Справа №755/16290/25 Провадження №11-кп/824/3901/2026Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Справа №761/1611/21 Провадження №11-кп/824/1918/2023Головуючий у І інстанції: ОСОБА_2
Справа №761/1611/21 Провадження №11-кп/824/1918/2023Головуючий у І інстанції: ОСОБА_2
11 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040002779, по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року,-
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні, а саме: 3 відеозаписи під назвами «export-6jp0y», «export-sfnpy», які записано на оптичному диску DVD-R, - залишити у матеріалах кримінального провадження; грошові кошти в сумі 8270 гривень, 100 доларів США - повернути власнику ОСОБА_8 .
За встановлених судом обставин 23.08.2025 року о 09 год. 25 хв. в м. Києві під час несення служби працівники патрульної поліції УПП у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виявили та зупинили за порушення п.5.16 Правил дорожнього руху водія мотоцикла марки Honda CBF 1000, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 .
В подальшому, поліцейські ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пред'явили ОСОБА_8 службові посвідчення та повідомили, що на нього буде складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також попросили пред'явити документ, що посвідчує особу. Під час перевірки за системою «Інформаційний портал Національної поліції» було встановлено, що за відомостями ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 порушує правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст.210 КУпАП. В зв'язку з цим поліцейські ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запропонували ОСОБА_8 проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Перебуваючи на місці зупинки працівниками поліції, ОСОБА_8 усвідомлюючи, що він порушив правила військового обліку, бажаючи уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним порушення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, висловив службовим особам - працівникам поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , пропозицію надати неправомірну вигоду в розмірі 500 дол. США за те, щоб вони не доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від цієї пропозиції поліцейські ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відмовилися, при цьому ОСОБА_12 попередив ОСОБА_8 про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі.
Незважаючи на зазначені попередження, ОСОБА_8 знову запропонував поліцейським ОСОБА_11 та ОСОБА_12 неправомірну вигоду у сумі 500 доларів США, на що вони повторно відмовилися, та викликали слідчо-оперативну групу для фіксації усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи встановлені судом обставини за висунутим обвинуваченням та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати через неправильне застосування судом кримінального закону при вирішенні питання про речові докази та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
В обґрунтування апеляційних вимог звертає увагу на те, що судом першої інстанції не наведено у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а лише викладено відомості, які містяться в обвинувальному акті та фактичні обставини, встановлені під час досудового розслідування.
За доводами прокурора, судом при призначенні обвинуваченому покарання не враховано, що ОСОБА_8 вчинив корупційне кримінальне правопорушення, а тому необґрунтовано призначив мінімальне покарання, визначене санкцією статті у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що не відповідає засадам статей 50, 65 КК України.
Також, як стверджує прокурор, судом незаконно ухвалено рішення про повернення обвинуваченому вилучених у нього під час його особистого обшуку грошові кошти в сумі 8270 грн. та 100 доларів США, оскільки дані грошові кошти знаходились у ОСОБА_8 та були заготовлені ним завчасно для надання неправомірної вигоди працівникам правоохоронних органів.
За таких обставин вважає, що суд безпідставно не застосував спеціальну конфіскацію згідно положень ст.96-1, 96-2 КК України, тобто не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст.369 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.
Застосувати спеціальну конфіскацію та вилучивши у власність держави грошові кошти в сумі 8270 грн. та 100 дол. США.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_8 , який повністю визнав свою винуватість за висунутим обвинуваченням, за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, а тому правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та правова кваліфікація його дій за ч.1 ст.369 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
За приписами ст.374 КПК у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, серед іншого, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статі) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За доводами прокурора, судом першої інстанції не наведено у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а лише викладено відомості, які містяться в обвинувальному акті та фактичні обставини, встановлені під час досудового розслідування.
Колегія суддів вважає такі твердження прокурора необґрунтованими, оскільки як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного вироку, допитавши обвинуваченого ОСОБА_8 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у тому, що він своїми умисними діями вчинив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дії з використанням службового становища, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.1 ст.369 КК України.
Також колегія суддів вважає, що суд дотримався вимог закону і при призначенні ОСОБА_8 покарання за вчинений злочин.
За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину та батьків пенсійного віку є волонтером та працює на підприємстві оборонної сфери.
Обставиною, що пом'якшує покарання, судом визнано щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд апеляційної інстанції погоджується з призначеним ОСОБА_8 покаранням, оскільки таке покарання за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді даного провадження дотримався загальних засад призначення покарання, принципу його індивідуалізації, врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_8 , та призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Законних підстав для призначення ОСОБА_8 по ч.1 ст.369 КК України штрафу в більшому розмірі, про що просить прокурор в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Не відповідають фактичним обставинам провадження і доводи прокурора про те, що суд неправильно вирішив питання про речові докази та не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме положення ст.96-1, 96-2 КК України.
Пунктом 1 частини 9 статті 100 КПК України визначено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
За приписами п.4 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Згідно встановлених судом обставин, визнаних судом доведеними, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що він порушив правила військового обліку, реалізуючи свій злочинний умисел, бажаючи уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним порушення, висловив службовим особам - працівникам поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , пропозицію надати неправомірну вигоду в розмірі 500 дол. США за те, щоб вони не доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вбачається із протоколу особистого обшуку затриманої особи від 23.08.2025 року, у ОСОБА_8 під час особистого обшуку було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 8270 грн. та 100 дол. США.
Допитаний судом ОСОБА_8 пояснив, що вилучені у нього при особистому обшуку грошові кошти не передавались ним працівникам поліції в якості неправомірної вигоди та не були знаряддям злочину.
Колегія суддів погоджується із висновками суду, що матеріали провадження не містять належних та достатніх доказів того, що вилучені під час обшуку грошові кошти у ОСОБА_8 призначалися для вчинення кримінального правопорушення та були знаряддям вчинення даного злочину.
Не встановлені такі обставини і за обвинуваченням, яке висувалось ОСОБА_8 .
При цьому колегією суддів враховується, що грошові кошти працівникам поліції не передавались, а вилучена під час особистого обшуку в обвинуваченого сума не відповідала сумі, запропонованій ним працівникам поліції як неправомірна вигода.
Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність вироку суду в частині невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, а також в частині неправильного застосування судом кримінального закону.
З огляду на те, що оскаржуваний вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів, -
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_8 , залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
__________________ _________________ ________________ ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5