31.03.2026 року м.Дніпро Справа № 912/695/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Кощеєв І.М., Соп'яненко О.Ю.
при секретарі судового засідання Новіковій Д.О.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2025 у справі № 912/695/25 (суддя Кузьміна Б.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25)
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (25015, м. Кропивницький, Студентський бульвар, буд. 15)
про стягнення 17 310 004,22 грн,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (далі - ПрАТ "Кіровоградобленерго", відповідач) про стягнення 17 310 004,22 грн, у тому числі: заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 30.04.2019 №0532-01041 у розмірі 17 160 161,35 грн, 3% річних за період 31.12.2024- 20.02.2025 у розмірі 33 732,51 грн та інфляційних втрат за січень 2025 року у розмірі 116 110,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 30.04.2019 №0532-01041 в частині здійснення оплат за надані послуги з урегулювання небалансів електричної енергії за жовтень 2024 року - січень 2025 року.
У процесі розгляду справи позивач подав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 607 098,74 грн основного боргу у зв'язку з частковою оплатою відповідачем та проведенням заліку взаємних однорідних вимог, та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 553 062,61 грн, 3% річних у розмірі 33 732,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 116 110,36 грн та судовий збір у розмірі 200 434,87 грн.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2025 (повне рішення складено 19.06.2025) у справі № 912/695/25:
Провадження у справі в частині стягнення 607 098,74 грн суми основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (25015, м. Кропивницький, Студентський бульвар, буд. 15, код ЄДРПОУ 23226362) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) заборгованість за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 30.04.2019 №0532-01041 у розмірі 16 553 062,61 грн, 3% річних у розмірі 33 732,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 116 110,36 грн, а також 200 434,87 грн судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 30.04.2019 №0532-01041, за умовами якого НЕК "Укренерго" зобов'язалося урегульовувати небаланси електричної енергії ПрАТ "Кіровоградобленерго", а останнє зобов'язалося сплачувати їхню вартість. Суд встановив, що позивач надав відповідачу послуги з урегулювання небалансів за грудень 2024 року на суму 9 674 842,50 грн та за січень 2025 року на суму 7 484 297,76 грн, а також здійснив коригування за жовтень 2024 року на суму 1 021,09 грн. Відповідач не виконав зобов'язання з оплати у встановлені строки. Суд визнав правомірним нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних суд зазначив, що позивачем пред'явлено до стягнення відсотки річних у встановленому законом мінімальному розмірі - 3%, що розмір заявлених до стягнення 3% річних (33 732,51 грн) не є надмірним та більш ніж у 500 разів є меншим за суму основного боргу, а подані відповідачем баланси на 31.12.2022 та 31.12.2023 не містять актуальної інформації про фінансовий стан відповідача. Суд послався на постанову Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, зазначивши, що справа № 902/417/18, на яку посилався відповідач, не є подібною до справи, що розглядається, оскільки в ній позивачем було пред'явлено до стягнення відсотки річних у розмірі 40%, встановленому договором, тоді як у цій справі - у мінімальному законодавчому розмірі 3%.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду, через систему "Електронний суд", Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" (апелянт, відповідач) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12 червня 2025 року у справі № 912/695/25 в частині стягнення 33 732,51 грн 3% річних та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягуваних з ПрАТ "Кіровоградобленерго" сум 3% річних до 3 373,25 грн.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, зокрема ст. 2, 15 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не дослідив та не вирішив належним чином питання зменшення розміру стягуваних сум нарахованих 3% річних.
Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, а заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою, при цьому розмір збитків у момент правопорушення зазвичай ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести складно або неможливо.
Відповідач посилається на те, що закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований як норма прямої дії. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави.
Апелянт стверджує, що господарські санкції, встановлені за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат і не можуть розглядатися як спосіб отримання доходів. Якщо відповідальність боржника не обмежена жодними межами, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, несправедливим щодо боржника та третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником зобов'язань перед іншими кредиторами, зокрема з виплати заробітної плати працівникам. Має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, згідно з якими нарахування інфляційних втрат та 3% річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Також апелянт посилається на ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої суд має право зменшити розмір санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора, з урахуванням ступеня виконання зобов'язання боржником, майнового стану сторін та інших інтересів, що заслуговують на увагу.
Відповідач зазначає, що компенсаторний характер процентів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, не свідчить про те, що вони є можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг, а такі проценти слід розглядати як міру відповідальності, яка регулюється загальними нормами про цивільно-правову відповідальність, що дає підстави для висновку про можливість зменшення судом розміру інфляційних втрат як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. На підтвердження цієї позиції апелянт посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, а також на постанови Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 924/1277/20 та від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23.
Апелянт наголошує, що основною причиною виникнення заборгованості є невідповідність встановлених тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, які діяли протягом 2022- 2023 років, обґрунтованому рівню витрат у складі структури тарифів, а також збільшення обсягів транзитних перетікань електричної енергії позивача мережами 150 кВ відповідача, що призвело до зростання технологічних витрат електричної енергії. Такий фінансово-економічний стан відповідача фактично унеможливив забезпечення належного фінансування виробничої діяльності та призвів до виникнення боргу.
Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" зазначає, що постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2333 тарифи на послуги з розподілу електричної енергії для товариства було встановлено на 1-й квартал 2024 року і мали бути переглянуті з 01.04.2024 та 01.07.2024, але були залишені без змін на рівні першого кварталу та не покривають необхідні виробничі витрати. Цією ж постановою НКРЕКП затвердила структуру тарифів відповідача, яка не передбачає отримання прибутку від здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії (0). Аналогічні дії вчинено НКРЕКП щодо тарифів на 2025 рік (постанова НКРЕКП від 19.12.2024 № 2211), що оскаржено відповідачем до Кіровоградського окружного адміністративного суду (справа № 340/3031/25).
Відповідач вважає, що зазначені обставини дозволяють суду розглянути питання щодо зменшення суми нарахованих 3% річних, оскільки саме такий підхід відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, враховує інтереси як боржника, так і кредитора. Задовольнивши позовні вимоги про стягнення 3% річних у повному обсязі, суд, на думку апелянта, порушив встановлений ст. 2, 15 Господарського процесуального кодексу України принцип пропорційності і не забезпечив розумний баланс інтересів позивача та відповідача.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ПрАТ "Кіровоградобленерго" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2025 у справі № 912/695/25 - без змін, посилаючись на наступне:
Позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних від простроченої суми. Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, в якій зазначено, що три відсотки річних - це не штрафна санкція, а компенсаційна виплата, спрямована на збереження вартості грошових коштів кредитора (інфляційна складова) та компенсацію за користування боржником чужими коштами.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 вказала, що зменшення 3% річних, встановлених законом, є неприпустимим. Це мінімальний розмір, на який може розраховувати кредитор. Суд не має права зменшувати цей розмір, оскільки це порушує норми ст. 625 ЦК України, якщо інший розмір не встановлено договором або спеціальним законом. Позиція апелянта про можливість зменшення розміру 3% річних, на думку позивача, не відповідає ані закону, ані усталеній судовій практиці.
Позивач зазначає, що інфляційні втрати також підлягають обов'язковому стягненню, оскільки вони спрямовані на відновлення реальної вартості грошового зобов'язання, їх нарахування не залежить від вини боржника і є обов'язком у випадку прострочення.
Щодо посилань апелянта на принципи справедливості, пропорційності та співмірності, позивач зазначає, що такі посилання не можуть бути враховані, оскільки йдеться не про штрафні санкції чи договірні відсотки, а про законодавчо визначену мінімальну компенсацію кредитору. Невиконання боржником грошового зобов'язання тягне передбачену законом відповідальність, від якої він не може бути звільнений міркуваннями «справедливості».
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" також зазначає, що аргументи відповідача про можливість зменшення 3% річних суперечать положенням ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов'язок боржника компенсувати кредитору втрати від інфляції та знецінення грошей за весь час прострочення. Згідно зі ст. 4 Цивільного кодексу та ст. 4 Господарського кодексу, у разі колізії між нормами Господарського та Цивільного кодексів пріоритет мають норми Цивільного кодексу, які регулюють майнові відносини.
Позивач посилається на ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зазначаючи, що суди повинні застосовувати практику ЄСПЛ як джерело права. У рішеннях ЄСПЛ у справах про стягнення коштів завжди зазначається строк сплати та передбачаються наслідки у разі його порушення, включаючи нарахування відсотків. Практика ЄСПЛ підтверджує, що обмеження компенсаційних механізмів на користь кредитора суперечить принципам справедливості.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів доплати судового збору у сумі 3633,60 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2025 у справі № 912/695/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 31.03.2026 об 12:00 годин.
18.08.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
23.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява про розгляд справи за апеляційною скаргою ПрАТ «Кіровоградобленерго» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2025 по справі № 912/695/25 без участі представника НЕК «Укренерго».
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 сторін доведено до відома що розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2025 у справі № 912/695/25 відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду зал судового засіданні № 511.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 року, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 269/26 від 30.03.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Соп'яненко О.Ю., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2026 справу № 912/695/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Соп'яненко О.Ю., Кощеєв І.М.
В судове засідання призначене на 31.03.2026 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв'язку з чим колегія суддів висновує про відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов'язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.
До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2026 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про прийняття його звіту про виконання рішення суду.
31.03.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: між НЕК "Укренерго" (оператор системи передачі) та ПрАТ "Кіровоградобленерго" (сторона, відповідальна за баланс) укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 30.04.2019 №0532-01041, за умовами якого НЕК "Укренерго" зобов'язалося урегульовувати небаланси електричної енергії ПрАТ "Кіровоградобленерго", а останнє зобов'язалося сплачувати їхню вартість. Позивачем було надано відповідачу послуги з урегулювання небалансів за грудень 2024 року на суму 9 674 842,50 грн та за січень 2025 року на суму 7 484 297,76 грн. Актом корегування від 26.12.2024 відкориговано заборгованість за жовтень 2024 року на суму 1 021,09 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату звернення до суду з позовом становила 17 160 161,35 грн. Після звернення позивача до суду відповідач частково сплатив 233 708,29 грн та за актом коригування від 24.03.2025 зменшено суму зобов'язання за січень 2025 року на 373 390,45 грн, у зв'язку з чим суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 607 098,74 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Правильності висновків суду першої інстанції щодо розміру заборгованості відповідача за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 30.04.2019 №0532-01041 у розмірі 16 553 062,61 грн та та інфляційних втрат за січень 2025 року у розмірі 116 110,36 грн.
З аналізу змісту апеляційної скарги, враховуючи її прохальну частину, колегія суддів виснує, що апелянт не погоджується зі стягненням з нього 33 732,51 грн. 3% річних.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 викладено наступний правовий висновок:
« … 68. Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексуУкраїни боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
69. До того ж у силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексуУкраїни боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
70. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
71. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.
72. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
73. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення…» .
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … вказане рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права: ст. 2, 15 Господарського процесуального кодексу України, необгрунтованим (не досліджено та не вирішено питання зменшення розміру стягуваних сум нарахованих інфляційних втрат), та таким, що має бути змінене, оскільки:
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько- правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).
За ч. 1 та 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися як спосіб отримання доходів.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до положень ст. 611, ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Водночас загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Тобто заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери
Отже, одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, не свідчить про те, що вони є можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності, яка регулюється загальними нормами про цивільно-правову відповідальність. Водночас зазначене дає підстави також для висновку про те, що розмір інфляційних втрат як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом.
Такі висновки узгоджуються, зокрема, з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15- ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Враховуючи вищезазначене, задовольняючи позовні вимоги про стягнення нарахованих інфляційних втрат, господарський суд мав врахувати, що основною причиною виникнення заборгованості Відповідача є невідповідність встановлених тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, які діяли протягом 2022-2023 років, обґрунтованому рівню витрат у складі структури тарифів, а також збільшення обсягів транзитних перетікань електричної енергії Позивача мережами 150 кВ Відповідача, які призвели до помітного зростання технологічних витрат електричної енергії. Очевидно, що такий катастрофічний фінансово-економічний стан Відповідача фактично унеможливив забезпечення належного фінансування виробничої діяльності та, як наслідок, призвів до виникнення боргу Відповідача перед Позивачем.
Слід зауважити, що постановою НКРЕКП від 09.12.2023 р. № 2333 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «КІРОВОГРАДОБЛЕНЕРГО» із застосуванням стимулюючого регулювання» тарифи на послуги з розподілу електричної енергії для Товариства спочатку було встановлено на 1-й квартал 2024 року і мали бути переглянуті (збільшені) з 01.04.2024 р. та 01.07.2024, але були залишені без змін на рівні першого кварталу та знов не покривають необхідні виробничі витрати.
Окремо слід підкреслити, що цією ж постановою НКРЕКП затвердила структуру тарифів Відповідача, яка не передбачає отримання прибутку від здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії взагалі, тобто 0.
Аналогічні незаконні та дискримінаційні дії було вчинено НКРЕКП і щодо тарифів Відповідача на 2025 рік, структура яких не передбачає отримання прибутку від здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії, тобто 0 (постанова НКРЕКП від 19.12.2024 № 2211 з додатком), що також оскаржено Відповідачем до Кіровоградського окружного адміністративного суду, справа № 340/3031/25.
Вказані обставини, безумовно, дозволяють суду розглянути питання щодо зменшення суми нарахованих % річних, оскільки саме такий підхід відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності. При цьому таке зменшення враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору мало бути враховано судом.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.08.2023 у справі № 924/1277/20 та від 12.09.2024 р. у справі № 915/1308/23.
Задовольнивши позовні вимоги про стягнення нарахованих % річних в повному обсязі, суд порушив встановлений ст. 2, 15 Господарського процесуального кодексу України принцип пропорційності і не забезпечив розумний баланс інтересів позивача та відповідача…» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права і сталій судовій практиці в питанні можливості зменшення відстотків річних.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2025 у справі № 912/695/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2025 у справі № 912/695/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2025 у справі № 912/695/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покласти на Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови суддями Дарміним М.О. та Соп'яненко О.Ю. підписано 11.05.2026р., суддею Кощеєвим І.М., у зв'язку з перебуванням у відпустці, ______________.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Ю. Соп'яненко
Суддя І.М. Кощеєв