Справа № 391/373/26
Провадження № 1-кп/391/74/26
15.05.2026 р.селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в закритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у селищі Компаніївка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України.
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки строк тримання під вартою, встановлений обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою суду, закінчується, однак судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено й наявні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153, ч.3 ст. 152 КК України щодо неповнолітньої особи.
Злочин, передбачений ч.3 ст. 153 КК України є тяжким злочином, за яке передбачено покарання в вигляді позбавлення волі від 5 до 7 років. Злочин, передбачений ч.3 ст. 152 КК України - є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання в вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років. Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Прокурор обгрунтовував своє клопотання тим, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.1.3,5 ч.1 ст. 177 ЦПК України, які на даний час не перестали існувати, а саме:
-можливість ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі і за скоєння особливо тяжкого злочину, що свідчить про підвищений ступінь небезпеки його діяння, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, що свідчить про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від прокурора та суду;
-можливість впливати на свідків, неповнолітню потерпілу. Так, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, маючи можливість вільного пересування та підтримання контактів із своїми знайомими, спроможний незаконно впливати прямо чи опосередковано на потерпілу та свідків з метою зміни їхніх показань, які є його родичами, що не дасть можливість дослідити повно, всебічно та неупереджено всі обставини у кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, обвинувачений будучи за місцем проживання з особою відносно якої вчиняв сексуальне насильство, вчинив до цього три кримінальні правопорушення, за притягнення яких останній може вчинити інші протиправні дії відносно неповнолітньої потерпілої та її родичів, а отже, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, є підстави, вважати, що він може вчинити новий злочин, що свідчить про наявність зазначеного ризику.
На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання вищезазначеним ризикам, останньому необхідно продовжити запобіжний захід в вигляді тримання під вартою.
Прокурор звертав увагу на те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, а ніж триманні під вартою, не може гарантувати виконання обвинуваченим, передбачених ст. 194 КПК України, обов'язків. Крім того, домашній арешт за місцем проживання, де знаходиться неповнолітня потерпіла у кримінальному провадженні, або за місцем його реєстрації, яке фактично є місцем вчинення злочинів є психотравмуючим фактором на неповнолітню потерпілу, що є недопустимим. Особиста порука, чи особисте зобов'язання не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 . Також прокурор просив врахувати положення ч.4 ст. 183 КПК України відповідно до якого в даному випадку суд може не визначати розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора, зазначаючи, що запобіжний захід - як домашній арешт в нічний час, оскільки обвинуваченому необхідно працювати, щоб утримувати свою родину - є достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку. Обвинувачений не має будь-якого наміру переховуватись від суду, має офіційне місце проживання; позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки речові докази вже вилучені та знаходяться в сторони обвинувачення; на даний час відсутня потреба незаконно впливати на свідків, потерпілу, експертів, оскільки під час досудового розслідуванні вказаних осіб допитано, експертом надано свій висновок; не має необхідності в перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином й ОСОБА_4 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Тобто немає підстав в даний час стверджувати про існування зазначених ризиків. Сама ж тяжкість інкримінованого злочину, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Також захисник звертала увагу, що обвинувачений має інше місце проживання, ніж те, за якою мешкає потерпіла, й саме за цією адресою, обвинувачений має можливість проживати у разі застосування до нього запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді від 16.02.2026 р. обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід в виді тримання під вартою. В подальшому, ухвалою слідчого судді від 13.04.2026 р., строк дії застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 було продовжено до 16.05.2026 р. включно. Слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою суд враховує наступне:
Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 152, ч.3 ст. 153 КК України, які є кримінальними правопорушеннями проти статевої свободи та статевої недоторканості, скоєні відносно неповнолітньої особи, та які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжкого (ч.3 ст. 153 КК України) та особливого тяжкого (ч.3 ст. 152 КК України) злочину - відповідно до рішення «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, оскільки вважає, що обвинувачений, не перебуваючи під вартою, усвідомлюючи тяжкість покарання, може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків з метою зміни та дачі показів на його користь. При цьому суд враховує, що неповнолітня потерпіла та свідки, згідно матеріалів кримінального провадження, є членами сім'ї обвинуваченого.
Суд враховує ризики, раніше враховані судом під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою (п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України), підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід в вигляді тримання під вартою, не змінились, ризики не зменшились.
На підставі викладеного, суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, що на даний час жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти ризикам, раніше врахованим судом під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, оскільки, на думку суду, обвинувачений ОСОБА_4 , не перебуваючи під вартою, може переховуватися від суду, незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утримані малолітнього сина, має постійне місце проживання, а також, те, що судовий розгляд на даний час ще не розпочато, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.
Суд вважає, що ризики наразі є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'які, альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого.
Продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на даний час відповідає суспільному інтересу щодо охорони прав та інтересів інших осіб.
Згідно матеріалів кримінального провадження, слідчим суддею під час досудового розслідування розмір застави, виходячи з положень ч.4 ст. 183 КПК України, не визначався, з чим суд погоджується при розгляді даного клопотання, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), пов'язаного з насильством (п.1 ч.4 ст. 183 КПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 178, 182-184, 186, 193, 194, 197, 314-315, 350, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України, вважати продовженим строком на 60 днів, тобто по 13.07.2026 року включно.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити до ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" №14 для виконання, з врученням під розпис обвинуваченому ОСОБА_4 , також копію вручити прокурору, захиснику.
Апеляційна скарга на ухвалу про продовження дії запобіжного заходу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.
Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 18.05.2026 р. о 12 год. 30 хвилин в приміщенні Компаніївського районного суду Кіровоградської області.
Суддя ОСОБА_1