ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2026Справа № 910/2584/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, вул. Борщагівська, буд.154, м. Київ, код 33908322)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, вул. Федорова Івана, буд.32А, м. Київ, код 30859524)
про стягнення 16 138,80 грн
Без виклику представників сторін
10.03.2026 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (далі - відповідач) про стягнення 16 138,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виплатив страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, після чого до нього перейшло право вимоги до страховика винної особи. Оскільки відповідач відшкодував шкоду лише частково, позивач просить стягнути невідшкодовану суму у розмірі 16 138,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 910/2584/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачам до їх електронних кабінетів в ЄСІТС, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
26.03.2026 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позов з додатками. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки розмір страхового відшкодування, визначений позивачем, є необґрунтованим та таким, що розрахований з порушенням вимог чинного законодавства.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на обставини дорожньо-транспортної пригоди від 10.03.2023 за участю транспортного засобу Toyota, а також на матеріали огляду транспортного засобу, відповідно до яких, за твердженням відповідача, окремі пошкодження, зокрема, заднього бампера, не пов'язані із зазначеною ДТП .
Крім того, відповідач посилається на складені ним страховий акт та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких розмір збитків визначено з урахуванням вимог спеціального законодавства, зокрема, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також із врахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Також у відзиві наведено посилання на норми Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та правові позиції Верховного Суду щодо порядку визначення розміру збитків і необхідності врахування фізичного зносу складових частин транспортного засобу. Відповідач заперечує проти включення позивачем до розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкоджень, які, на його думку, не є наслідком спірної ДТП, а також проти визначеного позивачем розміру збитків, вважаючи його завищеним та недоведеним належними і допустимими доказами. Окремо відповідач зазначає, що надані позивачем документи, зокрема, розрахунок вартості ремонту, не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути покладені в основу визначення розміру шкоди.
З огляду на викладене відповідач вважає, що ним належним чином виконано обов'язки щодо визначення та виплати страхового відшкодування, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
10.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача у додаткових поясненнях заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві, а також послався на те, що розмір страхового відшкодування підтверджений належними доказами, зокрема, рахунком СТО та платіжним дорученням про фактичну виплату коштів . Позивач зазначає, що відповідно до умов договору страхування виплата здійснювалась на підставі вартості відновлювального ремонту, визначеної СТО, а фактичне перерахування коштів підтверджує реальний розмір завданої шкоди. Також позивач посилається на правові позиції Верховного Суду щодо визначення розміру шкоди за фактичними витратами на ремонт. Крім того, позивач заперечує доводи відповідача щодо виключення вартості заміни заднього бампера, зазначаючи, що внаслідок ДТП відбулося погіршення стану деталі та виникла необхідність її заміни, незалежно від наявності попередніх пошкоджень. Також позивач не погоджується з доводами відповідача щодо застосування коефіцієнта фізичного зносу, зазначаючи, що транспортний засіб є новим, а тому знос становить 0 %, і відповідачем не надано доказів протилежного. З урахуванням викладеного позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду в повному обсязі в межах страхового ліміту, та підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими названим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ч.8 статті 251 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами 1 та 2 статті 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи, а також доказами, що були надані позивачем та відповідачем протягом усього періоду розгляду справи в суді.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
02.07.2022 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №298/22-Тз/В, предметом якого є страхування автомобіля Toyota Proace City, д.н.з. НОМЕР_1 .
10.03.2023 (17:15) у м. Вінниця (вул. Хмельницьке шосе, 114В) сталася дорожньо-транспортна пригода:водій автомобіля Hyundai Kona, д.н.з. НОМЕР_2 ( ОСОБА_2 ) під час паркування здійснила наїзд на припаркований автомобіль Toyota.
10.03.2023 Цивільно-правова відповідальність водія Hyundai Kona була застрахована у ПрАТ «СК «УСГ» за полісом № ЕР-213143294 (ліміт - 160 000 грн, франшиза - 1500 грн).
17.03.2023 складено рахунок СТО № СПМ-К-ДГ9550 на відновлювальний ремонт автомобіля Toyota на суму 41443,20 грн (що підтверджується рахунком, зображеним у матеріалах).
29.03.2023 позивачем складено страховий акт №006.01190523-1, яким ДТП визнано страховим випадком та визначено суму відшкодування у розмірі 41443,20 грн.
30.03.2023 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування страхувальнику в повному обсязі - 41 443,20 грн (платіжне доручення №15372185).
04.04.2023 Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено постанову у справі №127/7500/23, якою встановлено факт ДТП; ОСОБА_2 визнано винною у порушенні ст. 124 КУпАП.
Після 30.03.2023 позивач звернувся до відповідача (ПрАТ «СК «УСГ») із претензією (досудовою вимогою) про відшкодування шкоди в порядку суброгації у розмірі 41 443,20 грн, додавши необхідні документи.
03.05.2023 відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 23804,40 грн (платіжне доручення №49891), після чого залишилася невідшкодованою сума шкоди у розмірі 16 138, 80 грн.: 41 443,20 - 23 804,40 - 1 500 (франшиза) = 16 138,80 грн.
Позивач вжив заходів досудового врегулювання (направлення претензії), однак відповідач відшкодував шкоду лише частково, що зумовило необхідність звернення до суду.
Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також статтею 27 Закону України "Про страхування" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до рахунку станції технічного обслуговування № СПМ-К-ДГ9550 від 17.03.2023, наданого СТО, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки «Toyota Proace City», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 41 443,20 грн з ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.
На підставі зазначеного рахунку ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, що оформлено страховим актом №006.01190523-1 від 29.03.2023.
Виконуючи умови договору страхування, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у повному обсязі в сумі 41 443,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №15372185 від 30.03.2023.
Таким чином, розмір фактично понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема, рахунком СТО та платіжними документами.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, Позивач відповідно до ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув право зворотної вимоги (суброгації) до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №910/2603/17 виснувала, що перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією. При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це виходить із змісту статей 599 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
В цілому як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування" йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні.
При цьому при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.
При регресі право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
З урахуванням наведеного до позивача, який виплатив страхувальнику страхове відшкодування за Договором страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України «Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України «Про страхування").
Отже, згідно положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин) до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом із тим виплата страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
Заміна кредитора у зобов'язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов'язання - права і обов'язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування.
При цьому, суд зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України).
Встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у її вчиненні, була застрахована у ПрАТ «СК «УСГ» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-213143294.
Згідно з умовами зазначеного полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн, франшиза - 1 500 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний у межах встановленого ліміту відшкодувати шкоду, заподіяну майну третьої особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з підпунктом 12.1 статті 12 зазначеного Закону страхове відшкодування зменшується на суму франшизи.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснити страхове відшкодування у повному обсязі в межах ліміту відповідальності, з урахуванням франшизи, встановленої полісом.
Відповідно до пункту 77 статті 1 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством. Разом з цим положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють, що страховик відшкодовує шкоду в межах ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22 Закону), при цьому розмір страхового відшкодування зменшується на суму франшизи (підпункт 12.1 статті 12 Закону).
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків визначається, виходячи з реальної вартості відновлення пошкодженого майна.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди покладається на страховика винної особи у межах встановленого ліміту відповідальності та з урахуванням франшизи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив лише часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 23 804,40 грн, у зв'язку з чим невідшкодованою залишилися 16138,80 грн.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування не пізніше ніж протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Посилання відповідача на неправильність розрахунку розміру шкоди є безпідставними, оскільки розмір страхового відшкодування визначений на підставі рахунку станції технічного обслуговування та підтверджений фактичним здійсненням виплати, що підтверджує фактичне понесення витрат.
Твердження відповідача про те, що центральна частина заднього бампера не підлягає врахуванню при визначенні розміру шкоди, є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Сам по собі факт наявності попередніх пошкоджень деталі не виключає можливості виникнення нових пошкоджень або збільшення ступеня пошкодження внаслідок наступної ДТП.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відбулося погіршення технічного стану деталі, зміна характеру пошкоджень та втрата її ремонтопридатності, що обумовило необхідність заміни центральної частини заднього бампера.
При цьому відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що: пошкодження центральної частини заднього бампера не збільшились внаслідок ДТП; деталь після ДТП залишалась ремонтопридатною; вартість заміни не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з ДТП від 10.03.2023 року.
Водночас позивачем надано рахунок авторизованої станції технічного обслуговування, відповідно до якого зазначена деталь підлягає саме заміні, а не ремонту.
Суд зазначає, що рахунок станції технічного обслуговування разом із платіжним дорученням є належними та допустимими доказами розміру шкоди, оскільки підтверджують фактичні витрати на відновлення транспортного засобу.
Посилання відповідача на необхідність застосування коефіцієнта фізичного зносу є необґрунтованими та документально не підтвердженими.
Відповідачем не надано: розрахунку коефіцієнта фізичного зносу; відомостей щодо пробігу транспортного засобу; експертного висновку; обґрунтування застосованої методики розрахунку.
Таким чином, відповідач не довів ані підстав застосування фізичного зносу, ані правильності його розрахунку.
Крім того, транспортний засіб Toyota Proace City є автомобілем 2022 року випуску, а ДТП сталася у 2023 році, тобто фактично через незначний строк експлуатації транспортного засобу.
Матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про невідповідність визначеного позивачем розміру витрат обсягу фактичних пошкоджень транспортного засобу.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, вул. Федорова Івана, буд.32А, м. Київ, код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, вул. Борщагівська, буд.154, м. Київ, код 33908322) 16 138 (шістнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн 80 коп. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2026
Суддя Марія ДЕМИДОВА