13.05.2026
Провадження №2/389/187/26
ЄУН 389/388/26
заочне
13 травня 2026 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Українського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Гой І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду міста Знам'янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту неприйняття спадщини у зв'язку з фактичним не проживанням за місцем реєстрації на момент відкриття спадщини, та визнання особи такою, що не прийняла спадщину,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, в якому просять встановити факт не проживання відповідача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнати його таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначили, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки кадастровий номер 3510645300:02:000:0048, та будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами розташованого по АДРЕСА_1 . Звернувшись до приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Гріцик Н.М., щодо оформлення свої спадкових прав, позивачем було отримано роз'яснення відповідно до якого, після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу №19/2025, номер у спадковому реєстрі 73946769. При перевірці документів поданих для видачі Свідоцтва про право на спадщину було встановлено, що окрім спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які на момент смерті спадкодавця були зареєстровані разом з ним та проживали за однією адресою, ще до кола спадкоємців входить син- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 21.01.2003 року. Останній приблизно з 2016 року перебуває за кордоном, на час смерті зі спадкодавцем не проживав, тому позивачі вважають його таким, що не прийняв спадщину. Нотаріусом було запропоновано звернутись до суду для вирішення питання щодо спадкування сином померлого ОСОБА_3 .
Позивачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви, відповідно до яких підтримали вимоги позову та просять їх задовольнити, просять проводити розгляд справи без їх участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поважних причин своєї неявки суду не повідомив і від нього не надійшло заяви про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим розгляд цивільної справи проводився заочно.
Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню за таких підстав.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 видане 09.07.1979 Тинненською сільською радою Сарненського району.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Знам'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено відповідний актовий запис №678.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області №16-18/227/7 від 11.03.2025, ОСОБА_4 на час своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . На день його смерті в будинку були зареєстровані дружина ОСОБА_1 , донька ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 , син ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 .
Згідно з Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру та копією спадкової справи №19/2025 заведеною приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Гріцик Н.М., після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина ОСОБА_1 . Дочка померлого ОСОБА_5 відмовилась від прийняття спадщини заявою №67 від 08.05.2025 на користь ОСОБА_1 . Дочка померлого ОСОБА_6 відмовилась від прийняття спадщини заявою №68 від 08.05.2025 на користь ОСОБА_1 .
Роз'ясненням нотаріуса від 19.01.2026 №16/01-16 повідомлено позивача про те, що на день смерті спадкодавця разом з ним були зареєстровані крім неї син ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 , які вважаються такими, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , як такі, що на момент смерті спадкодавця були зареєстрована разом з ним за однією адресою, відповідно до приписів ч.3 ст. 1268 ЦК України, заяву про відмову від спадщини до нотаріуса у встановлений законом строк не подавали. Зі слів позивача ОСОБА_1 син померлого ОСОБА_3 на день смерті батька фактично не проживав з ним за однією адресою із 2016 року перебуває за кордоном. Рекомендовано вернутися до суду щодо права спадкування сином померлого ОСОБА_3 , якщо він фактично спадщину не прийняв через не проживання за місцем реєстрації.
Відповідно до наданої Державною прикордонною службою України інформаційної довідки встановлено, що ОСОБА_3 перетинав кордон України з 2018 року неодноразово та переважно перебував за межами країни за останні десять років, останній раз виїхав за межі України 08.01.2022.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач був зареєстрованим за місцем фактичного проживання спадкодавця: АДРЕСА_1 , але фактично не проживав за вказаною адресою з лютого 2018 року.
Отже, оскільки ОСОБА_3 в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований, проте не проживав на день смерті спадкодавця, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_3 , як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батька, а отже, не набув права на спадкове майно.
Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_3 до нотаріуса не подавав заяву про прийняття спадщини, тому фактично спадщину не прийняв, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 265, 273, 280-288, 353 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Позивач ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач ОСОБА_3 останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя В.В. Український