майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
про відмову у відкритті провадження у справі
18 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/580/26
Господарський суд Житомирської області у складі судді Кравець С.Г.,
розглянувши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 (Вінницька область, Хмільницький район, м. Хмільник)
до Фізичної особи-підприємця Корейби Людмили Василівни (Житомирська область,
Житомирський район, Тетерівська сільрада, Хутір Михайлівський)
про стягнення гривневого еквіваленту 69 800,00 доларів США за курсом НБУ.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Корейби Людмили Василівни про стягнення гривневого еквіваленту 69 800,00 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення, а також витрат на правничу допомогу.
У позовній заяві позивач посилається на те, що у період з лютого по вересень 2024 року ним було передано Корейбі Л.В. під власноруч написані розписки завдаток за корпоративні права у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Алекс Полісся" в загальній сумі 34 900,00 доларів США. Зазначає, що відповідачка гарантувала, що вона є власницею та директором ТОВ "Алекс Полісся", а також те, що після одержання завдатку в сумі 34 900,00 доларів США, вона здійснить продаж корпоративних прав позивачу. Однак отримавши кошти, відповідачка ухилилась від виконання зобов'язань та почала заперечувати факт отримання завдатку. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру, відповідачка відчужила належні їй права у ТОВ "Алекс Полісся", тому не може виконати взяте на себе зобов'язання з відчуження корпоративних прав у Товаристві позивачу, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить стягнути з останньої завдаток в подвійному розмірі.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно частини 3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.п.3,4 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
- справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Зміст зазначених норм свідчить, що перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, охоплює, зокрема, спори, пов'язані з зі створенням, діяльністю юридичної особи, та спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі.
Спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи (частина 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (частина 1 ст.45 ГПК України).
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, виходячи з приписів статті 4 ГПК України, сторонами у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
У позовній заяві відповідачем визначено фізичну особу-підприємця Корейбу Людмилу Василівну. По тексту позову зазначено, що відповідачка має статус фізичної особи-підприємця, відтак при отриманні завдатку за корпоративні права могла діяти як ФОП, що не заборонено Законом.
З доданих до позовної заяви розписок не вбачається, що вони підписані від імені Корейби Л.В. як фізичною особою-підприємцем.
Суд враховує, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 виснувала, що при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога фізичної особи - ОСОБА_1 про повернення йому від Корейко Людмили Василівни завдатку (в рахунок укладення в майбутньому корпоративних прав), отриманого за письмовою розпискою. Цей спір щодо стягнення грошових коштів, переданих за письмовою розпискою, не пов'язаний із здійсненням між сторонами господарської діяльності.
Відтак, метою звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом є повернення особою, яка не набула жодних корпоративних прав у товаристві, власних грошових коштів.
Оскільки позивач не стверджує про наявність у нього будь-яких корпоративних прав та не ставить питання про їх захист і судом не встановлено за даним позовом наявності правовідносин корпоративного характеру між сторонами у справі, суд прийшов до висновку, що розгляд даної справи не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене спір у даній справі, з урахуванням зазначених у позові підстав і предмета позовних вимог та визначеного складу сторін, не відноситься до юрисдикції господарського суду та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Частиною 6 ст.175 ГПК України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Відповідно до частини 1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспорюваними чи невизнаними.
Враховуючи викладене, суд роз'яснює заявнику, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів у порядку цивільного судочинства. При цьому суд звертає увагу заявника на те, що зміст позовної заяви має відповідати вимогам статей 175-177 ЦПК України.
Відповідно до частин 3, 4 ст.175 ГПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Оскільки позовна заява з доданим до неї документами надійшла до господарського суду від представника позивача - адвоката Слівінського А.О. через систему "Електронний суд", матеріали позовної заяви засобами поштового зв'язку не повертаються.
Керуючись статтями 175, 234-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Відмовити у відкритті провадження у справі №906/580/26 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Корейби Людмили Василівни про стягнення гривневого еквіваленту 69 800,00 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення, а також витрат на правничу допомогу.
2. Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 18.05.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Кравець С.Г.
Направити: позивачу - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП
НОМЕР_1 ) - (рек. з пов.) та адвокату Слівінському А.О. - у електронний кабінет.