вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
12.05.2026м. ДніпроСправа № 904/368/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Дєлов В.В.;
від відповідача: Пукас Є.С.
Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1415909,65грн, з якої: 1245119,53грн основного боргу за послуги централізованого водовідведення, 42650,17грн трьох відсотків річних, 128139,95грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водовідведення №6001С від 08.03.2024 в частині своєчасної та повної оплати за отримані послуги за період з серпня по жовтень та грудень 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.03.2026.
18.02.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач не надав належних допустимих та достатніх доказів виконання умов договору щодо своєчасного направлення рахунків відповідачу (споживачу). Разом з тим вважає, що позовні вимоги щодо стягнення трьох річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від основних позовних вимог. Крім того позивачем не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів виконання умов договору від 05.01.2025 в обґрунтування витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00грн.
03.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що умовами договору №6001С не закріплено обов'язку відслідковувати отримання споживачем рахунку за надані послуги та не пов'язаний строк сплати за надані послуги до дати отримання рахунку.
Крім того, 03.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2026 відкладено підготовче засідання на 19.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.2026.
16.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру нарахованих інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
За результатами судового засідання 16.104.2026 оголошено перерву та призначено судове засідання на 12.05.2026.
11.05.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 12.05.2026 проголошене скорочене рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
08.03.2024 між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі - позивач, виконавець) та Дніпровським квартирно-експлуатаційним управлінням, перейменованим в подальшому на Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпро (далі - відповідач, споживач) укладено договір з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водовідведення №6001С (далі - договір).
Відповідно до пункту 1 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання (найменування послуги згідно ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" 65110000-7 - "Розподіл води") (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором.
Споживач вносить однією сумою плату виконавцю за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до Правил надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. №690 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 63, ст. 2194), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85, та Методики розподілу (пункт 19 договору).
Приписами пункту 20 договору встановлено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з дати підписання до 31.12.2024 становить 30733230,90кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (у редакції додаткової угоди №1/12 від 11.12.2024).
Згідно з пунктом 20 договору вартість послуг з централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами. Сума кошторисних призначень по цьому договору на 2024 рік складає 1865336,70 (один мільйон вісімсот шістдесят п'ять тисяч 336 грн. 70 коп.). Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу з централізованого водовідведення становить 13,20 (Тринадцять грн. 20 коп.) в т.ч. ПДВ гривень за куб.метр.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг період з 15 числа попереднього місяця до 15 числа поточного місяця (пункт 21 договору).
Приписами пункту 23 договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що є розрахунковим періодом.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Сторони відповідно до статті 631 ЦК України, встановлюють, що умови даного договору застосовуються між ними, які виникли до його укладання, а саме: з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір про надання послуг з централізованого водопостачання №6001С від 08.03.2024 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору за період з серпня по жовтень та в грудні 2024 року, останній надав відповідачу послуги з централізованого водовідведення на загальну суму 1456416,10грн, що підтверджується копіями актів-рахунків:
- №75350 за серпень 2024 року на суму 269388,82грн;
- №85823 за вересень 2024 року на суму 260368,50грн;
- №96585 за жовтень 2024 року на суму 28436,85грн;
- №11789 за грудень 2024 року на суму 642292,9грн (а.с. 24-26 том 1).
Господарський суд зазначає, що вищезазначені акти підписані лише зі сторони позивача та не містять підписів зі сторони відповідача.
У постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Господарський суд наголошує, що будь-які докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, послуги вважаються надані в тому об'ємі, в якому зазначені в актах. При цьому, матеріали справи містять акт звірки №8317 від 08.05.2025, який підтверджує наявність заборгованості відповідача (а.с. 62 том 1).
Як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався за надані послуги у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 1245119,53грн.
Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водовідведення, строк його дії, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Враховуючи визначений контрагентами у пункті 23 договору порядок розрахунків за надані послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем у спірному періоді, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за надані послуги в сумі 1245119,53грн слід визнати обґрунтованими.
Окрім вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних - 42650,17грн за загальний період з 01.09.2024 по 13.01.2026 та інфляційні втрати - 128139,95грн за період з 01.09.2024 по 13.01.2026 (а.с. 10-17 том 1).
Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків та інфляційних втрат судом порушень не встановлено.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
У пункті 117 постанови Велика Палата Верховного Суду у справі №903/602/24 від 02.07.2025 зазначено, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23 зазначалося, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
У справі №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Зменшення розміру відсотків річних не може бути застосовано судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів (пункт 52 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №922/444/24).
Отже, визначені Цивільним кодексом України три проценти річних суд не може зменшити, оскільки це законодавчо встановлений розмір, а правовий висновок Верховного Суду щодо права суду зменшувати проценти річних, нараховані згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, нижче ніж три проценти річних, відсутній.
Також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат (пункт 125).
Враховуючи, що три відсотки річних та інфляційні втрати передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов'язання, носять компенсаційний характер, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Судом були досліджені всі документи, що знаходяться у справі та надана їм правова оцінка.
Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 1415909,65грн, з якої: 1245119,53грн основного боргу за послуги централізованого водовідведення, 42650,17грн трьох відсотків річних, 128139,95грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 21238,64грн.
Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються з огляду на заяву представника позивача у позовній заяві про надання доказів понесення таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1415909,65грн, з якої: 1245119,53грн основного боргу за послуги централізованого водовідведення, 42650,17грн трьох відсотків річних, 128139,95грн інфляційних втрат - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21 А, ідентифікаційний код 03341305) 1245119,53грн - основного боргу за послуги централізованого водовідведення, 42650,17грн - трьох відсотків річних, 128139,95грн - інфляційних втрат, 21238,64грн - витрат по сплаті судового збору.
Відмовити в задоволенні клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про зменшення розміру трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 18.05.2026.
Суддя В.О. Татарчук