Постанова від 11.05.2026 по справі 922/2946/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Харків Справа № 922/2946/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Пархоменко О.В.;

представника позивача - Бенденжук Л.О.;

представника відповідача - Паркулаб А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№322 Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Жиляєва Є.М. 13.01.2026 (повний текст складений 23.01.2026) у справі №922/2946/25

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363"

про стягнення 10 331 343,70грн

УСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10331343,70 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Роганській, 160 у м Харкові відповідно до договору оренди землі від 15.04.2005, зареєстрованого 15.04.2005 за №8246/05, за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що розмір орендної плати за Договором, яку повинно було сплачувати ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" після вступу в дію Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 - з 01.01.2020 складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить:

- у 2020 році - 516115,04грн в місяць, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) становить 5 677 265,44грн;

- у 2021 році - 516115,04грн в місяць, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 6193380,48грн;

- у 2022 року - 567726 ,54грн в місяць, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 1135453,08грн.

За розрахунком позивача, заборгованість зі сплати орендної плати за користування ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" земельною ділянкою за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 складає 10331343,70грн, яка залишилася відповідачем несплаченою, що на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/2946/25 у позові відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення суд зазначив, що при визначенні нормативної грошової оцінки земель застосування коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки (Кф) із значенням 3,0, відбувається за тих умов, коли у відомостях Державного земельного кадастру відсутні дані про код цільового призначення земельної ділянки, визначений у відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом № 548.

Поряд з цим суд зазначив, що на день формування витягу від 11.06.2020 №3380/176-20 у відомостях Державного земельного кадастру була інформація про цільове призначення земельної ділянки (що підтверджується витягом ДЗК від 23.05.2014 №НВ-631086542014, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.07.2018 №132525840), тому у державного кадастрового реєстратора не було підстав для зазначення у витягу від 11.06.2020 №3380/176-20 про відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель і застосування коефіцієнту КФ 3,0, що призвело до збільшення нормативно грошової оцінки землі в три рази.

Крім того суд зазначив, що належний розмір орендної плати за рік, починаючи з 01.01.2022, має становити 1.53% (враховуючи зміни, внесені в Положення про порядок визначення розмірів орендної плати з 01.01.2022) від нормативної грошової оцінки землі, а не 3%, як зазначено позивачем у своїх розрахунках, що свідчить про їх помилковість у вихідних даних.

За висновками суду, внаслідок змін, внесених Рішенням Харківської міської ради від 30.06.2021 № 141/21 до Положення про порядок визначення розмірів орендної плати відбулося зменшення з 01.01.2022 розміру орендної плати як для відповідача, так і для невизначеного кола інших суб'єктів господарювання - платників орендної плати. При цьому, додаткові угоди з усіма суб'єктам господарювання, які орендують земельні ділянки, навіть теоретично не можуть бути укладені в один день, що унеможливлює рівність і нейтральність оподаткування. Більш того, відсутній механізм з чіткими строками, в які Харківська міська рада зобов'язується укласти додаткові угоди із зменшеним розміром орендної плати, у зв'язку з чим можливі невиправдані зволікання для одних суб'єктів, і швидка процедура для інших.

Суд дійшов висновку, що застосування підходу, за якого зменшення розміру орендної плати у зв'язку із застосуванням Положення в редакції від 30.06.2021 можливе лише після внесення змін укладання відповідних додаткових угод до договорів оренди, суперечить принципу рівності усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, нейтральності оподаткування, а також є передумовою вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування у вигляді надання окремим суб'єктам господарювання переваг у вигляді швидкого укладання додаткових угод, і відповідно застосування зменшеного розміру орендної плати, і зволікання з укладанням додаткових угод щодо інших суб'єктів господарювання, які опиняються у невигідному становищі порівняно з конкурентами, які змогли швидко укласти додаткові угоди.

Відповідачем було надано власний контррозрахунок, відповідно до якого відповідач використовує вихідні дані, як: Нормативно грошова оцінка - згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.03.2025 №НВ-9956230222025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 70503861 грн. Вказана нормативно грошова оцінка 70503861грн визнається позивачем, про що свідчить підписання ним додаткової угоди до Договору, згідно якої оцінка становить 70503861грн.

Суд дійшов висновку про те, що станом на день звернення позивача з позовом до суду за договором оренди землі від 15.04.2005 у відповідача була відсутня заборгованість з орендної плати за землю, тому підстави для задоволення позову Харківської міської ради відсутні.

17.02.2026 Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. Визнати поважним та поновити строк на апеляційне оскарження Харківською міською радою рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 922/2946/25.

2. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 922/2946/25 за позовом Харківської міської ради до ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" про стягнення 10331343,70 грн.

3. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 922/2946/25 за позовом Харківської міської ради до ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" про стягнення 10331343,70 грн.

4. Ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" про стягнення 10 331 343,70грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Роганській, 160 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 15.04.2005, зареєстрованого 15.04.2005 за № 8246/05, за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 - у повному обсязі.

5. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

6.Справу розглядати за участю представника Харківської міської ради. Про час, дату та місце розгляду справи повідомити у встановленому законом порядку.

Скаржник вважає, що ухвалюючи судове рішення судом обґрунтовано враховано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, проте не враховано, що відповідно до п. 36 договору оренди землі сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Позивач не погоджується з висновками суду, що належним розміром орендної плати за рік, починаючи з 01.01.2022, має застосовуватись коефіцієнт 1.53% від нормативної грошової оцінки землі, а не 3%, як зазначено позивачем у своїх розрахунках.

На переконання позивача, оскільки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:11:025:0001 по вул. Роганській, 160 у м. Харкові станом на дату вступу в дію Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 - 01.01.2020, був відсутній код КВЦПЗ, а лише наявний код УКЦВЗ - 1.10.5 (що не є тотожним), у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2020 № 3380/176 20 вірно зазначено про відсутність коду КВЦПЗ, та застосовано Кф - 3.

Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Харківської міської ради від 30.06.2021 № 141/21 внесено зміни до рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08 "Про затвердження "Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові".

Однак, Харківська міська рада не погоджується з такими висновками, оскільки прийняття відповідного рішення міською радою не призводить до автоматичної зміни умов договору, зокрема його істотної умови як розмір орендної плати.

Крім того, Харківська міська рада зазначає, що з 2020 року нормативна грошова оцінка земель міста Харкова у відповідності до вимог п. 271.2. статті 271 Податкового кодексу України не змінювалась, а тому автоматичне застосування розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації від 28.03.2025 №НВ-9956230222025, розмір якої відрізняється від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки зазначеному у витязі від 11.06.2020 № 3380/176-20, для визначення розміру орендної плати за договором оренди з 01.01.2020 року - є недопустимим.

Позивач вважає, що Харківською міською радою надано більш вірогідний та допустимий доказ, який визначає розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі якого необхідно визначати розмір орендної плати починаючи з 2020 року.

Апелянт вважає, що рішення у справі ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 справу №922/2946/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2946/25. Відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/2946/25 до надходження матеріалів справи.

25.02.2026 справа № 922/2946/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2026 апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/2946/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у сумі 185 964,18грн.

У строк, визначений судом, скаржник надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків від 05.03.2026, до якої, на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2026, додано платіжну інструкцію Держказначейської служби України №133 від 28.02.2026 на суму 185 964,19грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/2946/25; установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 30.03.2026 для подання заяв та клопотань. Призначено справу до розгляду на 14.04.2026 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

17.03.2026 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд:

- апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 922/2946/25 залишити без задоволення.

- рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 922/2946/25 залишити без змін.

- стягнути з Харківської міської ради на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 80 000 грн.

На підтвердження понесених витрат до відзиву додано розрахунок суми вартості послуг № 2 від 10.03.2026 (Додаток 2 до договору № 163-259-1/10-25 від 17.10.2025), Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.03.2026 за договором № 163-259-1/10-25 від 17.10.2025, платіжну інструкцію № С13461 від 12.03.2026 на суму 80 000 грн. Зазначено, що Договір № 163-259-1/10-25 від 17.10.2025 про надання професійної правничої допомоги адвоката, укладений між ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" та Адвокатським об'єднанням "Паркулаб і партнери" (код ЄДРПОУ 44948095), надавався до суду першої інстанції.

27.03.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження, в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі 922/2946/25 до набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі 520/27925/25 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання протиправним дій і скасування витягу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.06.2020 №3380/176-20 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 63101382200:11:025:0001.

Клопотання мотивовано тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 520/27925/25 задоволено позов ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (третя особа - Харківська міська рада) про визнання дій протиправними та скасування витягу. Зазначеним рішенням, зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 6310138200:11:025:0001) від 11.06.2020 № 3380/176-20 та скасовано цей витяг.

На рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 520/27925/25 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було подано апеляційну скаргу. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків.

На переконання відповідача, набрання законної сили судовим рішенням про встановлення обставин протиправності дій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із формування витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та скасування витягу від 11.06.2020 №3380/176-20 невід'ємно пов'язано із справою 922/2946/25, оскільки у такому разі основний доказ у справі набуде статусу недопустимого.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 14.04.2026 приймав участь представник позивача та представник відповідача.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі; представник позивача зазначив, що не отримував клопотання, зі змістом не ознайомлений.

З метою надання часу представнику позивача ознайомитись зі змістом та мотивами заявленого клопотання та у разі необхідності - надати заперечення, протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.05.2026 до 12:00 годин.

21.04.2026 до Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що у зв'язку з поверненням апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 520/27925/25 набрало законної сили. Відповідно, спірний витяг від 11.06.2020 № 3380/176-20 є скасованим у встановленому законом порядку, а дії Держгеокадастру щодо його видачі - протиправними в силу рішення суду, що набрало законної сили.

З урахуванням наведеного, відповідач зазначає, що доводи апеляційної скарги Харківської міської ради щодо правомірності застосування коефіцієнта КФ 3,0 та належності витягу від 11.06.2020 № 3380/176-20 як доказу розміру нормативної грошової оцінки є безпідставними.

Письмові заперечення Харківської міської ради на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до суду не надходили.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.05.2026 приймав участь представник позивача (апелянта), який надав пояснення по суті спору, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, будь - яких клопотань не подавав. Про дату та час судового засідання повідомлений в судовому засіданні 14.04.2026 під розписку.

Східний апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки станом на дату судового засідання відсутні підстави, якими відповідач обґрунтовував необхідність такого зупинення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/2946/25 до 11.05.2026 до 12:00год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №131.

В судовому засіданні 11.05.2026 приймали участь представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просив у задоволенні скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції, в розмірі 80000грн, докази понесення яких додані до відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заперечення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення 25 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.10.2004 № 153/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" 15.04.2005 між Харківською міською радою та ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" (у подальшому організаційно правову форму товариства змінено на Товариство з додатковою відповідальністю) укладено договір оренди землі, зареєстрований 15.04.2005 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) за № 8246/05 (далі - Договір).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору, ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" передано в оренду земельну ділянку загальною площею 10,3873 га по вул. Роганській, 160 у м. Харкові несільськогосподарського призначення - землі транспорту строком до 01.10.2054.

Відповідно до п.15, 16 Договору, земельна ділянка передається в оренду для експлуатації будівель і споруд (п.1, 15, 16 Договору). Цільове призначення - земельної ділянки - землі транспорту.

07.08.2014 між Харківською міською радою та ПАТ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" відповідно до Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 №41/08 "Про затвердження Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові" (з відповідними змінами та доповненнями), рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 №960/12 "Про Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові" домовились пункти 1., 5., 9., 10., 14. та 16. договору оренди землі, зареєстрованого "15" квітня 2005 року за №8246/05 змінити, доповнити пункт 2 словами і викласти у такій редакції:

"1. Орендодавець на підставі рішення XXV сесії Харківської міської ради IV скликання від 06.10.2004 року №153/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особами надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться: м. Харків, вул. Роганська, 160."

"2. (редакція по договору). Кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:11:025:0001".

"5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації Nє 1054/14 від 09.04.2014 становить 22378399 грн. (двадцять два мільйони триста сімдесят вісім тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень).

При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки."

"9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №2303/14 від 25.04.2014 на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки і складає 671351,97грн (шістсот сімдесят одна тисяча триста п'ятдесят одна гривня 97 копійок), або в місяць - 55946,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 00 копійок)."

"10. Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами."

"14. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені законодавством, справляється пеня згідно діючого законодавства."

"16. Цільове призначення земельної ділянки землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення."

На виконання умов договору, відповідач здійснював орендні платежі.

Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 18.07.2025 №15668/5/20-40-04-07-12, ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" обліковується платником орендної плати за земельну ділянку площею 10,3873 га з кадастровим номером 6310138200:11:025:0001.

За даними податкових декларацій з плати за землю ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" сплачено, зокрема, за 11 місяців 2020 року - 1167551,92 грн, за 2021 рік - 1273693,00 грн, за січень-лютий 2022 року - 233 510,38грн орендної плати.

Разом з тим, міська рада вважає, що орендну плату за договором оренди землі від 15.04.2005 сплачено не в повному обсязі і за відповідачем, з урахуванням здійснених оплат, обліковується заборгованість в сумі 10331343,70грн, яка залишилася відповідачем несплаченою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем у позові зазначено про те, що рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018" затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018.

Вказана вартість одного квадратного метра земель міста Харкова застосовується для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2020 по теперішній час.

Так, позивачем у позові зазначено про те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним документом, на підставі якого розраховується розмір орендної плати, тому розрахунок розміру орендної плати, яку на переконання позивача ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" повинно було сплачувати за користування земельною ділянкою загальною площею 10,3873 га по вул. Роганській, 160 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:11:025:0001 відповідно до Договору починаючи з дати вступу в дію нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 - з 01.01.2020 здійснено на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 11.06.2020 № 3380/176-20, згідно якого нормативна грошова оцінка у 2020 році становила 206 446 014 грн.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2020 рік - 1; 2021 рік -1,1. Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру нормативної грошової оцінки на його значення.

Враховуючи коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель, позивачем у позові зазначено про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 10,3873 га по вул. Роганській, 160 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:11:025:0001 у 2021 році становила 206 446 014 грн, а у 2022 році (з урахуванням коефіцієнту індексації 1,1) -227 090 615,40 грн.

Міська рада зазначає, що розмір орендної плати за Договором, яку повинно було сплачувати ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" після вступу в дію Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 - з 01.01.2020 складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить:

- у 2020 році - 516115,04 грн. в місяць, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) становить 5 677 265,44 грн;

- у 2021 році - 516115,04 грн. в місяць, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 6193380,48 грн;

- у 2022 року - 567726 ,54 грн. в місяць, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 1 135 453,08 грн.

Вважаючи свої права порушеними у в'язку з тим, що спірна земельна ділянка протягом тривалого строку використовується без належної сплати орендної плати, Харківська міська рада звернулась до суду з даним позовом з посиланням на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22, у відповідно до яких належному способу захисту орендодавця за викладених обставин відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем, за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності (пункт 122 постанови).

Як зазначалось вище, оскаржуваним рішенням у позові відмовлено повністю.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам Східний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України, зокрема, встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14).

Абзацом 1 п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом ч. ч., 2 ст. 21 Закону орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Як зазначалося судом вище, між сторонами було укладено договір оренди землі від 14.04.2005, з якого вбачається, що в оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення (землі транспорту) загальною площею 10,3873га для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд. Кадастровий номер земельної ділянки відсутній, що свідчить про несформованість земельної ділянки станом на дату укладання договору.

В 2014 році сторонами внесено зміни до договору, з яких, серед іншого, вбачається, що орендованій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6310138200:11:025:0001. Також узгоджено, що розмір орендної плати за земельну ділянку на рік складає 3% від нормативної грошової оцінки ділянки. Строк дії договору - до 01.10.2054 року.

У відповідності до Земельного кодексу України, Закону 1378-IV, Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213 розроблено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489 (далі Порядок № 489).

Пунктом 3 Порядку визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою 1, яка передбачена в п. 3 Розділу ІІ Порядку № 489, складовою якої, серед іншого, є коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - Кф.

Отже, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, нормативна грошова оцінка кожної окремої ділянки визначається в залежності від низки коефіцієнтів, що характеризують певну земельну ділянку. У витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку міститься інформація про застосування того чи іншого коефіцієнту до відповідної земельної ділянки, добуток яких на інші складові формули (зокрема, площу, ціну за 1 кв.м) формують нормативно грошову оцінку такої земельної ділянки.

З 1998 року до кінця 2010 року діяв УКЦВЗ (Український класифікатор цільового використання землі), затверджений листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 року № 14-1-7/1205.

Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 № 1011/18306 (з урахуванням змін за наказом Мінагрополітики № 261 від 23.05.2017) затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Наказ № 548, КВЦПЗ, Класифікатор 2010), у зв'язку з чим запроваджено нові індекси цільового призначення земельних ділянок.

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель.

Згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:11:025:0001 віднесена до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 1.10.5 (що відповідає Підприємству іншої промисловості згідно Українського класифікатору цільового використання землі; вид використання для експлуатації та обслуговування будівель і споруд), вид використання - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд (том 1, а.с.104).

Зазначений витяг створено за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Відомості надані державним кадастровим реєстратором.

Відповідно до Витягу №1054/14 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:11:025:0001 (від 09.04.2014 №2006/08) - цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування будівель і споруд; функціональне використання - землі транспорту, зв'язку; коефіцієнт функціонального призначення (Кф) - 1,0 (том 1 а.с.113).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 30.07.2018 вбачається, що 09.09.2014 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:11:025:0001, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, землі транспорту (том 1 а.с.103).

Відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку від 27.03.2025 №НВ-1400295072025, наданого відповідачем, вид цільового призначення земельної ділянки - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Додатком 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру закріплено Таблицю відповідності кодів, де навпроти кожного коду виду цільового призначення та виду цільового призначення відображено відповідний код за УКЦВЗ та КВЦПЗ.

З наведеної таблиці вбачається, що коду за УКЦВЗ 1.10.5 відповідає код 12.04 за КВЦПЗ, і відносяться ці коди до категорії: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення з видом функціонального призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

Тобто, внаслідок введення КВЦПЗ відбулася зміна індексів цільового призначення земельних ділянок, а не цільового призначення або категорії спірної земельної ділянки.

Згідно з п. 3 Додатку 58 до Порядку ведення Державного земельного кадастру для приведення у відповідність цільового призначення земельної ділянки із Класифікатором, у разі коли таке цільове призначення визначене відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Державного комітету по земельних ресурсах від 24 квітня 1998 р. № 14-1-7/1205 (далі - УКЦВЗ), а також у разі коли таке цільове призначення визначено до набрання чинності УКЦВЗ, Державному кадастровому реєстраторові подаються:

- заява за формою згідно з додатком 12 до Порядку;

- електронний документ з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до Класифікатора;

- лист структурного підрозділу Держгеокадастру, який здійснює повноваження на відповідній території, щодо можливості визначення цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікатором, який надається на запит власника або користувача земельної ділянки з урахуванням матеріалів формування земельної ділянки.

У разі коли відомості про цільове призначення земельної ділянки містять інформацію з такими кодами цільового використання УКЦВЗ 1.1, 1.4, 1.5, 1.7, 1.10, 1.10.1, 1.10.2, 1.10.4, 1.10.5, 1.11.2, 1.12.1, 1.12.3, 1.12.4, 1.12.5, 1.12.6, 1.12.8, 1.14.1, 1.14.3, 1.14.4, 1.14.5, 1.14.6, 1.14.7, 1.14.8, 1.20, 1.21.1, 2.1, 2.4, 2.5, 2.7, 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4, 3.1.5, 3.2.1, 3.2.3, 3.2.4, 3.2.5, 3.2.6, 3.2.7, 3.2.8, 3.4, 6.1, внесення змін до відомостей щодо цільового призначення земельної ділянки здійснюється виключно за заявою власника або користувача земельної ділянки, за згодою власника (розпорядника).

Однією з форм надання відомостей з Державного земельного кадастру, що надаються, державними кадастровими реєстраторами, є форма витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру (ст. 38 Закону № 3613-VI).

Розрахунок орендної плати, здійснений Харківською міською радою, здійснено на підставі витягу від 11.06.2020 № 3380/176 20, згідно якого НГО спірної земельної ділянки в 2020 році складає 206446014грн. Під час формування витягу застосовано коефіцієнт функціонального використання Кф - 3,0.

Відповідно до примітки № 2 до Додатку № 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів передбачено, що у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.

При визначенні нормативної грошової оцінки земель застосування коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки (Кф) із значенням 3,0, відбувається за тих умов, коли у відомостях Державного земельного кадастру відсутні дані про код цільового призначення земельної ділянки, визначений у відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом № 548.

Відповідачем на обґрунтування своїх заперечень було неодноразово наголошено про безпідставність застосування Кф 3,0, оскільки земельна ділянка має цільове призначення, та зауважено, що відповідач оскаржив витяг від 11.06.2020 №3380/176-20 до Харківського окружного адміністративного суду.

Матеріалами справи підтверджується, що станом день формування витягу від 11.06.2020 №3380/176-20, в Державному земельному кадастрі були наявні відомості про цільове призначення земельної ділянки, що підтверджується, зокрема, витягом з ДЗК про земельну ділянку від 23.05.2014 №НВ-631086542014, згідно якого цільове призначення земельної ділянки - 1.10.5.

Отже, як приведення у відповідність до КВЦПЗ коду цільового використання земельної ділянки, так і зміна самого цільового призначення земельної ділянки у даному випадку можлива або за заявою ради, або за його згоди користувачем (орендарем). Матеріали справи не містять жодних доказів, що під час орендних відносин змінювалось цільове призначення земельної ділянки, зокрема і в спірний період.

Східний апеляційний господарський суд враховує, що перенесення відомостей та зміна коду щодо цільового призначення земельних ділянок у випадку наявності у Державному земельному кадастрі застарілої інформації з Українського класифікатора цільового використання землі на код класифікації видів цільового призначення в силу Наказу № 548 не є обов'язком відповідача та не може слугувати підставою для застосування значно вищого показника коефіцієнту Кф, що суттєво збільшує нормативну грошову оцінку ділянки, та як наслідок - орендну плату.

Колегія суддів зазначає, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Харківська міська рада, як власник та орендодавець спірної земельної ділянки, при визначенні розміру орендної плати за період 2020- 2022 років спиралася на технічний витяг з НГО із застосуванням коефіцієнта Кф = 3,0. Водночас, дійсне та узгоджене сторонами цільове призначення землі було чітко визначене у чинному Договорі оренди, укладеному на підставі відповідного рішення сесії ради, відображене у відомостях ДЗК (із зазначенням коду за УКЦВЗ). Враховуючи, що до позовної заяви додано витяг про НГО за 2020 рік із коефіцієнтом Кф = 3,0, який береться орендодавцем саме як технічна основа для формування розрахунку орендної плати, позивач, після отримання цього документа, не проявив бажання для приведення коду функціонального використання своєї ж земельної ділянки у відповідність до КВЦПЗ та фактичних умов договору, задля правильного розрахунку НГО для подальшого розрахунку розміру орендної плати, а просто залишив все як є, попри наявність усіх необхідних правових та організаційних можливостей. Наявність у матеріалах справи витягу з ДЗК за 2025 рік із вже актуалізованим кодом підтверджує, що відсутність коду у спірний період (2020- 2022) мала виключно характер тимчасової технічної невідповідності, а не свідчила про невизначеність правового статусу ділянки. За таких обставин, використання позивачем витягу зі штрафним коефіцієнтом Кф = 3,0 призвело до розрахунку зобов'язань, який не відповідає фактичним правовідносинам сторін, що не узгоджується з принципом належного урядування та доктриною добросовісності у цивільних правовідносинах (ст. 13 ЦК України).

Відповідно до Додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів коефіцієнт Кф для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства складає 1,0.

Застосування підвищеного коефіцієнта без зміни фактичного використання земельної ділянки призводить до необґрунтованого збільшення фінансового навантаження та порушує принцип справедливості оподаткування.

Східний апеляційний господарський суд вважає, що відсутність оновленого коду згідно КВЦПЗ у ДЗК не є порушенням з боку орендаря, і не може бути підставою для застосування підвищеного коефіцієнта 3,0, що призводить до збільшення розміру орендної плати в 3 рази.

У даному випадку, негативні наслідки недосконалості або неповноти відомостей Державного земельного кадастру не можуть покладатися виключно на орендаря земельної ділянки за відсутності прямої вказівки про те, що саме орендар зобов'язаний був привести код функціонального використання земельної ділянки у відповідність до нового Класифікатора.

Відсутність регламентованих законодавством обов'язків виключає будь-яку відповідальність землевласників або землекористувачів за неподання заяв про заміну кодів та видів цільового призначення земельних ділянок з метою приведення кодів та видів цільового призначення земельних ділянок у відповідність з КВЦПЗ, в тому числі відповідальність для землекористувачів у вигляді збільшення розміру орендної плати через застосування завищеного коефіцієнта Кф.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовну заяву було подано 26.09.2025, тобто після укладення між сторонами додаткової угоди - 25.08.2025, в якій визначено НГО земельної ділянки та станом на дату її укладання в ДЗК внесені та відображені оновлені дані щодо коду функціонального використання земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ.

Позивач не посилається на те, що в спірний період 2020-2022 цільове призначення було відмінне від визначеного Договором у 2005 році та від цільового призначення, визначеного в додатковій угоді 2025 року.

Отже, формальне посилання апелянта на відсутність у кадастрі коду КВЦПЗ станом на дату отримання витягу з НГО в 2020 році, як єдину підставу для застосування коефіцієнта 3,0, є таким, що не відповідає змісту правового регулювання та не враховує встановленого законодавством механізму співвідношення класифікацій, а також фактичних обставин справи та не відповідає принципам добросовісності учасників господарських відносин.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

За встановлених обставин, дії ради не можна вважати послідовними.

Щодо доводів позивача про те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 про те, що з огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі. Відтак убачаються помилковими висновки судів, які застосовують приписи статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки - як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору.

Надаючи оцінку доводам позивача про порушення його права на отримання орендної плати в належному розмірі (несплату орендної плати відповідачем в повному обсязі), з урахуванням зазначених висновків, суд зазначає наступне.

Рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 №1474 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Нормативна грошова оцінка застосовується з 01.01.2020 та є чинною і на 2025 рік. Рішень щодо затвердження іншої нормативно грошової оцінки у 2020-2025 роках Харківська міська рада не приймала, оцінка була сталою та не зазнала змін у цей період.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.03.2025 №НВ-9956230222025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 70503861 грн.

З урахуванням того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати, а також з огляду на те, що особі, яка звернулася до суду за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав має бути гарантований ефективний судовий захист цих прав, Східний апеляційний господарський суд вважає правомірним здійснений судом першої інстанції розрахунок орендної плати, який підлягав сплаті у спірний період, на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.03.2025 №НВ-9956230222025.

Вказана нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 2025 рік в розмірі 70503861грн визнається сторонами, про що свідчить підписана ними додаткова угода до Договору, згідно якої оцінка становить 70 503 861 грн. (п. 5 Договору в редакції додаткової угоди від 25.08.2025).

Також Східний апеляційний господарський суд погоджується з тим, що виходячи з правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, у випадку коли нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнавала змін у цей період, що має місце в даній справі, можна вирахувати нормативну грошову оцінку спірної ділянки за попередні роки 2024, 2023, 2022, 2021 та 2020 шляхом ділення розміру НГО за 2025 рік (70 503 861 грн.) на відповідні коефіцієнти індексації за попередні роки, оскільки саме вони змінювалися в спірний період, та в кінцевому результаті можна отримати розмір НГО за 2020 рік.

Відповідно до офіційних відомостей Держгеокадастру, коефіцієнти індексації НГО земель у розрізі років становлять: 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1; 2022 рік - 1,15; 2023 рік - 1,051; 2024 рік - 1,12.

Здійснивши відповідні розрахунки, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, вирахувана з НГО згідно витягу від 28.03.2025 №НВ-9956230222025 становить:

у 2024 році = 62 949 875,9 грн (70 503 861 / 1,12);

у 2023 році = 59 895 219,7 грн (70 503 861 / 1,12/ 1,051);

у 2022 році = 52 082 799,7 грн (70 503 861 / 1,12/ 1,051/ 1,15);

у 2021 році = 47 348 000 грн (70 503 861 / 1,12/ 1,051/ 1,15 / 1,1);

у 2020 році 47 348 000 грн (70 503 861 / 1,12/ 1,051/ 1,15 / 1,1 / 1,0).

Згідно умов Договору оренди, розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №2303/14 від 25.04.2014 на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно, розмір орендної плати за 2020 та 2021 рік складає:

- у 2020 році (з урахуванням звільнення відповідача від орендної плати в березні, що враховано та не заперечується позивачем) - 1302070грн (47 348 000*3%/12*11);

у 2021 році - 1420440грн (47 348 000 грн *3%).

Щодо розрахунку орендної плати за земельну ділянку в 2022 році суд врахував доводи відповідача, та погодився з тим, що ставка орендної плати з 2022 року становить 1,53% від нормативної грошової оцінки, з чим також погоджується Східний апеляційний господарський суд враховуючи наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 30.06.2021 № 141/21 внесені зміни до рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08 "Про затвердження "Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові" (далі- Положення).

Відповідно до п. 2.4. Положення, річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою: О = Ц * Б * К1 * К2 * К3, де:

Ц - нормативна грошова оцінка земельної ділянки;

Б - ставка, передбачена розділом IV цього Положення;

К1 - коефіцієнт, який ураховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з цим пунктом Положення;

К2 - коефіцієнт, який ураховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з цим пунктом Положення;

К3 - коефіцієнт адаптування нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, який застосовується у випадках та в порядку, передбаченому пунктом 6.5 розділу VI цього Положення, та діє до впровадження нової нормативної грошової оцінки земель.

Зокрема, коефіцієнт розміру земельної ділянки для ділянки більше 5 га складає 0,85.

Відповідно до 2.6. Положення орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням наступних відсотків від розрахункового розміру орендної плати: для строку 26-50 років відсоток від орендної плати складає 60%.

Таким чином, враховуючи, що розмір земельної ділянки, переданої в оренду становить більше 5га та договір оренди укладено на строк 49 років, з урахуванням вказаних змін Положення розмір орендної плати для відповідача з 01.01.2022 має складати: 1,53% (3% х 0,85 х 60%) від нормативно грошової оцінки.

Зазначена ставка та правильність вказаного розрахунку визнається позивачем, що підтверджується додатковою угодою від 25.08.2025 до Договору, згідно якого (п. 9) розмір орендної плати розраховано з врахуванням формули в редакції Положення від 01.01.2022, і складає 1,53% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Суд першої інстанції зазначив, що правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру та строків її внесення, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", необхідно враховувати і вимоги ПК України.

Згідно з пунктом 14.1.72 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

За визначенням, викладеним у пункті 14.1.136 статті 14 ПК України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до ст. 10 ПК України встановлено, що до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

За приписами статті 256 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Платниками плати за землю є, зокрема платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (пункт 269.1.2 статті 269 ПК України).

Об'єктами оподаткування платою за землю, серед іншого, є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пункт 270.1.2 статті 270 ПК України).

Враховуючи вищенаведене, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, і з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), а з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно, розмір якого залежить від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті, п. 288.4 статті 288, пункт 289.1 статті 289 ПК України). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.

Відповідно до ст. 4. ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: 4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; 4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентноздатності платника податків.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 15 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Внаслідок змін, внесених Рішенням Харківської міської ради від 30.06.2021 № 141/21 до Положення про порядок визначення розмірів орендної плати відбулося зменшення з 01.01.2022 розміру орендної плати як для відповідача, так і для невизначеного кола інших суб'єктів господарювання - платників орендної плати.

При цьому, сам позивач - Харківська міська рада, своєю волею, надала пільги певним орендарям, зокрема, за договорами оренди строком на 26-50 років та орендарям земельних ділянок площею більше 5га.

У рішенні Харківської міської ради від 30.06.2021 № 141/21 не вказується, що умовою застосування зменшених, встановлених цим рішенням, розмірів орендної плати, є укладання відповідних додаткових угод до договорів оренди. Лише вказано, що рішення набирає чинності з 01.01.2022 (п. 2 рішення).

При цьому логічно слідує те, що додаткові угоди з усіма суб'єктам господарювання, які орендують земельні ділянки, не можуть бути укладені в один день, у зв'язку з чим можливі зволікання для одних суб'єктів, і швидка процедура для інших, що унеможливлює рівність оподаткування.

Застосування підходу, за якого зменшення розміру орендної плати у зв'язку із застосуванням Положення в редакції від 30.06.2021 можливе лише після внесення змін шляхом укладання відповідних додаткових угод до договорів оренди, суперечить принципу рівності усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, нейтральності оподаткування, а також є передумовою вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування у вигляді надання окремим суб'єктам господарювання переваг у вигляді швидкого укладання додаткових угод, і відповідно застосування зменшеного розміру орендної плати, і зволікання з укладанням додаткових угод щодо інших суб'єктів господарювання, які опиняються у невигідному становищі порівняно з конкурентами, які змогли швидко укласти додаткові угоди.

Підписання угоди у 2025 році підтвердило волю сторін застосовувати умови, встановлені рішенням ради і в даному випадку додаткова угода є декларативною (підтверджуючою), а не правоутворюючою. З урахуванням змісту Рішення, укладення додаткової угоду не є умовою виникнення права на пільгу, крім того, процедура не може домінувати над суттю права.

Оскільки умови щодо площі та строку ділянки були незмінними з 2022 року, підстав для застосування іншої (вищої) ставки в цей період не було з точки зору економічної логіки рішення ради.

Враховуючи, що рішення набрало чинності з 01.01.2022, з цієї дати виникло "законне очікування" на застосування коефіцієнта, а підписання додаткової угоди у 2025 році є підтвердженням права, яке вже існувало. Орган місцевого самоврядування не може заперечувати власне рішення, стверджуючи, що воно діє лише з 2025 року (з дати підписання додаткової угоди), оскільки це суперечить змісту самого акта.

З урахуванням викладеного, судом відхиляються доводи апелянта щодо застосування ставки річної орендної плати в розмірі 1,53% від НГО саме з дати укладення додаткової угоди.

Таким чином, належною ставкою орендної плати за рік, починаючи з 01.01.2022, є 1,53% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За висновками суду, нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2020 році становить 52 082 799,7 грн. Позовні вимоги охоплені періодом січень, лютий 2022 року (01.01.2022- 28.02.2022), з урахуванням чого, із застосуванням ставки орендної плати 1,53%, розмір орендної плати, який підлягав сплаті за зазначений період становить 132811,14грн (52082799,7*1,53%/12*2).

Згідно довідки ГУ ДПС у Харківській області №15668/5/20-40- 04-07-12 від 18.07.2025, відповідач сплатив за 2020 рік 1 167 551,92 грн.; за 2021 рік 1 273 693 грн.; за 2022 рік 233 510,38 грн.; за 2023 рік 1 074 147,76 грн.; за 2024 рік 423 348,48 грн.

За таких обставин, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на день звернення позивача з позовом до суду за договором оренди землі від 15.04.2005 у відповідача відсутня заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Роганській, 160 у м Харкові відповідно до договору оренди землі від 15.04.2005, зареєстрованого 15.04.2005 за №8246/05.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що можливість задоволення позову передбачає доведеність позивачем та встановлення судом такої сукупності складників: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб'єктивного права або легітимного інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) такого суб'єктивного права/легітимного інтересу визначеним відповідачем; належність та ефективність обраного способу судового захисту.

Оскільки наведені позивачем обставини порушення його права не знайшли свого підтвердження і судом встановлено відсутність заборгованості у Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" за договором оренди землі від 15.04.2005, зареєстрованого 15.04.2005 за №8246/05, колегія суддів доходить до висновку про відсутність, у даному випадку, порушеного права позивача.

Колегія суддів зазначає, що аргументи Харківської міської ради були почуті, проте доводи, викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, наведеного вище не спростовують та не впливають на правильність вирішення спору.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/2946/25 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати позивача (апелянта).

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Судові витрати відповідача.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 та пункт 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Як встановлено судом, 17.03.2026 ( у межах встановленого судом строку) до Східного апеляційного господарського суду від ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство №16363" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд, зокрема, стягнути з Харківської міської ради на користь ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 80 000грн.

На підтвердження понесених витрат до відзиву додано:

- розрахунок суми вартості послуг № 2 від 10.03.2026 (Додаток 2 до договору № 163-259-1/10-25 від 17.10.2025);

- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.03.2026 за договором № 163-259-1/10-25 від 17.10.2025;

- платіжну інструкцію № С13461 від 12.03.2026 на суму 80 000 грн.

Зазначено, що Договір № 163-259-1/10-25 від 17.10.2025 про надання професійної правничої допомоги адвоката, укладений між ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" та Адвокатським об'єднанням "Паркулаб і партнери" (код ЄДРПОУ 44948095), надавався до суду першої інстанції.

З представлених відповідачем доказів, судом встановлено, що 17.10.2025 між ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Паркулаб і партнери" (Виконавець) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги адвоката №163-259-1/10-25 (далі-Договір) , предметом якого є надання Виконавцем правової інформації, консультацій і роз'яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої і другої інстанції у справі за позовом Харківської міської ради до ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" про стягнення заборгованості, справа 922/2946/25.

Відповідно до Розрахунку суми вартості послуг № 2 за договором № 163-259-1/10-25 від 17.10.2025 про надання професійної правничої допомоги адвоката від 10.03.2026, сторони узгодили надання Виконавцем наступних послуг: назва послуги "Підготовка відзиву на апеляційну скаргу і участь в провадженні в суді другої інстанції"; зміст послуги - "Аналіз апеляційної скарги, процесуальних документів, підготовка доказів (за необхідності), підготовка і подача відзиву на апеляційну скаргу, участь в судових засіданнях в суді другої інстанції (за необхідності), надання Виконавцем правової інформації, консультації та роз'яснень з питань, пов'язаних із справою (за необхідності); отримання судового рішення і виконавчих листів; усні і письмові консультації; складання процесуальних документів (клопотань, заяв тощо) за необхідності; документальне оформлення наданих послуг; вартість послуги: 80000 грн.

Згідно п. 2 розрахунку встановлюється порядок обчислення гонорару Виконавця - фіксований розмір. Встановлюється гонорар Виконавця у розмірі 80000грн під час підготовки відзиву і участі в провадженні в суді другої інстанції.

Відповідно до п.3 розрахунку - Клієнт сплачує повну розрахункову вартість послуг за провадження в суді першої інстанції за цим розрахунком протягом 15 днів з підписання цього розрахунку шляхом оплати на поточний рахунок Виконавця або готівкою, з видачею Клієнту квитанції.

З платіжної інструкції №С13461 від 12.03.2026 убачається, що позивач - ТДВ "Харківське автотранспортне підприємство № 16363" сплатив на користь Адвокатського об'єднання "Паркулаб і партнери" 80000грн (сплата за участь в провадженні в судi другої iнстанцiї, згiдно рахунку № 163-259-1/10-25 вiд 11.03.2026).

Також, згідно Акту виконаних робіт від 16.03.2026 до Договору убачається, що Виконавець надав, а Клієнт прийняв послугу: "Підготовка відзиву на апеляційну скаргу і участь в провадженні в суді другої інстанції" (Аналіз апеляційної скарги, процесуальних документів, підготовка доказів (за необхідності), підготовка і подача відзиву на апеляційну скаргу, участь в судових засіданнях в суді другої інстанції (за необхідності), надання Виконавцем правової інформації, консультації та роз'яснень з питань, пов'язаних із справою (за необхідності); Вартість послуги 80000 грн. отримання судового рішення і виконавчих листів; усні і письмові консультації; складання процесуальних документів (клопотань, заяв тощо) за необхідності; документальне оформлення наданих послуг.). Вартість послуги 80000грн.

Стосовно кількості та якості послуг Сторони претензій одна до одної не мають.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником відповідача на підтвердження наданих послуг докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем послуг на професійну правничу допомогу Адвокатським об'єднання "Паркулаб і партнери" в особі адвоката Паркулаба А.В.

Надаючи оцінку розміру витрат, їх обґрунтованості, співмірності зі складністю справи, витраченому адвокатом часу, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.

Предметом апеляційного перегляду було рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/2946/25, яким у задоволенні позову міської ради відмовлено.

Під час апеляційного провадження представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, клопотання про зупинення (з підстав, зазначених зокрема в клопотанні про зупинення, поданому в суді першої інстанції) та додаткові пояснення. Під час апеляційного провадження відбулось 3 судові засідання, з яких в двух представник відповідача особисто приймав участь в приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд вважає, що справа №922/2946/25 не є складною, отже, складання відзиву на апеляційну скаргу не потребувало значних зусиль, не потребувало значного обсягу додаткових правових досліджень, аналізу нових доказів або складних правових питань та не становило складність. Позиція відповідача, викладена у відзиві не змінювалась в порівнянні з запереченнями, викладеними відповідачем в суді першої інстанції, та є сталою. Аналіз апеляційної скарги не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики. Поряд з цим, доводи апеляційної скарги суд визнав не обгрунтованими, апеляційну скаргу залишив без задоволення.

Суд враховує, що в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Однак, витрати, понесені відповідачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на нескладність справи (спір виник з приводу стягнення орендної плати), нескладність підготовки відзиву на апеляційну скаргу, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (представник відповідача також приймав участь в суді першої інстанції та обізнаний з обставинами справи, підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось), отже, на думку суду, сума витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 гривень є розумною та пропорційною.

Суд при цьому звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини, які сформовані на підставі договору № 163-259-1/10-25 від 17.10.2025 щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання обґрунтованості покладення таких витрат на позивача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини справи.

З урахуванням наведеного та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог відповідача щодо компенсації витрат на правничу допомогу та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, в сумі 20000 гривень.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/2946/25 залишити без змін.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 160, код ЄДРПОУ 01332106) 20000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 18.05.2026.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Попередній документ

136584787

Наступний документ

136584789

Інформація про рішення:

№ рішення:	136584788
№ справи:	922/2946/25
Дата рішення:	11.05.2026
Дата публікації:	19.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; що виникають з договорів оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (05.05.2026)
Дата надходження:	03.03.2026
Предмет позову:	стягнення заборгованості

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

30.09.2025 10:20	Господарський суд Харківської області
21.10.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
16.12.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
13.01.2026 12:40	Господарський суд Харківської області
14.04.2026 12:00	Східний апеляційний господарський суд
14.04.2026 12:30	Східний апеляційний господарський суд
05.05.2026 12:00	Східний апеляційний господарський суд
05.05.2026 12:15	Східний апеляційний господарський суд
11.05.2026 12:00	Східний апеляційний господарський суд
11.05.2026 12:15	Східний апеляційний господарський суд