18 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/137/26
Суддя Західного апеляційного господарського суду Ржепецький В.О.
(склад колегії: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Степанюк Н.Л.)
розглянув матеріали апеляційної скарги Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області (Пригара Л.І.) від 24.04.2026 у справі №907/137/26 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які перебувають у будь-яких банківських установах на розрахункових рахунках Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, у межах основної заборгованості останнього в розмірі 14 981 974,70 грн, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агровіо Україна, м. Київ
до відповідача Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, с. Велика Бакта Берегівського району Закарпатської області
про стягнення суми 15 245 082,82 грн, в тому числі 14 981 974,70 грн заборгованості за поставлений товар, 239 711,60 грн пені та 23 396,52 грн трьох процентів річних,
13.05.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2026 у справі №907/137/26.
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 24.04.2026 у справі №907/137/26 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агровіо Україна від 20.04.2026 (вх. №02.3.1-02/3636/26 від 20.04.2026) про забезпечення позову у справі №907/137/26, задовольнив. Наклав арешт на грошові кошти, які перебувають у будь-яких банківських установах на розрахункових рахунках Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України, у межах основної заборгованості останнього за договорами про закупівлю товару №680 від 16.06.2025; №681 від 16.06.2025; №702 від 14.08.2025; №704 від 20.08.2025; №706 від 26.08.2025; №719 від 24.09.2025; №720 від 24.09.2025; №721 від 26.09.2025, що складає суму 14 981 974,70 грн.
В апеляційній скарзі Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2026 скасувати, а заяву ТОВ «Агровіо України» про забезпечення позову у справі №907/137/26 - залишити без задоволення.
Також, просить поновити Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку НААН України строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2026 у справі №907/137/26.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Як визначено ст.258 ГПК України апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку та електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) рішення або ухвала, що оскаржується; 5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); 6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; 9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. До апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Звертаючись з апеляційною скаргою 12.05.2026, скаржник, порушуючи вимоги частини першої статті 256 ГПК України, пропустив встановлений процесуальним законом строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду.
В якості причин для його поновлення зазначив, що лише 11.05.2026 зміг укласти з адвокатом договір про надання правової допомоги.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно з п. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Положення ГПК України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Звідси, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з поважними перешкодами (труднощами), які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення з апеляційною скаргою та підтверджені належними доказами. У кожному конкретному випадку суд встановлює на підставі належних, допустимих та достовірних доказів поважність причин пропуску скаржником строку та ухвалює рішення щодо його поновлення чи відмову в його поновленні на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, саме на скаржника покладено обов'язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку.
Крім того, право на оскарження у зв'язку з пропуском встановленого строку неодноразово був предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
У контексті наведеного, оцінюючи зазначені скаржником обставини неможливості своєчасного вчинення процесуальних дій щодо оскарження ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що посилаючись в апеляційній скарзі в якості причин пропуску відповідного строку на обставини укладення договору з адвокатом лише 11.05.2026 року, скаржник не наводить підстав та не надає доказів на їх підтвердження, які б свідчили, що доступ останнього до правничої допомоги був ускладнений або унеможливлений внаслідок існування обставин, які об'єктивно не залежали від апелянта, його дії щодо дотримання строку на апеляційне оскарження були добросовісними та вичерпними, але затримка відбулась не з його волі.
Відтак, доводи, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, не можуть бути самостійною поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, що зумовлює відмову в задоволенні відповідного клопотання.
З огляду на наведене, апеляційну скаргу Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2026 у справі №907/137/26 належить залишити без руху.
Згідно з ч.2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні клопотання Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку НААН України про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2026 у справі №907/137/26 - відмовити.
2. Апеляційну скаргу Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2026 у справі №907/137/26 залишити без руху.
3.Визначити, що недоліки апеляційної скарги мають бути усунуті шляхом подання до апеляційного суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
4. Встановити скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
5.Копію ухвали надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Ржепецький