05.05.2026 м.Дніпро Справа № 904/6800/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,
з участю секретаря судового засідання: Кишканя М.А.,
представника позивача: Гончаренко В.В.,
представника відповідача (апелянта): Каленської М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 (головуючий в першій інстанції Манько Г.В., повний текст складений та підписаний 11.02.2026)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-ХАРЧОВИЙ КОМБІНАТ «ІДЕАЛ»
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-ХАРЧОВИЙ КОМБІНАТ «ІДЕАЛ» (надалі - ТОВ «ПВХК «Ідеал») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) про стягнення передоплати за договором поставки № 1806/2024-2 від 18.06.2024 у розмірі 1155300,00 грн та 3 % річних за період прострочення з 01.08.2024 по 01.12.2025 у розмірі 46305,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, отримавши на підставі договору поставки № 1806/2024-2 від 18.06.2024 попередню оплату у розмірі 1254000,00 грн, не виконав взятого на себе зобов'язання з поставки товару. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивач скористався наданим йому законом правом вимагати повернення суми попередньої оплати. Відповідачка лише частково повернула кошти в сумі 98700,00 грн, у зв'язку з чим неповернутим залишився основний борг у розмірі 1155300,00 грн. Незважаючи на дві досудові вимоги, направлені на адресу відповідачки, заборгованість у добровільному порядку не погашено. Оскільки 06.09.2024 відповідачка припинила статус фізичної особи-підприємця, позивач звернувся з позовом до неї як до фізичної особи. При цьому належність спору до господарської юрисдикції позивачем обґрунтовувалась тим, що договір укладався з ОСОБА_1 як суб'єктом підприємницької діяльності, а спірні правовідносини виникли з приводу виконання господарського договору. Крім суми основного боргу, на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних за період прострочення з 01.08.2024 по 01.12.2025 у розмірі 46305,82 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі № 904/6800/25 позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПВХК «Ідеал» заборгованість в розмірі 1155300,00 грн, 3 % річних у розмірі 46298,91 грн; в решті позову відмовлено. Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 14419,19 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами укладено договір поставки, на виконання умов якого позивач здійснив попередню оплату в розмірі 1254000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. Відповідач, у свою чергу, не виконав обов'язку з поставки товару у строк до 18.07.2024, чим порушив умови договору, та лише частково повернув кошти у сумі 98700,00 грн. Оскільки відповідач на час прийняття рішення не надав доказів повернення заборгованості в розмірі 1155300,00 грн, суд задовольнив позов в частині стягнення основного боргу. Щодо нарахування 3% річних, суд здійснив перевірку розрахунку позивача, виявив його необґрунтоване збільшення та самостійно визначив належну до стягнення суму в розмірі 46298,91 грн.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідачка ОСОБА_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі № 904/6800/25 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі № 904/6800/25 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує, що суд першої інстанції не забезпечив належного та завчасного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, чим порушив вимоги ст.ст.120, 242 ГПК України, оскільки ухвали про дату, час та місце судових засідань не були вручені відповідачу з таким розрахунком, щоб вона мала достатньо часу для явки в суд та підготовки до участі у розгляді справи, що позбавило її права на подання відзиву, заперечень, доказів та участі в судових засіданнях. Зазначає, що дізнавшись про розгляд справи судом, відповідачка подала клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 03.02.2026, у зв'язку з незадовільним станом здоров'я, додавши до клопотання документи у підтвердження такої обставини. Однак суд, на переконання апелянта, безпідставно та немотивовано відмовив у задоволенні цього клопотання, чим фактично позбавив відповідачку права на справедливий суд, безпосередню участь у судовому засіданні та можливість висловлення своєї позиції, чим не забезпечив принцип рівності сторін та порушив ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ОСОБА_1 стверджує, що вона не мала жодних господарських правовідносин з ТОВ «ПВХК «Ідеал» на підставі договору поставки №1806/2024-2, не підписувала ані цей договір, ані рахунок на оплату № 51 від 20.06.2024, а тому вважає зазначені документи сфальсифікованими та підробленими, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. Відповідачка вважає, що саме через неналежне повідомлення її про розгляд справи та необґрунтовану відмову у відкладенні судового засідання вона була позбавлена права та можливості подати до суду першої інстанції клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи зазначених документів для встановлення справжності її підпису на них, відносної давності виконання та відповідності зазначеним у них датам. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом подане клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, а саме: договору поставки № 1806/2024-2 від 18.06.2024 та рахунку на оплату від 20.06.2024 № 51, з метою встановлення, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у вказаних документах власноручно нею, або ж іншою особою, типу засобу та алгоритмів виконання цих підписів, їх можливого монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки, періоду часу створення документів та виконання підписів, з дорученням її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. З метою забезпечення проведення експертизи, апелянтом заявлено також клопотання про витребування у ТОВ «ПВХК «Ідеал» оригіналів договору поставки № 1806/2024-2 від 18.06.2024 та рахунку на оплату від 20.06.2024 № 51.
Вказані клопотання обґрунтовано тим, що відповідачка заперечує факт укладення спірного договору та підписання рахунку, вважаючи ці документи сфальсифікованими, і з'ясування обставин, що мають значення для справи, потребує спеціальних знань, а самостійно забезпечити проведення експертизи відповідачка можливості не має через відсутність оригіналів документів. Неподання таких клопотань під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачка обґрунтовувала неналежним її повідомленням про розгляд справи, а також необґрунтованою відмовою у задоволенні її клопотання про відкладення судового засідання, незважаючи на наявність поважних причин неявки, чим відповідачка була позбавлена можливості реалізації своїх процесуальних прав, у тому числі на подання таких клопотань.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, а також клопотання про витребування доказів та призначення судової експертизи, наголошуючи на істотному значенні отриманих у такий спосіб доказів для правильного вирішення справи.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, заперечення на клопотання про призначення судової експертизи, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, а також заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі № 904/6800/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач вважає доводи апелянта щодо неналежного повідомлення про розгляд справи безпідставними, оскільки матеріали справи містять підтвердження участі у справі представників ОСОБА_1 , які отримали доступ до усіх матеріалів, подавали заяви з процесуальних питань, проте не забезпечили подання відзиву на позов, не заявляли жодних заперечень по суті спору та не надавали доказів на спростування вимог позивача. Крім того, позивач зазначає, що перед зверненням до суду ним двічі направлялись досудові вимоги на адресу відповідачки, які остання умисно не отримувала, що свідчить про її недобросовісну поведінку. Наявність у апелянта поважних причин неявки в судове засідання з розгляду справи по суті автоматично не утворюють підстав для скасування судового рішення, з огляду на можливість реалізації відповідачкою процесуальних прав через представників. Позивач наголошує, що суд повно та всебічно дослідив обставини справи, зокрема, встановив факти укладення договору поставки № 1806/2024-2, перерахування позивачем 1254000,00 грн попередньої оплати, невиконання відповідачкою обов'язку з поставки товару, часткового повернення коштів у сумі 98700,00 грн та наявність основного боргу в розмірі 1155300,00 грн. Позивач вважає правильним застосування судом ст.693 ЦК України як підстави для вимоги про повернення суми попередньої оплати у разі непоставки товару.
Також позивач подав заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи. Позивач вважає таке клопотання заявленим з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідачка мала реальну можливість заявити його в суді першої інстанції, однак не зробила цього, у зв'язку з чим позивач вважає наявними підстави для застосування до поданого клопотання наслідків, передбачених ч.3 ст.269 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу, а також заперечувала проти задоволення клопотання про призначення експертизи та витребування оригіналів документів. Зазначила, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції, брала участь у справі через представників, однак не подала відзиву на позов, не заявила заперечень по суті спору та не порушувала питання про призначення судової експертизи, хоча мала для цього достатні процесуальні можливості. Крім того, представник відповідача вважає, що призначення експертизи у цій справі не є ані необхідним, ані процесуально допустимим, оскільки спір стосується саме неповернення отриманих відповідачем коштів після невиконання обов'язку за договором поставки товару. На переконання позивача, подане клопотання про призначення судової експертизи у даній справі не відповідає вимогам ст.99 ГПК України, не спрямоване на встановлення обставин, що мають значення для справи та не підлягає задоволенню.
Відповідачка подала відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій зазначає, що не погоджується з доводами позивача та наполягає на задоволенні апеляційної скарги. Стверджує, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права, оскільки, всупереч вимогам ст.ст.120, 242 ГПК України, ухвала від 15.12.2025 про відкриття провадження у справі, ухвала від 13.01.2026 про закриття підготовчого провадження та рішення суду від 03.02.2026 не були вручені ані ОСОБА_1 , ані її представнику Алістратовій О.І., що підтверджується картками руху документів, а заява представника Алістратової О.І. від 21.01.2026 про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді взагалі не була розглянута судом першої інстанції. Відповідач звертає увагу, що посилання позивача на часткове повернення коштів у розмірі 98700,00 грн є безпідставним, оскільки у платіжній інструкції № N1D7S5855 від 14.11.2024 призначенням платежу зазначено «повернення помилково перерахованих коштів» без жодної згадки про договір поставки № 1806/2024-2, а тому цей доказ не підтверджує існування договірних відносин між сторонами. Відповідачка наполягає на необхідності призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи договору поставки та рахунку, оскільки категорично заперечує факт їх підписання та вважає ці документи сфальсифікованими, а для встановлення справжності підпису та давності виконання документів необхідні спеціальні знання. Через неналежне повідомлення про розгляд справи та безпідставну відмову у відкладенні судового засідання відповідачка була позбавлена можливості заявити відповідне клопотання в суді першої інстанції. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції задовольнити клопотання про призначення експертизи, скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.
Позивач подав заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в яких стверджує, що доводи відповідача про неналежне повідомлення є штучними, оскільки інтереси ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляли два адвокати, які подавали заяви про ознайомлення з матеріалами справи через систему «Електронний суд», що свідчить про їх обізнаність із розглядом справи, а відповідно до усталеної практики Верховного Суду повідомлення представника є належним повідомленням самої сторони. Позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції не є заочним, а ухвалене в межах загального позовного провадження, що можливе лише за наявності відомостей про належне повідомлення відповідача, а сам факт направлення процесуальних документів на адресу зареєстрованого місця проживання особи є належним повідомленням незалежно від того, чи отримала їх особа особисто з причин, що залежали від її поведінки. Позивач вважає, що призначення експертизи є недоцільним, оскільки предметом спору є не встановлення факту підписання договору як самоцілі, а стягнення коштів, отримання яких відповідачем підтверджується платіжною інструкцією, офіційною відповіддю банку та фактом часткового їх повернення самою відповідачкою, а призначення експертизи спрямоване виключно на затягування розгляду справи. Позивач звертає увагу, що відповідачка не заперечує факту отримання коштів та не надає жодних пояснень щодо правової підстави їх утримання, а її поведінка свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та зловживання ними з метою уникнення виконання судового рішення. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати доводи відповідача необґрунтованими, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
20.03.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї документів, зазначені в ухвалі суду від 09.03.2026 недоліки, усунуті в повному обсязі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у даній справі; призначено розгляд скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у даній справі на час розгляду апеляційної скарги, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
01.04.2026 матеріали справи № 904/6800/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
07.04.2026 від ТОВ «ПВХК «Ідеал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2026 призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 до розгляду в судовому засіданні на 05.05.2026 о 14:30 год.
14.04.2026 від представника ТОВ «ПВХК «Ідеал» надійшла заява про надання доступу до матеріалів електронної справи адвокату Гончаренко В.В.
16.04.2026 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
20.04.2026 від ТОВ «ПВХК «Ідеал» надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
27.04.2026 від Каленської М.В. , яка є представником ОСОБА_1, надійшла заява про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 27.04.2026 задоволена.
В судовому засіданні 05.05.2026 ухвалою колегії суддів, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання апелянта про призначення судової експертизи та витребування доказів для її проведення відмовлено. Суд зазначає, що зазначене клопотання подано відповідачкою з порушенням вимог ч.3 ст.269 ГПК України, оскільки воно не було заявлене в суді першої інстанції, а докази, які передбачається отримати за результатами експертизи, могли та повинні бути подані під час розгляду справи в суді першої інстанції. Матеріали справи підтверджують, що інтереси ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляли два адвокати - Алістратова О.О. та Черненко М.О., які мали доступ до електронної справи, подавали заяви про ознайомлення з матеріалами, однак не подали відзиву на позов, не заявили жодних заперечень по суті спору та не порушували питання про призначення експертизи. Відповідачка не навела жодних переконливих та об'єктивних причин неможливості заявлення цього клопотання в суді першої інстанції, а посилання на неналежне повідомлення спростовуються активною процесуальною поведінкою її представників. Апеляційний перегляд не є стадією для виправлення власної процесуальної пасивності сторони та формування нової правової позиції, яка могла бути заявлена раніше.
Суд врахував, що відповідачкою та її представником в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги не наведено жодних переконливих причин, чому, за наявності двох адвокатів, доступу до електронної справи та повної обізнаності зі змістом позову, вона не заявила клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції. При цьому апеляційний суд враховує, що спір, що розглядається, стосується не оспорювання господарського договору, а стягнення боргу за непоставлений товар.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, призначення експертизи у даній справі не відповідає вимогам ст.99 ГПК України, оскільки для вирішення спору про стягнення суми попередньої оплати та 3% річних не потрібні спеціальні знання в галузі почеркознавчої чи технічної експертизи документів. Предметом позову є не встановлення факту підписання договору як самоцілі, а стягнення коштів, факт отримання яких відповідачкою підтверджується іншим належними та допустимими доказами, зокрема, платіжною інструкцією № 383 від 20.06.2024, частковим поверненням коштів самою відповідачкою у сумі 98700,00 грн згідно з платіжною інструкцією № N1D7S5855 від 14.11.2024. Відповідачка в апеляційній скарзі не повідомляє про заперечення факту отримання коштів, а вказує лише, що не підписувала договір та рахунок, при цьому не надає жодних пояснень щодо правової підстави отримання та неповернення грошових коштів.
Колегія суддів вважає, що клопотання про призначення експертизи спрямоване виключно на затягування розгляду справи та ухилення від виконання законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачка, маючи реальну процесуальну можливість заявити таке клопотання в суді першої інстанції особисто чи через своїх представників, свідомо не зробила цього, а вдалась до цього лише на стадії апеляційного перегляду після ухвалення рішення не на її користь, що свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами. Крім того, поставлені апелянтом питання, зокрема, про давність виконання документів, про спосіб їх виготовлення, про технічні засоби тощо, не мають правового значення для вирішення спору, оскільки факт перерахування та отримання коштів підтверджується наявними у справі документами, які мають доказову силу. За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи у справі № 904/6800/25 задоволенню не підлягає, оскільки воно є необґрунтованим, заявленим з порушенням процесуальних строків, не спрямоване на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та, на переконання колегії суддів апеляційного суду, подане виключно з метою затягування судового процесу.
В судовому засіданні 05.05.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
Позивач стверджує, що 18.06.2024 між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) ТОВ «ПВХК «Ідеал» (покупець) укладений договір поставки № 1806/2024-2, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію.
Пунктом 1.2 договору визначено характеристику товару: найменування товару - пшениця; ціна за 1 т товару з ПДВ - 5700,00 грн, кількість товару - 220 т, загальна вартість товару з ПДВ - 1254000,00 грн.
Згідно з п.1.7 договору, постачальник гарантує, що товар, зазначений у п.1.2, на момент укладання договору належить постачальнику на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством України, тобто товар, який передається за Договором, є вільним від будь-яких прав та/або домагань третіх осіб. Постачальник гарантує, що він є виробником сільськогосподарської продукції (п.1.8 договору).
Відповідно до п.2.1 договору товар поставляється на умовах EXW («Ех Works/Франко склад постачальника»), розташований за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с.Ставниця, вул.Зарічна 35, у відповідності до «Інкотермс» 2020 року. У випадку розбіжностей умов цього договору з правилами «Інкотермс-2020» пріоритет мають умови договору.
Право власності на товар виникає у покупця з моменту виписки постачальником видаткової накладної на товар (п.2.2 договору). Строк поставки товару - до 18 липня 2024 pоку, з дня підписання цього договору (п.2.3 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином: попередня оплата - 86 % вартості партії товару, після реєстрації в ЄРПН податкових накладних - 14 % вартості партії товару протягом 3-х банківських днів. Оплата проводиться покупцем згідно з виставленим постачальником рахунком-фактурою. Зобов'язання покупця по сплаті товару вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів на рахунку постачальника (п.3.2 договору).
Відповідно до п.5.1 договору, строк дії цього договору встановлюється з дня його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і до 31.12.2024, а у випадку несвоєчасного виконання будь-якою стороною своїх договірних обов'язків - до їх повного виконання. Зміни та доповнення до цього договору є його невід'ємною частиною та набувають чинності після підписання сторонами відповідних додаткових угод (п.5.2 договору).
В матеріалах справи міститься рахунок на оплату № 51 від 20.06.2024. За текстом рахунку, постачальник - ФОП ОСОБА_1; покупець - ТОВ «ПВХК «Ідеал»; назва товару - пшениця; до сплати з ПДВ -1254000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 383 від 20.06.2024, ТОВ «ПВХК «Ідеал» сплачено на користь ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1254000,00 грн; призначення платежу - сплата за пшеницю зг.рах. № 51 від 20.06.2024, без ПДВ.
ТОВ «ПВХК «Ідеал» звернулось до ФОП ОСОБА_1 з досудовою вимогою № 0124-1 від 02.07.2024, у якій просило виконати вимоги договору щодо поставки товару в строк до 08.07.2024 або повернути кошти попередньої оплати в розмірі 1254000,00 грн.
Платіжною інструкцією № N1D7S5855M від 14.11.2024 ФОП ОСОБА_1 перераховано на рахунок ТОВ «ПВХК «Ідеал» грошові кошти в розмірі 98700,00 грн.; призначення платежу - повернення помилково перерахованих коштів, без ПДВ, ФОП ОСОБА_1.
ТОВ «ПВХК «Ідеал» зверталось до ФОП ОСОБА_1 з досудовими вимогами № 0124-1 від 02.07.2024 та № 1 від 22.10.2025 про повернення коштів в розмірі 1155300,00 грн. Вказані досудові вимоги направлялися відповідачу цінними листами з описами вкладень.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) припинила підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця 06.09.2024 за власним рішенням.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст.ст.51, 52, 598-609 ЦК України, однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача неповернутої частини попередньої оплати, здійсненої позивачем за товар, який не був поставлений, а також стягнення нарахованих 3 % річних за порушення строку повернення коштів.
Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі № 904/6800/25 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідачка стверджує, що не мала жодних господарських правовідносин з ТОВ «ПВХК «Ідеал» на підставі договору поставки № 1806/2024-2 від 18.06.2024, не підписувала ані цей договір, ані рахунок на оплату № 51 від 20.06.2024. При цьому суд першої інстанції не забезпечив її належного та своєчасного повідомлення про розгляд справи, безпідставно не задовольнив її клопотання про відкладення такого розгляду, у зв'язку з чим вона була позбавлена права та можливості подати до суду першої інстанції клопотання про призначення експертизи з метою доведення факту відсутності правовідносин з позивачем.
Позивач вважає доводи апелянта щодо неналежного повідомлення про розгляд справи безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, жодних заперечень по суті спору в суді першої інстанції відповідачка не висловлювала та доказів на спростування позовних вимог не подавала.
Відповідно до ст.9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Матеріали справи містять докази направлення позивачем копії позовної заяви з додатками на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки оператором поштового зв'язку «Е-Пост». Згідно з інформацією щодо стану доставки відправлення № 1832471, направленого відповідачці, відправлення вручене одержувачу 14.12.2025. Отже, ОСОБА_1 отримала копію позовної заяви з додатками та була обізнаною зі змістом цих документів.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, на виконання вимог ч.6 ст.176 ГПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, з'ясував зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 шляхом направлення відповідного запиту до Єдиного державного демографічного реєстру. Згідно з отриманою відповіддю № 2100148 від 08.12.2025, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 09.11.2015. Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачкою суду іншої адреси.
Матеріали справи свідчать, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2025 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачці як фізичній особі за вказаною вище адресою. Відповідно до ч.3 ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як свідчать матеріали справи, поштові відправлення, якими направлялись копії ухвал суду: від 15.12.2025 (про відкриття провадження у справі), від 13.01.2026 (про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті) направлялись за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та повернулись до суду як не вручені. Суд наголошує на тому, що ухвали суду надсилались відповідачці завчасно, з урахуванням Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України 22.12.2025 № 1833.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі № 921/32/18. У постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 Верховний Суд зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Близька за змістом правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
Таким чином, відповідачка у розумінні ГПК України була належним чином повідомлена про наявність провадження з розгляду даної справи у суді. Про обізнаність відповідачки з наявністю відповідного судового провадження свідчить і факт звернення до суду 30.12.2025 засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» її представника - адвоката Черненка М.О. із заявою про ознайомлення з матеріалами даної справи, до якої долучено ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору № 29/12-01 від 29.12.2025.
Апеляційний господарський суд зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами.
Відповідно до ст.80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене причинами, поважність яких повинен довести заявник, що ініціює збирання та подання таких доказів. Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати усі наявні у них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. При цьому норми ГПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об'єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 у справі № 646/857/18 звернув увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки.
Отже, своєчасне подання до суду доказів та ініціювання питання їх забезпечення спрямоване на забезпечення додержання під час розгляду справи встановлених ст.ст.7, 13, 15 ГПК України принципів рівності перед законом і судом, змагальності сторін, пропорційності у господарському судочинстві. Невиконання вищезазначених обов'язків стороною не може бути підставою для порушення судом законного права позивача на розгляд його справи у розумний строк.
Апеляційний господарський суд враховує, що відсутність відповідачки за зареєстрованим місцем проживання, що могло стати наслідком неотримання кореспонденції суду з повідомленням про час та місце розгляду даної справи, є результатом її процесуальної поведінки. Відповідачка, у разі відсутності її за адресою реєстрації, повинна була докласти зусиль для отримання поштових відправлень за цією адресою, або виконати встановлений у ч.7 ст.120 ГПК України обов'язок та проінформувати суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Разом з тим, будучи належним чином, у встановленому ГПК України порядку, повідомленою про наявність судового провадження, час та місце розгляду справи, забезпечивши вступ у справу двох представників, відповідачка не забезпечила подання до суду першої інстанції відзиву на позов та не подала своєчасно клопотання про витребування доказів та призначення судової експертизи, та інших доказів в обґрунтування своєї позиції.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.7 ст.242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Черненко М.О., який діяв на підставі ордеру серії ВЕ №1633544 від 30.12.2025, звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.47, т.1), на підставі якої його було у встановленому порядку долучено до учасників справи та надано у такий спосіб доступ до електронної справи. Копія ухвали суду від 13.01.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду була направлена до електронного кабінету представника відповідачки адвоката Черненко М.О. При цьому апелянт не повідомляє про припинення під час розгляду справи повноважень її представника Черненко М.О. та не надає доказів у підтвердження таких обставин. 22.01.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Алістратова О.О., яка діяла на підставі ордеру серії АЕ №1466741 від 21.01.2026, також звернулась до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.62, т.1).
Таким чином, представники відповідачки були обізнані про існування справи № 904/6800/25, її предмет та підстави позову, однак не скористалися процесуальними правами на подання відзиву, заперечень чи клопотань, зокрема, і про призначення експертизи.
03.02.2026 адвокат Алістратова О.О. подала клопотання про відкладення судового засідання (а.с.67, т.1), призначеного на 03.02.2025 о 10:30 год., на іншу дату, повідомивши про хворобу відповідачки та потребу у додатковому часі для погодження позиції по справі. При цьому представники відповідачки адвокати Черненко М.О. та Алістратова О.О. до суду не з'явились, про причини неявки суд не інформували.
Щодо доводів апелянта про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 03.02.2026, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, суд може відкласти розгляд справи за клопотанням учасника справи, якщо визнає причини його неявки поважними. Подані представником відповідачки довідка КНП «ДЦПМСД № 7» та Виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 2334 свідчили про перебування ОСОБА_1 на лікуванні.
Однак суд першої інстанції правомірно врахував, що у справі вже брали участь два представники відповідачки, що мали належним чином підтверджені повноваження. Відтак, неявка особисто відповідачки, за наявності у неї представників-адвокатів, за умови неподання відзиву на позов та будь-яких клопотань, що стосуються подання доказів, не створювала перешкод для розгляду справи по суті, а тому відсутні підстави вважати, що судом порушено принцип рівності сторін та право відповідачки на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів наголошує, що відповідно до положень ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З огляду на зміст цієї норми, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через розгляд справи у відсутності відповідачки та її представників.
Щодо доводів апелянта про непідписання договору та рахунку, колегія суддів вкотре зазначає, що відзив на позов в суді першої інстанції стороною відповідачки не подавався, про неукладеність договору не стверджувалось, зустрічний позов про визнання цього договору недійсним не пред'являвся. Апеляційний суд враховує, що вирішення даного спору не залежить виключно від встановлення факту підписання договору саме відповідачкою, оскільки наявні в матеріалах справи платіжна інструкція № 383 від 20.06.2024 та платіжна інструкція № N1D7S5855M від 14.11.2024 про часткове повернення коштів свідчать про те, що кошти в розмірі 1254000,00 грн надійшли на рахунок ФОП ОСОБА_1, а згодом 98700,00 грн було повернуто позивачу. Призначення платежу в платіжній інструкції від 20.06.2024 прямо вказує на оплату за пшеницю згідно з рахунком № 51 від 20.06.2024. Часткове повернення коштів, навіть з позначкою «помилково перераховані», підтверджує обізнаність відповідачки про надходження грошових коштів від позивача.
Зміст ухваленого судом першої інстанції рішення свідчить про те, що суд, оцінивши подані докази, дійшов висновку про укладення сторонами 18.06.2024 договору № 1806/2024-2 поставки сільськогосподарської продукції, виставлення ФОП ОСОБА_1 20.06.2024 рахунку на оплату № 51 на суму 1254000,00 грн, перерахування ТОВ «ПВХК «Ідеал» на належний їй рахунок згідно з платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 383 від 20.06.2024 грошових коштів у розмірі 1254000,00 грн з призначенням платежу: «сплата за пшеницю зг.рах. № 51 від 20.06.2024». Судом встановлено також, що сільськогосподарська продукція позивачу відповідачкою не поставлена, а платіжною інструкцією № N1D7S5855M від 14.11.2024 ФОП ОСОБА_1 повернула на рахунок ТОВ «ПВХК «Ідеал» грошові кошти в розмірі 98700,00 грн. Таким чином, суд встановив порушення відповідачкою положень ст.ст.525, 526, 629 ЦК України та застосував наслідки, передбачені ст.693 ЦК України, а саме: стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПВХК «Ідеал» грошові кошти у розмірі 1155300,00 грн як неповернуту частину попередньої оплати за договором поставки.
Апеляційний господарський суд враховує, що правові наслідки у виді повернення безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 ЦК України передбачені також і у разі, якщо між сторонами у спорі склались кондикційні, а не договірні, правовідносини, як стверджує апелянт в апеляційній скарзі. Проте про виконання обов'язку з повернення ТОВ «ПВХК «Ідеал» грошових коштів у розмірі 1155300,00 грн сторона відповідача не повідомляє та доказів такого повернення не надає.
Відтак, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, передбачених ст.269 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач належним чином виконав обов'язок з попередньої оплати товару на суму 1254000,00 грн, а відповідачка не виконала обов'язку з поставки товару у строк до 18.07.2024, при цьому відповідачка частково повернула 98700,00 грн, однак решту коштів у розмірі 1155300,00 грн не повернула, що є порушенням ст.693 ЦК України. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припинення статусу фізичної особи-підприємця не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності за зобов'язаннями, що виникли в межах її підприємницької діяльності, оскільки фізична особа відповідає усім своїм майном.
Щодо нарахування 3% річних, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно, керуючись ст.625 ЦК України, здійснив власний розрахунок та стягнув 46298,91 грн за період з 01.08.2024 по 01.12.2025, оскільки дійшов висновку про допущення позивачем арифметичної помили у відповідному розрахунку. Вимога про стягнення 3% річних у зменшеному розмірі не порушує прав апелянта.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи, повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та поданим доказам та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Відсутні правові підстави для визнання обґрунтованими доводів апеляційної скарги.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
8. Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі № 904/6800/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі № 904/6800/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 18.05.2026.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
О.І.Кучеренко