Справа №208/14798/25
Номер провадження 2/676/2412/26
(заочний розгляд)
20 квітня 2026 року м. Кам'янець - Подільський
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Бондара О.О.
з участю секретаря судового засідання Коротун В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №537102962 від 04 жовтня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №537102962 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти, а остання зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші умови договору. Позивач посилається на те, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв'язку із чим утворилася заборгованість.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого здійснювалося відступлення прав вимоги за кредитними договорами.
20.10.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20102022, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №537102962.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 21 332 грн 50 коп., з яких:
8 250 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу;
13 082 грн 50 коп. - заборгованість за відсотками.
Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою Заводського районного суду міста Кам'янського від 21 листопада 2025 року розгляд справи передано до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької областіза підсудністю.
Ухвалою від 23 лютого 2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву на позов не подала, причин неявки суду не повідомила.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №537102962 в електронній формі.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин має бути підписаний сторонами, а використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання електронного правочину.
Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 дійшов висновку, що електронний договір, укладений із використанням одноразового ідентифікатора, прирівнюється до письмової форми правочину та є належним доказом виникнення договірних правовідносин.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач пройшла процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, підтвердила свої персональні дані та погодилася з умовами кредитування.
Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала, кредитні кошти та проценти у встановлені строки не повернула, у зв'язку із чим утворилася заборгованість.
Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Матеріалами справи підтверджується, що право вимоги за кредитним договором №537102962 перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року.
Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №461/2900/11 зазначив, що відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та не потребує згоди боржника, якщо інше не встановлено законом або договором.
Крім того, відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж фактору за умови одержання повідомлення про відступлення права грошової вимоги.
При цьому неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов'язку виконання кредитного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц та від 23 вересня 2020 року у справі №757/10538/15-ц.
Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом , суд виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.»
На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд вважає , що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.
Пунктами 1.1, 1.2 кредитного договору від 04 жовтня 2020 року №537102962 передбачено надання позики в сумі 8250 гривень, що строк позики становить 30 днів від дати отримання кредиту дата повернення позики 04 грудня 2023 року базова денна % ставка за користування кредитом становить 1,7 % ( т1, а.с. 4).
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження продовження строку користування позикою, а договір позики не містить умов щодо пролонгації строку користування позикою та нарахування процентів після закінчення строку, на який надано позику, тобто після 03 листопада 2023 року .
КЦС ВС при розгляді справи № 234/3840/15-ц (61-3014св22), у Постанові від 07.06.2023 року висловив позицію , що суд, у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Таким чином за період з 03 жовтня 2020 року по 02 листопада 2020 року відповідачка мала сплатити проценти в сумі 4207 гривень 50 коп. ( 8250 гривень х 30 днів х 1, 7 %).
Крім того з розрахунку заборгованості вбачається вбачається, що відповідачем було сплачено заборгованість на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 1845 гривень по 05 грудня 2020 року та 500 гривень на користь ТОВ «Таліон Плюс» по 23 грудня 2020 року , разом 2345 гривень 00 коп.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту 8250 гривень 00 коп. та проценти за користування кредитом в сумі 1 862,50 гривень (4207 гривень 50 коп. - 2345 гривень 00 коп.)
Надані позивачем письмові докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором та часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1436 гривень, оскільки позов задоволено в розмірі 47,4 % від с уми заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610-612, 625, 626, 638, 639, 1054, 1077-1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №537102962 від 04 жовтня 2020 року у розмірі 10112 гривень 50 коп. , з яких:
8 250 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу;
1 862,50 гривень - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1436 гривень 00 коп.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою ОСОБА_1 , поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( юр. адреса: Симона Петлюри, 30, Київ, 01032, адреса для листування: вул. Лісова, 2, пов. 4, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ: 35625014).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду Бондар О.О