Справа № 686/28504/25
Провадження № 1-кп/932/1758/25
(про продовження запобіжного заходу)
13 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра
у складі:
головуючого
судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (ВКЗ),
захисників ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 (ВКЗ),
обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 (ВКЗ),
розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду міста Дніпра, клопотання щодо запобіжного заходу за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024240000000023 від 10 січня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.263КК України, -
Прокурор, надавши суду письмове клопотання, яке підтримав у судовому засіданні, просив продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, з підстав, викладених в клопотанні, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а жоден інший більш м'який запобіжний захід, окрім, як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку ОСОБА_6 щодо виконання ним процесуальних обов'язків та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти зазначеним ризикам.
Сторона захисту, за єдиною погодженою позицією - заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, оскільки зазначені ризики не обґрунтовані та не доведені. Окрім того, посилаючись на стійкі соціальні зв'язки ОСОБА_6 , погіршення стану здоров'я в умовах ізоляції, наявність у останнього постійного місця проживання та достатньо тривалий час перебування під вартою, просили суд, змінити йому запобіжний захід з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, що передбачені ст.177КПК України. У випадку задоволення клопотання прокурора щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд, зменшити заставу до мінімального, передбаченого КПК України, розміру, що буде відповідати практиці Європейського суду з прав людини та забезпечить права обвинуваченого на справедливий суд.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши заявлене прокурором клопотання та його вимоги, враховуючи клопотання, заперечення та позицію сторони захисту, приходить до такого.
Відповідно до ч.1 ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За загальними правилами статті 331КПК України у разі спливу строку утримання обвинуваченого під вартою, суд, за наявним клопотанням, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
На даний час розгляд кримінального провадження триває і завершити його розгляд у судовому провадженні до спливу строку дії попередньої ухвали - не можливо, оскільки прокурором, вкотре, навіть не надані в розпорядження суду доказові матеріали кримінального провадження в рамках інкримінованого кримінального правопорушення.
Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та/або застосування більш м'якого і зменшення альтернативного у вигляді застави, суд вважає, що на час розгляду справи у судовому засіданні, не зникли існуючи ризики, передбачені ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 може спробувати: переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на учасників процесу; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.
Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні багатоепізодного тяжкого кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.263КК України, який відповідно до вимог ст.12КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України.
Крім того судом враховується наявність вищезгаданих та передбачених ст.177КПК України ризиків.
Згідно з ч.1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.177КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.
Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_6 судом на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Судом зазначається, що посилання сторони захисту в своєму клопотанні на соціальні зв'язки обвинуваченого та те, що ОСОБА_6 за станом здоров'я не може перебувати в умовах ізоляції, самі по собі, не можуть бути підставою для зміни та/або скасування запобіжного заходу, а також жодним чином не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст.177КПК України. Тим більш, судом було зобов'язано прокурора перевірити через медичну частину установи, в якій перебуває ОСОБА_6 в умовах ізоляції, його актуальний стан здоров'я та належне лікування в разі його погіршення і за отриманою інформацією, судом з'ясовано, що дійсно ОСОБА_6 , має купу захворювань за відповідними діагнозами, але, на даний час, стан здоров'я останнього стабільний, відповідає наявній патології, він отримує антиретровірусну терапію, і ургентного лікування в ЗОЗ МОЗ України не потребує.
Твердження захисту щодо утримування судом обвинуваченого в умовах ізоляції протягом достатньо тривалого часу та недостатність доводів, наведених прокурором в обґрунтування продовження відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованими та безпідставним, оскільки кримінальне провадження, як то вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, розслідувалось в строки встановленні досудовим розслідуванням, а суд першої інстанції вчиняє усі можливі дії задля своєчасного розгляду вказаного кримінального провадження перебуваючи на стадії судового слідства, намагаючись розглянути справу в розумні строки, попри постійні затягування, з боку сторони обвинувачення, у зв'язку із не наданням в розпорядження суду доказових матеріалів кримінального провадження в рамках інкримінованого кримінального правопорушення, не забезпечення явки свідків за встановленим порядком дослідження доказів,а також заміною самого прокурора, як представника державного обвинувачення.
При цьому застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст.5Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Судом розцінюється позиція захисту, яка така, що викликана самим лише досягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти обвинуваченого, а тому вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 та ч.3 ст.183КПК України, приймаючи до уваги, що відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, майновий та сімейний стан, беручи до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, його обставини, тривалість перебування ОСОБА_6 в умовах ізоляції, затягування з боку сторони обвинувачення судового розгляду в розумні строки, суд вважає, що стосовно обвинуваченого, доцільно встановити заставу меншого розміру але у відповідності до тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, який в такій же мірі дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні, оскільки саме це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду, оскільки суду важливо належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму (рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» п. п. 78-80).
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що застава у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що за приписами п.2 ч.5 ст.182КПК України, є мінімальним розміром в даній категорії справ та тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, для обвинуваченого з тією ж вірогідністю, зможе забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час.
Таким чином, зменшуючи розмір раніше визначеної застави до 20 мінімальних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом враховано, що такий розмір буде співмірним та не буде надмірним тягарем для обвинуваченого, достатнім для забезпечення належної поведінки обвинуваченого, та зумовлений тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати внесеної застави, буде стримуючим засобом, щоб у обвинуваченого ОСОБА_6 щодо якого застосовується застава, як альтернативний запобіжний захід, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на вищевикладене, клопотання сторони обвинувачення цілком підлягає задоволенню, тоді як клопотання сторони захисту підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.331КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до:
11 липня 2026 року - включно.
Обвинуваченого ОСОБА_6 - тримати під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Клопотання сторони захисту - задовольнити частково.
Розмір застави, визначений ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 січня 2026 року у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 99 840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень, 00 копійок- зменшити до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, 00 копійок, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до:
11 липня 2026 року - включно.
На підставі ч.5 ст.194КПК України, у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, покласти на ОСОБА_6 обов'язок:
- прибувати за кожною вимогою до суду,
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування);
- утриматися від спілкування зі свідками за даним кримінальним провадженням;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави до:
11 липня 2026 року - включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця утримання - негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 з під варти та повідомити усно і письмово Шевченківський районний суд міста Дніпра.
З моменту звільнення з під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із обранням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні альтернативного запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому або заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
В іншій частині клопотання сторони захисту - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження, а також начальнику «ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_6 із отриманням від останнього особистої розписки з датою вручення йому копії ухвали суду.
Контроль за виконанням ухвали - покласти на прокурора, який, з боку сторони обвинувачення, здійснює процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні в суді.
Ухвала, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Шевченківського районного суду
міста Дніпра ОСОБА_1