Справа № 758/9329/25
22 квітня 2026 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі за текстом - відповідач 2), третя особа: Подільський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (надалі за текстом - третя особа), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем було порушено порядок прийняття Постанови 4А-1388 від 30.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - спірна постанова), з огляду на, що просить суд скасувати спірну постанову та справу про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити.
Відповідач 2 заперечує проти позову, виходячи з того, що є неналежним відповідачем у справі.
Ухвалою від 30.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи проводити за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ без виклику (повідомлення) учасників справи.
Ухвалою від 02.07.2025 вжито заходів забезпечення позову.
15.07.2025 до суду від відповідача 2 надійшов відзив.
17.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 13.08.2025 вищевказану позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою про залишення позову без розгляду позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13.08.2025, скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 23.03.2026 продовжено розгляд адміністративної справи та призначено судове засідання.
22.04.2026 до суду від відповідача 1 надійшов відзив, щодо якого, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 КАС України, заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив).
У відповідності до ч. 3, п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Однак, відзив не містить доказів, що підтверджують надіслання (надання) позивачу.
Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду (абз. 1 ч. 2 ст. 167 КАС України).
Крім цього, суд враховує, що частиною 6 статті 18 КАС України встановлено, що Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Так, відповідача зареєстровано, як юридичну особу за законодавством України, а відтак, зобов'язаний в обов'язковому порядку зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Втім, з відомостей наявних в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, вбачається, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет.
Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його (абз. 2 ч. 2 ст. 167 КАС України).
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про залишення відзиву відповідача та доданих до нього доказів без розгляду.
У судовому засіданні 22.04.2026 учасники судової справи участь не взяли.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.
Спірною постановою, встановлено, що позивач 17.10.2024 не з'явився до відповідача у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом, тим самим порушив вимоги ст. 22 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постановлено накласти на громадянина України - позивача штраф у сумі 25 500,00 грн.
Державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 06.06.2025 було відкрито виконавче провадження № 78268741 на підставі спірної постанови про стягнення з позивача 51 000,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Статтею 289 КУпАП визначено, що Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Позивач просить суд поновити строк на оскарження спірної постанови, виходячи з того, що дізнався про її існування після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 122 КАС України).
Згідно з ч. 1 та ч. 6 ст. 121 КУпАП суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Враховуючи встановлені обставини та обгрунтування клопотання про поновлення строку, суд доходить до висновку про його задоволення.
Згідно ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, судом встановлено, що відповідачем було прийнято спірну постанову у зв'язку з порушенням позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинене в особливий період.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, серед іншого, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Однак, в матеріалах справи відсутні вказані в спірній постанові документи - повістка/розпорядження/виклик, а також докази їх направлення/вручення позивачу.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач вчинив порушення передбачене ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню в частині вимог до відповідача 1, оскільки, на думку суду, у нього відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно з п. ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
А тому, суд приходить до висновку про необхідність скасувати спірну постанову Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача - закрити.
В той же час, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідача 2, як особи, яка не приймала спірної постанови стосовно особи позивача.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч.4 ст. 46 КАС України).
Розглянувши позовну заяву в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази понесення (оплати) наданої правничої допомоги, а відтак, суд відмовляє у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями відповідача 1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову 1695,98 грн (484,48 грн + 484,48 грн + 726,72 грн).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково;
Скасувати Постанову № 4А-1388 від 30.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення - закрити;
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1695 (одна тисяча шістсот дев'яносто п'ять) гривень 68 копійок;
В іншій частині позову відмовити;
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );
Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 );
Третя особа: Подільський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (04208, м.Київ, проспект Гонгадзе, 5б; код ЄДРПОУ 34482497);
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Гребенюк