15.05.2026 Справа № 760/1941/26
Унікальний номер 760/1941/26
Номер провадження 2/756/6440/26
про зупинення провадження по справі
15 травня 2026 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Белоконна І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» через свого представника звернулося до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд з стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 731,80 грн та судові витрати.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.02.2026 матеріали справи передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
20.04.2026 матеріали справи надійшли на адресу Оболонського районного суду м. Києва.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.04.2026 відкрито спрощене провадження по справі без повідомлення (виклику) учасників справи.
07.05.2026 відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду клопотання, в якому просив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зупинити провадження по справі, посилаючись на те, що з 21.10.2025 перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України та безпосередньо виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій.
Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд приходить до наступних висновків.
Основні засади забезпечення національної безпеки і оборони держави визначені Конституцією України.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України.
Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд. Тобто, це є обов'язок суду, а не право зупинити провадження у справі.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Згідно витягу з наказу командира НОМЕР_1 бригади Національної гвардії України (по стройовій частині) № 225дск від 21.10.2025, солдата запасу ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час повної мобілізації із ІНФОРМАЦІЯ_1 , призвано на військову службу та призначено на посаду старшого радіотелеграфіста групи радіозв'язку взводу взв'язку 2 штурмової роти спеціального призначення окремого загану спеціального призначення (ВОС - 420840П), з 20.10.2025. Вважати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою з 20.10.2025.
З урахуванням наведеного та редакції п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (див.: пункти 73, 96, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25).
Указана норма є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі.
Суд ураховує, що обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Застосовувати п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.
Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.
Тобто якщо учасник справи, права якого захищають положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство. У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя.
На вказаному наголошено, зокрема, у пунктах 102-105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25).
Враховуючи, що з 24.02.2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду, суд, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд вважає за необхідне клопотання відповідача ОСОБА_1 задовольнити та зупинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, чи у разі повідомлення ОСОБА_1 про свій намір та можливість продовжити розгляд справи, провадження у справі буде поновлено.
Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Керуючись статтями 251, 253, 260, 261, 353 251, 253 ЦПК України, суд
Зупинити провадження у цивільній справі за позовом «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, зобов'язати ОСОБА_1 повідомити про це суд невідкладно.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.В. Белоконна