21.04.2026 року м.Дніпро Справа № 912/1352/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Новіковій Д.О.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мітус" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2025 у справі № 912/1352/25 (суддя Закуріна М. К.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроРось"
до Фермерського господарства "Мітус"
про стягнення 1 495 863,20 грн,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АгроРось» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із позовом до Фермерського господарства «Мітус» про стягнення 1 495 863,20 грн основної заборгованості за договором поставки № 24/174-ЧК від 18.04.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.04.2024 між ТОВ «АгроРось» (постачальник) та ФГ «Мітус» (покупець) було укладено договір поставки № 24/174-ЧК, за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю засоби захисту рослин, мінеральні добрива та мікродобрива, а також насіння сільськогосподарських культур, а покупець - прийняти та оплатити товар. ТОВ «АгроРось» виконало свої зобов'язання та поставило товар на загальну суму 1 992 671,55 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0005910 від 23.04.2024, № РН-0005855 від 22.04.2024, № РН-0005866 від 22.04.2024 та № РН-0008948 від 05.06.2024. Відповідно до додатків № 1, 2 та 3 до договору порядок оплати передбачав сплату 20% вартості товару до 20.04.2024 та 80% - з відстроченням до 25.10.2024. ФГ «Мітус» здійснило часткову оплату на загальну суму 496 808,35 грн, внаслідок чого заборгованість за поставлений товар склала 1 495 863,20 грн.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2025 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства «Мітус» (28104, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Попівка, вул. Підгірна, б. 9; ідентифікаційний код 33624155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, б. 39; ідентифікаційний код 21374294) 1 495 863,20 грн основної заборгованості та 17 950,36 грн компенсації по сплаті судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання на підставі укладеного договору поставки № 24/174-ЧК від 18.04.2024, за яким ТОВ «АгроРось» зобов'язалося поставити товар, а ФГ «Мітус» - прийняти та оплатити його. Суд кваліфікував укладений між сторонами правочин як договір поставки відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України та встановив, що ТОВ «АгроРось» виконало свої зобов'язання, поставивши товар на загальну суму 1 992 671,55 грн за видатковими накладними, підписаними обома сторонами. ФГ «Мітус» здійснило часткову оплату на суму 496 808,35 грн, що підтверджується платіжними інструкціями. Суд зазначив, що у ФГ «Мітус» виник обов'язок зі сплати 20% вартості товару з 21.04.2024 та 80% вартості товару з 25.10.2024, проте відповідач свої зобов'язання виконав не у повному обсязі, вартість поставленого товару у сумі 1 495 863,20 грн не сплатив. Суд, посилаючись на ст. 193 ГК України, ст. 3, ст. 509 ЦК України, дійшов висновку, що дії відповідача є несправедливими та недобросовісними по відношенню до позивача, а позовні вимоги про стягнення 1 495 863,20 грн основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню. Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 17 950,36 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладено на відповідача.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду, через систему "Електронний суд", Фермерське господарство «Мітус» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю зазначене рішення та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позову ТОВ «АгроРось» до ФГ «Мітус» про стягнення 1 495 863,20 грн основної заборгованості та 17 950,36 грн компенсації по сплаті судового збору. Також апелянт просить покласти судові витрати на ТОВ «АгроРось».
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
ФГ «Мітус» було позбавлено права на суд. Апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд вказав про звернення ТОВ «АгроРось» із позовом 31.05.2025, тоді як ухвала про відкриття провадження у справі датована 22.05.2025, що, на думку апелянта, є неможливим та свідчить про суперечність у тексті рішення. ФГ «Мітус» стверджує, що не отримувало ні ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.05.2025, ні копію позовної заяви з додатками від ТОВ «АгроРось».
Апелянт вказує, що суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому предметом позову є стягнення 1 495 863,20 грн заборгованості, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800 грн) та майже дорівнює п'ятистам розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000 грн), які відмежовують малозначні справи від немалозначних відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України. Апелянт посилається на ч. 6 ст. 252 ГПК України та зазначає, що суд не мав би права відмовити у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін з огляду на ціну позову, однак ФГ «Мітус» було позбавлено можливості подати таке клопотання через неналежне повідомлення про розгляд справи. Справу було розглянуто всього за один місяць без врахування позиції відповідача.
На обґрунтування порушення права на суд апелянт посилається на п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995, у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01.03.2002 (заява № 48778/99), у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998, в яких ЄСПЛ зазначав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду.
Другим доводом апеляційної скарги є неможливість виконання зобов'язань через форс-мажорні обставини. Апелянт посилається на ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України. ФГ «Мітус» зазначає, що з початку широкомасштабного вторгнення зазнає значного впливу непередбачуваних та нездоланних обставин, а саме: регулярних повітряних тривог та обстрілів, що змушують зупиняти виробничі процеси; порушення логістичних ланцюгів через зруйновану інфраструктуру; стрімкого зростання цін на енергоносії, сировину та паливо; відтоку кваліфікованої робочої сили через мобілізацію та евакуацію; блокування рахунків контрагентів та затримок у надходженні коштів.
Апелянт зазначає, що не відмовляється від виконання зобов'язань і підтверджує намір провести остаточні розрахунки з ТОВ «АгроРось» у майбутньому, щойно відновиться стабільність фінансово-господарської діяльності. Щодо неповідомлення ТОВ «АгроРось» про форс-мажорні обставини, апелянт посилається на п. 6.11 договору поставки, згідно з яким сторона, яка потерпає від дії обставин непереборної сили, повинна письмово протягом десяти днів з моменту закінчення таких обставин повідомити іншу сторону, та стверджує, що форс-мажорні обставини досі не закінчились, війна триває, і тому відсутні підстави для направлення зазначеного повідомлення. Апелянт також посилається на постанову Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, в якій зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом.
Щодо строку подання апеляційної скарги апелянт зазначає, що не отримував копію рішення суду першої інстанції, а загальний доступ до рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень було забезпечено 26.06.2025. ФГ «Мітус» вважає, що строк на апеляційне оскарження дотримано, проте у разі, якщо суд дійде висновку про його пропуск, просить поновити строк як пропущений з поважних причин відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АгроРось» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Фермерського господарства «Мітус» та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2025 у справі № 912/1352/25 - без змін, посилаючись на наступне:
Щодо доводів апелянта про необізнаність з наявністю судового розгляду, ТОВ «АгроРось» зазначає, що позов було подано 20.05.2025 через електронний кабінет. До подачі позову позивач постійно проводив спілкування з відповідачем щодо погашення заборгованості, а 14.04.2025 направив офіційну претензію № 1404/01-юр на електронну пошту відповідача mitys2005@gmail.com та рекомендованим відправленням з описом вкладення № 1800806090867 на адресу відповідача, яке було вручено 25.04.2025. На претензію ФГ «Мітус» не надало жодної відповіді.
ТОВ «АгроРось» вказує, що відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону України від 29.06.2023 № 3200-IX ФГ «Мітус» як юридична особа приватного права мало обов'язок зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС з 19.10.2023, проте зареєструвало його лише 15.07.2025, що з урахуванням ч. 7 ст. 42 ГПК України звільняло позивача на час подачі позову від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Разом з тим, ТОВ «АгроРось» до подачі позовної заяви направило позов з копіями документів на адресу відповідача рекомендованим відправленням з описом вкладення № 1800100469502, яке було вручено відповідачу 22.05.2025, що підтверджується повідомленням про вручення. Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 (справа № 454/1883/22) та рішення ЄСПЛ у справах Sydorenko v. Ukraine (no. 73193/12, 18.02.2021) та Stichting Landgoes Steenbergen and Others v. Netherlands (no. 19732/17, 16.02.2021), зазначаючи, що заявник за наявності інформації про можливі претензії мав вжити заходів для уточнення наявності судового провадження.
Щодо доводів апелянта про заперечення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, ТОВ «АгроРось» зазначає, що у позовній заяві, врученій відповідачу 27.05.2025, містилось клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Ціна позову 1 495 863,20 грн не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України щодо можливості визнання справи малозначною. В апеляційній скарзі не наведено жодних обставин, визначених у ст. 247 ГПК України, що могли б перешкодити розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 910/1955/23.
Щодо доводів апелянта про наявність форс-мажорних обставин, ТОВ «АгроРось» зазначає, що позов подано лише щодо стягнення основного боргу, а договір поставки від 18.04.2024 було укладено вже під час триваючого повномасштабного вторгнення. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, в якій зазначено, що форс-мажор не звільняє сторін від виконання зобов'язань, а спрямований виключно на звільнення від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань. Оскільки вимоги щодо стягнення пені, штрафів, інфляційних втрат та процентів річних не заявлялись, форс-мажорні обставини не можуть бути підставою для звільнення від сплати основного боргу. ТОВ «АгроРось» також зазначає, що відповідач територіально знаходиться у Кіровоградській області, яка не внесена до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії, затвердженого наказом Мінрозвитку громад і територій від 28.02.2025 № 376.
Позивач вказує, що лист ТПП від 28.02.2022 не визнається судовою практикою доказом настання форс-мажорних обставин для всіх суб'єктів господарювання, посилаючись на постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 та від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22. Відповідно до п. 6.12 договору неповідомлення іншої сторони та ненадання підтвердження ТПП позбавляє сторону можливості посилатись на обставини непереборної сили. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 та від 18.02.2025 у справі № 910/6519/24 щодо необхідності невідкладного інформування іншої сторони як обов'язкової умови застосування форс-мажору, а також на постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 щодо покладення тягаря доведення наявності непереборної сили на особу, яка порушила зобов'язання. Апелянтом не надано жодного документального підтвердження наявності форс-мажорних обставин та не доведено їх впливу на неможливість виконання зобов'язань за договором від 18.04.2024.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме здійснити оплату судового збору в сумі 26925.54 грн., докази чого надати суду.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
У зв'язку з відпусткою судді Кощеєва І.М., за розпорядженням керівника апарату суду від 10.09.2025року, проведено автоматизовану зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі № 912/1352/25 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя -Дармін М.О. (доповідач), судді - Чус О.В., Мороз В.Ф. ( для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Мітус" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2025 у справі № 912/1352/25 (суддя Закуріна М.К.). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.04.2026 об 10:00 годин.
18.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
17.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.04.2026 у зв'язку з усунення обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід роботу судді Кощеєва І.М., було здійснено передачу справи раніше визначеному складу суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2026 сторін доведено до відома що розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Мітус" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2025 у справі № 912/1352/25 відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду зал судового засіданні №511.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 справу № 912/1352/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
В судове засідання 21.04.2026 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
20.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Фермерського господарства "Мітус" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з записом на прийом до лікаря у Медичному центрі сімейного здоров'я 21.04.2026 р. о 10:00 год..
Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв'язку з чим колегія суддів висновує про відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п.51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов'язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.
Наведені в клопотанні апелянта про відкладення розгляду справи причини неявки є неповажними в розумінні частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
На підставі вищевикладеного, розглянувши подане клопотання представника Фермерського господарства "Мітус" про відкладення (перенесення) розгляду справи вмотивоване записом на прийом до лікаря у Медичному центрі сімейного здоров'я 21.04.2026 р. о 10:00 год. колегія суддів відмовляє в його задоволенні.
21.04.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 18.04.2024 між ТОВ «АгроРось» (постачальник) та ФГ «Мітус» (покупець) було укладено договір поставки № 24/174-ЧК, за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю засоби захисту рослин, мінеральні добрива та мікродобрива, а також насіння сільськогосподарських культур, а покупець - прийняти та оплатити товар; Відповідно до специфікацій (додатки № 1, 2 та 3 від 18.04.2024 до договору) порядок оплати передбачав сплату 20% вартості товару до 20.04.2024 та 80% вартості товару з відстроченням до 25.10.2024; На виконання умов договору ТОВ «АгроРось» поставило товар за видатковими накладними: № РН-0005866 від 22.04.2024 на суму 811 640,94 грн, № РН-0005855 від 22.04.2024 на суму 512 030,13 грн, № РН-0005910 від 23.04.2024 на суму 617 220,48 грн та № РН-0008948 від 05.06.2024 на суму 51 780,00 грн, а всього на загальну суму 1 992 671,55 грн. Видаткові накладні підписані обома сторонами; ФГ «Мітус» здійснило часткову оплату поставленого товару на загальну суму 496 808,35 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 954 від 19.04.2024 на 162 328,19 грн, № 955 від 19.04.2024 на 123 444,10 грн, № 956 від 19.04.2024 на 102 406,03 грн, № 962 від 04.06.2024 на 8 630,03 грн та № 1105 від 22.11.2024 на 100 000,00 грн; 14.04.2025 ТОВ «АгроРось» направило на адресу ФГ «Мітус» претензію за вих. № 1404/01-юр з вимогою сплати заборгованості; Заборгованість ФГ «Мітус» за поставлений товар складає 1 495 863,20 грн.
Колегія суддів зауважує, що предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» до Фермерського господарства «Мітус» у даній справі є стягнення 1 495 863,20 грн основної заборгованості за договором поставки № 24/174-ЧК від 18.04.2024. Сума заборгованості та строк настання обов'язку з її сплати апелянтом не оспорюються.
Статтями 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі № 3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Також Верховний Суд України відмітив, що статтею ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст. 625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
У постанові від 24.07.2018 у справі № 905/1722/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що ст.617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК України). Отже, порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості наданих послуг є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині того, що : « …, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Отже, ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідно до пункту 6.11. договору поставки № 24/174-ЧК від 18.04.2024, Сторона, яка потерпає від дії обставин непереборної сили, повинна письмово протягом десяти днів з моменту закінчення таких обставин повідомити іншу Сторону про їх вплив на виконання умов Договору та надати в цей строк відповідне підтвердження Торгово-промислової палати України.
Відповідно до пункту 6.12. договору поставки № 24/174-ЧК від 18.04.2024, неповідомлення у встановлений строк іншої Сторони та не надання у цей строк необхідного підтвердження позбавляє Сторону можливості посилатись на обставини непереборної сили для уникнення відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за Договором.
З початку широкомасштабного вторгнення РФ на територію України, ФГ «Мітус» зазнає значного впливу низки непередбачуваних та об'єктивно нездоланних обставин, а саме:
1. Регулярні повітряні тривоги та обстріли, які змушують зупиняти виробничі процеси та евакуйовувати працівників у укриття. Це значно впливає на продуктивність, ділову активність та стабільність грошових потоків.
2. Порушення логістичних ланцюгів. Через зруйновану інфраструктуру, блокування автошляхів та нестачу транспорту доставка товарів, сировини та готової продукції ускладнена або суттєво подорожчала. Це створює додаткові витрати та затримки у постачанні.
3. Стрімке зростання цін на енергоносії, сировину, паливо, оренду складських приміщень та інші необхідні ресурси. Наприклад, ціна на пальне в деяких регіонах зросла на 40-70%, що безпосередньо вплинуло на собівартість продукції та витрати підприємства.
4. Відтік кваліфікованої робочої сили через мобілізацію, евакуацію населення та загальну нестабільність. Це ускладнює оперативне виконання господарських функцій та забезпечення повноцінної діяльності підприємства.
5. Блокування рахунків контрагентів або замороження платежів, а також затримки у надходженні коштів від інших замовників підприємства. Ці фінансові труднощі мають каскадний ефект і обмежують можливість своєчасної оплати поточних зобов'язань.
ФГ «Мітус» не відмовляється від виконання зобов'язань і підтверджує намір провести остаточні розрахунки з ТОВ «АгроРось» у майбутньому, щойно відновиться стабільність фінансово-господарської діяльності.
ФГ «Мітус» не повідомляло ТОВ «АгроРось» про дані обставини, оскільки згідно пункту 6.11. договору поставки № 24/174-ЧК від 18.04.2024, Сторона, яка потерпає від дії обставин непереборної сили, повинна письмово протягом десяти днів з моменту закінчення таких обставин повідомити іншу Сторону про їх вплив на виконання умов Договору, однак, форс-мажорні обставини досі не закінчились, війна триває і тому відсутні підстави для направлення зазначеного повідомлення до ТОВ «АгроРось»…» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на помилковому тлумачненні скаржником норм матеріального права, які регулюють порядок звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили і не підлягають застосуванню у спорах про стягнення основної заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції його права на суд внаслідок неналежного повідомлення про розгляд справи, про необґрунтованість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з огляду на ціну позову відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:
Як вбачається з описовної частини оспорюваного рішення: «… Ухвалою від 22.05.2025 Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження та установив сторонам строки для подачі процесуальних заяв. У встановлений строк ФГ «Мітус» відзив на позов не подало, при цьому Суд зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у справі Фермерське господарство отримало 27.05.2025 (а.с. 37). Відтак, ФГ «Мітус» обізнане про заявлений до нього позов та його судовий розгляд…».
Колегія суддів зауважує, що на адресу відповідача будинок 9 вулиця Підгірна село Попівка , яка, відповідно, збігається з адресою апелянта зазначеною в апеляційній скарзі, відповідно до рекомендованого поштового відправлення № 0601149694483, було спрямовано ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с. 37) і вказане відправленя було отримано адресатом 27.05.2025р..
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … ФГ «Мітус» не отримувало ні ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.05.2025 р. від суду, ні копію позовної заяви з додатками від ТОВ «АгроРось».
В ухвалі про відкриття провадження у справі від 22.05.2025 р. суд дійшов висновку, що вказану справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних
правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Предметом позову у даній справі є стягнення з ФГ «Мітус» 1 495 863,20 грн. заборгованості, тобто, ця сума перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800 грн.) та майже дорівнює п'ятистам розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000 грн.), які відмежовують малозначні справи від немалозначних, тобто, відмежовують справи, які можуть розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження від справ, які можуть розглядатись тільки за правилами загального позовного провадження.
ФГ «Мітус» безумовно подало б клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін і суд не мав би права відмовити у задоволенні даного клопотання, з огляду на ціну позову, однак, ФГ «Мітус» не було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, яку суд розглянув всього лише за один місяць без врахування позиції ФГ «Мітус».
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь- якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
В рішенні від 01.03.2002 у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99 зазначено, що на суд включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом.
У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Таким чином, ФГ «Мітус» було позбавлено права на суд, що свідчить про протиправність рішення Господарського суду Кіровоградської області від
25.06.2025 р. у справі № 912/1352/25…» як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Колегія суддів враховує, що датою винесення ухвали про відкриття провадження у даній справі є 22.05.2025р. (а.с. 36).
Натомість дійсно, за текстом описової частини рішення: « … 31.05.2025 ТОВ «АгроРось» звернулось із позовом до ФГ «Мітус» про стягнення 1495863,20 грн за договором поставки № 24/174-ЧК від 18.04.2024…» . При цьому, за текстом позовної заяви, її сформовано в системі «Електроний суд» 20.05.2025р.
Разом з тим, відповідно до абзацу другого частини другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.м з тим.
Вищенаведена невідповідність в тексті описової частини оспорюваного рішення може бути усунена в порядку статті 243 Господарського процесуального кодексу України і не є самостійною і достатньою підставою для скасування оспорюваного судового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку залишити без задоволення апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мітус", а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2025 у справі № 912/1352/25, відповідно, залишити без змін.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 26 925,54 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мітус" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2025 у справі № 912/1352/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2025 у справі № 912/1352/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 26 925,54 грн. покласти на Фермерське господарство "Мітус".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови суддями Дарміним М.О. та Чус О.В. підписано 14.05.2026, суддею Кощеєвим І.М., у зв'язку з перебуванням у відпустці, ______________.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус