ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2026Справа № 910/10801/25
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко - Легких Г. П.,
за участю секретаря (помічника судді) - Конона В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/10801/25
За позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах Міністерства освіти і науки України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофігруп"
2) Київського механіко-технологічного фахового коледжу
3) Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
про визнання недійсним договору оренди майна та повернення нежитлового приміщення
За участі представників сторін:
Прокурор: Синюк І. А. (службове посвідчення);
Позивач: не прибув;
Представник відповідача-1: Сопружинська Т. П. - адвокат, довіреність №12-211/25 від 24.12.2025;
Представник відповідача-2: не прибув;
Представник відповідача-3: Медведський В. Д. - самопредставництво, наказ про призначення №02-к від 07.01.2026.
Дніпровська окружна прокуратура міста Києва (далі -Прокуратура) звернулась в інтересах Міністерства освіти і науки України (позивач у справі) до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофігруп" (далі - відповідач 1), Київського механіко-технологічного фахового коледжу (далі - відповідач 2), Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - відповідач 3) про визнання недійсним договору оренди майна та повернення нежитлового приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.11.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з об'єднаною відповідальністю «Укрпрофігруп» укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7989, який у подальшому продовжено додатковою угодою №7989/01 від 30.03.2021.
На думку Прокуратури, договір укладено попри існуючу заборону, передбачену частиною 4 статті 80 Закону України «Про освіту», без врахування того, що навчально-виховний процес та підприємницька діяльність мають різні завдання, цілі, мету, результати і вплив на учнів коледжу. У зв'язку з цим, прокурор просить визнати недійсним Договір оренди №7989 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.11.2017, продовжений додатковою угодою №7989/01 від 30.03.2021 на орендне користування нежитловими приміщеннями загальною площею 121,3 кв.м. на першому поверсі навчального корпусу, а саме: аудиторія площею 107,30 кв.м. (кімната № 4) та службове приміщення площею 14,00 кв.м. (кімната №13) за адресою: 02090, м.Київ, вул.Харківське шосе, 15 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпрофігруп» повернути Київському механіко-технологічному фаховому коледжу (02090, місто Київ, вул. Харківське шосе, буд.15, ЄДРПОУ 00193602) за актом повернення нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 121,3 кв.м., розташовані на першому поверсі навчального корпусу, а саме: аудиторія площею 107,30 кв.м. (кімната № 4) та службове приміщення площею 14,00 кв.м. (кімната №13) за адресою: 02090, м.Київ, вул. Харківське шосе, 15.
16.09.2025 суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 21.10.2025.
19.09.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
24.09.2025 до суду від відповідача-3 надійшов відзив.
02.10.2025 до суду від відповідача-1 надійшов відзив.
06.10.2025 до суду від відповідача-2 надійшов відзив.
09.10.2025 до суду від Прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-3.
16.10.2025 до суду від Прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.
17.10.2025 до суду від Прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
21.10.2025 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а також клопотання про перенесення підготовчого засідання.
У судовому засіданні 21.10.2025 суд на місці ухвалив оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні на 25.11.2025.
24.11.2025 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
25.11.2025 до суду від Прокуратури надійшли додаткові пояснення.
25.11.2025 до суду від відповідача-2 надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без участі представника відповідача-2.
У судовому засіданні 25.11.2025 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 13.01.2026.
13.01.2026 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 13.01.2026 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відовідача-2 про відкладення розгляду справи, оголосити перерву у судовому засідання по суті справи на 24.02.2026.
14.01.2026 до суду від відповідача-3 надійшли додаткові пояснення.
23.02.2026 до суду від Прокуратури надійшли пояснення.
Судове засідання призначене на 24.02.2026 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
04.03.2026 суд ухвалою викликом-повідомленням повідомив учасників справи про визначення нової дати судового засідання по суті справи на 07.04.2026.
07.04.2026 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення.
07.04.2026 до суду від Прокуратури надійшли пояснення у вигляді заяви.
У судовому засіданні 07.04.2026 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті справи до 07.05.2026.
08.04.2026 та 07.05.2026 до суду від відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2.
У судове засідання 07.05.2026 прибув прокурор, як процесуальний позивач, а також представники відповідача-2 та відповідача-3, безпосередньо позивач (особа в інтересах якої подано позов) або його уповноважений представник не прибув, відповідач-2 або його уповноважений представник не прибув та просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши виступ у судових дебатах прокурора, а також присутніх представників сторін, які підтримали позиції, що викладені у власних заявах по суті справи, суд -
1. Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно до Інформаційної довідки №409957181 від 28.01.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна щодо права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 15 розташовано будівлі Київського механіко-технологічного фахового коледжу: учбовий корпус, А, площею 14 816, 9 кв.м, власник Міністерство освіти і науки України (далі - позивач), право оперативного управління - Київський механіко-технологічний фаховий коледж (далі - ДВНЗ «Київський механіко-технологічний коледж», Балансоутримувач, відповідач-2).
24.11.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Регіональне відділення, Орендодавець, відповідач-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпрофігруп» (далі - ТОВ «Укрпрофігруп», Орендар, відповідач-1) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7989 від (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 121,3 кв.м., розташовані в навчальному корпусі на першому поверсі, а саме: аудиторія площею 107,30 кв.м. (кімната №4) та службове приміщення площею 14,00 кв.м. (кімната №13), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 15 (далі - Майно), що перебуває на балансі ДВНЗ «Київський механіко-технологічний коледж» (далі відповідач -2), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.05.2017 і становить 1 520 409,00 грн. без урахування ПДВ.
Згідно п. 1.2. Договору Майно передається в оренду з метою організації процесу перевірки навичок та підвищення кваліфікації працівників виробничих професій.
Пунктом 2.1. Договору зазначено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.
На виконання п. 2.1. Договору 24.11.2017 між Регіональним відділенням та ТОВ «Укрпрофігруп» було підписано Акт приймання-передавання орендованого майна.
Відповідно до п. 10.1. Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 24.11.2017 до 24.10.2020 включно.
30.03.2021 між Регіональним відділенням, ТОВ «Укрпрофігруп» та ДВНЗ «Київський механіко-технологічний коледж» укладено Додаткову угоду №7989/01 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7989 від 24.11.2017 (надалі - Додаткова угода) шляхом викладення його у новій редакції (відповідно до Примірного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820).
Відповідно до п. 7.1. Змінюваних умов вищевказаної додаткової угоди до Договору майно передано в оренду для розміщення з метою організації процесу перевірки навичок та підвищення кваліфікації працівників виробничих професій.
Договір продовжено строком на 2 роки 11 місяців та діє до 24 вересня 2023 року (п. 12.1 Змінюваних умов Договору).
Відповідно до умов п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 термін дії договору продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану (в редакції чинній на момент продовження договору).
Дніпровська окружна прокуратура міста Києва (надалі - Прокуратура, процесуальний позивач) вважає, що нерухоме майно державної власності, що перебуває на балансі навчального закладу передано в оренду всупереч вимогам частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", а відтак Договір, що продовжений Додатковою угодою підлягає визнанню недійсним, відповідно Орендар зобов'язаний повернути Балансоутримувачу спірні нежитлові приміщенні, що були протиправно передані в оренду.
2. Предмет та підстави позову.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги процесуального позивача до відповідачів про:
- визнання недійсним Договору оренди № 7989 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.11.2017, продовжений додатковою угодою №7989/01 від 30.03.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпрофігруп» та Київським механіко-технологічним фаховим коледжем на орендне користування нежитловими приміщеннями загальною площею 121,3 кв.м. на першому поверсі навчального корпусу, а саме: аудиторія площею 107,30 кв.м. (кімната № 4) та службове приміщення площею 14,00 кв.м. (кімната №13) за адресою: 02090, м.Київ, вул. Харківське шосе, 15.
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрофігруп» (01014, місто Київ, вул. Болсуновська, буд. 8, ЄДРПОУ 39703955) повернути Київському механіко-технологічному фаховому коледжу (02090, місто Київ, вул. Харківське шосе, буд.15, ЄДРПОУ 00193602) за актом повернення нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 121,3 кв.м., розташовані на першому поверсі навчального корпусу, а саме: аудиторія площею 107,30 кв.м. (кімната № 4) та службове приміщення площею 14,00 кв.м. (кімната №13) за адресою: 02090, м.Київ, вул. Харківське шосе, 15.
Фактичними підставами позову є передання в оренду державного майна закладу освіти всупереч вимогам чинного законодавства.
Юридичними підставами позову є стаття 23 Закону України «Про прокуратуру», частина 4 статті 80 Закону України «Про освіту», частина 1 статті 203 ЦК України, частина 1 статті 215 ЦК України, частина 1 статті 216 ЦК України.
3. Доводи прокуратури та позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги Прокуратури обґрунтовані тим, що оспорюваний Договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений відповідачами з порушенням вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", оскільки спірне майно не може бути об'єктом оренди для використання його в підприємницькій діяльності, адже використовується для надання послуг з практичної підготовки зварників на платній основі, тобто для отримання прибутку, що не пов'язано з освітнім процесом та обслуговуванням учасників освітнього процесу. Отже, за висновком Прокуратури, наявні обставини для визнання недійсним такого Договору на підставі статей 203, 215 ЦК України із застосуванням наслідків його недійсності у вигляді повернення майна (стаття 216 ЦК України). Свій висновок Прокуратура аргументує наступним:
- оренда майна закладів освіти дозволяється лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпеченні безпосередньо закладами освіти та пов'язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу;
- в Реєстрі суб'єктів освітньої діяльності відсутні відомості про здійснення освітньої діяльності ТОВ «Укрпрофігруп»;
- згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача-1 є «Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій» (КВЕД 25.11), тоді як діяльність « 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.» та « 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти» не є основними;
- у ТОВ «Укрпрофігруп», в тому числі, у структурного підрозділу товариства «Центр підготовки зварників», відсутня ліцензія на провадження освітньої діяльності на рівні професійної (професійно-технічної) освіти (лист Міністерства освіти і науки України від 14.03.2025 №1/4930-25), а ДВНЗ «Київський механіко-технологічний коледж» листом від 07.04.2025 №468-01/17 повідомив, що не користується послугами центру підготовки зварників ТОВ «Укрпрофігруп», оскільки вони не є частиною освітнього процесу коледжу;
- отже, Орендар (відповідач-1) в контексті положень Закону України «Про освіту» не є суб'єктом освітнього процесу, не надає освітні послуги та не є учасником освітнього процесу;
- попереднє надання Міністерством освіти і науки України як органом, уповноваженим управляти майном навчального закладу, погодження на передачу в оренду майна з метою організації процесу перевірки навичок та підвищення кваліфікації працівників виробничих професій не спростовує невідповідності оспорюваного Договору оренди вимогам частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту»;
- Міністерством освіти і науки України не вжито заходів щодо визнання недійсним Договору та повернення майна. Натомість, внаслідок укладання вказаного Договору порушується право студентів на здобуття фахової передвищої освіти, забезпечення належних умов перебування у закладі освіти.
Міністерство освіти і науки України у своїх додаткових поясненнях, що надійшли до суду 19.09.2025 зазначило, що, враховуючи наведені Прокуратурою підстави позову, підтримує позовні вимоги.
4. Заперечення відповідачів щодо суті позовних вимог.
Відповідач-1 (ТОВ «Укрпрофігруп») проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав:
- стаття 8 Закону України «Про освіту» визначає такі види освіти: формальна, неформальна та інформальна. Разом з тим, частина 4 статті 80 вказаного закону не вимагає від Орендаря статусу навчального закладу лише формального виду освіти для цілей оренди спірного майна;
- у спірному нежитловому приміщенні незмінно облаштовано майстерню для практичних тренувань зварників, яка використовується для підвищення кваліфікаційних навичок зварників та яка може використовуватися ДВНЗ «Київський механіко-технологічний коледж» на певних умовах. Тобто, укладення Договору оренди та мета використання орендованих приміщень відповідає приписам частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту»;
- таким чином, висновок Прокуратури, що діяльність ТОВ «Укрпрофігруп», яка провадиться в орендованому приміщенні, не пов'язана із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, є хибним, оскільки зазначена діяльність відповідача-1 має ознаки неформальної освіти;
- прокуратура робить висновки про невідповідність вимогам Закону України "Про освіту" (ч. 4 статті 80) оскаржуваного договору у відриві від інших норм законодавства в сфері освіти, зокрема, без урахування норм частини 6 статті 80 та статті 81 Закону України "про освіту" у редакції, що діяла на момент укладення договору оренди від 24.11.2017 (редакція закону 05.09.2017 року), а також Закону України "Професійну (професійно-технічну) освіту", яким укладений договір не протирічить;
- Прокуратурою не зазначено яким чином відповідач-1 перешкоджає реалізації права студентів на здобуття фахової освіти та чим саме погіршує умови перебування у закладі освіти.
Відповідач-2 (ДВНЗ «Київський механіко-технологічний коледж») проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав:
- видами діяльності ТОВ «Укрпрофігруп», в тому числі, є « 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.» та « 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти». Згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності" ДК 0029:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, вказані види економічної діяльності включені до розділу 85 Освіта (85.5 Інші види освіти);
- ТОВ «Укрпрофігруп» має акредитацію Національного агентства кваліфікації за професійними стандартами «Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах», затверджений Наказом Мінекономіки 04.05.2022 р. № 1112-22, та «Електрозварник ручного зварювання», затверджений Протоколом Галузевої ради з розробки професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій Федерації металургів України 14.03.2023 № 42;
- ТОВ «Укрпрофігруп» на виконання договору з Київською міською організацією Товариства Червоного Хреста України (договір про надання послуг № 35VK-2 від 01.08.2025) надає послуги з організації та проведення професійних навчальних курсів «Курси електрозварювання» шляхом проведення відповідних навчань, тренінгів, консультацій. Зазначені послуги відповідач-1 надає у орендованих приміщеннях, які є предметом спору у даній справі;
- отже, відповідач-1 здійснював та здійснює освітню діяльність, а спірні приміщення передані в оренду останньому для використання за освітнім призначенням, що відповідає приписам ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту";
Відповідач-3 (Регіональне відділення) проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав:
- Міністерство освіти і науки України листом від №1/11-6535 від 04.07.2017 надало дозвіл на передачу в оренду нерухомого майна - частини приміщення навчального корпусу, площею 121,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Харківське шоссе, 15, з метою організації процесу перевірки навичок та підвищення кваліфікації працівників виробничих професій;
- укладення Договору оренди не порушує прав та інтересів третіх осіб, зокрема здобувачів освіти, педагогічних працівників чи інших користувачів приміщень, навпаки, наявність Орендаря забезпечує додаткову охорону та догляд за орендованими площами, а тому оренда приміщень не перешкоджає здійсненню освітнього процесу відповідача-2;
- діяльність Орендаря може слугувати додатковим ресурсом для громади, оскільки забезпечує можливість підвищення кваліфікації робітників на місцевому рівні. Це відповідає державній політиці у сфері освіти та праці, а також сприяє зміцненню зв'язків між освітніми закладами та виробничою сферою;
- прокуратура не врахувала, що редакція Закону України "Про освіту", зокрема і ч. 4. статті 80 зазнавала змін, і укладений договір оренди не протирічить закону як на момент укладення (редакція закону від 05.09.2017 року) з урахуванням інших норм Закону України "Про освіту", так і не протирічить закону в існуючій редакції, що є підставою для відмови у позові.
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи доведено Прокуратурою наявність підстав для представництва інтересів держави в суді;
- в якій редакції суду слід застосувати частину 4 статті 80 Закону України «Про освіту» та чи визначає така редакція імперативну заборону щодо використання об'єктів/майна державних закладів освіти не за освітнім призначенням;
- якщо так, чи використовує відповідач-1 спірне майно за освітнім призначенням, зокрема, чи є відповідач-1 суб'єктом освітньої діяльності з урахуванням системного аналізу в сукупності всіх норм Закону України "Про освіту", зокрема ч. 6 статті 80, вказаного закону, а також Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" в редакції, що була чинна на момент укладення договору оренди в листопаді 2017 року;
- чи доведено Прокуратурою наявність визначених цивільним законодавством України підстав для визнання недійсним договору оренди та застосування наслідків недійсності такого договору;
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
5.1. Щодо представництва інтересів Прокуратурою.
Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Законом України "Про прокуратуру".
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 3 статті 4 ГПК України).
До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами (частина 3 статті 53 ГПК України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4 статті 53 ГПК України).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзац третій частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наразі, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.
Прокуратура у позові зазначила, що у спірних правовідносин саме Міністерство освіти і науки України є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень.
Зокрема, згідно п.п. 3, 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, основними завданнями МОН України є забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки; здійснення управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Про виявлені ймовірні порушення вимог законодавства про освіту Прокуратура проінформувала Міністерство освіти і науки України листом від 24.02.2025 № 50-1343вих-25.
Листом №1/4930-25 від 14.03.2025 Міністерство освіти і науки України повідомило Прокуратуру, що не ініціювало припинення Договору та у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами просить вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.
На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Прокуратура листом від 24.07.2025 повідомила Міністерство освіти і науки України про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з даним позовом в інтересах держави в особі відповідного міністерства.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин 3-5 статті 53 ГПК України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокуратура при поданні позовної заяви належним чином обґрунтувала наявність підстав для представництва інтересів держави, зазначила, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначила орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
5.2. Щодо суті позовних вимог.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлені законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.
При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (постанови Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.
Отже, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно з частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту" в редакції, що була чинна з 28.09.2017 до 19.01.2019, тобто станом на дату укладення Договору від 24.11.2017, об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. Майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону (ч. 6 статті 80).
Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 (в редакції від 29.04.2017, тобто станом на дату укладення Договору від 24.11.2017) навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 року № 63 (що були чинні станом на 24.11.2017 - втратили чинність 01.01.2021) також було передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Верховний Суд у пункті 39 постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18 зазначив наступне: «Виходячи з системного аналізу змісту норм частин 4, 6 статті 80 та частин 2, 6 статті 81 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019) Верховний Суд дійшов висновку про те, що нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об'єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. При цьому само собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю.
Вище зазначена позиція щодо застосування частин 4, 6 статті 80 та частин 2, 6 статті 81 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019) також підтверджена у пункті 40, 47 постанови Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 923/1030/21 із зазначенням того, що вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).
Зокрема, Верховний суд у пункті 26 Постанови КГС ВС від 23.01.2024 року
у справі № 910/4337/23 зазначає: "Відповідно до імперативних вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" у редакції, чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019, тобто на час укладення оспорюваного договору оренди від 24.11.2017, об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають використанню не за освітнім призначенням.
З набранням чинності Законом України від 05.09.2017 № 2145-VIII "Про освіту" правове регулювання відносин оренди приміщень навчальних закладів істотно змінилося в бік пом'якшення права орендодавців на передачу відповідних приміщень в оренду.
Зокрема, диспозитивна норма частини 4 статті 80 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII "Про освіту", як виняток, дозволяє надання в оренду майна об'єктів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу."
Суд враховує, що Прокуратура посилається у позові на редакцію частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», що чинна з 19.01.2019, згідно якої - об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства, що свідчить про те, що законодавець надав ще більш широкий розсуд орендодавцям державного та комунального майна щодо передачу в оренду майна державних і комунальних закладів освіт.
Однак, зазначена правова норма, яка допускала можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, пов'язаних із обслуговуванням учасників освітнього процесу, в силу положень частини 2 статті 5 ЦК України не має зворотної дії в часі та не застосовується до спірних правовідносин, пов'язаних з укладенням Договору оренди від 24.11.2017, оскільки вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення).
З огляду на вище зазначене, суд враховує, що частина 4 статті 8 Закону України «Про освіту», що була чинна станом на дату укладення Договору від 24.11.2017 містила положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням.
Судом встановлено, що листами №1/11-5324 від 02.06.2017 , №1/11-6083 від 22.06.2017 та №1/11-6535 від 04.07.2017 Міністерство освіти і науки України повідомило Регіональне відділення та ДВНЗ «Київський механіко-технологічний коледж» про згоду на передачу в оренду частини приміщення навчального корпусу площею 121, 30 кв. м .розташованого за адресою м. Київ, Харківське Шосе, 15 з метою організації процесу перевірки навичок та підвищення кваліфікації працівників виробничих професій, що узгоджується із визначеним в умовах Договору цільовим призначенням Майна, як в первинній редакції 2017 року, так і в редакції Додаткової угоди 2021 року.
Зокрема, як згідно п. 1.2. Договору в первинній редакції, так і згідно 7.1. Змінюваних умов договору в редакції Додаткової угоди - сторони чітко узгодили цільове призначення Майна, що передається в оренду з метою організації процесу перевірки навичок та підвищення кваліфікації працівників виробничих професій.
Тобто, послуги, що надаються Орендарем приміщень закладу освіти повинні бути тісно пов'язані із освітньою діяльністю.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на момент укладення договору) освітня діяльність - діяльність суб'єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.
Відповідно до пункту 27 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на момент укладення договору) суб'єкт освітньої діяльності - фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 та частини 1 статті 22 Закону України «Про освіту» закладом освіти є юридична особа, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.
ТОВ «Укрпрофігруп» не є закладом освіти в розумінні пункту 6 частини 1 статті 1 та частини 1 статті 22 Закону України «Про освіту», оскільки, його КВЕДИ: « 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.» та « 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти» не є основними, а тому у Реєстрі суб'єктів освітньої діяльності відсутні відомостей про здійснення освітньої діяльності відповідачем-1.
Втім, на переконання суду, відсутність у юридичної особи - Орендаря (відповідача-1) статусу закладу освіти не є автоматичним доведенням неможливості здійснення таким суб'єктом освітньої діяльності та використання спірного майна не за освітнім призначенням, що узгоджується із пунктами 17, 27 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту».
Згідно приписів статті 8 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент укладання договору):
Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб'єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів (частина 1).
Неформальна освіта - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій (частина 3).
Відповідно до приписів статті 18 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент укладання договору):
Складниками освіти дорослих є: післядипломна освіта; професійне навчання працівників; курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації; безперервний професійний розвиток; будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб'єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою (частина 3).
Курси підвищення кваліфікації проводяться для набуття здобувачем освіти нових компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань (частина 9).
Відповідно до приписів статті 34 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент укладання договору):
Професійна кваліфікація - це визнана кваліфікаційним центром, суб'єктом освітньої діяльності, іншим уповноваженим суб'єктом та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей (результатів навчання), що дозволяють виконувати певний вид роботи або здійснювати професійну діяльність (частина 6).
Кваліфікаційні центри - це суб'єкти, уповноважені на оцінювання і визнання результатів навчання осіб (зокрема, здобутих шляхом неформальної чи інформальної освіти), присвоєння та/або підтвердження відповідних професійних кваліфікацій (частина 9).
Процедури присудження (присвоєння), підтвердження кваліфікацій, а також порядок утворення та діяльності і правовий статус суб'єктів, що здійснюють діяльність з оцінювання і визнання освітніх та/або професійних кваліфікацій, визначаються спеціальними законами та іншими нормативно-правовими актами (частина 10).
З метою отримання роз'яснення правового статусу навчальної діяльності суб'єктів господарювання, які не є закладами освіти у розумінні статтей 1, 22 Закону України «Про освіту», та можливості віднесення такої діяльності до неформальної освіти ТОВ «Укрпрофігруп» звернулось до Міністерства освіти і науки України.
Листом №5/2953-25 від 20.11.2025 Міністерства освіти і науки України роз'яснило наступне: «…Статтею 34 згаданого Закону передбачено, що результати навчання та компетентності, необхідні для присудження освітніх та/або присвоєння професійних та часткових професійних кваліфікацій, можуть досягатися шляхом здобуття формальної, неформальної чи інформальної освіти. Неформальна освіта може надаватися будь-якими суб'єктами, незалежно від їхнього статусу, якщо діяльність не підлягає ліцензуванню. Суб'єкти господарювання мають право здійснювати навчання, професійний розвиток і підвищення кваліфікації працівників без отримання ліцензії, якщо результатом такого навчання не є здобуття освітньої або професійної кваліфікації, що визначена у Національній рамці кваліфікацій. Отже, діяльність підприємства, яке не є закладом освіти, проводить програми навчання, тренінги, курси, не присуджує кваліфікацій державного рівня, - належить до неформальної освіти і може здійснюватися без ліцензії…
Статтею 34, 47 Закону визначено, що заклад професійної освіти має право самостійно відповідно до законодавства визначати порядок і умови надання особам освітніх послуг у сфері неформальної освіти. Провадження освітньої діяльності у сфері неформальної освіти, в тому числі навчання на виробництві, не потребує ліцензування. Формальна професійна освіта здійснюється виключно закладами професійної освіти, які: проходять процедуру встановлення статусу, діють відповідно до стандарту професійної освіти, мають ліцензію на освітню діяльності. Суб'єкти господарювання, що не є закладами професійної освіти не можуть здійснювати освітню діяльність у сфері формальної професійної освіти, не мають права присуджувати професійні кваліфікації, можуть проводити лише неформальне навчання, курси, тренінги та програми розвитку. Результати неформальної професійної освіти можуть бути визнані через процедуру підтвердження професійних кваліфікацій у кваліфікаційних центрах, які уповноважені на оцінювання і визнання результатів навчання осіб, зокрема здобутих шляхом неформальної чи інформальної освіти, присвоєння/підтвердження відповідних професійних кваліфікацій. Навчальна діяльність підприємства, описана у зверненні, відповідає визначенню неформальної освіти згідно із Законом «Про освіту» та Законом «Про професійну освіту» (відмінив дію Закону "Про професійну (професійно-технічну) освіту"), не відноситься до формальної професійної освіти, і не потребує ліцензії.»
На сьогоднішній день, суб'єктом, уповноваженим здійснювати оцінку професійної кваліфікації, є підприємства різної форми власності, акредитовані Національним агентством кваліфікації за відповідним стандартом - Кваліфікаційні центри, які у свою чергу згідно Порядку присвоєння та підтвердження професійних кваліфікацій кваліфікаційними центрами, затвердженого постановою Кабміну України від 15.09.2021 р. № 956, видають сертифікати за результатами процедури присвоєння/підтвердження кваліфікацій.
Суд встановив, що у 2024 році ТОВ «Укрпрофігруп» створив кваліфікаційний центр за адресою м. Київ, Харківське Шосе, 15 та отримав акредитацію Національного агентства кваліфікації згідно рішень комісії №15-18 від 20.06.2024 та №2-6 від 24.09.2024, №4-8 від 17.10.2024 за професійними стандартами «Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах», затверджений Наказом Мінекономіки 04.05.2022 р. № 1112-22, «Електрозварник ручного зварювання» та «Слюсар із складання металевих конструкцій», затверджені Протоколом Галузевої ради з розробки професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій Федерації металургів України 14.03.2023 № 42.
Отже, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрпрофігруп» облаштував в орендованих приміщеннях майстерню для практичних тренувань зварників та надає освітні (навчальні) послуги, а саме використовує орендовані приміщення за освітнім призначенням, що зокрема підтверджується:
- витягом з інвентарної книги;
- Положенням про структурний підрозділ ТОВ «Укрпрофігруп» Тренувальний центр;
- Робочою програмою Підготовчий курс з отримання кваліфікації «Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах»;
- Робочою програмою Підготовчий курс з отримання кваліфікації «Зварника ручного зварювання електродами з покриттям (процес 111)»
- Робочою програмою Підготовчий курс з отримання кваліфікації «Зварника ручного зварювання неплавким (вольфрамовим) електродом в інертному газі (процес 141)»;
- Навчальним посібником з підготовки до кваліфікаційних випробувань зварників (ДСТУ ISO 9606-1:2016) Механізоване зварювання плавленням в активних газах (метод 135);
- Навчальним посібником з підготовки до кваліфікаційних випробувань зварників (ДСТУ ЕN ISO 9606-1:2018) Ручне дугове зварювання плавким покритим електродом (метод 111);
- Навчальним посібником з підготовки до кваліфікаційних випробувань зварників (ДСТУ ЕN ISO 9606-1,2,3,4,5) Зварювання дугове вольфрмовим електродом в інертному газі з суцільним присадним матеріалом (дріт/стрижень) (метод 141);
- Положенням про Кваліфікаційний центр «ТОВ «Укрпрофігруп»;
- Порядком проведення контрольного оцінювання по присвоєнню/підтвердженню професійної кваліфікації зварника відповідно до професійного стандарту «Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах», затвердженого наказом Міністерства економіки України за № 1112-22 від 04.05.2022 року; - Порядок проведення контрольного оцінювання по присвоєнню/підтвердженню професійної кваліфікації зварника відповідно до професійного стандарту «Електрозварник ручного зварювання», затвердженого Протоколом Галузевої ради з розробки професійних стандартів і стратегії розвитку професійних кваліфікацій Федерації металургів України 14.03.2023 № 42;
Діяльність з навчання ТОВ «Укрпрофігруп» реалізує також в рамках:
- Договору про надання послуг №35VK-2 від 01.08.2025, що укладений між ТОВ «Укрпрофігруп» та Київською міською організацією Товариства Червоного Хреста України (КМО ТЧХУ) з метою надання відповідачем-1 послуг з організації та проведення професійних навчальних курсів «Курси електрозварювання», шляхом проведення відповідних навчань, тренінгів, консультацій.
- Меморандуму про взаєморозуміння, укладеного Корпорацією «Профі», учасником якої є ТОВ «Укрпрофігруп», з Міністерство освіти і науки України від 27.02.2023 метою якого (пункт 1) є консолідація зусиль сторін, спрямованих на розвиток професійної (професійно-технічної) освіти як для задоволення потреб особистості в здобутті професійних кваліфікацій, орієнтованих на розвиток та самореалізацію особистості, так і на забезпечення потреб економіки у кваліфікаційних працівниках. Сферою, в якій планується розвиток співпраці сторін у є підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації дорослого населення з професій, яких потребує ринок праці для машинобудівної галузі.
За обставин вище наведеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Укрпрофігруп» є суб'єктом освітньої діяльності, а саме кваліфікаційним центром, що надає освітні (навчальні) послуги неформального виду освіти, що цілком узгоджується із приписами частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» щодо використання спірного майна за освітнім призначенням.
Таким чином, Прокуратурою не доведено обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання недійсним Договору оренди № 7989 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.11.2017, продовжений додатковою угодою №7989/01 від 30.03.2021 та застосування правових наслідків недійсності такого правочину.
У зв'язку із вище встановленим у задоволенні позову слід відмовити.
2. Розподіл судових витрат.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд покладає понесені судові витрати позивача на останнього.
Відповідачі про понесення ними судових витрат суду не заявляли.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Дніпровської окружної прокуратури міста Києва - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.05.2026.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких