13.05.2026 м.Дніпро Справа № 904/4728/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач)
суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.,
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Федорчук Д.Ю.;
від відповідача: Скосарев І.Д.;
від третьої особи: Алєксєєнко Р.Ю.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2026 (суддя Юзіков С.Г., повний текст якого підписаний 23.03.2026) у справі № 904/4728/24,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019"
до Дніпровської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНОВА-Д"
про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради та з урахуванням уточненої позовної заяви просить визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 180/8 від 23.06.2021, визнати недійсним Договір оренди землі від 15.03.2024, скасувати державну реєстрацію речового права, номер запису 54152785. Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 674752712101 ), який належить йому на праві приватної власності знаходиться саме на земельній ділянці (в межах земельної ділянки), яка спірним рішенням Дніпровської міської ради передана в оренду ТОВ "РЕНОВА-Д". У зв'язку з наданням відповідачем дозволу на затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передання ТОВ "РЕНОВА-Д" земельної ділянки площею 1,3200 га (кадастровий номер 1210100000:02:267:0133), по вул. Шинній, 21 в оренду строком на десять років, по фактичному розміщенню будівель та споруд відбувається порушення прав позивача на користування його нерухомим майном, яке належить йому на праві власності та розташоване на зазначеній земельній ділянці, а також позбавлення його гарантованого законом права оформити право користування земельною ділянкою, на якій розміщене його майно.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2026 у справі №904/4728/24 у задоволені позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2026 у справі № 904/4728/24 є незаконним та необґрунтованим через неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм. Основною підставою для оскарження є помилковий висновок суду першої інстанції щодо недоведеності капітальності спірного об'єкта нерухомості та відсутності у позивача права власності на нього. Скаржник наголошує, що правовий статус автостоянки за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21А як нерухомого майна вже був предметом судового розгляду та підтверджений постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 904/3504/22. Вказані обставини, встановлені між тими самими сторонами, мають преюдиційне значення відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають повторному доказуванню.
Крім того, апелянт вказує на безпідставне ігнорування судом першої інстанції Висновку судової земельно-технічної експертизи № 74-24 від 30.08.2024. Зазначений доказ інструментально підтверджує факт фактичного розташування та накладення меж об'єктів нерухомості позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133, яку Дніпровська міська рада передала в оренду ТОВ «РЕНОВА-Д». Скаржник зазначає, що суд не володіє спеціальними знаннями у галузі геодезії та не мав правових підстав відхиляти висновок експерта без належної мотивації, фактично перебравши на себе його функції, що є порушенням ст. 104 ГПК України та принципів змагальності і рівності сторін.
Також скаржник зазначає, що оскаржуване рішення міскради та укладений на його підставі договір оренди землі з третьою особою прямо порушують принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою (ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України). Передача ділянки в оренду ТОВ «РЕНОВА-Д» за наявності на ній зареєстрованого нерухомого майна позивача є протиправним втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Скаржник вважає, що скасування рішення міськради, визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації права оренди є єдиним ефективним способом відновлення його порушених прав. Щодо строків позовної давності, апелянт наголошує на їх дотриманні, оскільки інформація про порушення права стала доступною лише після відновлення роботи державних реєстрів, доступ до яких був обмежений через воєнний стан.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Дніпровська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, обґрунтовуючи свою позицію наступним.
Щодо оскарження рішення Ради №180/8 від 23.06.2021, відповідач наголошує на неефективності обраного способу захисту. Посилаючись на сталу практику Великої Палати Верховного Суду, Рада зазначає, що спірне рішення вже вичерпало свою дію виконанням (шляхом укладення договору оренди), а тому його скасування не призведе до реального відновлення прав позивача.
Стосовно вимоги про визнання недійсним договору оренди, відповідач вказує на порушення позивачем норм процесуального права щодо суб'єктного складу сторін. Оскільки договір укладено між Радою та ТОВ «РЕНОВА-Д», останнє мало бути залучене як співвідповідач, а не третя особа. Відмова позивача від залучення належного співвідповідача, попри неодноразові зауваження, є самостійною підставою для відмови у позові.
Додатково відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів фактичного розташування свого майна в межах спірної земельної ділянки. Рада посилається на рішення суду від 2016 року, яким майно позивача визнано самочинним будівництвом, що виключає виникнення права власності та права на земельну ділянку під ним. Також Відповідач відкидає посилання на висновок експертизи №74-24 та нерелевантну судову практику, на яку спирається скаржник.
ТОВ «РЕНОВА-Д» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, обґрунтовуючи це наступним.
По-перше, третя особа наголошує на законності та непорушності свого права власності на будівлі та споруди за адресою: вул. Шинна, 21, а також правомірності набуття права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:02:267:0133) для їх обслуговування. Зазначається, що при розробці технічної документації та натурному обстеженні ділянки об'єктів інших осіб виявлено не було, що зафіксовано в акті обстеження від 28.02.2024.
По-друге, ТОВ «РЕНОВА-Д» підтримує висновок суду про неефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки рішення Ради № 180/8 вичерпало свою дію виконанням. Крім того, третя особа вказує на неналежний суб'єктний склад відповідача будучи стороною оспорюваного договору оренди, ТОВ «РЕНОВА-Д» мало бути залучене як співвідповідач, а не третя особа. Наполягання позивача на поточному статусі третьої особи, попри зауваження, є самостійною підставою для відмови у позові згідно з практикою Великої Палати ВС.
По-третє, третя особа стверджує, що майно позивача згідно з рішенням апеляційного суду від 11.02.2016 у справі № 200/7824/15-ц є самочинним будівництвом. Відповідно до ст. 376 ЦК України, реєстрація права власності на такий об'єкт не змінює його правового режиму та не породжує прав на земельну ділянку. Також відповідач вважає висновок експертизи № 74-24 неналежним доказом, а посилання на практику у справі № 320/4798/23 безпідставним через відсутність подібності правовідносин.
ТОВ «НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019» (скаржник) у відповіді на відзив зазначає, що доводи Дніпровської міської ради ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи вимог та принципів ефективного захисту. Апелянт наголошує, що вимога про скасування рішення Ради № 180/8 не є формальною, а виступає необхідною передумовою для усунення юридичної підстави перебування третьої особи на земельній ділянці. Скаржник посилається на практику Верховного Суду (справи №906/1314/21, №910/743/23), вказуючи, що повноваження органів місцевого самоврядування не є абсолютною дискрецією і не можуть реалізовуватися з ігноруванням принципу «правомірних очікувань» та прав власників нерухомості. Невжиття судом заходів щодо скасування незаконного акта суб'єкта владних повноважень призведе до фактичного нівелювання права особи на судовий захист.
Крім того, позивач акцентує увагу на обов'язку суду самостійно надати правову оцінку рішенню органу влади, незалежно від того, чи вичерпало воно свою дію виконанням, оскільки це є базовим інструментом доведення незаконності втручання у право власності. Скаржник знову звертає увагу на висновок судової експертизи № 74-24, який є належним та достовірним доказом фактичного розташування його майна на спірній ділянці. Позивач стверджує, що передача землі в оренду за наявності на ній чужої зареєстрованої власності свідчить про недобросовісну поведінку Ради та порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. На думку апелянта, саме комплексний спосіб захисту через одночасне скасування рішення, визнання договору недійсним та припинення реєстрації забезпечує реальне відновлення становища, що існувало до порушення права.
У додаткових поясненнях ТОВ «НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019» (скаржник) наголосив на ефективності обраного способу захисту, зазначивши, що оскарження рішення Дніпровської міської ради № 180/8 від 23.06.2021 є належним заходом, оскільки воно є первинною правовою підставою виникнення права оренди у третьої особи. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, скаржник вказав, що визнання такого рішення незаконним є необхідною передумовою для припинення похідного права оренди та реального відновлення прав власника нерухомості на земельну ділянку. Щодо аргументів про неналежний суб'єктний склад, позивач зауважив, що залучення ТОВ «РЕНОВА-Д» у статусі третьої особи не обмежило її процесуальних прав, а заперечення з цього приводу є проявом надмірного формалізму, що суперечить принципам доступу до правосуддя та практиці ЄСПЛ. Крім того, скаржник спростував доводи про «самочинність» свого майна, підкресливши, що право власності на об'єкти (будівля варти літ. А-1, огорожі, замощення) належним чином зареєстроване у Державному реєстрі (реєстраційний номер 674752712101), а факт їх накладення на спірну земельну ділянку підтверджений висновком судової експертизи № 74-24 від 30.08.2024.
Позивач підкреслив, що за відсутності судового рішення про незаконність набуття майна, право власності вважається правомірним і підлягає захисту на засадах Конвенції та принципу юридичної визначеності (належного урядування), що виключає можливість позбавлення особи її майнових прав у такий спосіб.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 01.04.2026 здійснено запит матеріалів справи №904/4728/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
10.04.2026 матеріали справи №904/4728/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою від 13.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2026 у справі №904/4728/24 залишено без руху, надано апелянту 10 днів з дня отримання ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 10 900,80 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду.
Ухвалою суду від 17.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2026 по справі № 904/4728/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.05.2026.
У судове засідання 13.05.2026 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.
Позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Відповідач та третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили у її задоволенні відмовити.
У судовому засіданні 13.05.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Нове Будівництво 2019" (позивач) згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником об'єкта нерухомого майна - автостоянки за адресою: вул. Шинна, 21А, м. Дніпро, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, що виданий 16.04.2019, який укладено ОСОБА_1 та ТОВ "Нове Будівництво 2019"; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 674752712101, дата державної реєстрації права власності - 16.04.2019, номер запису про право власності 31209322, яке складається з: літ А-1 - будівля вартової площею 6,0 кв.м; літ № 1,2 - огорожі площею 515,0 кв.м; Літ І - замощення площею 4129,0 кв.м.
За твердженнями Позивача, останній звернувся до Відповідача з клопотанням від 17.04.2019 вх. № 36/1925 про надання Позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню автостоянки по вул. Шинна, 21А.
На веб-сайті Дніпровської міської ради на підставі клопотання Позивача від 17.04.2019 вх. № 36/1925 було оприлюднено проект рішення Дніпровської міської ради "Про надання ТОВ "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019", код ЄДРПОУ 42956413, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню автостоянки по вул. Шинній, 21 А (Шевченківський район)".
Але, у листі від 11.08.2020 № 7/13-1629 Департамент по роботі з активами повідомив Позивачеві, що відповідно до наданого графічного матеріалу земельна ділянка має адресу: вул. Шинна, 21. Згідно з інформацією з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна право власності на будівлі і споруди по вул. Шинній, 21 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до рішень Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська належить Публічному акціонерному товариству "УКРСОЦБАНК", а тому задовольнити вимоги зазначені у клопотанні не вбачається можливим.
На даний час вказане нерухоме майно, яке належало Публічному акціонерному товариству "УКРСОЦБАНК" належить Третій особі.
Відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 23.06.2021 №180/8 "Про передачу земельної ділянки по вулиці Шинній, 21 (Шевченківський район) в оренду ТОВ "Ренова-Д" (Третя особа), по фактичному розміщенню будівель та споруд". Третій особі передано земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 площею 1,3200 га, яка розташована за адресою: вул. Шинна, 21, м. Дніпро, в оренду строком на 10 років.
Позивач, на підтвердження розташування майна, що йому належить в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 до матеріалів справи додав висновок експерта з питань судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 74-24.
За твердженнями Позивача, надання Відповідачем дозволу на затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передання Третій особі земельної ділянки площею 1,3200 га (кадастровий номер 1210100000:02:267:0133), по вул. Шинній, 21 в оренду строком на десять років, по фактичному розміщенню будівель та споруд порушує права Позивача на користування належним йому на праві власності нерухомим майном, яке розташоване на вищезазначеній земельній ділянці та позбавляє його закріпленого законом права на оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить Позивачеві на праві власності.
Наведені обставини стали причиною звернення з позовом та є предметом спору в даній справі.
За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та вимога ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушеного права, зокрема є визнання правочину недійсним.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ст. 215 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
Частиною 2 ст. 249 Господарського кодексу України (чинного на момент прийняття оспорюваного рішення) унормовано, що у разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України).
Перевіривши доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції в частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради № 180/8 від 23.06.2021, колегія суддів зазначає таке.
Сталою є практика Великої Палати Верховного Суду (постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19), згідно з якою позовна вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, оспорюване рішення №180/8 від 23.06.2021 було повністю реалізоване шляхом укладення договору оренди землі від 15.03.2024 та здійснення державної реєстрації речового права за ТОВ «РЕНОВА-Д».
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що за таких обставин вимога про скасування рішення ради є неефективним способом захисту, оскільки її задоволення (за наявності чинного договору оренди) не призведе до реального поновлення прав позивача.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, захист має бути повним і забезпечувати досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині скасування індивідуального акта органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію виконанням.
Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди землі від 15.03.2024 та скасування державної реєстрації речового права, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Верховний Суд неодноразово викладав висновок, відповідно до якого у справах за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому, належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.
Колегія суддів зазначає, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як відповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 та від 20.01.2021 у справі № 203/2/19).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 916/4412/23, у разі якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб'єктний склад учасників справи, то відмовляє у позові із цієї підстави (аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 та постанові Верховного Суду від 10.09.2021 №909/207/20).
Пред'явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові та виключає необхідність надавати оцінку іншим аргументам скаржника, які стосуються передусім з'ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову, оскільки дослідженню цих обставин має передувати встановлення належного суб'єктного складу учасників спірних правовідносин (близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
У даному випадку, ТОВ «РЕНОВА-Д» (третя особа) не була залучена позивачем як належний співвідповідач за вимогами про визнання недійсним договору оренди землі від 15.03.2024 та скасування державної реєстрації права оренди.
Оскільки зазначений правочин укладений безпосередньо між Дніпровською міською радою (орендодавець) та ТОВ «РЕНОВА-Д» (орендар), остання є обов'язковим учасником спірних правовідносин.
Враховуючи, що позивач пред'явив позовні вимоги лише до однієї сторони договору Дніпровської міської ради, апеляційний суд констатує неналежний суб'єктний склад учасників справи.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду, незалучення до участі у справі як співвідповідача сторони оспорюваного правочину є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, що виключає необхідність надання оцінки іншим аргументам скаржника щодо обґрунтованості вимог по суті.
За таких обставин, колегія суддів акцентує увагу, що відмова у задоволенні позову з підстав неналежного суб'єктного складу відповідачів та обрання неефективного способу захисту не позбавляє позивача права на звернення до суду з належним позовом із залученням відповідного кола співвідповідачів та визначенням ефективного способу захисту.
З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Судові витрати
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2026 у справі № 904/4728/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2026 у справі № 904/4728/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 18.05.2026.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук