ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
18.05.2026Справа № 910/5224/26
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши
позовну заяву Vektor Avia Hava Araclari Makine Sanayi Ve Ticaret Limited Sirketi
до Міністерства оборони України
про визнання права відсутнім,
Vektor Avia Hava Araclari Makine Sanayi Ve Ticaret Limited Sirketi (далі - позивач, Компанія) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міністерство) про визнання відсутнім у відповідача права на нарахування та стягнення з позивача пені та штрафів на підставі Договорів поставки від 09.09.2022 № №VV2022-M1708, VV2022-M1808 та VV2022-M1908, у зв'язку з недотриманням письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання (ст. 547 ЦК України) та відсутністю волевиявлення позивача на укладення таких угод.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що директор Компанії Плетньов Роман не підписував з Міністерством договорів поставки від 09.09.2022 № № VV2022-M1708, VV2022-M1808 та VV2022-M1908, тоді як зображення підпису у договорах від імені вказаної особи виконані з використанням технічних засобів та способів монтажу в оригіналах документів, чи під час виготовлення їх зображень, у зв'язку з чим, як зазначає Компанія, сторони не дотримались при укладенні договорів письмової форми, а позивач не висловлював волевиявлення на погодження умов про штрафні санкції, які містились у текстах договорів.
З урахуванням наведених підстав, на думку позивача, пункти 6.5 вищевказаних договорів, якими передбачено нарахування пені та штрафу за недотримання встановлених строків поставки товару, є нікчемними, у зв'язку з чим у Міністерства відсутнє право на нарахування та стягнення з Компанії пені та штрафів на підставі договорів поставки від 09.09.2022 № № VV2022-M1708, VV2022-M1808 та VV2022-M1908.
Ухвалою від 08.05.2026 господарський суд міста Києва залишив вказану позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.
Разом з тим, через систему «Електронний суд» надійшли заперечення Міністерства від 07.05.2026 проти відкриття провадження у справі за вищевказаним позовом, у яких останнє вказувало на те, що сторони у розділах 10 спірних правочинів погодили ідентичні арбітражні застереження, відповідно до яких усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із договору або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС) згідно з його Регламентом. Керуючись цією арбітражною угодою, Міноборони звернулось з трьома окремими позовними заявами до МКАС за кожним із трьох Договорів, з вимогою стягнути з Компанії штрафні санкції за порушення строків поставки.
Міністерство зауважує, що наявність підстав для стягнення штрафних санкцій за Договорами були предметом розгляду МКАС при ТПП України справ № № 420/2023, 424/2023 та 425/2023.
Так, постановою одноособового арбітра МКАС Олени Перепелинської від 19.02.2024 у справі № 420/2023 присуджено стягнути з Компанії на користь Міністерства 480 863,51 доларів США, з яких: 469 196,37 доларів США штрафних санкцій та 11 667,14 доларів США витрат на сплату арбітражного збору; постановою одноособового арбітра МКАС Сергія Войтовича від 06.03.2024 у справі № 424/2023 присуджено до стягнення з Компанії на користь Міністерства 1 004 971,90 доларів США, з яких: 988 900,69 доларів США штрафних санкцій та 15 471,21 доларів США витрат на сплату арбітражного збору; постановою одноособового арбітра МКАС Володимиром Нагнибіди від 26.03.2024 у справі № 425/2023 присуджено до стягнення з Компанії на користь Міністерства оборони 2 692 244,26 доларів США, з яких: 2 669 673,44 доларів США штрафних санкцій та 21 970,82 доларів США витрат на сплату арбітражного збору. Вказані рішення МКАС були залишені без змін постановами Київського апеляційного суду від 11.06.2024 у справі № 824/61/24, від 06.09.2024 у справі № 824/81/24, від 20.09.2024 у справі № 824/91/24.
12.05.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Дослідивши подану Компанією позовну заяву, а також заперечення Міністерства проти відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення.
Передумовою для застосування положень пункту 4 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України є наявність одночасно трьох однакових складових - рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні, (1) повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, (2) про той самий предмет і (3) з тих самих підстав.
Метою застосування зазначених норм процесуального права законодавець визначив як уникнення можливості формування різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав і між тими самими сторонами як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього спору, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Згідно із частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Натомість, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.
Близька за змістом правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду (від 26.02.2022 у справі № 906/785/21, від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21).
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Предметом спору у справі № 910/5224/26 є вимоги Компанії до Міністерства про визнання відсутнім в останнього права на нарахування та стягнення з позивача пені та штрафів на підставі Договорів поставки від 09.09.2022 № №VV2022-M1708, VV2022-M1808 та VV2022-M1908.
Разом з тим, як вбачається з наданих відповідачем копій постанов МКАС від 19.02.2024 у справі № 420/2023, від 06.03.2024 у справі № 424/2023, від 26.03.2024 у справі № 425/2023, у серпні 2024 року Міністерство звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з вимогами про стягнення з Компанії штрафних санкцій за порушення умов Договорів поставки від 09.09.2022 № №VV2022-M1708, VV2022-M1808 та VV2022-M1908.
При ухваленні постанов від 19.02.2024 у справі № 420/2023, від 06.03.2024 у справі № 424/2023, від 26.03.2024 у справі № 425/2023 арбітрами МКАС при ТПП України було надано правову оцінку правовідносинам, що виникли між Міністерством та Компанією за Договорами поставки від 09.09.2022 № №VV2022-M1708, VV2022-M1808 та VV2022-M1908, обставинам їх укладення, а також наявності чи відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій.
Як встановлено судом вище, вказані постанови МКАС при ТПП України були залишені без змін постановами Київського апеляційного суду від 11.06.2024 у справі № 824/61/24, від 06.09.2024 у справі № 824/81/24, від 20.09.2024 у справі № 824/91/24, а також постановами Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 821/61/24, від 10.04.2025 у справі № 824/81/24, від 03.01.2025 у справі № 824/91/24.
Так, зі змісту постанов Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 821/61/24, від 10.04.2025 у справі № 824/81/24, від 03.01.2025 у справі № 824/91/24 вбачається, що судом касаційної інстанції встановлено відсутність підстав для скасування постанов МКАС при ТПП України, з підстав їх ухвалення щодо спору, який виник з договорів без укладених арбітражних угод.
З наведеного вбачається, що предмет (наявність підстав для стягнення з Компанії штрафних санкцій) і підстави позову (договори поставки від 09.09.2022 № №VV2022-M1708, VV2022-M1808 та VV2022-M1908), визначені позивачем у даній справі, є тими ж самими, що були предметом розгляду МКАС при ТПП України спорів у справах № № 420/2023, 424/2023, 425/2023 між тими самими сторонами.
Враховуючи, що розгляд справ № № 420/2023, 424/2023, № 425/2023 по суті МКАС при ТПП України закінчений, суди апеляційної та касаційної інстанції встановили компетенцію такої установи на вирішення спорів між Компанією та Міністерством, що виникають зі спірних договорів поставки (зокрема спорів щодо наявності у Міністерства права на нарахування та стягнення з Компанії штрафних санкцій за порушення зобов'язань за Договорами), суд дійшов висновку про наявність визначених пунктом 4 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України підстав для відмови у відкритті провадження за позовом Компанії до Міністерства про визнання відсутнім у відповідача права на нарахування та стягнення з позивача пені та штрафів на підставі Договорів поставки від 09.09.2022 № №VV2022-M1708, VV2022-M1808 та VV2022-M1908, у зв'язку з недотриманням письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання (ст. 547 ЦК України) та відсутністю волевиявлення позивача на укладення таких угод.
Подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення МКАС в межах його компетенції в Україні, фактично зводиться до нового слухання справи, нового її вирішення та переоцінки доказів, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст. ст. 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У відкритті провадження у справі за позовом Vektor Avia Hava Araclari Makine Sanayi Ve Ticaret Limited Sirketi до Міністерства оборони України про визнання відсутнім у відповідача права на нарахування та стягнення з позивача пені та штрафів на підставі Договорів поставки від 09.09.2022 № №VV2022-M1708, VV2022-M1808 та VV2022-M1908, у зв'язку з недотриманням письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання (ст. 547 ЦК України) та відсутністю волевиявлення позивача на укладення таких угод, - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (18.05.2026 року) та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги, з урахуванням положень п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Ломака