28.04.2026 року м.Дніпро Справа № 912/3135/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.
Представники сторін:
від відповідача: Трач Олег Володимирович (власні засоби EasyCon) - представник Агрофірми "Хлібороб" самопредставництво - виписка з ЄДР
інші представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3135/24 (суддя Кузьміна Б.М.)
за позовом фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни
до Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення 462 499,49 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Фізична особа-підприємець Платова Лариса Миколаївна (далі - ФОП Платова Л.М., позивач) звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - АФ "Хлібороб" ТОВ, відповідач) про стягнення 462 499,49 грн, з яких 420 454,08 грн - заборгованість за надані агентські послуги зі сприяння в укладенні договорів оренди земельних ділянок відповідно до договору № 1 від 10.01.2021 про надання послуг та виконання робіт, та 42 045,41 грн - штраф у розмірі 10% від несплаченої суми на підставі пункту 8.3 договору. Позивач також просила стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як виконавець надала відповідачу як замовнику агентські послуги зі сприяння в укладенні договорів оренди земельних ділянок відповідно до умов договору від 10.01.2021 № 1, оформила акт надання послуг від 13.10.2021 № 1 та виставила рахунок на оплату від 20.10.2021 № 1 на суму 420 454,08 грн, проте відповідач оплату не здійснив. Позивач 30.11.2024 направила на адресу відповідача вимогу про сплату боргу з додатками, яку відповідач отримав 17.12.2024, однак розрахунку не провів.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця Платової Лариси Миколаївни до Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 462 499,49 грн - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що в справі відсутні належні докази надання позивачем послуг відповідачу із сприяння в укладенні договорів оренди за договором від 10.01.2021. Зокрема, суд зазначив, що акт надання послуг від 13.10.2021 № 1 не підписаний відповідачем і не може слугувати належним доказом надання послуг. Суд також встановив, що акт та рахунок були направлені позивачем відповідачу лише 30.11.2024 та отримані останнім 17.12.2024, тоді як позовна заява подана 20.12.2024, тобто до спливу 10-денного строку, передбаченого пунктом 4.3 договору для розгляду акта та оплати. Суд констатував відсутність у справі копії довіреності, виданої відповідачем позивачу в порядку пунктів 2.4, 3.5 договору, а також будь-яких інших доказів виконання позивачем договору. Суд зазначив, що сам факт наявності у позивача інформації про укладені відповідачем договори оренди земельних ділянок не доводить надання позивачем агентських послуг. Посилання позивача на рішення Господарського суду Вінницької області від 31.03.2025 у справі № 902/1087/24 суд відхилив, оскільки предметом позову у тій справі було стягнення збитків за іншим договором (від 01.01.2020 № 1), а рішення не набрало законної сили.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду, через систему "Електронний суд", фізична особа-підприємець Платова Лариса Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 по справі № 912/3135/24 - скасувати, винести нове рішення, яким позовну заяву ФОП Платової Лариси Миколаївни задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на судовий збір та правову допомогу.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а тому рішення не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
ФОП Платова Л.М. вважає, що вона виконала зобов'язання, передбачені договором № 1 від 10.01.2021 про надання послуг та виконання робіт, у результаті чого відповідно до п. 4.3 зазначеного договору нею надано замовнику акт надання послуг від 13.10.2021 № 1 та 20.10.2021 - рахунок на оплату № 1 на суму 420 454,08 грн. Згідно з п. 4.2 договору замовник зобов'язаний оплатити роботу виконавця протягом 10 днів згідно виставленого рахунку, проте розрахунку проведено не було.
У зв'язку з тривалою відсутністю оплати позивач надіслала на адресу відповідача вимогу щодо здійснення оплати наданих послуг, долучивши акт виконаних робіт № 1 від 13.10.2021, додаток № 1 до акту та рахунок на оплату № 1 від 20.10.2021. Як підтверджується самим відповідачем та витягом з журналу вхідної кореспонденції, лист позивача з вимогою про сплату коштів з відповідними додатками отримано відповідачем 17.12.2024. Однак жодної відповіді від АФ "Хлібороб" ТОВ надано не було, не заявлено про будь-які недоліки щодо наданих послуг, що могли б спонукати відповідача відмовитися від підписання акта наданих послуг, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність таких недоліків.
ФОП Платова Л.М. посилається на правовий висновок, викладений у п. 6.3 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, а також на постанову Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, згідно з якими передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Апелянт також посилається на постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, відповідно до якої передбачена договором умова щодо оплати послуг з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, оскільки основною первинною ознакою будь-якої господарської операції є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Неналежне документальне оформлення господарської операції, зокрема непідписання замовником актів приймання без надання у визначені договором строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про безумовну невідповідність змісту господарської операції.
Крім того, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, згідно з якими виконавець не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту, тоді як обов'язок прийняти виконані роботи покладений саме на замовника. Якщо замовник безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки, то нездійснення ним оплати є порушенням умов договору та вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.
ФОП Платова Л.М. вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги факт наявності у позивача інформації про укладені відповідачем договори оренди земельних ділянок, кадастрові номери таких ділянок і ПІБ орендодавців, а також рішення Господарського суду Вінницької області від 31.03.2025 у справі № 902/1087/24, в якому суд встановив, що відповідач виконав, а позивач прийняв виконані роботи згідно з умовами договору без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, що, на думку апелянта, прямо підтверджує належне виконання позивачем договірних зобов'язань перед відповідачем.
Апелянт також зазначає, що факт надання належних агентських послуг додатково підтверджується долученою до апеляційної скарги випискою за рахунком ФОП Платової Л.М. за період з 01.04.2019 по 31.01.2022, з якої вбачається, що протягом вказаного періоду АФ "Хлібороб" ТОВ здійснювало систематичні грошові оплати позивачеві за агентські послуги зі сприяння в укладенні договорів оренди згідно виставлених рахунків за укладеними договорами.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Агрофірма "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю подала відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ФОП Платової Л.М. та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:
Відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, законним та винесеним на підставі належно досліджених матеріалів справи. Між сторонами дійсно мали місце договірні відносини на підставі договору № 1 від 10.01.2021, проте послуги, зазначені в акті наданих послуг № 1 від 13.10.2021, за посередництва ФОП Платової Л.М. фактично не надавались, а тому підстав для оплати рахунку на оплату № 1 від 20.10.2021 не виникає.
Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю вказує, що надані апелянтом документи (акт та рахунок) містять підпис та відтиск печатки лише сторони виконавця, а відсутність погодження/підтвердження зі сторони замовника свідчить про неприйняття послуг. Товариство має власну структурну одиницю - земельну службу, яка здійснює моніторинг земельних ділянок та підписання/перепідписання договорів оренди з орендодавцями. Реєстрацію договорів оренди та додаткових угод, зазначених у додатку до акту виконаних робіт № 1, здійснював працівник товариства - керівник земельного відділу Бурденюк В.В. на підставі довіреності від 05.11.2019, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких у графі «заявник» зазначено саме ОСОБА_7 як уповноважену особу. Товариство не видавало довіреність на інших осіб для реєстрації права оренди на земельні ділянки осіб, вказаних у додатку до акту.
Відповідач звертає увагу на те, що в замовленні (додаток № 1) відсутній пункт, який визначав би вартість послуг по укладенню нового договору оренди землі (зокрема, щодо Суркової Т.Я. було укладено саме договір оренди, а не додаткову угоду, як зазначено в акті), а отже незрозуміло, з чого виходив апелянт, формуючи вартість цієї послуги. Крім того, відповідно до п. 3.5.1 договору виконавець зобов'язаний був попередньо узгодити із замовником доцільність проведення робіт за п. 4 та 5 замовлення, чого зроблено не було, що підтверджується відсутністю відповідних доказів у матеріалах справи. Також наданий один акт виконаних робіт суперечить п. 4.5.1 договору, який передбачає окремі рахунки та акти на послуги за різними пунктами замовлення. Щодо доводів апелянта про ненадання відповідачем мотивованої відмови від підписання акта, відповідач зазначає, що акт та рахунок були вперше отримані товариством лише 17.12.2024, а вже 20.12.2024 (через два дні після отримання) надійшла позовна заява, тобто апелянт свідомо порушив строки розгляду претензії, передбачені п. 10.2 договору. Товариство вказало, що його обґрунтованою відповіддю на акт та рахунок є позиція, викладена у відзиві на позовну заяву, оскільки необхідність окремої відповіді на претензію відпала у зв'язку з отриманням позову.
Відповідач вважає, що правові висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки вони стосуються випадків реального виконання робіт та необґрунтованої відмови замовника від підписання акта, тоді як у даному випадку апелянт не надав будь-яких доказів реального надання послуг, а товариство надало обґрунтовану відмову.
Щодо рішення Господарського суду Вінницької області від 31.03.2025 у справі № 902/1087/24, відповідач зазначає, що воно стосується інших договірних відносин (договір від 01.01.2020 № 1), не набрало законної сили, оскільки товариством подано апеляційну скаргу, і ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 відкрито апеляційне провадження.
Щодо виписки за рахунком ФОП Платової Л.М., відповідач зазначає, що вона не долучалась до матеріалів справи при розгляді судом першої інстанції, не досліджувалась судом, а інформація в ній лише підтверджує факт наявності між сторонами договірних відносин та оплати за належно надані та прийняті замовником послуги за іншими актами, що не має відношення до предмету доказування у даній справі.
ФОП Платова Л.М. подала відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій додатково зазначила, що згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги у строки та в порядку, визначені договором. Відповідач отримав акт виконаних робіт та рахунок 17.12.2024, проте не надав мотивованих заперечень щодо якості чи обсягу послуг у строки, визначені договором, що відповідно до ст. 526 ЦК України свідчить про фактичне визнання виконання зобов'язань. Позивач наголошує, що відсутність підпису відповідача на акті не є підставою для звільнення від оплати послуг, якщо реальність їх надання підтверджена іншими доказами. Твердження відповідача про виконання послуг працівниками його земельного відділу не підтверджується належними доказами.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів доплати судового збору у сумі 8324,99 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3135/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.12.2025 об 12:00 годин.
23.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшов відзив на апеляційну скаргу.
27.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни надійшла відповідь на відзив.
24.11.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
26.11.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2025 заяву представника Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
02.12.2025 в судовому засіданні перебував представник агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю Трач Олег Володимирович, інші представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Вирішуючи питання щодо заявленого представником фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни від 26.11.2025 обґрунтованого перебуванням представника апелянта у Немирівському районному суді Вінницької області на розгляді кримінальної справи № 129/2024/24 в якості захисника обвинуваченої, дата якого була заздалегідь погоджена між сторонами, про що було надано відповідні докази, колегія суддів, враховуючи, що апелянт вперше не забезпечив явку уповноважного представника в судове засідання, колегія суддів виснує про наяявність підстав для відкладення розгляду справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2025 Розгляд апеляційної скари Фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3135/24 відкладено на 28.04.2026 на 12:00 год.
20.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни та представника Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшли заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2026 заяви представника фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни та представника Агрофірми "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2026 сторін доведено до відома що розгляд апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3135/24 відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду зал судового засіданні №511.
27.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни надійшло клопотання уповноважного представника на розгляді кримінальної справи № 128/1508/26 у Вінницькому апеляційному суді з питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою про що було надано відповідні докази.
Присутній в судовому засіданні представник "Хлібороб" у формі товариства з обмеженою відповідальністю Трач Олег Володимирович заперечив проти зазначеного клопотання.
Розглянувши клопотання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови в його задоволенні з огляду на наступне:
Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв'язку з чим колегія суддів висновує про відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Слід зауважити, що у справі вже відбулося судове засідання, на яке представник апелянта також не з'явився, жодних заяв/клопотань з процесуальних питань не подавав.
Таким чином, позивач, як учасник судового процесу, не був позбавлений права забезпечити участь у судовому засіданні 28.04.2026 будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.
Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.
В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов'язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.
До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу Украни, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частин 1, 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:
1.Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
3.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
4.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, порадившись на місці відмовила в його задоволені.
28.04.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За частиною першою статті 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що 10.01.2021 між відповідачем як замовником та позивачем як виконавцем укладено договір № 1 про надання послуг та виконання робіт, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити надання послуг та виконання робіт, вказаних у замовленні (додаток № 1); послуги за договором полягали у сприянні позивачем укладанню відповідачем як орендарем договорів оренди земельних ділянок з орендодавцями (фізичними особами); підставою для оплати роботи виконавця є рахунок та акт приймання-передачі виконаних робіт, який замовник за відсутності обґрунтованих зауважень зобов'язаний підписати та оплатити протягом десяти робочих днів з моменту його отримання (п. 4.3 договору); сторонами встановлений претензійний порядок досудового врегулювання розбіжностей (п. 10.1 договору), зацікавлена сторона направляє претензію, що має бути розглянута протягом 10 днів з моменту її одержання (п. 10.2 договору)
Вирішуючи питання про обгрунтованість доводів апеляційної скарги в частині того, що : « … суд дійшов такого висновку передчасно та необгрунтовано, без дослідження та врахування всіх доказів, які містяться в матеріалах справи в їх сукупності, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Дана позиція підтверджується наступними доводами.
Зазначаємо, що ФОП Платова Л.М. виконала зобов'язання передбачені Договором №1 про надання послуг та виконання робіт (далі - Договір №1, у результаті чого, відповідно до п. 4.3 зазначеного договору нею надано замовнику акт надання послуг та 20.10.2021 - рахунок на оплату №1 в сумі 420454,08 грн.
Згідно з п. 4.2 Договору №1 замовник оплачує роботу виконавця протягом 10 днів згідно виставленого рахунку.
У зв'язку з тривалою відсутністю оплати, позивач надіслала на адресу відповідача вимогу щодо здійснення оплати наданих послуг долучивши при цьому Акт виконаних робіт №1 від 13.10.2021, Додаток №1 до акту виконаних робіт від 13.10.2021 та Рахунок на оплату послуг №1 від 20.10.2021.
Як підтверджується самим відповідачем лист позивача з вимогою про сплату коштів за актом від 13.10.2021 № 1 з відповідними додатками ним отримано 17.12.2024, що підтверджується наданим відповідачем витягом з Журналу вхідної кореспонденції, який міститься в матеріалах справи.
Однак жодної відповіді ТОВ «Хлібороб» надано не було, не заявлено про будь-які недоліки щодо наданих послуг, що могли б спонукати відповідача відмовитися від підписання акта виконаних послуг, що можна трактувати як відсутність таких при їх наданні.
Пунктом 4.4. згаданого вище договору передбачено, що оплата послуг за Договором №1 здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний банківський рахунок виконавця, на підставі рахунків, отриманих від виконавця.
Проте розрахунку із позивачем проведено не було. Кошти за надані послуги дотепер несплачені відповідачем..», колегія суддів зауважує, що апелянтом не оспорюється правильність встановлення судому першої інстанції фактичних обставин справи в частині того, що акт надання послуг від 13.10.2021 № 1 на суму 420 454,08 грн та рахунок від 20.10.2021 № 1 направлені позивачем відповідачу поштою лише 30.11.2024 та отримані ТОВ «Хлібороб» 17.12.2024 : « …Як підтверджується самим відповідачем лист позивача з вимогою про сплату коштів за актом від 13.10.2021 № 1 з відповідними додатками ним отримано 17.12.2024, що підтверджується наданим відповідачем витягом з Журналу вхідної кореспонденції, який міститься в матеріалах справи…» колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до частин 1, пунктів 4-6 частини 3, частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України:
1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
3. Відзив повинен містити:
4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;
5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;
6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;
Так, в своєму відзиві на позовну заяву, ТОВ «Хлібороб» наводило наступні заперечення: « … В нашому випадку послуги згідно наданого Виконавцем акту наданих послуг № 1 від 13.10.2021 р. за посередництва ФОП Платова Л.М. не надавались. Відповідно і оплачувати рахунок на оплату № 1 від 20.10.2021 р. ФОП Платової Л.М. підстав не виникає.
Доказом цього виступає зокрема те, іцо надані Позивачем документи містять підпис та відтиск печатки лише сторони Виконавця. В сторони Товариства не має підстав для їх оплати, що засвідчується відсутністю погодження/підтвердження зі сторони Замовника прийняття послуг, а саме підпису та печатки відповідальної особи.
Товариство при здійснення господарської діяльності, в тому числі при наборі земельного банку має власну структурну одиницю - земельну службу, на яку покладено здійснення моніторингу земельних ділянок вільних від орендних відносин, земельних ділянок строк дії по яких закінчується (в рамках підприємства) та яка здійснює відповідне перепідписання/підписання ДУ з орендо дав цями/власниками земельних ділянок.
При цьому Товариство, іноді при виникненні необхідності користується послугами залучених осіб, на кшталт ФОП Платова Л.М., кінцевою метою яких є збільшення земельного банку Товариства.
В даному випадку проведення дій по реєстрації договору оренди землі та відповідних додаткових угод до договорів оренди землі здійснювалось працівником Товариства, а саме керівником земельного відділу Агрофірми «Хлібороб» ТОВ - ОСОБА_7, який був працевлаштований в Товаристві, що підтверджується наказом Агрофірми «Хлібороб» ТОВ № 330 від 23 липня 2019 р. (копія документа додається). Представлення інтересів Товариства здійснювалось останнім в силу своїх посадових обов'язків працівника земельного відділу на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом 05 листопада 2019 р. (копія документа додається), що зареєстрована в реєстрі за № 3152.
Доказом того, що вказані в додатку до акту виконаних робіт № 1 від 13.10.2021 р., а саме договір оренди землі (мається на увазі з ОСОБА_6) та додаткові угоди до договорів оренди землі з іншими фіз. особами реєструвались за представництва ОСОБА_7 служать витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (копії витягів по всіх особах, що вказані в додатку до акту № 1 від 13.10.2024 р. додається). В графі - підстава формування витягу крім іншого зазначено, заявник: ОСОБА_7 (уповноважена особа). Виконавець не звертався, а Товариство не видавало довіреність на інших осіб, що дало б можливість зареєструвати право оренди на земельні ділянки за Товариством осіб вказаних в додатку до акту виконаних робіт № 1 від 13.10.2021 р..
Доказом безпідставності вимог Позивача служить також відсутність в Замовленні (Додаток № 1) вартості послуг по укладенню договору оренди землі, якого не було в користуванні Товариства. Гак якщо звернутись до п. 1 Додатку акту виконаних робіт № 1 від 13.10.2021 р. то там зазначено, що з ОСОБА_6 17.09.2021 р. укладено додаткову угоду на земельну ділянку 1,7093 га та визначено/вказано плату за агентські послуги в розмірі 26 944,04 грн. Про те якщо звернутись до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 275980096 від 22.09.2021 р, то вбачається, що з ОСОБА_6 укладалась не угода до діючого договору оренди землі, а саме договір оренди землі. В Замовленні (Додаток № 1) в шести пунктах назви робіт, не міститься пункту який би визначав такий вид послуг та відповідно оплату за такі послуги, а отже незрозуміло з чого взагалі виходив Позивач формуючи вартість послуги та зазначаючи її нібито як заборгованість Товариства.
Крім того, при наданні послуг, що передбачені п. 4 та 5 Замовлення (Додаток № 1), перед виконанням робіт, Виконавець зобов'язаний попередньо узгодити із Замовником доцільність проведення відповідних робіт, а також надати Замовнику повну історію земельної ділянки від моменту її формування (передбачено п. 3.5.1. Договору). Згідно акту виконаних робіт № 1 від 31.10.2021 р., що доводиться витягами з Державного реєстру речових прав, додаткові угоди і договорів оренди землі з ОСОБА_4 (З земельні ділянки) та з ОСОБА_5 (З земельні ділянки) по критеріям закінчення дії основного договору оренди землі підпадають під перелік та вартість послуг передбачених п. 4 та 5 відповідно. Про те Виконавець не звертався, як то передбачено п. 3.5.1 Договору, до Замовника з питанням доцільності проведення відповідних робіт тим паче з наданням повної історії земельної ділянки від моменту її формування. Крім свідчень з цього приводу сторони Відповідача, доводиться зокрема і відсутністю таких доказів в матеріалах справи.
Наданий до матеріалів односторонньо підписаний акт виконаних робіт № 1 від 13.10.2021 р. суперечить також домовленостям закріпленим в пп. 4.5.1. Договору де зазначено, що розрахунок за послуги та роботи проводиться на основі окремо наданого рахунку та акту приймання-передачі виконаних робіт. По суті наданий Позивачем один акт виконаних робіт № 1 від 13.10.2021 р. містить перелік трьох позицій викладених в Замовленні (Додаток № 1) де нібито укладення додаткових угод з:
- ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 відносить до п. З Замовлення (Додаток №1):
- ОСОБА_4 (З зем. ділянки) відноситься до п. 4 Замовлення (Додаток № 1);
- ОСОБА_5 (З зем. ділянки) відносить до п. 5 Замовлення (Додаток № 1);
В свою чергу договір оренди землі з ОСОБА_6 взагалі не має обумовленої вартості згідно Замовлення (Додаток № 1) та містить вартість послуг з невідомого для сторони Відповідача розрахунку.
Наразі в сторони Відповідача складається враження, що Позивач в ході виконання умов Договору, володіючи тією чи іншою інформацією, що міг отримати в тому числі від працівників Товариства, а також інформацією, що міститься в єдиному державному реєстрі речових прав намагається безпідставно збагатитись за рахунок Товариства надаючи, як підставу нібито існуючої заборгованості, односторонньо підписані більш ніж три роки тому документи та вимагає їхньої безпідставної оплати…».
Відповідно до частин 1,3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України:
1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:
1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
ФОП Платова Л.М. не надавала суду першої інстанції відповідь на відзив на позовну заяву, надавши лише письмові пояснення в тексті яких відсутні будь-які пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
Відповідно до частни 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Враховуючи вищевикладене, ФОП Платова Л.М. позбавлена права заперечувати проти вищенаведених ТОВ «Хлібороб» обставин того факту, що послуги, перелічені в акті надання послуг від 13.10.2021 № 1 на суму 420 454,08 грн були фактично надані керівником земельного відділу Агрофірми «Хлібороб» ТОВ - ОСОБА_7.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що докази, надані Відповідачем на підтвердження того факту що послугу, стягнення вартості яких становить предмет позовних вимог були надані керівником земельного відділу Агрофірми «Хлібороб» ТОВ - ОСОБА_7 (т.1 а.с. 56-73) є більш вірогідними ніж складені в односторонього порядку позивачем докази на підтвердження факту виконання робіт позивачем (т.1 з.с. 11-а.с. 12).
Висновок суду першої інстанції в частині того, що: «…сам факт наявності у позивача інформації про укладені відповідачем договори оренди земельних ділянок, кадастрові номери таких ділянок і ПІБ орендодавців, за умови відсутності підписаного обома сторонами акта надання послуг за Договором, не доводить надання позивачем агентських послуг відповідачу із сприяння в укладенні цих договорів. Зокрема, надання таких послуг має бути документально підтвердженим відповідно до умов Договору, а, як установив суд, матеріали справи не містять доказів надання позивачем агентських послуг відповідачу за Договором.
Ураховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов переконання про недоведеність обставини порушення відповідачем зобов'язання з оплати послуг за Договором від 10.01.2021 № 1, у зв'язку з чим у задоволенні позову належить відмовити…» визнається колегією суддів таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Правова позиція щодо застосування частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, є сталою в судовій практиці Верховного Суду та викладена, зокрема у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 910/7446/18, та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 916/693/21, від 14 липня 2021 року у справі № 911/1981/20, від 20 квітня 2021 року у справі № 905/411/17, від 17 березня 2021 року у справі № 910/11592/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 921/262/18, від 16 вересня 2019 року у справі № 921/254/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 917/1489/18, від 24 жовтня 2018 року у справі № 910/2184/18, від 09 липня 2024 року у справі № 908/2400/22, від 23 квітня 2025 року у справі № 908/2403/22 та від 13 травня 2025 року у справі № 908/2402/22 та інших.
Відповідно до цієї правової позиції передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Разом з тим, в контексті обставин даної справи, враховуючи той факт, що лише через три дні після отримання 17.12.2024р. Відповідачем кореспонденції з актом надання послуг від 13.10.2021р. № 1 на суму 420 454,08 грн, позивач вже 20.12.2024р. звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, а Відповідач відзив на позовну заяву надав, отримавши 26.12.2024р. ухвалу суду першої інстанції від 26.12.2024р., відповідно, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності з боку відповідача заперечень відносно якості робіт, перелічених в акті надання послуг від 13.10.2021р. № 1.
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги, які зводяться до цитування правових позицій Верховного Суду, викладених у : « …пункті 6.3 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 року у справі №910/7446/18 та інших (у тому числі і постанова Верховного Суду від 16.09.2022 року у справі №913/703/20). Цей висновок полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором».
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків дійшла Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 року у справі №914/2355/21.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 року у справі №913/703/20 (на яку посилається скаржник) також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необгрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 року у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 року у справі №910/11191/18).
Якщо замовник в порушення вимог ст.ст.853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 року у справі №921/254/18, від 15.10.2019 року у справі № 921/262/18).
Відповідно до вищезазначеного, у позивача відсутній обов'язок щодо вчинення будь-яких дій для спонукання відповідача підписати акт надання послуг, а лише констатувати факт відмови.
Так, у зв'язку з отриманням відповідачем вимоги та ненаданням відповіді у встановлені договором строки, можна зробити висновок про відмову від підписання акту та відсутність обґрунтованої відмови про причини неприйняття наданих послуг.
Так, судом першої інстанції необгрунтовано не було взято до уваги факт наявності у позивача інформації про укладені відповідачем договори оренди земельних ділянок, кадастрові номери таких ділянок і ПІБ орендодавців, по причині відсутності підписаного обома сторонами акта надання послуг за Договором, та рішення Господарського суду Вінницької області від 31.03.2025 у справі № 902/1087/24, який був працевлаштований в Товаристві, що підтверджується наказом Агрофірми «Хлібороб» ТОВ № 330 від 23 липня 2019 р. (копія документа додається). Представлення інтересів Товариства здійснювалось останнім в силу своїх посадових обов'язків працівника земельного відділу на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом 05 листопада 2019 р. (копія документа додається), що зареєстрована в реєстрі за № 3152…
… висновок суду про те, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем агентських послуг відповідачу за Договором є безпідставним та таким, що не відповідає дійсним обставинам.?
Крім того, варто зазначити, що факт надання Позивачем належних агентських послуг зі сприяння в укладенні договорів оренди, окрім рішення Господарського суду Вінницької області від 31.03.2025 у справі № 902/1087/24, додатково підтверджується долученою до даної скарги Випискою за рахунком ФОП Платової А. М. за період: з 01.04.2019 по 31.01.2022 р.
Зокрема, з даної виписки вбачається, що протягом вказаного періоду Агрофірма «Хлібороб» у формі ТОВ здійснювало систематичні грошові оплати Позивачеві за Агентські послуги зі сприяння в укладенні договорів оренди згідно виставлених рахунків за укладеними договорами.
Вищенаведене свідчить про численні порушення судом І-інстанції приписів ГПК…».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3135/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 8 324,99 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Платової Лариси Миколаївни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3135/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 у справі № 912/3135/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 8 324,99 грн. покласти на Фізичну особу - підприємця Платову Ларису Миколаївну.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови суддями Дарміним М.О. та Чус О.В. підписано 11.05.2026р., суддею Кощеєвим І.М., у зв'язку з перебуванням у відпустці, ______________.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус