Справа № 156/496/26
Провадження № 1-кп/156/83/26
Іменем України
15 травня 2026 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2026 за №12026030520000181, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Батайськ, Ростовської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, особи з інвалідністю третьої групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, -
15 квітня 2026 року приблизно о 16 годині 00 хвилин на ділянці дороги в с. Тишковичі Володимирського району Волинської області нарядом поліції «Накат-11» у складі поліцейського СРПП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 та інспектора СРПП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , які перебували на добовому чергуванні, було зупинено транспортний засіб марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 .
Під час спілкування з водієм у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, у зв'язку з чим працівниками поліції у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, від чого ОСОБА_4 відмовився.
Надалі, усвідомлюючи, що перед ним перебувають працівники Національної поліції України - службові особи, які здійснюють свої повноваження при виконанні службових обов'язків, та діючи умисно, з метою уникнення адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, ОСОБА_4 розпочав висловлювати пропозиції надати неправомірну вигоду за невжиття передбачених законом заходів реагування.
Так, 15 квітня 2026 року приблизно о 16 годині 14 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у салоні автомобіля «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , висловив пропозицію неправомірної вигоди працівникам поліції, щодо надання грошових коштів у сумі 100 дол. США за не притягнення його до адміністративної відповідальності.
Після цього, будучи попередженим працівниками поліції про кримінальну відповідальність за ст.369 КК України, ОСОБА_4 свої протиправні дії не припинив та, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, 15 квітня 2026 року приблизно о 16 годині 17 хвилин повторно висловив пропозицію неправомірної вигоди працівникам поліції, щодо надання грошових коштів в сумі 100 дол. США за не притягнення його до адміністративної відповідальності, чим продовжив схиляти працівників поліції до невиконання службових обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в пропозиції надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у висунутому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення. У вчиненому розкаявся та просив суворо його не карати. При цьому, запевнив суд, що в подальшому подібного не вчинятиме, оскільки висновки для себе зробив.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив суд врахувати пом'якшуючі обставини у справі, особу винного, призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.
Оцінюючи докази зібрані та безпосередньо досліджені у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у пропозиції надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч.1 ст.369 КК України.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Згідно з ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Пленум Верховного суду України у п. 1 Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до вимог ст.65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, дані про його особу, який має інвалідність 3-ї групи, одружений, характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
На підставі ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання згідно з ст. 67 КК України судом не встановлено.
Відповідно до приписів ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Враховуючи наведені вище обставини, з урахуванням даних про особу обвинуваченого та обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, наявності обставини, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в межах санкції статті у мінімально визначеному розмірі.
Призначене ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у вказаному розмірі є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є співмірним скоєному і відповідає меті покарання.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні та речові докази відсутні, цивільний позов не заявлено, запобіжний захід не застосовувався.
Керуючись ст.ст. 100, 369-371, 373-376, 395 КПК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., стягнувши його в дохід держави.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області виключно з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1