справа № 753/6380/26
провадження № 2/753/8981/26
"15" травня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої військовою агресією Російської Федерації проти України, -
ОСОБА_1 у березні 2026 року звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої військовою агресією Російської Федерації проти України.
Позов мотивований тим, що позивачка є зареєстрованою мешканкою міста Києва, з початком збройної агресії ситуація у місті Києві загострилась, унаслідок чого змінився усталений спосіб життя позивачки, яка мала душевні страждання через військову агресію.
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затвердило наказом № 309 від 22.12.2022 року перелік території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, й відповідно до п.1.14 розділу 1 вся територія міста Києва віднесена до території можливих бойових дій.
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затвердило наказом № 376 від 28.02.2025 року перелік території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, й відповідно до п.п. 2.11 п.2 розділу 1 вся територія міста Києва відноситься до території активних бойових дій, які тривали з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року.
Відповідно, проживання на такій території (місто Київ) є беззаперечним доказом проживання позивача у епіцентрі військових/бойових дій, що завдано позивачу моральних страждань, розмір моральної шкоди визначений у 35 000 Євро, еквівалент 1 785 854 грн. 00 коп.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року дана позовна заява залишена без руху та надано строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання заявником ухвали.
Позивач належним чином повідомлений про залишення заяви без руху для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали про усунення недоліків позивачем подана заява від 04 травня 2026 року, яка надійшла до суду 11 травня 2026 року, й передана судді 15 травня 2026 року, про усунення недоліків, зазначаючи, що позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Суддя, перевіривши дотримання позивачем вимог закону, вважає, що станом на час постановлення ухвали недоліки не усунені уцілому, а саме: не зазначена дійсна дата звернення до суду, оскільки встановлено, що позивачкою хибно датовано позов 27.02.2026 року, проте позовна заява направлена до суду засобами поштвого зв'язку із описом доданих до позовної заяви документів від 14.03.2026 року, що підтведжується штампелем відділення поштовго зв'язку «Київ-54» «Укрпошта», відбиток календарної дати 14.03.2026 року, позов надійшов до суду 18.03.2026 року, вхідний № 22121, переданий судді 14.04.2026 року, не зазначена ціна позову відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України за правилом ст.176 ЦПК України, не дотримані вимоги Закону України «Про судовий збір» (п.1 ст.4), не наданий платіжний документ про сплату судового збору згідно ціни позову (3 328 х 5 = 16 640 грн. 00 коп), сплачений на рахунок УДК у Дарницькому районі м. Києва - НОМЕР_1, посилання позивача на звільнення від сплати судового збору відповідності до п.22 вказаного Закону, не обґрунтовані, а саме підстави позову не узгоджуються із умовами, визначеними вказаним положенням, який звільняє від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів: у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, проте даний позивач, зважаючи на підстави позову, таким не є.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що унаслідок тимчасової окупації території України, збройної агресії, збройним конфліктом, не призвели до вимушеного переселення позивачки з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Як вбачається з позовної заяви, позивачкою заявлено позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди. Зокрема, просить стягнути з відповідача Російської Федерації моральну шкоду у розмірі 35 000 Євро, що на день подання позову еквівалентно 1 785 854 грн. 00 коп.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові КЦС ВС від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц, вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року складає 3 328 грн.
Враховуючи ціну позову, судовий збір за подання позовної заяви у цій справі підлягає сплаті у розмірі 16 640 грн. 00 коп. (3 328 грн.00 коп. х 5 = 16 640 грн).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч.6 ст. 175 ЦПК України).
Зазначені недоліки не дають правових підстав для відкриття провадження по заяві.
Відповідно до вимог частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст. 185 ЦПК України).
При цьому суддя враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
На підставі вищенаведеного та, керуючись ч.ч. 3, 5, 6 ст. 185 ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої військовою агресією Російської Федерації проти України, - вважати неподаною, та разом із доданими до неї документами повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику про те, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.