Єдиний унікальний номер 621/2161/25
Номер провадження 22-ц/818/2407/26
14 травня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника позивачки адвоката Сковири Л.Ю.,
представника відповідача адвоката Хрустовської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 02 січня 2026 року в складі судді Філіп'євої В.В. по справі № 621/2161/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 02 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, роз'яснено позивачці право на повторне звернення до суду з позовом після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що позивачкою не усунуто недоліки, про які вказано в ухвалі від 22 грудня 2025 року про залишення позову без руху, а саме, не надано доказів в обґрунтування вибору підсудності справи.
На вказане судове рішення 15 січня 2026 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Сковира Л.Ю. до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду із зобов'язанням вирішити питання щодо направлення справи до Верховного Суду для визначення підсудності.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено строки розгляду справи, безпідставно затягнуто процес, а потім раптово висунуто вимоги щодо усунення недоліків. Обидві сторони подали клопотання про передачу справи до Верховного Суду, оскільки не проживають в Україні, проте суд їх проігнорував. Останнім фактичним місцем проживання позивачки в Україні перед виїздом за кордон була адреса: АДРЕСА_1 , що вказана у позові. Вона знята з місця реєстрації у м. Харкові ще 06 жовтня 2020 року, понад п'ять років вона не має жодного зареєстрованого місця проживання на території України і наразі постійно проживає в м. Цюрих, Швейцарія. Дії суду, який замість передачі справи до Верховного Суду для визначення підсудності залишив позов без розгляду, суперечать вимогам процесуального закону та створюють перешкоди у доступі до правосуддя.
19 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Хрустовська О.П. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити оскаржувану ухвалу суду без змін. Вказала, що суд не ігнорував обставин справи, а на підставі відсутності доказів фактичного проживання позивачки в м. Зміїв на момент подання позову обґрунтовано залишив позов без руху. Неусунення цих недоліків у встановлений строк призвело до правомірного залишення позову без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки адвоката Сковиру Л.Ю., яка підтримала апеляцію, представника відповідача адвоката Хрустовську О.П., яка проти скапги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Зміївського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказала свою адресу: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_2 (а.с. 1).
Згідно даних Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , знята з реєстрації 06 жовтня 2020 року (а.с. 78, 129).
Згідно відповіді № 2157944 від 22 грудня 2025 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_1 не значиться зареєстрованою як ВПО на території Зміївського району Харківської області (а.с. 130).
Відомості щодо ОСОБА_2 у Реєстрі територіальної громади м. Харкова відсутні, що підтверджується довідкою від 11 липня 2025 року (а.с. 21). Станом на 15 липня 2025 року за відомчою інформаційною системою ДМС місце проживання ОСОБА_2 на території Харківської області не зареєстроване (а.с. 23).
Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області І. Вельможної від 17 липня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників в судове засідання (а.с. 24).
У подальшому на підставі розпорядження керівника апарату Зміївського районного суду Харківської області № 02-06/158 від 13 жовтня 2025 року, в зв'язку з тривалою хворобою головуючого по справі, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено для розгляду справи суддю В. Філіп'єву (а.с. 108, 109).
Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 18 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до провадження (а.с. 110).
Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 22 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - надання доказів, що підтверджують підсудність справи, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз'яснено, що в разі неусунення недоліків позов буде залишено без розгляду (а.с. 131).
24 грудня 2025 року від представниці позивачки надійшло клопотання про передачу справи до Верховного Суду для визначення підсудності, в якому вона вказала, що знята з місця реєстрації у м. Харкові ще 06 жовтня 2020 року, не має зареєстрованого місця проживання в Україні, при зверненні до суду вказала адресу у м. Зміїв як місце свого останнього фактичного проживання перед виїздом за кордон. Наразі вона постійно проживає у Швейцарії, а відповідач - у Німеччині, що є підставою для визначення підсудності Верховним Судом (а.с. 133-135).
З клопотанням про передачу справи до Верховного Суду для визначення підсудності на підставі ст. 29 ЦПК України також зверталась представник відповідача 06 жовтня 2025 року (а.с. 101-103).
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 02 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, оскільки позивачкою не усунуто недоліки, про які вказано в ухвалі від 22 грудня 2025 року про залишення позову без руху, а саме не надано доказів в обґрунтування вибору підсудності справи.
Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Статтею 175 ЦПК України передбачено вимоги до позовної заяви. Частиною 3 цієї статті передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт 2).
При цьому обов'язком позивача є зазначення у позові цих даних, а не надання доказів у їх підтвердження. Обов'язок встановлення указаних обставин покладається на суд.
Частинами 11-13 статті 187 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Крім того, пунктом 8 частини 1 статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Предметом позову у цій справі є розірвання шлюбу.
Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (частина друга статті 28 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до абзацу 2 частини першої та дев'ятої статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Аналіз вказаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що залишення позовної заяви без руху, повернення, залишення позову без розгляду з підстав відсутності доказів на підтвердження підсудності справи конкретному суду законом не передбачено, оскільки у разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №569/2295/19, від 29 січня 2020 року у справі №501/2443/18 та від 12 травня 2022 року у справі №552/3486/20.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, обидві сторони надавали суду докази свого проживання за межами України (а.с. 63-64, 75, 98) та подавали клопотання про передачу справи до Верховного Суду для визначення підсудності у порядку статті 29 ЦПК України.
Однак суд першої інстанції відповідні клопотання не вирішив та дійшов передчасного і необґрунтованого висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду не відповідає нормам процесуального права, то апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Направлення справи до Верховного Суду для визначення підсудності є повноваженням суду першої інстанції, тож це питання підлягає вирішенню судом після надходження справи з суду апеляційної інстанції.
Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, що може бути оскаржена окремо від рішення суду, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.
Оскільки наразі вирішується процесуальне питання, а не розглядається справа по суті спору, та матеріали справи підлягають направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, питання щодо розподілу судового збору апеляційним судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 02 січня 2026 року скасувати, справу направити до Зміївського районного суду Харківської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено18 травня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова