Справа № 129/1294/26
Провадження № 2-о/131/25/2026
"18" травня 2026 р. м. Іллінці
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Марчук В.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,
02.04.2026 року ОСОБА_1 (надалі - заявник) через систему «Електронний суд» звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування на його утриманні та вихованні пасинка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1985 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (досягнення повноліття), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, скрутним матеріальним становищем, значними витратами на ліки, комунальні послуги, речі першої необхідності, які заявник не в змозі оплатити отримуючи мінімальну пенсію у розмірі 3400,00грн. за місяць, на підставі ст.8 Закону України «Про судовий збір» та ст.135 ЦПК України, ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 33 ЦПК України справа надійшла на розгляд судді Марчук В.І.
Згідно наказу голови Іллінецького районного суду Вінницької області «Про участь судді Марчук В.І. у проходженні онлайн-підготовки суддів місцевих загальних судів» №44-к від 05 травня 2026 року, у період з 11 травня 2026 року по 15 травня 2026 року суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Марчук В.І. проходила підготовку суддів місцевих загальних судів, яку проводила Національна школа суддів України, дистанційно (онлайн) з використанням відеоконференцзв'язку за місцем роботи, з відривом від виконання посадових обов'язків.
Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 ЦПК України.
Дослідивши заяву з додатками, вважаю, що подана заява не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України, її належить залишити без руху, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зокрема, вивчивши клопотання, заяву з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення заявника ОСОБА_1 від сплати судового збору з огляду на таке.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого є правом суду, а не обов'язком.
Згідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Отже, стаття 8 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік підстав, які суду необхідно врахувати для вирішення питання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору.
При цьому, положення Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і у строки, покладається на особу, яка подає скаргу.
За змістом статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням наведеної практики ЄСПЛ, основною підставою для звільнення особи від сплати судового збору (крім осіб, які звільненні від такої сплати в силу вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір») є скрутний майновий стан, який особа повинна довести належними доказами.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Вирішуючи клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, суд вважає, що зазначення останнім обставин, без надання доказів на підтвердження його реального майнового стану, який перешкоджає заявнику виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої заяви судовим збором, не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору.
ОСОБА_1 до поданого клопотання не надано доказів, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. Крім того, заявник не надав достатніх доказів про реальний розмір його доходів, наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо.
Таким чином, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання заяви не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, ст.1 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року в розмірі 3328 грн.
Згідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлено, що заявником ОСОБА_1 подано заяву у справі окремого провадження та необхідно надати на адресу суду документ, який буде підтверджувати сплату судового збору або мають бути надано суду документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім того, звертаю увагу, що судовий збір в розмірі 665,60 грн. має бути сплачено за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Іллінці/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача UA518999980313121206000002780 ; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
При цьому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - Постанова Пленуму), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ч.2 ст.318 ЦПК України).
Вирішуючи питання щодо прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує цей факт, якими доказами цей факт підтверджується, або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для усунення недоліків.
Заява ОСОБА_1 не відповідає вищевказаним вимогам статті 318 ЦПК України.
Так, заявник в заяві вказує, що «в період з 1985 року по 01.02.2004 року виховував та утримував пасинка, сина ОСОБА_3 від попереднього шлюбу, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До пасинка ставився з усією любов'ю та повагою, як до своєї власної дитини, матеріально підтримував, забезпечив отримання ним освіти і багато іншого. При цьому рідний батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 жодної участі у його вихованні не приймав, матеріально не підтримував, мав іншу сім'ю». Проте дані обставини жодними доказами не підтверджується.
Жодних доказів того, що у заявника виникли перешкоди в реалізації права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника не надано. Доказів того, що заявник звертався до ГУ ПФУ у Вінницькій області та йому відмовлено з підстав зазначених в заяві, до заяви не додано.
Разом з тим, на підтвердження факту перебування ОСОБА_2 на утриманні заявника, останнім подані письмові свідчення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Такого порядку надання показань свідків цивільно-процесуальним законодавством України не передбачено. Зокрема, ст.ст. 90-93 ЦПК України встановлює спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає виклик свідків у судове засідання з наданням права задати питання свідкам усім учасникам справи. Клопотання про виклик згаданих свідків в судове засідання заявлено не було.
Враховуючи вищезазначене, провадження у даній справі не може бути відкритим до виправлення недоліків позовної заяви.
За даних обставин, дану заяву слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, а заявниці надати термін для усунення вказаних недоліків.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення заяви без руху в порядку ч.1 ст.185 ЦПК України з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Роз'яснити заявниці, що в випадку не усунення недоліків у встановлений строк її заява буде вважатися неподаною та повернута заявниці.
Керуючись ст.ст. 177,185, 294,315,353 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,- залишити без руху.
ОСОБА_1 усунути недоліки заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
В разі невиконання вимог ухвали заяву вважати неподаною та повернути її заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК