номер провадження справи 34/36/26
18.05.2026 Справа № 908/594/26
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, справу № 908/594/26
за позовом: Комунального підприємства «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги», ідентифікаційний код юридичної особи 38842324 (вул. Соборна 2/2, с. Сарата, Одеська область, 68200)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи 40308189 (вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096)
про стягнення 439 863 грн 22 коп.
До Господарського суду Запорізької області 09.03.2026 звернулось Комунальне підприємство «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги» з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» 322 597 грн основного боргу та 117 266, 22 грн пені за Договором № 328 від 26.03.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.02.2026 позов визначено для розгляду судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 12.03.2026 залишив позов без руху.
Ухвалою суд роз'яснив заявникові, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
03.03.2026 позивачем отримано ухвалу суду.
17.03.2026 до суду позивачем направлена заява про усунення недоліків позову.
Позивачем своєчасно та у повному обсязі усунуто недоліки позову.
18.03.2026 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Позивач та відповідач повідомлені про відкриття провадження у даній справі через електронний кабінет 18.03.2026.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
18.05.2026 судом ухвалено рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
26.03.2024 між ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС», в особі менеджера зі збуту Воротнік Ольги Миколаївни, на підставі довіреності № 22 від 01.01.2024 (Постачальник), з однієї сторони, та Комунальним підприємством «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в особі директора Стогній Олександри Павлівни, що діяла на підставі статуту (Замовник), з іншої сторони, було укладено договір поставки № 328 на суму 992320,00 грн (Договір).
Згідно умов Договору Постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити покупцю у власність товари, а Покупець зобов'язується в порядку та на у мовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити за поставлений товар Бензин А-95 в талонах, Дизельне паливо в талонах та Бензин А-92 в талонах.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язувався зобов'язується поставити та передати Покупцю у власність, а Покупець зобов'язується в порядку та на у мовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити за поставлений товар Бензин А -95 в талонах, Дизельне паливо в талонах та Бензин А-92 в талонах (Код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти), який зазначений у Специфікації (Додаток 1 до цього Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору), (далі - Товар) в обумовлений цим Договором термін (строк).
Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна сума Договору становила 992320,00 грн, у тому числі ПДВ 165386,67 грн.
Згідно із п. 5.2. Договору порядок розрахунків: розрахунок за поставлену партію Продукції здійснюється Покупцем, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі у безготівковій формі.
Відповідно до пункту 5.3. Договору порядок розрахунків: розрахунок за Продукцію здійснюється лише після її фактичного отримання Покупцем на підставі належним чином оформлених видаткових накладних.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв"язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами передбачений у пп. 10.3.3 пункту 10.3 Інструкції.
Отже талон є документом, який засвідчує право його власника на отримання пального на АЗС.
Відповідно до пункту 4.2. Договору приймання Продукції за кількістю буде здійснено представником Покупця в присутності представника Постачальника, відразу після прибуття продукції на Склад Покупця.
Згідно пункту 4.7. Договору Постачальник зобов'язаний у дводенний термін поставити Покупцю недопоставлену згідно поданої заявки і у відповідності до видаткової накладної частину продукції.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк поставки(передачі) товарів діє до 31.12.2024р.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. За невиконання чи неналежне виконання чи невиконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ на момент сплати за кожний день прострочення.
На виконання умов Договору Комунальним підприємством «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області було здійснено повну передоплату за товар, що підтверджується рахунком-фактурою №0010/0000172 від 26.03.2024, платіжною інструкцією №897, видатковою накладною №0010/0000245 від 29.03.2024, видатковою накладною №0010/0000246 від 29.03.2024.
Комунальним підприємством «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області було придбано товару:
• Бензин А-95 на суму 295800,00 грн (з ПДВ);
• Бензин А-92 на суму 647220,00 грн (з ПДВ);
• Дизельне паливо на суму 49300,00 грн (з ПДВ).
Постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» - передав Покупцю скретч-карти (довірчі документи) на отримання пально-мастильних матеріалів, що підтверджується рахунком фактурою №0010/0000172 від 26.03.2024 та специфікацією №0010/0000246-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0010/0000246 від 29.03.2024 та специфікацією №0010/0000245-с відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0010/0000245 від 29.03.2024.
Проте, всупереч умовам укладеного Договору та прийнятим на себе зобов'язанням, Відповідач не забезпечує фактичну поставку (відпуск) оплаченого Покупцем товару.
Представники Комунального підприємства «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області неодноразово зверталися до АЗС, які розташовані біля смт. Сарата, вул. Соборна, 2 для отримання оплаченого товару, проте кожен раз отримували відмову в отриманні Продукції через відсутність будь-якої адміністративно-господарської діяльності (працівники відсутні, стела вимкнена, АЗС зачинені).
Відповідно до Акту №1 про відмову у відпуску палива від 09.01.2025 року, місце складання: АЗС "АВІАС", розташована поруч автодороги МІ5 Одеса-Рені, адреса: вул. Промзона, 5А, селище Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеської області, та вул. Промзона, 9, селище Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеської області, складеного працівниками Комунального підприємства «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Відповідно до Акту №1 09.01.2025 о 09 год 15 хв під час відвідування заправної станції бренду «Авіас», що розташована поруч автодороги М15 Одеса-Рені, адреса: вул. Промзона, 5А, селище Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеської області та заправної станції бренду «Авіас», що розташована поруч автодороги М15 Одеса-Рені, адреса: вул. Промзона, 9, селище Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеської області відсутній бензин, газ та дизельне паливо. Заправна станція не працює, операторська зачинена, працівники відсутні. Зазначене підтверджується відсутністю інформації щодо наявності пального на стелі заправної станції, оскільки стела не працювала взагалі, підсвітка вимкнена.
Відповідно до Акту №2 про відмову у відпуску палива від 05.03.2025 року, місце складання: АЗС "АВІАС", розташована поруч автодороги МІ5 Одеса-Рені, адреса: вул. Промзона, 5А, селище Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеської області, та вул. Промзона, 9, селище Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеської області, складеного працівниками Комунального підприємства «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області: ОСОБА_1 , Спиридонов І.
Відповідно до Акту №2 05.03.2025 о 10 год 45 хв під час відвідування заправної станції бренду «Авіас», що розташована поруч автодороги МІ5 Одеса-Рені, адреса: вул. Промзона, 5А, селище Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеської області та заправної станції бренду «Авіас», що розташована поруч автодороги МІ5 Одеса-Рені, адреса: вул. Промзона, 9, селище Сарата, Білгород-Дністровський район. Одеської області відсутній бензин, газ та дизельне паливо. Заправна станція не працює, операторська зачинена, працівники відсутні. Зазначене підтверджується відсутністю інформації щодо наявності пального на стелі заправної станції, оскільки стела не працювала взагалі, підсвітка вимкнена.
Відповідно до Акту №3 про відмову у відпуску палива від 02.03.2026 року, місце складання: АЗС "АВІАС", розташована поруч автодороги МІ5 Одеса-Рені, адреса: вул. Промзона, 5А, селище Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеської області, та вул. Промзона, 9, селище Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеської області, складеного працівниками Комунального підприємства «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги» Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області: Грибенко С.І., Спиридонов І., Білошицький В.
Відповідно до Акту №3 з грудня 2024 по час складання вказаного акту під час відвідування заправної станції бренду «Авіас», що розташована поруч автодороги М15 Одеса-Рені, адреса: вул. Промзона, 5А, селище Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеської області та заправної станції бренду «Авіас», що розташована поруч автодороги МІ5 Одеса-Рені, адреса: вул. Промзона, 9, селище Сарата, Білі ород-Дністровський район, Одеської області відсутній бензин, газ та дизельне паливо. Заправна станція не працює, операторська зачинена, працівники відсутні. Зазначене підтверджується відсутністю інформації щодо наявності пального на стелі заправної станції, оскільки стела не працювала взагалі, підсвітка вимкнена.
Як зазначає Позивач, при кожному зверненні представниками Комунального підприємства «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги» Саратської селищної ради Білгород- Дністровського району Одеської області до АЗС отримати товар не мали змоги через його відсутність.
29.01.2025 Позивач звернувся до Відповідача за адресою, визначеною у договорі, зі зверненням щодо виконання умов Договору поставки №328 від 26.03.2024, вимагав альтернативно: або негайно забезпечити можливість отримання оплаченого товару на АЗС, або повернути сплачені кошти за бензин А-92 (3520л.), бензин А-95 (3330л.), дизельного палива (840). Установлено строк для добровільного виконання вимоги: 10 календарних днів з дня виконання вимоги. Попереджено про звернення до господарського суду у разі невиконання вимог.
Згідно з позовом, станом на дату звернення Позивача до суду, загальна сума невиконаних Відповідачем зобов'язань за Договору поставки №328 від 26.03.2024 становила 322597,00 грн, а саме: дизельне паливо 840л - 41412 грн, бензин А-92 3520л - 117016 грн, бензин А-95 3330л - 164169 грн.
Враховуючи вищевикладене, Позивач звернувся до суду із даним позовом.
Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» на користь Комунального підприємства «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги» 322 597 грн основного боргу та 117 266,22 грн пені за Договором № 328 від 26.03.2024 було предметом судового розгляду у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спірні правовідносини сторін є господарськими і виникли за договором поставки.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивачем було здійснено повну передоплату за товар, що підтверджується рахунком-фактурою №0010/0000172 від 26.03.2024, платіжною інструкцією №897, видатковою накладною №0010/0000245 від 29.03.2024р, видатковою накладною №0010/0000246 від 29.03.2024.
Відповідач, в свою чергу передав Позивачеві скретч-карти (довірчі документи) на отримання пально-мастильних матеріалів, що підтверджується рахунком фактурою №0010/0000172 від 26.03.2024 та специфікацією №0010/0000246-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0010/0000246 від 29.03.2024 та специфікацією №0010/0000245-с відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0010/0000245 від 29.03.2024.
Враховуючи, що Відповідач не забезпечує фактичну поставку (відпуск) оплаченого Покупцем товару, 29.01.2025 Позивач звернувся до зі зверненням щодо виконання умов Договору щодо поставки товару чи повернення коштів за пальне.
Загальна сума невиконаних Відповідачем зобов'язань за Договору поставки №328 від 26.03.2024 становила 322 597,00 грн, а саме: дизельне паливо 840л - 41412 грн, бензин А-92 3520л - 117016 грн, бензин А-95 3330л - 164169 грн.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Таким чином, з викладених обставин вбачається невиконання Відповідачем умов Договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із повернення позивачу передоплати за непоставлений товар.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
На вимогу Позивача Відповідач не відповів, зобов'язання за Договором з поставки Товару не виконав, суму попередньої оплати не повернув.
Враховуючи викладене, Відповідачем порушено умови Договору, оскільки Позивачем не було отримано Товар, а відтак у Відповідача виник обов'язок з повернення Позивачу 322 597 грн за Товар, вартість якого сплачена.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 Договору, за несвоєчасне постачання продукції, поставки не в повному обсязі партії продукції, заявленої Покупцем, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення до повного постачання замовленої продукції.
Позивачем нараховано Відповідчеві пеню у розмірі 117 266 грн 22 коп. за період з 01.01.2025 по 04.03.2026.
Судом перевірено розрахунок Позивача заявленої до стягнення суми пені та визнано обґрунтованими вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 115 427 грн 86 коп. за період з 01.01.2025 по 04.03.2026.
Позов підлягає задоволенню частково.
Судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 25 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Статтею 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, право сторони, яка має намір отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанцій представником Позивача надано:
- копія договору про надання правничої допомоги № 26 від 24.02.2026;
- копія додатку №1 до договору № 26 від 24.02.2026 (Специфікація);
- копія протоколу погодження вартості послуг;
- копія акту прийняття-передачі наданих послуг;
- свідоцтво адвоката Гетманченка І.С.
Згідно умов договору про надання професійної правничої допомоги № 26 від 24.02.2026 та додаткової угоди № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 24.02.2026, за надання професійної правничої допомоги, а саме правнича допомога, яка полягає у здійсненні Адвокатським Бюро представництва інтересів замовника в Господарському суді Запорізької області щодо стягнення заборгованості з ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ:40308189 по договору №328 від 26.03.2024, КП «Саратський центр медико-санітарної допомоги» сплачує адвокату Гетманченко І.С. грошові кошти в сумі 25000,00 грн (сума залежить від складності справи та кількості позовних вимог, часом, витраченим адвокатом на підготовку позовної заяви, ціною позову, значенням справи для сторони, наданням консультації, вивченням справи та інше, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію клієнта).
Отже, позивач підтвердив відповідними доказами факт надання професійної правничої допомоги адвокатом у даній справі на суму 25000 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
За правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».
За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Надання правової допомоги Позивачу підтверджується матеріалами справи, зокрема: Договором та актами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 125 ГПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п'ятої статті 127 та частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, беручи до уваги розгляд справи в спрощеному позовному провадженні, суд вважає, що 10 000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі та, з урахуванням часткового задоволення позову, стягує з Відповідача на користь Позивача 9 958 грн 21 коп. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи 40308189 (вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096) на користь Комунального підприємства «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги», ідентифікаційний код юридичної особи 38842324 (вул. Соборна 2/2, с. Сарата, Одеська область, 68200) 322 597 (триста двадцять дві тисячі п'ятсот дев'яносто сім) грн 00 коп. основного боргу, 115 427 (сто п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн 86 коп. пені, 6 570 (шість тисяч п'ятсот сімдесят) грн 37 коп. судового збору та 9 958 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 21 коп. витрат на правничу допомогу. Видати наказ.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 18.05.2026.
Суддя А.О. Науменко