Єд. унік. № 243/4305/26
Провадження № 3/243/1872/2026
Іменем України
18 травня 2026 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Дюміна Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції № 2 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: відомості відсутні, уродженки м.Донецька, не працюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 842690 від 04.05.2026 зазначено, що: «03.05.2026 року о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в населеному пункті, віднесеному до території активних воєнних бойових дій згідно з наказом Міністерства розвитку громад і територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», будучи ознайомленою з рішенням голови Донецької облдержадміністрації № 29 від 11.12.2025 не вжила заходів щодо виїзду до безпечного району та належного виконання батьківських обов'язків відносно свого піклувальника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушила вимоги ч.2 ст. 150 СК України та ч.6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», а саме про зобов'язання піклуватися про здоров'я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, що в сукупності створює умови, які можуть призвести до загрози життю, стану здоров'я та розвитку дитини, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП».
ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, проте не використала свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, але в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст.184 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Адміністративним порушенням відповідно до ч. 3 ст. 184 КУпАП визнається вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 842690 від 04.05.2026 вбачається, що 03.05.2026 року о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , будучи ознайомленою з рішенням голови Донецької облдержадміністрації № 29 від 11.12.2025 не вжила заходів щодо виїзду до безпечного району та належного виконання батьківських обов'язків відносно свого піклувальника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушила вимоги ч.2 ст. 150 СК України та ч.6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Однак, зі змісту доданих до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалів вбачається, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . За змістом протоколу міститься посилання, що ОСОБА_1 є опікуном малолітнього ОСОБА_2 , проте жодних доказів на підтвердження цієї обставини матеріали справи не містять.
ОСОБА_1 ставиться в провину невиконання рішення голови Донецької облдержадміністрації № 29 від 11.12.2025, однак вказане рішення в матеріалах справи також відсутнє.
Отже, на переконання судді, наявні матеріали справи не підтверджують поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_1 складу вищевказаного адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суд робить висновок, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини останньої у розумінні ст. 251 КУпАП.
Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, у діях ОСОБА_1 відсутній.
Відповідно до положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, оцінивши надані суду докази, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до ст. 247 п. 1, ст. 284 ч. 1 п. 3 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 164, ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Н.О. Дюміна