Рішення від 07.05.2026 по справі 927/633/25

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/633/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

Козелецької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011421), вул. Євгена Лоскота,1, смт. Козелець, Чернігівська обл., 17000

в інтересах держави в особі

Кіптівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04413360), вул. Слов»янська, буд. 51-а, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 17050

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроголден» (код ЄДРПОУ 39918336), вул. Головатого, буд.20, м. Бориспіль, Київська обл., 08302

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Баришівська зернова компанія» (код ЄДРПОУ 32886518), вул. Торф»яна,буд.11, сел. Баришівка, Броварський р-н, Київська обл., 07501

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

2) ОСОБА_2 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

про витребування земельної ділянки

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Лепської Н.П.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

До Господарського суду Чернігівської області 19.06.2025 надійшла позовна заява Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кіптівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроголден», Товариства з обмеженою відповідальністю “Баришівська зернова компанія» про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОГОЛДЕН» (вул. Головатого, будинок 20, квартира 52, м. Бориспіль, Бориспільський район, Київська область, 08302, код ЄДРПОУ 39918336), Товариства з обмеженою відповідальністю “БАРИШІВСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (вул. Торф'яна, будинок 11, селище Баришівка, Броварський район, Київська область, 07501, код ЄДРПОУ 32886518) на користь Кіптівської сільської територіальної громади в особі Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04413360) земельної ділянки з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 площею 2,0000 га, розташованої на території Кіптівської сільської ради за межами населеного пункту с. Хрещате Чернігівського району Чернігівської області.

Вимоги прокурором обґрунтовані тим, що відповідачі - ТОВ “АГРОГОЛДЕН» та ТОВ “БАРИШІВСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» не могли законно набути право приватної власності та право оренди на спірну земельну ділянку. Натомість вони набули такого права в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності та оренди відповідачів на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, а тому існують всі правові підстави для витребування останньої з чужого незаконного володіння у комунальну власність на підставі статті 387 ЦК України.

Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву прокурора залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.07.2025 позовну заяву від 18.06.2025 повернуто Козелецькій окружній прокуратурі на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 у справі № 927/633/25 скасовано. Справу № 927/633/25 направлено до Господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Супровідним листом № 927/633/25/09.1-04.4/7556/25 від 18.12.2025 справа № 927/633/25 надійшла до Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 927/633/25 передано на розгляд судді Кузьменко Т.О.

Ухвалою Господарського суд Чернігівської області від 25.12.2025 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; підготовче засідання призначено на 27.01.2025 о 09:30 год., встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.

Прокурору ухвала суду від 25.12.2025 доставлена до Електронного кабінету 25.12.2025 о 14:42, позивачу та відповідачам - 25.12.2025 о 14:21.

Ухвала суду від 25.12.2025, направлена третій особі 1 на адресу місця реєстрації (третьої особи 1: АДРЕСА_1 , повернута відділенням зв'язку з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвала суду від 25.12.2025, направлена третій особі 2 на адресу місця реєстрації (третьої особи 2: АДРЕСА_2 , повернута відділенням зв'язку з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

В розумінні статті 242 ГПК України учасники належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

09.01.2026 відповідачем 1 подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив, зазначивши таке:

- позивач визнає недотримання Кіптівською сільською радою процедури передачі земельної ділянки, яка є предметом спору, у власність ОСОБА_1 ;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 площею 2,0000 га вибула з володіння позивача з його волі та на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2025 №215 була відчужена ОСОБА_2 на користь ТОВ «АГРОГОЛДЕН»;

- вибуття землі з володіння набувача та отримання земельної ділянки відповідачем 1 за відплатним договором унеможливлює витребування спірної земельної ділянки у ТОВ «АГРОГОЛДЕН»;

- ТОВ «АГРОГОЛДЕН» придбало земельну ділянку з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 площею 2,0000 га у ОСОБА_2 та не мало жодних контактів з ОСОБА_1 ;

- з'ясування обставин набуття права на земельну ділянку попереднім власниками, зокрема ОСОБА_1 , не може бути обов'язком ТОВ «АГРОГОЛДЕН», з огляду на усталені правові позиції Верховного Суду щодо застосування приписів ст. 388 ЦК України;

- ТОВ «АГРОГОЛДЕН» не було ознайомлене з листом Козелецької окружної прокуратури від 11.02.2025 №50-77-618ВИХ-25 про виявлені порушення земельного законодавства до моменту отримання позовної заяви. Отже, направлення цього листа не мало жодного відношення до придбання у ОСОБА_3 спірної земельної ділянки;

- ТОВ «АГРОГОЛДЕН», як добросовісний набувач права власності спірної земельної ділянки, у разі задоволення позову, буде змушений нести надмірний тягар усунення «помилки» позивача, що є порушеним статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Разом з тим, відповідач звертає увагу на відсутність підстав Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області для подання позову в інтересах Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та факти незаконного збору інформації, якою обґрунтовується позов; та повідомив суд, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У відзиві на позов відповідачем 1 у порядку ст. 90 ГПК України поставлені запитання позивачу та прокурору, а саме: 1) чи доводився до відома Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроголден» та ОСОБА_2 лист Козелецької окружної прокуратури від 11.02.2025 № 50-77-618ВИХ-25 про виявлені порушення земельного законодавства та про наявність підстав для витребування земельної ділянки? 2) якщо доводився, то якими доказами це підтверджується? 09.01.2026 до Господарського суду Чернігівської області через канцелярію суду надійшов відзив на позов відповідача 2, у якому відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що за ТОВ «Баришівська зернова компанія» не реєструвалось право власності на земельну ділянку з кадастровнм номером 7422084700:80:188:0002 площею 2,0000 га, розташовану на території Кіптівської сільської ради за межами населеного пункту с Хрещате Чернігівського району Чернігівської області, а тому відповідач 2 не має жодного відношення до вибуття земельної ділянки із власності позивача.

За доводами відповідача 2, зважаючи на зміст позовної заяви, згідно з яких наявний договір оренди спірної земельної ділянки, укладений з ТОВ «БЗК», створює перешкоди для позивача в здійснені ним права власності щодо цієї земельної ділянки, належним способом захисту позивача могло б бути усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, тобто негаторний позов (ст. 391 ЦК України), а тому вважає, шо позов Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області з вимогами про усунення перешкод в користуванні майном до ТОВ «Баришівська зернова компанія», до вирішення позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, є передчасними, та за своїм змістом ці вимоги не можуть бути визначені як ефективний спосіб захисту прав.

Відповідач 2 також повідомив суд, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

16.01.2026 до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний Суд» від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення, у яких третя особа зазначає про наступне:

- на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2025 № 215 ОСОБА_2 відчужила спірну земельну ділянку на користь ТОВ «АГРОГОЛДЕН»;

- ОСОБА_2 купила земельну ділянку, що є предметом спору, у ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором №1948 від 16.12.2021 року, ділянка була придбана за 28 036,80 гривень. Представник ОСОБА_1 , який підписував договір від її імені, не повідомляв інформації, яка б ставила під сумнів законність набуття права на ділянку ОСОБА_1 , навпаки зробив всі заяви про відсутність перешкод для її продажу (пункт 4.1., 4.7. Договору);

- при оформленні даного договору нотаріус також проводив перевірку за відповідними реєстрами, обтяжень чи обмежень щодо землі ОСОБА_2 не було виявлено;

- лист Козелецької окружної прокуратури від 11.02.2025 № 50-77-618ВИХ-25 про виявлені порушення земельного законодавства та про наявність підстав для витребування земельної ділянки ОСОБА_4 не надсилався та про такий лист вона не була проінформована;

- ОСОБА_2 21.02.2025 продала ще 8 земельних ділянок ТОВ «АГРОГОЛДЕН», водночас прокурор не зазначає, що існують будь-які претензії щодо цих 8 ділянок;

- третя особа 2 мала законне право (ст. 7 Закону України «Про особисте селянське господарство») передати в оренду ТОВ «Баришівська зернова компанія» земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства;

- підтримує доводи відзивів на позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроголден» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» щодо викладених в них обставин та необґрунтованості позову прокуратури.

Пояснення прийняті судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

19.01.2026 до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» від Козелецької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача 2, у якій прокурор зазначає про наступне:

- витребування спірної земельної ділянки лише у співвідповідача ТОВ «АГРОГОЛДЕН» не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою з боку ТОВ «БАРИШІВСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» та її повернення у фактичне володіння Кіптівської сільської ради, оскільки це не буде ефективним та достатнім способом захисту;

- майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна;

- прокурором обрано належний спосіб захисту, позовні вимоги прокурора в частині витребування спірної земельної ділянки від ТОВ «БАРИШІВСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» як орендаря є правомірними.

Відповідь на відзив відповідача 2 прийнята судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

19.01.2026 до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» від Козелецької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача 1, у якій прокурор зазначає про наступне:

- спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 (третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору) права на повторну безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання, тобто поза волею власника цієї земельної ділянки - Кіптівської сільської ради;

- ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 вже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, а тому рішення Кіптівської сільської ради від 19.11.2021 № 1368-11/УШ не відповідає вимогам законодавства (ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України), є незаконним;

- незаконне рішення Кіптівської сільської ради від 19.11.2021 № 1368-11/VIII, на підставі якого ОСОБА_1 повторно безоплатно отримала у власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства понад норму, встановлену Земельним кодексом України, не може оцінюватися як воля власника спірного нерухомого майна - народу України, територіальної громади на вибуття майна із володіння;

- набувач нерухомого майна може вважатися добросовісним лише тоді, коли він не просто покладався на відомості з Державного реєстру, а робив це добросовісно. Якщо перевірка інформації про нерухоме майно дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб на нерухоме майно, у тому числі незареєстрованих, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від набуття нерухомого майна; в іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним;

- ТОВ «АГРОГОЛДЕН» є власником 9 земельних ділянок з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, набуті відповідачем від попереднього власника - ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі - продажу. Отже, саме ТОВ «АГРОГОЛДЕН», як особа, котра придбавала земельні ділянки, перш за все мало бути зацікавленим у перевірці правового статусу таких ділянок;

- встановивши, що ОСОБА_1 відчужує земельну ділянку на території Кіптівської сільської ради через декілька днів (16.12.2021) після набуття її у власність (02.12.2021), тобто отримувала її не маючи наміру здійснювати діяльність згідно з цільовим призначенням, ТОВ «АГРОГОЛДЕН» не мав перешкод для того, щоб зваживши на ці обставини, проявити хоча б мінімальну обачність при укладенні договору;

- про недобросовісність ТОВ «АГРОГОЛДЕН» свідчить і той факт, що як тільки окружна прокуратура повідомила позивача листом від 11.02.2025 №50-77-618ВИХ-25 про виявлені порушення земельного законодавства та про наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 та ТОВ «БАРИШІВСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ», останній 18.02.2025 уклав договір про передачу переважного права купівлі земельної ділянки ТОВ «АГРОГОЛДЕН»;

- масовість та одночасність дій з набуття ТОВ «АГРОГОЛДЕН» права власності на земельні ділянки, які проявилися зі сторони ТОВ «АГРОГОЛДЕН», пов'язаність представників сторін у даній справі (від імені відповідача-1 та третьої особи - ОСОБА_2 діяла одна і та ж особа) свідчать про недобросовісність дій Відповідача-1;

- оскільки прокурор не вважає відповідача-1 добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, тому ч. 5 ст. 390 ЦК України не застосовується.

Відповідь на відзив відповідача 1 прийнята судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 27.01.2026, судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання до 24.02.2026, 09:30, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням.

У підготовчому засіданні 24.02.2026 судом постановлено ухвалу, якою заяву ТОВ «Агроголден» про письмове опитування учасників справи задоволено частково та зобов'язано Кіптівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області, Козелецьку окружну прокуратуру надати відповідь на запитання відповідача в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо того, чи доводився до відома Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроголден» лист Козелецької окружної прокуратури від 11.02.2025 № 50-77-618ВИХ-25 про виявлені порушення земельного законодавства та про наявність підстав для витребування земельної ділянки? Якщо доводився, то якими доказами це підтверджується?

У підготовчому засіданні 24.02.2026 судом відкладено підготовче засідання на 04.03.2026 на 10:00.

02.03.2026 до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» від Козелецької окружної прокуратури надійшли пояснення, у яких прокуратура надала відповіді на запитання ТОВ «Агроголден» та зазначила про наступне:

- на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружна прокуратура листом від 11.02.2025 № 50-77-618ВИХ-25 повідомила Кіптівську сільську раду про виявлені порушення земельного законодавства та про наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки;

- прокуратурою на адресу ОСОБА_2 та ТОВ «БАРИШІВСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» вказаний лист не направлявся, оскільки ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зобов'язує прокурора повідомляти лише орган місцевого самоврядування;

- станом на 11.02.2025 спірна земля не була придбана ТОВ «Агроголден», а тому прокурор не знав та не міг знати, що прокурор може бути стороною у вказаному спорі;

- у прокурора на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» відсутній обов'язок повідомляти приватних осіб.

03.03.2026 на електронну адресу суду від Кіптівської сільської ради надійшов лист від 27.02.2026 №03-10/270, у якому позивач зазначає на виконання ухвали суду від 24.02.2026, що сільська рада не доводила до відома відповідачів та третіх осіб про виявлені порушення земельного законодавства та про наявність підстав витребування земельної ділянки, оскільки інформація про вчинення нотаріальних дій стосовно вищевказаної земельної ділянки в сільській раді відсутня.

У підготовчому засіданні від 04.03.2026 судом оголошено про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.03.2026 на 11:30, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням.

24.03.2026 до Господарського суду Чернігівської області через підсистему «Електронний Суд» від Козелецької окружної прокуратури надійшли пояснення у справі, у яких прокурор зазначає про наступне:

- відчуження земельної ділянки від ОСОБА_1 до ТОВ «АГРОГОЛДЕН» супроводжувалось одним і тим самим приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу, Чернігівської області Кириченко Т.В.;

- укладаючи угоду щодо спірної земельної ділянки, ТОВ «АГРОГОЛДЕН» мало всі можливості, у тому числі із використанням правової допомоги, перевірити інформацію як щодо земельної ділянки, так і щодо її попереднього власника (продавця);

- обрання одного й того ж самого нотаріуса для вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, підтверджує узгодженість дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та недобросовісність останнього набувача - ТОВ «АГРОГОЛДЕН»;

- ТОВ «БЗК» виступало відповідачем у інших справах щодо витребування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Чорнухинської селищної ради Полтавської області;

- ТОВ «БЗК» (орендар) передало своє переважне право купівлі земельної ділянки ТОВ «АГРОГОЛДЕН» лише за три дні до угоди - 18.02.2025, може свідчити лише про те, що обидва товариства діють узгоджено і вказані дії в чергове підтверджують їх недобросовісність;

- при укладенні договору оренди землі від 01.01.2022 з ТОВ «БЗК» від імені ОСОБА_2 діяв ОСОБА_5 і при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2025 від імені ТОВ «АГРОГОЛДЕН» діяв ОСОБА_5 ;

- ТОВ «АГРОГОЛДЕН» не є добросовісним набувачем, оскільки через представника ОСОБА_5 знало про всю історію земельної ділянки, брало участь у її «утриманні» через оренду і свідомо викупило її, розуміючи незаконність первинної приватизації.

У судовому засіданні 24.03.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про встановлення третім особам та відповідачам строку для надання до суду письмових заперечень та відкладено розгляд справи на 07.04.2026 на 11:00, про що учасників повідомлено ухвалою повідомленням.

27.03.2026 до Господарського суду Чернігівської області від представника ОСОБА_2 надійшли заперечення на пояснення прокуратури, у яких третя особа 2 зазначає, що прокуратурою не надано належних доказів, які б свідчили про обізнаність ОСОБА_2 та ТОВ «АГРОГОЛДЕН» щодо факту подвійної незаконної приватизації землі ОСОБА_1 ОСОБА_2 також зазначає, що при укладенні правочинів щодо земельної ділянки 7422084700:80:188:0002, добросовісно покладалася на рішення Кіптівської сільської ради від 19.11.2021 № 1368-11/УШ, оскільки вважала дії позивача законними. З плином значного проміжку часу, з моменту прийняття рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки, Козелецька окружна прокуратура, яка представляє інтереси держави в особі Кіптівської сільської ради і звернулася з цим позовом, намагається перекласти відповідальність за протиправні дії самого позивача на ТОВ «АГРОГОЛДЕН», відповідно і на продавця землі - ОСОБА_2

30.03.2026 до Господарського суду Чернігівської області через канцелярію суду надійшли заперечення відповідача 1 на пояснення Козелецької окружної прокуратури, у яких відповідач 1 просить суд надати оцінку поясненням Козелецької окружної прокуратури, визнати їх такими, що не підтверджують обізнаність ТОВ «АГРОГОЛДЕН» про обставини набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, відхилити доводи через відсутність доказів на їх підтвердження та зазначає про наступне:

- Козелецька окружна прокуратура Чернігівської області зловживає процесуальними правами, оскільки вказані письмові пояснення були подані після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, додаткового строку для подання вказаних пояснень судом не надавалось;

- оформлення договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та надалі між ОСОБА_4 та ТОВ «АГРОГОЛДЕН» одним нотаріусом - ОСОБА_6 не доводить факту обізнаності ТОВ «АГРОГОЛДЕН» про обставини набуття ділянки ОСОБА_1 ;

- при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу від 21.02.2025 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «АГРОГОЛДЕН», приватний нотаріус Кириченко Т.В. не повідомляла представника ГОВ «АГРОГОЛДЕН» про обставини набуття ділянки у власність ОСОБА_1 ;

- ТОВ «АГРОГОЛДЕН» не було учасником правочину між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому цей договір жодним чином не може свідчити про обізнаність відповідача про обставини приватизації землі ОСОБА_7 , з якою ТОВ «АГРГОГОЛДЕН» не мало будь-яких відносин;

- ТОВ «АГРОГОЛДЕН» не брало участі в розгляді інших цивільних справ щодо відповідача 2, не обізнане з обставинами даних справ, наведені у судових рішеннях обставини не є приюдиційними для цієї справи;

- ОСОБА_5 не був учасником угоди купівлі-продажу землі укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , доказів обізнаності ОСОБА_5 з обставинами отримання землі ОСОБА_1 прокуратурою та позивачем не надано;

- набуття 9 земельних ділянок в один день також не свідчить про обізнаність ТОВ «АГРОГОЛДЕН» про обставини набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.04.2026 судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи пояснення прокурора від 24.03.2026 та заперечення на пояснення прокурора, подані відповідачем 1 від 30.03.2026 та третьою особою 1 від 27.03.2026.

У судовому засіданні 07.04.2026 судом оголошено перерву до 29.04.2026 до 11:00.

У судовому засіданні 29.04.2026 суд після переходу до ухвалення судового рішення на підставі ст. 219 ГПК України відклав проголошення рішення до 09 год. 45 хв. 07.05.2026, про що присутні представники були повідомлені під розписку, інші учасники ухвалою суду.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом забезпечено можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

07.05.2026 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.12.2020 № 6-8883/14-20-СГ «Про надання у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Ружинського району, за межами населених пунктів Вишнівської сільської ради та надано у власність ОСОБА_1 ділянку загальною площею 1,5419 га (кадастровий номер 1825282000:01:000:0252) для ведення особистого селянського господарства (01.03) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ружинського району, за межами населених пунктів Вишнівської сільської ради.

Державним реєстратором Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Санніковою І.В. 15.12.2020 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2073765218252).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2020 № 3355, посвідченого нотаріально, зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 відчужила на користь ПСП «АГРОФІРМА «СВІТАНОК».

Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу, Київської області Семенець О.А. на підставі вказаного договору право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено 28.12.2020 та цього ж дня зареєстровано за ПСП «АГРОФІРМА «СВІТАНОК».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, 28.12.2020 проведено державну реєстрацію права власності за ПСП «АГРОФІРМА «СВІТАНОК» земельної ділянки з кадастровим номером 1825282000:01:000:0252 (номер відомостей про речове право 39987910).

Крім того, згідно із заявою ОСОБА_1 (по довіреності від 17.12.2019 в інтересах якої діяв ОСОБА_8 ) наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.06.2020 № 25-10086/14-20-сг надано останній дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Хрещатенської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, орієнтовним площею 2,00 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Хрещатенська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Кіптівської сільської ради Чернігівського району.

Посилаючись на норми Закону № 1423 - IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" прокурор зазначає, що з 27.05.2021 земельна ділянка, на яку ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність перейшла у комунальну власність Кіптівської сільської ради.

Вказана обставина учасниками справи не заперечується.

У подальшому, на підставі заяви ОСОБА_1 рішенням 11 сесії 8 скликання Кіптівської сільської ради Чернігівського району від 19.11.2021 № 1368-11/VIII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 2,0000 га, кадастровий номер 7422084700:80:188:0002, розташованої за межами населеного пункту с. Хрещате на території Кіптівської сільської ради Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства та надано ОСОБА_1 у власність вказану земельну ділянку.

Приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Лабадіною Т.В. 02.12.2021 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2523740874100).

16.12.2021 між ОСОБА_1 (далі - Продавець), від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_9 , та ОСОБА_2 (далі - покупець), від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_10 , укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Договір купівлі-продажу), зареєстрований за №1948.

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу Продавець зобов'язується передати у власність Покупця земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 7422084700:80:188:0002, а Покупець зобов'язується прийняти зазначену земельну ділянку і сплатити за неї ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Земельна ділянка, що відчужується за цим договором, розташована на території Хрещатенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Цільове призначення земельної ділянки: 01.03. для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Вид використання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства (п. 1.2. Договору купівлі-продажу).

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу за домовленістю сторін продаж земельної ділянки, що є предметом цього договору, вчиняється за 28036,80 грн, які представник продавця одержав від представника покупця, для подальшої їх передачі продавцю, в повному обсязі до підписання цього договору шляхом перерахування на його поточний картковий рахунок.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, 16.12.2021 проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 (номер відомостей про речове право 45721727).

Приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу, Чернігівської області Кириченко Т.В. на підставі вказаного договору право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено 16.12.2021 та цього ж дня зареєстровано за ОСОБА_2

01.01.2022 між ОСОБА_2 (далі - Орендодавець), від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_5 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» (далі - орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди).

Відповідно до п. 1. Договору оренди Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного селянського господарства, кадастровий номер 7422084700:80:188:0002, яка розташована в адміністративних межах Хрещатенського старостинського округу Козелецького району Чернігівської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2 (два) га, у тому числі рілля 2 га (п. 2 Договору оренди).

Відповідно до п. 5 Договору оренди нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на дату укладення Договору становить 58648,30 грн.

Відповідно до п. 8. Договору оренди договір укладено строком на 45 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на такий самий строк і на таких самих умовах, згідно чинного законодавства України.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «БАРИШІВСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» 03.02.2022 (номер запису про інше речове право 46550950).

18.02.2025 на підставі договору про передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення ТОВ «БАРИШІВСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (сторона 1) передало безоплатно ТОВ «АГРОГОЛДЕН» (сторона 2) переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,000 га, кадастровий номер 7422084700:80:188:0002, розташованої: Чернігівська область, Козелецький район, Хрещатенська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства (п.1 договору).

Відповідно до п. 2 договору вищезазначене переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення виникло у сторони 1 на підставі договору оренди землі від 01.01.2022 (зі змінами та доповненнями), право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.01.2022, номер запису про інше речове право (право оренди): 46550950

Згідно з п. 3 договору сторона 1 передає стороні 2 переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення строком на 30 (тридцять) календарних днів з моменту державної реєстрації такого права.

21.02.2025 між ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ «АГРОГОЛДЕН», від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_5 , укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (зареєстрований за № 215), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002, а покупець зобов'язується прийняти зазначену земельну ділянку і сплатити за неї ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі (договір купівлі-продажу№ 215).

Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу № 215 земельна ділянка, що відчужується за цим договором, розташована на території Кіптівської об'єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області. Вид цільового призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Земельна ділянка, що є предметом цього договору, належить продавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського районного територіального округу Чернігівської області Кириченко Т.В. 16.12.2021 за реєстровим №1948 (п. 1.3 договору купівлі-продажу № 215).

Згідно з п. 1.4 договору купівлі-продажу № 215 відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9946206312025 від 18.02.2025, експлікація земельних угідь: 2 га - рілля. Земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення.

За домовленістю сторін продаж земельної ділянки, що є предметом цього договору вчиняється за 81 274,72 грн. Продавець підтвердив, що покупець до підписання цього договору сплатив 69030,00 грн (ціна зазначена в абзаці першому п. 2.1. договору за вирахуванням суми податків та зборів, що були утримані та сплачені покупцем, який виконує функції податкового агента продавця щодо нарахування, утримання та сплати до бюджету податків і зборів з доходів, отриманих продавцем від цього продажу...). (п. 2.1 договору купівлі-продажу № 215).

За умовами п. 2.2 договору купівлі-продажу № 215 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що є предметом цього договору, відповідно до Витягу № НВ-9945340782025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.02.2025, становить 69029,05 грн. Відповідно до Довідки про оціночну вартість земельної ділянки від 17.02.2025 унікальний реєстраційний № 201-20250217-0009152117, оціночна вартість земельної ділянки складає 16651,96 грн.

Платіжною інструкцією від 21.02.2025 ТОВ «АГРОГОЛДЕН» сплачено на рахунок ОСОБА_2 69030,00 грн (призначення платежу: оплата по договору купівлі-продажу земельної ділянки № 215 від 21.02.2025, кадастровий номер 7422084700:80:188:0002).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 418143501) приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Кириченко Т.В. на підставі договору купівлі-продажу № 215 21.02.2025 право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 припинено та проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «АГРОГОЛДЕН» земельної ділянки з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 (номер відомостей про речове право 58676924).

Вказана земельна ділянка знаходиться в оренді відповідача 2, дата закінчення договору оренди - 01.01.2067.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номери інформаційних довідок 4181445771, 418144815, 418235387, 418145375, 418145665, 418145828, 418146112, 418146346 та 418146690) приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Кириченко Т.В. на підставі договорів купівлі-продажу від 21.02.2025 право власності за ОСОБА_2 припинено та проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «АГРОГОЛДЕН» земельних ділянок з кадастровими номерамми 7422084700:80:188:0002, 7422084700:80:188:0003, 7422084700:80:188:0004, 7422084700:80:188:0006, 7422084700:80:188:0007, 7422084700:80:188:0008, 7422084700:80:188:0010, 7422084700:80:188:0011, 7422084700:80:188:0012.

Прокурор звернувся до суду з позовом у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка передана у власність без законних підстав, а відтак підлягає витребуванню на користь територіальної громади.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Кіптівської сільської ради.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

За частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Спірна земельна ділянка кадастровий номер 7422084700:80:188:0002 на момент прийняття рішення про її надання ОСОБА_1 (02.12.2021) розташована на території Хрещатенської сільської ради Козелецького району Чернігівської області відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

06.12.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», яким розділ V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доповнено пунктом 6-1: 1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); 4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади; 12) під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Хрещатенська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Кіптівської сільської ради Чернігівського району.

Отже, правонаступником всіх прав та обов'язків Хрещатенської сільської ради стала Кіптівська сільська рада.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, за приписами якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім певної категорії земель. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Отже, Кіптівська територіальна громада, є розпорядником спірної земельної ділянки, тому визначення Кіптівської сільської ради як позивача є правомірним та обґрунтованим.

Листом № 50-77-1220ВИХ-25 від 21.03.2025 прокурор звернувся до Кіптівської сільської ради з проханням надати інформацію щодо того, чи вживались сільською радою будь-які заходи з метою витребування у ТОВ «АГРОГОЛДЕН» та ТОВ «Баришівська зернова компанія» земельної ділянки з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 площею 2,0 га яка розташована за межами населеного пункту с. Хрещате на території Кіптівської сільської ради, та незаконно вибула з комунальної власності, та чи планується вжиття таких заходів у найближчий час.

Листом № 1109-25 від 25.03.2025 Кіптівська сільська рада повідомила, що остання не зверталась до суду з метою витребування у ОСОБА_2 , ТОВ « АГРОГОЛДЕН», ТОВ «Баришівська зернова компанія» земельної ділянки з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Хрещате на території Кіптівської сільської ради у комунальну власність тому, що інформація щодо отримання ОСОБА_1 земельної ділянки з порушенням частини 4 ст. 116 Земельного кодексу України та відчужена шляхом продажу ОСОБА_2 , а у подальшому ТОВ «АГРОГОЛДЕН» в сільській раді відсутня.

З урахуванням наведеного, прокурором дотримано приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду з даним позовом. Про виявлені порушення вимог законодавства прокурором заздалегідь проінформовано Позивача та надано достатньо часу для реагування на стверджуванні прокурором порушення інтересів держави.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор листом №50-77-2532ВИХ-25 від 12.06.2025 повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Кіптівської сільської ради ради про витребування земельної ділянки (а.с. 113, т.1).

За таких обставин в їх сукупності суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Кіптівської сільської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Щодо неправомірності вибуття спірної земельної ділянки із власності держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення).

Відповідно до Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Головного управління Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до покладених завдань ГУ Держгеокадастру розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (п.п. 31 п.3 Положення в редакції станом на день видання наказів від 05.06.2020 № 25-10086/14-20-сг та 11.12.2020 № 6-8883/14-20-сг).

Відповідно до положень частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в частини 3 статті 116 ЗК України).

За частиною 4 вказаної статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною дев'ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 року у справі № 1840/3664/18).

Відповідно до положень ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Як встановлено судом, 11.12.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-8883/14-20-сг «Про надання у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Ружинського району, за межами населених пунктів Вишнівської сільської ради та надано у власність ОСОБА_1 ділянку загальною площею 1,5419 га (кадастровий номер 1825282000:01:000:0252) для ведення особистого селянського господарства (01.03) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ружинського району, за межами населених пунктів Вишнівської сільської ради.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 15.12.2020 проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1825282000:01:000:0252 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2073765218252).

За системним зв'язком та змістом положень частини першої, пункту "в", частини третьої, четвертої статті 116, частин першої, сьомої, дев'ятої статті 118, частини першої статті 121, статті 122 ЗК України, які визначають право громадян на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності шляхом приватизації та порядок його реалізації, закон визначає, що така передача здійснюється шляхом прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах повноважень відповідного рішення і не допускає безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок певного виду використання більш як один раз.

Відповідно прийняття органами виконавчої влади або місцевого самоврядування рішень про таку передачу без додержання вказаних вимог також є недопустимим.

Станом на день прийняття рішення Кіптівською сільською радою Чернігівського району від 19.11.2021 ОСОБА_1 використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.12.2020.

Наведене свідчить про відсутність достатніх правових підстав для прийняття рішення Кіптівською сільською радою Чернігівського району від 19.11.2021 про надання земельної ділянки з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 .

Тобто повторне набуття земельної ділянки ОСОБА_1 у власність понад норму безоплатної приватизації на підставі рішення 11 сесії 8 скликання Кіптівської сільської ради Чернігівського району від 19.11.2021 № 1368-11/VIII є протиправним, адже спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності всупереч вимогам закону.

Право власності на вказану земельну ділянку 02.12.2021 зареєстровано за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2523740874100).

На час розгляду справи право власності на спірну земельну ділянку з 21.02.2025 зареєстровано за ТОВ «АГРОГОЛДЕН».

Відповідно до статей 11, 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають на підставі юридичних фактів та здійснюються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із положеннями статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 334 ЦК України, а також положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, у тому числі надану у власність в порядку безоплатної приватизації, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Зі змісту наведеної норми слідує, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, постановах Верховного Суду від 24.01.2020 №910/10987/18, від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) та ін.).

Отже Закон пов'язує наявність права на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності саме з фактом прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а не з державною реєстрацією речових прав на відповідне майно.

Сама по собі державна реєстрація права власності за певною особою не є підставою виникнення цивільних прав, зокрема набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно та безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція «книжного володіння».

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово виснував, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Отже, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідачів про передчасність звернення прокурора з віндикаційним позовом.

Щодо витребування земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроголден».

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

ЦК України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.

Як уже зазначалось, відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності та добросовісності такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За загальним правилом добросовісний набувач набуває право власності на нерухоме майно, яке за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Це правило застосовується і в разі, якщо нерухоме майно було відчужене власником, який не має права його відчужувати, оскільки на нерухоме майно накладений арешт. Виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на нерухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати. Подібні висновки щодо набуття прав на нерухоме майно сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16.

Вирішуючи питання про можливість витребування спірного майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу України, слід перевіряти, оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.04.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18). Добросовісною не може вважатися особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 дійшла висновку також про те, що якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів ст. 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

При цьому, добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на відомості, наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Схожі висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

В обґрунтування недобросовісності набуття спірної земельної ділянки ТОВ «Агроголден», як підстави позову, прокурор посилається, зокрема, на таке:

- ТОВ «Агроголден» є власником 9 земельних ділянок з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, набуті відповідачем від попереднього власника - ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі - продажу;

- масовість та одночасність дій з набуття ТОВ «Агроголден» права власності на земельні ділянки: зокрема, за один день 21.02.2025 ТОВ «Агроголден» придбано у ОСОБА_2 9 земельних ділянок на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчені та зареєстровані одним приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Кириченко Т.В.;

- встановлення очевидної незаконності набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 не потребувало спеціальних юридичних знань чи дослідження значного обсягу документів, а могло бути з'ясовано покупцем, наприклад, під час спілкування з продавцем, або ознайомлення спільно з нотаріусом, яким посвідчувались договори-купівлі продажу щодо 9 земельних ділянок, з відомостями у реєстрі речових прав;

- встановивши, що ОСОБА_1 відчужує земельну ділянку на території Кіптівської сільської ради через декілька днів (16.12.2021) після набуття її у власність (02.12.2021), тобто отримувала її не маючи наміру здійснювати діяльність згідно з цільовим призначенням, ТОВ «Агроголден» не мав перешкод для того, щоб зваживши на ці обставини, проявити хоча б мінімальну обачність при укладенні договору.

З приводу обґрунтувань прокурора суд зазначає таке.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже договір купівлі-продажу є оплатним, одним із основних обов'язків продавця є оплата ціни товару.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

При цьому суд враховує, що частина п'ята статті 12 ЦК України встановлює загальну презумпцію добросовісності, а саме якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

У даному випадку судом встановлено порушення набуття земельної ділянки ОСОБА_1 у власність понад норму безоплатної приватизації.

Вказана обставина, на думку суду, свідчить саме про недобросовісність дій як органу місцевого самоврядування, так і недобросовісність дій ОСОБА_1 .

Разом з тим, судом досліджено історію придбання спірної земельної ділянки.

Так, 02.12.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2523740874100).

На підставі договору купівлі-продажу № 1948 від 16.12.2021 ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

01.01.2022 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баришевська зернова компанія» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 строком на 45 років.

У подальшому, на підставі договору про передачу переважного права купівлі - продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 21.02.2025 ТОВ «Баришевська зернова компанія» передало безоплатно ТОВ «Агроголден» переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, кадастровий номер 7422084700:80:188:0002.

21.02.2025 спірна земельна ділянка на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки № НОМЕР_3 була відчужена ОСОБА_2 . Товариству з обмеженою відповідністю «Агроголден» (право власності зареєстровано 21.02.2025).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ТОВ «Агроголден» придбав спірну земельну ділянку у ОСОБА_2 21.02.2025 за відплатним договором, на час укладення якого право власності на цю земельну ділянку було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 з 16.12.2021, будь-які обтяження в Держаному реєстрі речових прав щодо неї відсутні, будь-яких судових рішень, що визнавали незаконність ані отримання ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, ані первісного відчуження земельної ділянки з комунальної власності на момент набуття права власності кінцевим набувачем не було. Також матеріалами справи підтверджено, що на момент придбання спірної земельної ділянки така була сформована як об'єкт цивільних прав із присвоєнням кадастрового номера.

При цьому суд не вбачає обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Наведене свідчить, що матеріалами справи не підтверджено, що останній набувач - ТОВ «Агроголден» знало чи могло знати про будь-які претензії або правові обмеження щодо спірної земельної ділянки, зокрема про порушення порядку її передачі з комунальної власності у приватну, в тому числі про наявність перешкод для отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, що мало місце понад 3 роки до укладення ним договору купівлі земельної ділянки.

Водночас, прокурором не наведено жодних обставин, що могли б вказувати на пов'язаність кінцевого набувача (відповідача 1) із ОСОБА_1 , яка набула право власності на спірну земельну ділянку із порушенням законодавчо встановленого порядку.

У разі відсутності на момент набуття права власності судових рішень, які б визнавали незаконним відчуження майна, та за умови, що юридична особа діяла в межах чинного законодавства, не маючи підстав для сумнівів у правомірності своїх дій, такі дії мають вважатися добросовісними (пункт 5.24 постанови Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 923/1137/21).

Зазначені обставини виключають обізнаність таких осіб або їхній обов'язок бути обізнаними щодо порушення порядку реалізації майна, що могло б свідчити про недобросовісне набуття.

Суд також звертає увагу на те, що ТОВ «Агроголден» під час укладення договору купівлі - продажу від 21.02.2025 об'єктивно не мало можливості та обов'язку перевіряти правильність рішення Кіптівської сільської ради від 19.11.2021 щодо надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

При цьому, наявність відомостей у Державному реєстрі речових прав, які відображають ланцюг перебування нерухомого майна у приватній власності інших осіб, за встановлених вище обставин, не є підставою ставити під сумнів легальність цих прав, тим більше покладати на особу, яка не має спеціальної юридичної підготовки чи процесуального статусу контролюючого суб'єкта, обов'язку оцінювати правильність дій органу місцевого самоврядування чи осіб, які здійснюють державну реєстрацію прав.

Суд зауважує, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача (прокурора), так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання прокурора на те, що ТОВ «Баришевська зернова компанія» виступало відповідачем у інших справах щодо витребування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Чорнухинської селищної ради Полтавської області, не приймаються судом до уваги, оскільки в межах даної справи судом досліджується добросовісність останнього набувача земельної ділянки, а також з урахуванням того, що інші справи не стосуються земельної ділянки, яка є предметом даного спору.

Разом з тим, незаконність рішень органів, уповноважених на розпорядження землями сільскогосподарського призначення в межах Полтавської області, не може безумовно свідчити про порушення Кіптівською сільською радою законодавчо встановленого порядку передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , недобросовісність її набуття ані ОСОБА_2 , яка протягом більш ніж трьох років була її власником, ані кінцевого набувача.

Твердження прокурора про недобросовісність ТОВ «АГРОГОЛДЕН» з посиланням на те, що при укладенні договору оренди землі від 01.01.2022 з ТОВ «БЗК» від імені ОСОБА_2 діяв ОСОБА_5 і при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2025 від імені ТОВ «АГРОГОЛДЕН» діяв той же представник не доводять за унормованими процесуальними стандартами доказування обізнаності ОСОБА_5 з обставинами отримання землі ОСОБА_1 .

Суд також не вбачає будь-якої недобросовісності та/або протиправності дій ТОВ «Агроголден» та ОСОБА_2 щодо одночасності та масовості набуття відповідачем 1 від ОСОБА_2 дев'яти земельних ділянок та реєстрації права власності у одного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Кириченко Т.В.

Так, по-перше, прокурором не доведена протиправність набуття ОСОБА_2 цих дев'яти земельних ділянок, по-друге, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, фізичні та юридичні особи є вільними у виборі нотаріального округу, в межах якого можуть звернутися до нотаріуса (державного чи приватного) за вчиненням певної нотаріальної дії.

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 65-1, 66, 71, 72, 85 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України (ст. 41 Закону України «Про нотаріат»).

Аналіз положень Закону України "Про нотаріат" дають підстави дійти висновку про те, що нотаріус (приватний нотаріус) виконує виключно делеговані державою функції.

Відповідно до абз. 5 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Отже, у зазначених випадках на нотаріусів покладається обов'язок вчинення реєстраційних дій.

Частиною 1 ст. 24 вказаного закону визначені підстави для відмови в державній реєстрації прав, а частина 5 цієї норми передбачає, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Отже у справі, що розглядається, відповідач 1, який не наділений контрольними чи наглядовими повноваженнями, проявивши розумну обачність не міг безперешкодно перевірити правову історію цієї земельної ділянки та дізнатися, що її попередній набувач набула її у приватну власність незаконно, враховуючи, що ні відповідні органи держави при відведенні земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства повторно, ні нотаріус (державний реєстратор) при внесенні відомостей про право власності ОСОБА_1 , ні нотаріус (державний реєстратор) при посвідченні договорів купівлі-продажу цієї земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також між ОСОБА_2 і ТОВ «Агроголден» і державній реєстрації речових прав, не проконтролювали це.

Разом з тим посвідчення приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Кириченко Т.В. договорів купівлі-продажу від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і від ОСОБА_2 до ТОВ «Агроголден» не свідчить про порушення останніми закону чи будь-яку участь у незаконній передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 на підставі рішення Кіптівської сільської ради від 19.11.2021, право власності за якою 02.12.2021 зареєстрованою іншим приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Лабадіною Т.В.

Наведене під час розгляду справи прокурором не спростовано.

Таким чином, ТОВ «Агроголден», діючи добросовісно, мав право вважати, що набуття за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки не суперечить закону, а його дії відповідають положенням статті 388 ЦК України та є добросовісними.

За наведеного суд дійшов висновку, що прокурор не довів те, що ТОВ «Агроголден» на момент набуття спірної земельної ділянки у власність, проявивши розумну обачність, був обізнаний (або міг знати) про будь-які претензії або правові обмеження щодо останньої.

Враховуючи викладене, зокрема оплатний характер набуття ТОВ «Агроголден» спірної земельної ділянки, необізнаність товариства станом на момент вчинення угоди про її відчуження попереднім власником ( ОСОБА_2 ) та відсутність можливості у ТОВ «Агроголден» бути обізнаним (протилежного прокурором не доведено) про вибуття майна з комунальної власності з порушенням норм безоплатної приватизації, зважаючи, що на момент набуття права власності не було судових рішень, що визнавали незаконність ані первісного набуття спірної земельної ділянки, ані незаконність набуття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, а також відсутність станом на дату укладення між ТОВ «Агроголден» та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень (на які (відомості) добросовісно покладалося товариство) суд вважає, що ознак недобросовісності у діях кінцевого набувача спірної земельної ділянки - ТОВ «Агроголден» немає, а тому в контексті спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України про витребування цієї ділянки у ТОВ «Агроголден» як у добросовісного набувача.

Водночас суд зауважує, що виникненню права власності ТОВ «Агроголден» на спірну земельну ділянку слугувала та передувала «помилка» органів місцевого самоврядування, зокрема Кіптіської сільської ради, під час надання у власність ОСОБА_1 , а тому, відповідальність за вказані процедури не може покладатися на ТОВ «Агроголден», яке розраховувало на їх належність та легітимність.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 11.04.2023 у справі № 923/1137/21.

Для застосування положень статті 388 ЦК України визначальним є не лише питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатності чи неоплатності набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставин, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), але й законність втручання у мирне володіння майном, наявність легітимної мети (виправданість втручання загальним інтересом) та справедливої рівноваги між інтересами захисту права власності та загальними інтересами.

У постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 554/10397/16 ц Верховний Суд зазначив, що у Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Конституції України).

Споживач послуг органу місцевого самоврядування законно презюмує, що рішення цього органу є законними і такими, що прийняті у межах компетенції.

У рішенні Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, пункт 70) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Необхідність виправлення старої «помилки» не повинна зумовлювати непропорційне втручання у нове право, яке було набуте особою, що добросовісно покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і ці помилки не повинні виправлятися за рахунок інших третіх осіб. У контексті позбавлення права власності на майно, передане помилково, принцип належного урядування може не лише накладати на органи влади обов'язок оперативно виправити свою помилку, але й вимагати виплати адекватної компенсації або іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власнику (наприклад, рішення від 11 червня 2020 року в справі «Фортеця проти України», заява № 68946/10, пункт 42).

Помилки з боку державних органів мають слугувати на користь потерпілих осіб, особливо за відсутності конфлікту інших приватних інтересів (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2007 року в справі «Ґаші проти Хорватії», № 3257/05, пункт 40).

Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ особа не може відповідати за помилки державних органів під час виконання ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони під час виконання своїх повноважень припустилися помилки.

Принцип належного урядування, як правило, не має заважати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їхньої власної недбалості. З іншого боку, потреба у виправленні попередньої несправедливості не має становити непропорційне втручання у право, щойно набуте особою, яка добросовісно покладалася на законність дій державного органу (рішення від 31 травня 2016 року «Вукушич проти Хорватії», № 69735/11, § 64; від 12 червня 2018 року «Бейнарович та інші проти Литви», № 70520/10, 21920/10, 41876/11, пункт 140).

Майнове право особи можна припинити в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства і таке втручання у мирне володіння майном є пропорційним до цілей, які це втручання переслідувало.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), відповідно до статті 1 якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Ретроспективне скасування дійсного права власності становить позбавлення майна в розумінні цього положення Конвенції (рішення в справах «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, пункт 41, від 16 лютого 2017 року, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 3257/05, пункти 27-40, від 13 грудня 2007 року, «Пирантієне проти Литви» (Pyrantiene v. Lithuania), № 45092/07, пункт 42, від 12 листопада 2013 року, та «Вукушич проти Хорватії», № 69735/11, пункт 50, від 31 травня 2016 року).

Позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов'язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника (рішення в справах «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, пункт 45, «Святі монастирі проти Греції» (The Holy Monasteries v. Greece), від 09 грудня 1994 року, пункт 71, Серія А № 301-А, та «Колишній король Греції та інші проти Греції» [ВП] (Former King of Greece and Others v. Greece) [GC], заява № 25701/94, пункт 89, ЄСПЛ 2000-XII).

Отже, позбавлення права власності має бути: здійснене відповідно до закону, необхідне в демократичному суспільстві і спрямоване на досягнення «справедливого балансу» між інтересами суспільства та інтересами заявника.

«Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Співмірність є найбільш складним критерієм для вирахування та встановлення. Обмеження прав часто є законним і відповідає легітимній меті, але характер такого обмеження є надмірним.

Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним - безальтернативним та достатнім - а не надмірним.

Втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватись з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див., серед інших, рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) від 23 вересня 1982 року, Series A no. 52, p. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (див. рішення від 20 листопада 1995 року в справі «Прессос Компанія Нав'єра С. А. та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S. A. and Others v. Belgium), Series A no. 332, p. 23, § 38).

Перевіряючи дотримання «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав людини, ЄСПЛ у рішенні від 16 лютого 2017 року в справі «Кривенький проти України» констатував порушення такого балансу у зв'язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування, тобто порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ зробив висновок, що відбулось непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Право власності та право користування земельною ділянкою набуваються в порядку, визначеному ЗК України, який також передбачає вичерпний перелік підстав для припинення таких прав.

Отже, суди під час розгляду справ, пов'язаних із захистом права власності на землю чи права землекористування, повинні неухильно дотримуватися положень ЗК України щодо підстав для припинення прав на землю та гарантій, установлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, стосовно захисту права власності.

Позбавлення права власності можливе лише за умови, що власник, повідомлений про обмеження у користуванні земельною ділянкою, такі обмеження порушить. Указані порушення мають бути належним чином зафіксовані, а наслідком таких порушень може бути передбачене законом вилучення земельної ділянки. В іншому випадку позбавлення права власності на земельну ділянку без відповідної майнової компенсації незалежно від того, чи заявляв про неї відповідач, узаконює порушення органів державної влади чи місцевого самоврядування при розпорядженні землею та звільняє їх від будь-якої відповідальності перед особою, яка потерпіла від їх неправомірних дій.

Реалізація таких конвенційних положень знайшла своє втілення в Законі України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-ІХ), який набув чинності 09 квітня 2025 року».

Відповідно до ч. 2 ст. 391 ЦК України якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

За змістом ч. 5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви .

Зазначена норма захищає права добросовісного набувача в разі витребування в нього майна державним органом відповідно до статті 388 ЦК України.

Зазначені вище гарантії стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року в справі № 910/8413/21).

Законодавець передбачив компенсацію добросовісному набувачеві у випадку задоволення позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади.

Повернення земельної ділянки сільськогосподарського призначення власнику в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування підпадає під визначені статтею 390 ЦК України умови обов'язкової компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

ЄСПЛ у справі «Шмакова проти України» від 11 січня 2024 року (заява № 70445/13) у справі про позбавлення права власності на земельну ділянку за результатами провадження, ініційованого прокурором з метою повернення цієї земельної ділянки заводу, який перебуває у державній власності, зробив висновок про те, що позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов'язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника. У контексті скасування помилково наданих майнових прав принцип «належного урядування» може покладати на органи державної влади обов'язок діяти оперативно у виправленні їхньої помилки, а також потребувати виплати адекватної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишнім добросовісним власникам.

Суд зазначив, що позбавлення заявника права власності на його земельну ділянку без надання будь-якої форми компенсації чи відшкодування не забезпечило справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу, якщо такі були, з одного боку, і правом заявника на мирне володіння своїм майном, з іншого. ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 09 травня 2025 року в справі «Кулик проти України» (заява № 40214/16) ЄСПЛ вкотре у подібних правовідносинах встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зробив висновок, що суть справи полягає в оцінці пропорційності і, зокрема, у наявності можливості у заявника отримати компенсацію, або будь-яку іншу форму відшкодування за позбавлення його майна, а також повторив, що позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов'язаної з її вартістю, зазвичай становитиме непропорційне втручання, а повна відсутність відшкодування шкоди може вважатися виправданою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції лише за виняткових обставин.

ЄСПЛ звертає увагу на важливість дотримання принципу пропорційності втручання щодо добросовісного власника майна та пов'язує необхідність відшкодування добросовісним власникам ринкової вартості майна виключно із фактом позбавлення власності, а не зі способом задоволення такої вимоги держави (витребування чи повернення відповідного майна за негаторним позовом), формою або часом визначення такої компенсації в національному законодавстві.

У пояснювальній записці до Закону № 4292-ІХ зазначено, що чинна (до внесення змін цим Законом) редакція ЦК України в частині нормативного регулювання віндикаційних та негаторних позовів, позовної давності має наслідком формування за останні роки неоднозначної судової практики на рівні Верховного Суду, у якій фактично відбувається підміна віндикаційного позову негаторним, що не узгоджується з його ж судовою практикою стосовно правової природи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, суперечить практиці ЄСПЛ та статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Прийняття акта є необхідним для розмежування способів захисту щодо повернення права власності на нерухоме майно задля досягнення балансу інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади та приватного власника, захисту прав та інтересів, в тому числі майнових, добросовісного набувача та унеможливлення випадків додаткового звернення добросовісного набувача до держави щодо відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок витребування майна (якщо держава не забезпечила непорушності права власності). Зміни до частини другої статті 388 ЦК України передбачають: гарантію витребування на випадки, якщо майно вибуло з володіння власника та належить чи належало до об'єктів критичної інфраструктури; об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; об'єктів культурної спадщини, які не підлягають приватизації; об'єктів природно-заповідного фонду; вирішення питання компенсації добросовісному набувачеві при витребуванні майна на користь держави чи територіальної громади, що установлено новою частиною п'ятою статті 390 ЦК України; унеможливлення застосування негаторного позову до випадків, якщо органом державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялись будь-які дії, направлені на відчуження майна, унаслідок яких набувачем такого майна стала фізична особа та/або юридична особа, що діє на основі приватної власності, як установлено новою частиною другою статті 391 ЦК України.

Тобто Закон № 4292-ІХ є законодавчим втіленням на національному рівні положень Конвенції та практики ЄСПЛ і не слугує точкою відліку виникнення у добросовісного набувач права на компенсацію вартості позбавленого майна.

Такий висновок є загальним, має застосовуватися незалежно від обставин конкретної справи та недоліків законодавчої норми.

У постанові від 19 грудня 2025 року в справі № 922/3456/23 Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду досліджував умови, за яких відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника. Верховний Суд зазначив, що по-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим. Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи.

Верховний Суд виснував, що норма внутрішнього законодавства, яка за своїм змістом створює підстави для непропорційного втручання держави в право власності приватних осіб, не підлягає застосуванню як така, що порушує критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ.

У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням наведеного, встановлені судом обставини та висновки про неправомірність вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності у власність ОСОБА_1 і добросовісність її набуття у власність ТОВ «Агроголден» суд дійшов висновку про те, що не зважаючи на те, що втручання держави хоча й передбачене законом і переслідує законну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів, проте таке втручання порушуватиме принцип пропорційності, оскільки принцип належного урядування покладає на органи місцевого самоврядування не лише обов'язок діяти невідкладно при виправленні своєї помили (чи недбалості), але й також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації.

В іншому випадку задоволення позовної вимоги про витребування у відповідача 1 спірної земельної ділянки не відповідатиме наведеному "принципу пропорційності", адже таке втручання покладатиме надмірний індивідуальний тягар на ТОВ «Агроголден», яке на відплатній основі набуло право власності на спірну земельну ділянку, добросовісно покладаючись на відомості в державних реєстрах та легітимність дій органу місцевого самоврядування.

Звертаючись до суду, прокурор наголошував, що відповідачі - ТОВ «Агроголден» та ТОВ «Баришівська зернова компанія» набули право власності і користування спірною земельною ділянкою як недобросовісні набувачі і земельна ділянка з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002 підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння у комунальну власність на підставі ст. 387 ЦК України.

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Подібна права позиція щодо визначення предмета спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позов відповідно до положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» прокурором не подано, коли відповідачі є добросовісними набувачами спірного майна, тобто прокурор звернувся з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за статтею 387 ЦК України, оспорюючи добросовісність набувачів, а відтак, враховуючи висновок суду про добросовісність набувача - ТОВ «Агроголден» та невнесення прокурором попередньо вартості майна на депозитний рахунок суду на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроголден» належить відмовити.

В контексті наведеного висновку суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 по справі № 127/8274/24, де вказано, що:

- обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;

- питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Щодо вимоги про витребування земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришевська зернова компанія» суд зазначає таке.

Вимога про витребування земельної ділянки у ТОВ «Баришевська зернова компанія» як у орендаря останньої є похідною від позовної вимоги про витребування у ТОВ «Агроголден» як у власника земельної ділянки, а тому, зважаючи на відмову у задоволенні основної вимоги, похідна вимога також задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Суд зауважує, що під час розгляду справи судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванню усіх питань, винесених на його розгляд; усі доводи та міркування учасників взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 7422084700:80:188:0002, площею 2,0000 га з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Агороголден», Товариства з обмеженою відповідальністю “Баришевська зернова компанія» є неправомірними та не підтвердились матеріалами справи, а відтак, задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір в сумі 2422,40 грн покладається на прокурора.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на прокурора.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 18.05.2026.

Суддя Т.О.Новик

Попередній документ

136587721

Наступний документ

136587723

Інформація про рішення:

№ рішення:	136587722
№ справи:	927/633/25
Дата рішення:	07.05.2026
Дата публікації:	20.05.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Чернігівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (07.05.2026)
Дата надходження:	22.12.2025
Предмет позову:	про витребування земельної ділянки з незаконного володіння

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

27.01.2026 09:30	Господарський суд Чернігівської області
24.02.2026 09:30	Господарський суд Чернігівської області
04.03.2026 10:00	Господарський суд Чернігівської області
24.03.2026 11:30	Господарський суд Чернігівської області
07.04.2026 11:00	Господарський суд Чернігівської області
29.04.2026 11:00	Господарський суд Чернігівської області
07.05.2026 09:45	Господарський суд Чернігівської області