суддів наголошує, що враховуючи ієрархію правових висновків Верховного Суду, висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів (постанова Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №166/1222/20), а відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, а тому Суд й враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №18/1544-10 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц в якій фактично міститься висновок щодо застосування частини першої статті 255 ГПК України, а наведені в касаційній скарзі постанови об'єднаної палати Касаційного цивільного суду № 296/2944/16-ц від 18.04.2018, № 752/1016/17 від 12.09.2018, № 756/671/16-ц від 06.03.2019 через наведене вище не беруться до уваги.
Отже, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм ГПК України під час прийняття оскаржуваної ухвали апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів відхиляючи доводи скаржника щодо гарантування доступу до суду через призму їх переконливості / обґрунтованості виходить з того, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 255 ГПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу щодо оскарження необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 про відмову в витребуванні доказів у справі № 910/10320/25 закрито, оскільки у даній справі правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права (стаття 264 ГПК України) під час закриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 910/10320/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова