12 травня 2026 рокуСправа №932/19640/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення від 05 березня 2026 року, до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 як структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо: ініціювання розшуку позивача; внесення відомостей про розшук до інформаційних систем, зокрема до мобільного застосунку «Резерв+» та баз даних Національної поліції;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 забезпечити виключення відомостей про розшук позивача з усіх інформаційних систем та повідомити про це Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області;
визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн. у разі наявності такої постанови в матеріалах відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 як структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що через мобільний застосунок «Резерв+» йому стало відомо про наявність штрафу в розмірі 17 000 грн. та відмітки про нібито порушення правил військового обліку з пропозицією сплатити 8500 грн. (половину визначеної суми у разі підписання заяви про визнання правопорушення).
25.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до Національної поліції з поданням про розшук і доставку ОСОБА_1 для складання протоколу про неприбуття за повісткою.
18.11.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 направив письмову заяву про надання копії постанови про адміністративне правопорушення та матеріалів справи, проте відповіді не отримав.
ОСОБА_1 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, постанову ІНФОРМАЦІЯ_6 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за ст. 210-1 КУпАП; протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо ініціювання його розшуку та внесення відповідних відомостей до системи «Резерв+» і баз Національної поліції, оскільки ані повісток, ані викликів, ані постанови про накладення адміністративного стягнення не отримував, у зв'язку з чим позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра з цим позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15.12.2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення передано на розгляд до Дніпропетровському окружному адміністративному суду згідно з предметною підсудністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 лютого 2026 року для розгляду адміністративної справи №932/19640/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 року, з урахуванням усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №932/19640/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
10.03.2026 року на адресу суду від представника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшли пояснення щодо позову, в яких представник третьої особи просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з урахуванням наступного.
Згідно абзаців 16 та 17 пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, крім цього повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;
При надходженні до органів (підрозділів) поліції таких звернень, відповідно до Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, зареєстрованим у Мін'юсті 05.03.2019 за № 222/33194, інформація про особу вноситься до системи «Інформаційний портал Національної поліції», Положення про яку затверджене наказом МВС України від 03.08.2017 №676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 за №1059/30927.
Враховуючи вищевикладене просимо суд врахувати, що відомості про особу, як таку, що порушила правила військового обліку, вносяться та виключаються із системи «ІПНП» - виключно на підставі звернення ТЦК, що надходить у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.
Пунктом 3 розділу ІІІ даного Положення про інформаційно-комунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом МВС 03.08.2017 №676 визначено, що бази даних поліції, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції, містять відомості, зокрема, стосовно повідомлень про кримінальні та адміністративні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, що надійшли технічними каналами зв'язку.
Пунктом 1 розділу І Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов'язаних, резервістів» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої наказом МВС від 10.02.2025 №80 (далі - Інструкція №80), визначено, що Інструкція визначає основні завдання, призначення та порядок ведення інформаційної підсистеми «Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов'язаних, резервістів» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», а також умови її формування в головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві та їх територіальних (відокремлених) підрозділах поліції, порядок доступу до інформації.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу І Інструкції визначено, що основним завданням ІП «Облік звернень» є автоматизація процесу обліку звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Абзацом 4 пункту 5 розділу ІІ Інструкції визначено, що підставою для внесення відомостей про стан виконання звернень ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України є повідомлення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про залишення звернення про доставлення особи до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України без виконання.
Станом на 09.03.2026 в ІКС «ІПНП» наявна інформація на особу з установчими даними ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме:
- за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.10.2025 №Е3803280, щодо порушення законодавства про мобілізацію, відділом поліції №4 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області зареєстровано ЄО № 56100 від 25.10.2025 року (довідка УІАП ГУНП в Дніпропетровській області «Про надання інформації» від 09.03.2026 №95915-2026- додається).
17.03.2026 року на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 з 16.08.1996 року. Перебуває у картотеці «Вільні залишки» підкартотека «Підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
28.01.2025 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 визнано придатним до служби у в/ч забезпечення,
ІНФОРМАЦІЯ_9 за місцем реєстрації ОСОБА_1 мобільною групою була направлена повістка №5099523 про явку 24.10.2025 о 09:00 до органів ТЦК та СП для уточнення даних. (виявлення права на відстрочку чи бронювання, призов на військову службу).
24.10.2025 року ОСОБА_1 за викликом не з'явився. Про причини неявки не повідомив.
Після виявлення порушення в застосунку «РЕЗЕРВ+» особисто не з'явився до ТЦК та СП для вирішення всіх питань, в тому числі для надання інформації про поважну причину неприбуття.
З вказаних вище підстав, у зв'язку з порушенням позивачем правил військового обліку (неприбуттям по повістці), його було визнано порушником військового обліку, про що повідомлено шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і «Резерв+».
Представник відповідача-1 зазначив, що виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку не є можливим поки він не з'явиться до органів ТЦК та СП та пройде військово-лікарську комісію, що передбачено чинним законодавством України.
З системного аналізу статей 254, 256 та 277 Кодексу України про адміністративне правопорушення вбачається, що процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210 або 210-1 КУпАП розпочинається з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення та пред'явлення протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, окрім випадків, які встановлені ст. 258 КУпАП.
На відміну від кримінального процесу, КУпАП не передбачає різних процесуальних статусів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, таких як підозрюваний або обвинувачений, в залежності від стадії процесу.
Тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, завжди буде іменуватися однаково (особа, яка притягається до адміністративної відповідальності), і це не вказує на те, що така особа точно вчинила адміністративне правопорушення і її обов'язково буде притягнуто до відповідальності.
Факт вчинення адміністративного правопорушення такою особою встановлюється виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та з урахуванням її пояснень, якщо такі будуть нею надані.
Крім того, КУпАП не визначено процедуру виклику до ТЦК та СП особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для початку розгляду справи.
Втім, задля складання протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи про адміністративне правопорушення, ч. 1 ст. 260 КУпАП передбачено адміністративне затримання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яке не слід ототожнювати з арештом або взяттям під варту.
Повідомлення про розшук особи ТЦК та СП не суперечить положенням діючого законодавства та відбувається у випадках, коли ТЦК та СП виявлені ознаки вчинення військовозобов'язаною особою адміністративного правопорушення, яке передбачено ст. 210 або ст. 210-1 КУпАП.
Отже, таке повідомлення не є звинуваченням особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а також не є свідченням про існування справи про адміністративне правопорушення, або постанови про адміністративне правопорушення, а також не є повісткою, а здійснюється лише з метою виклику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, для забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення, в тому числі з метою захисту права такої особи надавати пояснення та докази відсутності складу адміністративного правопорушення в її діях (бездіяльності).
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
23.03.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає, що доводи представника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області є помилковими та необґрунтованими, з огляду на таке.
Порядок №1487 не передбачає внесення інформації до бази даних за самим лише зверненням ТЦК без документального підтвердження правопорушення.
Відомості про особу повинні бути внесені до реєстру лише після фактичного притягнення до відповідальності.
Поліція фактично визнала ОСОБА_1 «порушником» без рішення суду та без складання протоколу (що прямо суперечить ст. 7, 9, 245, 247, 283 КУпАП), чим порушила презумпцію невинуватості.
Правова позиція щодо необхідності доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а, де зазначено у пункті 35, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи, підтверджених належними та допустимими доказами.
Сама наявність запису в базі не є доказом факту вчинення правопорушення.
Щодо листа ГУНП в Дніпропетровській області, який долучений третьою особою, вважаю, що він як раз підтверджує відсутність будь-яких правових підстав для внесення відомостей про мене як «порушника військового обліку».
З наведеного документа вбачається, що:
- інформація про позивача була автоматично передана до інформаційних баз МВС не на підставі факту притягнення до адміністративної відповідальності, а виключно у зв'язку з електронним зверненням ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- поліція не складала протокол, не отримувала постанови, не має жодного доказу події чи складу правопорушення, передбаченого ст. 210-210-1 КУпАП;
- у листі відсутні дані про вручення позивачу повістки, повідомлення чи будь-якого документа, який би давав підстави вважати, що особа була належним чином повідомлена про свій обов'язок з'явитися до ТЦК;
На думку позивача, поліція фактично визнає, що всі дії щодо внесення запису були здійснені лише внаслідок інформації від ТЦК, без власної перевірки правових підстав та без наявності рішення про притягнення до відповідальності.
Таким чином, сам документ третьої особи підтверджує факт, що жодного юридичного рішення про притягнення до відповідальності не існувало, а внесення інформації до бази даних МВС та позначення "порушення військового обліку" здійснене безпідставно та всупереч вимогам Закону України №1951-VIII.
Фактичне внесення відомостей про особу як таку, що порушила правила військового обліку, без складання протоколу та винесення постанови, є формою позасудового притягнення до відповідальності, що прямо заборонено законодавством України.
З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
23.03.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає, що доводи представника ІНФОРМАЦІЯ_1 є помилковими та необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідач не надав доказів того, що позивач отримував повістку, був належним чином повідомлений про дату, час і місце явки.
За таких умов особа об'єктивно не могла виконати свій обов'язок, а тому відсутня подія адміністративного правопорушення (ст. 247 КУпАП)
Відповідно до вимог КУпАП протокол є обов'язковим первинним документом, особа має бути повідомлена про розгляд справи, особі мають бути роз'яснені її права (ст. 268 КУпАП), справа розглядається за участю особи або за умови належного повідомлення.
Жодна з цих гарантій дотримана не була.
Позивач не отримував протокол; не був присутній при розгляді; не отримував постанову.
Відповідач не надав суду постанову про притягнення до адміністративної відповідальності або належні докази її існування та вручення.
За таких умов неможливо встановити обставини правопорушення, правову кваліфікацію, дату винесення рішення.
Склад адміністративного правопорушення включає подію, вину, причинний зв'язок.
Жоден із цих елементів відповідачем-1 не доведено.
А отже, на думку позивача, фактичне внесення відомостей про особу як таку, що порушила правила військового обліку, без складання протоколу та винесення постанови, є формою позасудового притягнення до відповідальності, що прямо заборонено законодавством України.
З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.08.1996 року.
28.01.2025 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 визнано придатним до служби у в/ч забезпечення,
ІНФОРМАЦІЯ_9 за місцем реєстрації ОСОБА_1 мобільною групою була направлена повістка №5099523 про явку 24.10.2025 о 09:00 до органів ТЦК та СП для уточнення даних.
24.10.2025 року ОСОБА_1 за викликом не з'явився. Про причини неявки не повідомив. Після виявлення порушення в застосунку «РЕЗЕРВ+» особисто не з'явився до ТЦК та СП для вирішення всіх питань, в тому числі для надання інформації про поважну причину неприбуття.
За зверненням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.10.2025 №Е3803280, щодо порушення законодавства про мобілізацію, відділом поліції №4 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області зареєстровано ЄО № 56100 від 25.10.2025 року (довідка УІАП ГУНП в Дніпропетровській області «Про надання інформації» від 09.03.2026 №95915-2026).
18.11.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 направив письмову заяву про надання йому копії постанови про адміністративне правопорушення та матеріалів справи.
Відповіді на заяву позивач не отримав.
ОСОБА_1 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення; протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо ініціювання його розшуку та внесення відповідних відомостей до системи «Резерв+» і баз Національної поліції, оскільки ані повісток, ані викликів, ані постанови про накладення адміністративного стягнення не отримував, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.
За змістом частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 2 та 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За нормами частини 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (із змінами та доповненнями).
Встановлення засад оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони здійснює Закон України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII .
Підпунктом 1.1 пункту 1 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 2.1 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії) приймають постанови.
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Суд звертає увагу, що згідно з абзацом 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, у тому числі, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У відповідності до абзаців 2 та 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме: нез'явлення за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
У відповідності до пункту 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
За приписами пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Відповідно до підпункту 23 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
У даному випадку суд враховує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем реєстрації ОСОБА_1 мобільною групою була направлена повістка №5099523 про явку 24.10.2025 о 09:00 до органів ТЦК та СП для уточнення даних. (виявлення права на відстрочку чи бронювання, призов на військову службу).
24.10.2025 року ОСОБА_1 за викликом не з'явився. Про причини неявки не повідомив.
Після виявлення порушення в застосунку «РЕЗЕРВ+» позивач особисто не з'явився до ТЦК та СП для вирішення всіх питань, в тому числі для надання інформації про поважну причину неприбуття.
З вказаних вище підстав, у зв'язку з порушенням позивачем правил військового обліку (неприбуттям по повістці), його було визнано порушником військового обліку про що повідомлено шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і «Резерв+».
Таким чином, ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою №5099523, відтак порушив приписи абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, під час вирішення спору по суті суд також враховує, що обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, у тому числі, зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Таким чином, передбачено обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів у разі отримання ними направлення на проходження військово-лікарської комісії, пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Суд враховує, що 28.01.2025 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 визнано придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики зв'язку, ОЗ, охорони.
Під час вирішення спірних правовідносин, суд враховує, що позивач не отримував відстрочку (бронювання) від призову на військову службу під час мобілізації на підставі положень ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що підтверджується витягом з мобільного застосунку "Резерв+".
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_10 правомірно внесені до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Відтак, відсутні правові підстави для виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Щодо вимог про закриття адміністративного провадження в частині накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно абзаців 16 та 17 пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, крім цього повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;
При надходженні до органів (підрозділів) поліції таких звернень, відповідно до Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, зареєстрованим у Мін'юсті 05.03.2019 за № 222/33194, інформація про особу вноситься до системи «Інформаційний портал Національної поліції», Положення про яку затверджене наказом МВС України від 03.08.2017 №676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 за №1059/30927.
Суд враховує, що відомості про особу, як таку, що порушила правила військового обліку, вносяться та виключаються із системи «ІПНП» - виключно на підставі звернення ТЦК, що надходить у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.
Пунктом 3 розділу ІІІ даного Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом МВС 03.08.2017 №676, визначено, що бази даних поліції, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції, містять відомості, зокрема, стосовно повідомлень про кримінальні та адміністративні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, що надійшли технічними каналами зв'язку.
Пунктом 1 розділу І Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов'язаних, резервістів» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої наказом МВС від 10.02.2025 №80 визначено, що Інструкція визначає основні завдання, призначення та порядок ведення інформаційної підсистеми «Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов'язаних, резервістів» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», а також умови її формування в головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві та їх територіальних (відокремлених) підрозділах поліції, порядок доступу до інформації.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу І Інструкції визначено, що основним завданням ІП «Облік звернень» є автоматизація процесу обліку звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Абзацом 4 пункту 5 розділу ІІ Інструкції визначено, що підставою для внесення відомостей про стан виконання звернень ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України є повідомлення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про залишення звернення про доставлення особи до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України без виконання.
Суд враховує, що станом на 09.03.2026 в ІКС «ІПНП» наявна інформація щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме:
- за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.10.2025 №Е3803280, щодо порушення законодавства про мобілізацію, відділом поліції №4 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області зареєстровано ЄО № 56100 від 25.10.2025 року.
Враховуючи вищевказане та відсутність на цей час протоколу про адміністративне правопорушення та відповідної постанови, суд не вбачає підстав для задоволення позову також і в цій частині.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник