Справа № 991/4200/26
Провадження 1-кс/991/4207/26
07 травня 2026 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021,
До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) звернувся детектив із клопотанням, погодженим прокурором, про обрання підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи подане клопотання, детектив посилається на те, що в рамках кримінального провадження № 52021000000000573 від 07.12.2021, досудове розслідування у якому здійснюють детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, які полягають: в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах; у набутті, володінні та розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинених організованою групою осіб, в особливо великому розмірі.
Отже, за версією слідства ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні ряду особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна (ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України).
Так, 01.04.2026 ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру та направлено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у відповідності до вимог ст.ст. 111, 135, 278 КПК України.
Під час досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_6 встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать про те, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
До того ж, 21.04.2026 підозрюваний ОСОБА_6 оголошений в національний та міжнародний розшук, про що свідчить відповідна постанови детектива НАБУ ОСОБА_5 ..
Враховуючи викладене, на переконання детектива, наявні достатні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_3 підтримав подане клопотання з викладених вище підстав та просив його задовольнити.
Не погоджуючись з поданим клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , сторона захисту заперечила проти його задоволення з огляду на його безпідставність та необґрунтованість. Захисник ОСОБА_4 зауважив, що тримання під вартою не є співмірним запобіжним заходом по відношенню до ОСОБА_6 , оскільки клопотання не містить вагомих обґрунтувань для застосування найсуворішого заходу, при зазначені детективом лише двох наявних ризиків, визначених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Захист переконаний, що факт переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування/суду не доведений, оскільки, починаючи з 2021 року ОСОБА_6 на постійній основі проживає в Іспанії та, виїхавши закордон, не був обізнаний про здійснення досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження. Сторона захисту неодноразово повідомляла про точне місце перебування ОСОБА_6 за кордоном та вказувала на можливість його участі у допиті в режимі онлайн. Крім того, стороною захисту до НАБУ адресовано клопотання з приводу звернення у порядку, передбаченому КПК України та міжнародними договорами України про надання міжнародної правової допомоги, до компетентних органів Королівства Іспанія із відповідним запитом (дорученням) про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021 з метою проведення допиту підозрюваного ОСОБА_6 , однак, з боку органу досудового розслідування відповідних дій вчинено не було. До того ж ризик відносно наміру впливати на інших підозрюваних та свідків виключений, оскільки докази комунікації з підлеглим ОСОБА_7 та іншими співробітниками AT «ДПЗКУ» відсутні, притому, що ОСОБА_6 вже досить тривалий час в AT «ДПЗКУ» не працює. Окрім іншого, захист наголошує, що в клопотанні не зазначено мотивів, за яких застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_6 неможливе.
Слідчим суддею вживались заходи для повідомлення підозрюваного ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду клопотання, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, наявність у судовому засіданні його захисника, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, свідчить про обізнаність ОСОБА_6 про розгляд клопотання та судові засідання.
Беручи до уваги положення ч. 6 ст. 193 КПК України, клопотання розглядається за відсутності підозрюваного.
Заслухавши думку прокурора та сторони захисту з приводу клопотання про обрання запобіжного заходу, дослідивши матеріали, надані учасниками процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Частиною 6 ст. 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З огляду на зазначені положення закону слідчому судді під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 3) наявність та достатність доказів того, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук; 4) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 5) чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 52021000000000573 від 07.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України, в рамках якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Органом досудового розслідування встановлюються обставини неправомірних дій службових осіб АТ «ДПЗКУ», що призвели до заволодіння майном (кукурудзою) під час виконання зовнішньоекономічних контрактів з компаніями «Trans Trade RK SA» (3 контракти) та «QAM7 DMCC» (1 контракт) на загальну суму 28 860 792,4 доларів США.
За версією слідства, ОСОБА_6 , будучи в.о. голови правління АТ «ДПЗКУ» з листопада 2020 року, не пізніше травня 2021 року спільно із своїм знайомим та одночасно директором та кінцевим бенефіціарним власником компанії Trans Trade RK SA (далі - ТТ) ОСОБА_8 , створив та очолив організовану злочинну групу (далі - ОЗГ), до якої ними залучено керівника Департаменту АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_7 , довірену особу ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , а також ОСОБА_10 , та яка упродовж 2021 року шляхом зловживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своїм службовим становищем безоплатно та безповоротно заволоділа майном АТ ДПЗКУ (кукурудзою) загальною вартістю більше 28,8 млн доларів США при укладенні й виконанні АТ «ДПЗКУ» як продавцем 4 договорів поставки.
Одним із способів заволодіння чужим майном стало підроблення офіційних документів (коносаментів та ветеринарних сертифікатів), організоване ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , а безпосередньо вчинене, зокрема ОСОБА_10 , оригінали яких залишалися у розпорядженні ОЗГ, а підроблені документи спрямовувалися до АТ ДПЗКУ для створення хибного враження володіння оригіналами цих документів та контролю майна.
Після закінчення злочину ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинено легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом.
Так, в.о. голови правління ОСОБА_6 та директор департаменту трейдингу ОСОБА_7 уклали 3 контракти з ТТ щодо поставки кукурудзи, а саме:
(1) № EXP120521-FC від 12.05.2021 - загальна вага товару становить 65 000,00 метричних тонн +/- 5%, ціною 292,00 доларів США за 1 (одну) метричну тонну, загальною вартістю - 18 980 000, 00 доларів США.
(2) № EXP020621-FC від 02.06.2021 - загальна вага товару становить 35 000,000 метричних тонн +/-10%, ціною 287,00 доларів США за 1 (одну) метричну тонну, загальною вартістю - 10 045 000,00 доларів США.
(3) № EXP140621-FC від 14.06.2021 - загальна вага товару становить 60 000,00 метричних тонн +/- 10%, ціною 290,00 доларів США за 1 (одну) метричну тонну, загальною вартістю - 17 400 000, 00 доларів США.
Згідно з п. 4.3. контракту, датою поставки вважається дата коносамента, виданого в порту завантаження. Оригінали коносаментів повинні бути видані та передані продавцю не пізніше ніж через 2 дні після закінчення завантаження товару (п. 7.3).
Пунктом 4.4. контракту визначено, що право власності на товар належить продавцеві та не повинне бути передане покупцеві до моменту оплати та отримання продавцем 100% вартості товару.
Згідно з п. 6.1 договору, 100% вартості товару, поставленого за Контрактом, покупець сплачує у безготівковій формі на умовах CAD відповідно до рахунку продавця протягом 3 робочих днів по скан-копіям документів, наведеним у п. 6.2 Контракту, але в будь-якому разі до початку розвантаження судна.
Також у абзаці другому п. 6.1 передбачено, що у разі необхідності та за власним бажанням, продавець має право вимагати від покупця надати на їх бланку гарантійний лист, виданий Головними власниками виконуваного судна, адресований АТ «ДПЗКУ», підписаний та скріплений печаткою, в якому зазначається, що судно не розпочне розвантаження вантажу до отримання офіційного підтвердження від АТ «ДПЗКУ» або від призначених ними вантажних портових агентів.
Після отримання оплати оригінали документів надаються покупцеві протягом 2 днів.
Як слідує з клопотання, що морське судно «EIDER S» було завантажено на виконання двох контрактів, укладених між АТ «ДПЗКУ» та компанією ТТ (№ EXP120521-FC від 12.05.2021 - завантажено 12 500 метричних тонн фуражної кукурудзи загальною вартістю 3 650 000 доларів США та № EXP020621-FC від 02.06.2021. - завантажено 38 500 метричних тонн фуражної кукурудзи загальною вартістю 11 049 500 доларів США).
За результатами завантаження на судно «EIDER S» видано 6 коносаментів від 10.07.2021 на загальну кількість 51 000 метричних тонн (№ 1 на кількість 10 000,000 мт; № 2 на кількість 10 000,000 мт; № 3 на кількість 10 000,000 мт; № 4 на кількість 10 000,000 мт; № 5 на кількість 3 300,000 мт; № 6 на кількість 7 700,000 мт). В графі «вантажоодержувач» вказаних коносаментів зазначено: GOL BAHAR SILK ROAD VEGETABLE OIL (IRAN).
Крім того, на виконання контракту № EXP140621-FC від 14.06.2021 АТ «ДПЗКУ» завантажила на морське судно «ISLANDER S» 27 797,560 метричних тонн фуражної кукурудзи загальною вартістю 8 061 292,40 доларів США.
За результатами завантаження товару на це судно видано 6 коносаментів від 19.07.2021 на загальну кількість 27 797,560 метричних тонн фуражної кукурудзи (в графі «вантажоодержувач» коносаменту № 1 на кількість 3 344,440 мт зазначено: DANEH GOSTAR MESHKAT (IRAN), а в графі «вантажоодержувач» коносаментів № 2 від 19.07.2021 на кількість 4 800,000 мт; № 3 від 19.07.2021 на кількість 3 300,000 мт; № 4 від 19.07.2021 на кількість 10 000,000 мт, № 5 від 19.07.2021 на кількість 5 600,000 мт, № 6 від 19.07.2021 на кількість 753,120 мт зазначено: GOL BAHAR SILK ROAD VEGETABLE OIL (IRAN).
Як стверджує детектив, усвідомлюючи необхідність одержання до оплати АТ товару САМЕ ОРИГІНАЛІВ, зокрема коносаментів та ветеринарних сертифікатів, без яких продаж товару кінцевим покупцям був неможливим, у червні 2021 року ОСОБА_8 , організовуючи подальше вчинення підроблення документів, запропонував ОСОБА_9 виготовлення ДВОХ НАЧЕБТО ОРИГІНАЛЬНИХ комплектів документів. Таке виготовлення передбачало підроблення щонайменше двох видів документів: коносаментів та ветеринарних сертифікатів.
ОСОБА_9 , організовуючи вчинення підроблення вказаних документів, залучив до цього процесу ОСОБА_10 , який будучи залученим до ОЗГ не пізніше липня 2021 року та будучи начальником експедиційного відділу ТОВ «Тервіон сервіс», діючи за вказівкою ОСОБА_9 , здійснював оформлення документів, які необхідно для експорту зерна АТ, яке навантажено на судна «EIDER S» та «ISLANDER S».
Безпосереднє підроблення документів ОСОБА_9 , який організовував та керував цим процесом, та ОСОБА_10 доручили невстановленій особі - Геннадію.
12.07.2021 у період часу з 13:38 год до 14:22 год ОСОБА_10 довів до відома Геннадія необхідність підроблення офіційних документів - 6 ветеринарних сертифікатів та 6 коносаментів на товар, завантажений на судно «EIDER S».
Цього ж дня Геннадій узгодив з ОСОБА_9 надання грошових коштів для підроблення згаданих документів.
13.07.2021 в ранковий час ОСОБА_10 отримав аркуші паперу формату А4, на яких Геннадій за допомогою друкарської форми високого друку (кліше), наніс відтиск печатки судна «EIDER S», що за візуальними ознаками імітує оригінальну, а також підпис від імені капітана судна, використовуючи пишучий прилад за типом кулькової ручки з пастою синього кольору. Одночасно з цим відбулось підроблення міжнародних ветеринарних сертифікатів, в яких поставлено підпис за державного лікаря ветеринарної медицини.
В період часу з 11:00 год до 16:00 год 13.07.2021 ОСОБА_10 роздрукував на отриманих аркушах паперу 6 підроблених коносаментів.
Цього ж дня, 13.07.2021, близько 16:20 год ОСОБА_10 направив підроблений пакет документів кур'єрською службою доставки на адресу АТ «ДПЗКУ».
13.07.2021 о 22:41 год ОСОБА_9 доповів ОСОБА_8 про виготовлення двох комплектів документів та витрати, здійснені на їх підроблення.
Крім того, 20.07.2021 о 17:01 год ОСОБА_10 доручив ОСОБА_11 підробити 6 коносаментів до 20.07.2021, а в подальшому 21.07.2021 ОСОБА_10 організував їх отримання.
21.07.2021 ОСОБА_10 отримав аркуші паперу формату А4, на яких Геннадій за допомогою друкарської форми високого друку (кліше), наніс відтиск печатки судна «ISLANDER S», що за візуальними ознаками імітує оригінальну, а також підпис від імені капітана судна, використовуючи пишучий прилад за типом кулькової ручки з пастою синього кольору. Одночасно з цим відбулось підроблення міжнародних ветеринарних сертифікатів, в яких поставлено підпис за державного лікаря ветеринарної медицини.
В період часу з 11:00 год 21.07.2021 до 16:43 год 22.07.2021 ОСОБА_10 роздрукував на отриманих аркушах паперу проекти коносаментів та близько 17:00 год направив підроблений пакет документів кур'єрською службою доставки на адресу АТ «ДПЗКУ».
У подальшому підроблені коносаменти передавались до АТ для зберігання в службовому сейфі керівника Департаменту АТ ОСОБА_7 .
Однак, компанія ТТ не оплатила рахунки № EXP120521-FC-2 від 12.07.2021 на суму 3 650 000,00 доларів США, № EXP020621-FC від 12.07.2021 на суму 11 049 500,00 доларів США за товар, завантажений на морське судно «EIDER S», № EXP140621-FC від 19.07.2021 на суму 8 061 292,40 доларів США за товар, завантажений на морське судно «ISLANDER S».
Тому у відповідності до п. 4.4. контрактів право власності на зерно, яке завантажене на судна «EIDER S» та «ISLANDER S» залишилось за АТ «ДПЗКУ» і компанія ТТ не набула права ним розпоряджатися.
У подальшому, як свідчать матеріали слідства, учасниками ОЗГ змінено спосіб вчинення злочину та до процедури укладення зовнішньоекономічного договору залучено сторонню юридичну особу - QAM7 DMCC, залучення якої було необхідним з огляду на виникнення заборгованості ТТ перед АТ по раніше укладеним договорам.
Так, 16.07.2021 керівництво АТ «ДПЗКУ» в особі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 уклали з компанією «QAM7 DMCC» зовнішньоекономічний контракт № EXP160721-FC щодо поставки кукурудзи фуражної в загальній кількості 33 000 метричних тонн +/- 10%, за ціною 264 доларів США за 1 метричну тонну, загальна вартість контракту становить 8 712 000,00 доларів США.
На виконання контракту 23.07.2021 АТ «ДПЗКУ» завантажила 27 049,300 метричних тонн фуражної кукурудзи загальною вартістю 7 141 015,20 доларів США на морське судно «SCROOGE», а отримано від «QAM7 DMCC» коштів на суму 1 041 015,20 доларів США. Таким чином, дебіторська заборгованість компанії «QAM7 DMCC» за контрактом EXP160721-FC від 16.07.2021 становила 6 100 000 доларів США.
Незважаючи на відсутність повної оплати за товар, всупереч умовам абз. 4 п. 6.1. контракту та інтересам АТ «ДПЗКУ», оригінали коносаментів №№ 1-27 від 23.07.2021 на товар, завантажений на судно «SCROOGE», ОСОБА_7 09.08.2021 були передані іншій компанії «Trans Trade RK SA» в особі ОСОБА_14 як представнику компанії «QAM7 DMCC».
Внаслідок цього компанія ТТ та «QAM7 DMCC» отримала можливість розпоряджатися товаром, завантаженим на судно «SCROOGE», без здійснення повної оплати за контрактом № EXP160721-FC від 16.07.2021.
Водночас, АТ «ДПЗКУ» звернулись листами до власників суден «EIDER S» та «ISLANDER S», щодо надання інформації про місцезнаходження зерна, яке перевозилось на виконання контрактів з «TRANS TRADE RK SA», оскільки оригінали коносаментів залишились в АТ «ДПЗКУ».
В свою чергу представники власників судна «EIDER S» повідомили, що твердження АТ «ДПЗКУ» є хибним, зерно було розвантажено в порту призначення на склад під контролем агентів APMARIN DENIZCILIK VE Ulustararasі, які мали при собі оригінали коносаментів.
В листі судновласників «EIDER S» зазначається, що є лише один оригінальний коносамент, який підписаний капітаном судна паном ОСОБА_15 , та скріплений оригінальною печаткою судна - комплект документів, які пред'явили власники зерна в пункті розвантаження. Документи, які зберігаються в АТ «ДПЗКУ» - це підроблені документи, підпис не є підписом капітана судна, а печатка, очевидно згенерована комп'ютером, та не є оригінальною печаткою судна. Дані факти підтверджені допитом свідка ОСОБА_16 , а також висновком судової-почеркознавчої експертизи коносаментів, які залишились в АТ «ДПЗКУ».
З огляду на викладене, в.о. голови правління АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_6 , діючи умисно, будучи співорганізатором організованої групи, у співучасті з співорганізатором ОСОБА_8 , співвиконавцями ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволодів зерном кукурудзи АТ «ДПЗКУ», під час реалізації сільськогосподарської продукції в адресу компаній Trans Trade RK SA та QAM7 DMCC за контрактами № EXP120521-FC від 12.05.2021, № EXP020621-FC від 02.06.2021 та № EXP140621-FC від 14.06.2021, № EXP160721-FC від 16.07.2021 на загальну суму 28 860 792,40 (22 760 792,40 + 6 100 000,00) доларів США, що еквівалентно 776 147 518 грн, за курсом НБУ станом на момент прострочення заборгованості 01.09.2021, що є особливо великим розміром, чим вчинив кримінальне правопорушення.
Поряд з цим, у період часу з 02.08.2021 по 08.10.2021 ОСОБА_9 , діючи відповідно до узгодженого злочинного плану з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , здійснював комунікацію з представниками APMARIN DENIZCILIK VE ULUSLARARASI DIS.TIC.LTD.STI. щодо здійснення оплати за зерно кукурудзи АТ «ДПЗКУ», яке навантажувалось на судна «EIDER S» та «ISLANDER S», а також організовував передачу оригіналів коносаментів щодо даного зерна.
Зокрема, в період часу з 09.08.2021 по 10.08.2021 ОСОБА_17 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , перебуваючи в Турецькій Республіці, передав представникам APMARIN DENIZCILIK VE ULUSLARARASI DIS.TIC.LTD.STI. 6 коносаментів від 10.07.2021 щодо навантаження зерна кукурудзи АТ «ДПЗКУ» на судно «EIDER S». Таким, чином APMARIN DENIZCILIK VE ULUSLARARASI DIS.TIC.LTD.STI. отримала можливість розпоряджатися кукурудзою АТ «ДЗПКУ» на власний розсуд.
В період часу з 07.10.2021 по 11.10.2021 ОСОБА_9 , перебуваючи в Турецькій Республіці, передав представникам APMARIN DENIZCILIK VE ULUSLARARASI DIS.TIC.LTD.STI. 6 коносаментів від 19.07.2021 щодо навантаження зерна АТ «ДПЗКУ» на судно «ISLANDER S». Таким, чином APMARIN DENIZCILIK VE ULUSLARARASI DIS.TIC.LTD.STI. отримала можливість розпоряджатися зерном АТ «ДЗПКУ» на власний розсуд.
В свою чергу в період з 30.07.2021 по 08.10.2021 на рахунок Trans Trade RK SA - НОМЕР_8 (Євро), який відкрито в АТ «Альфа-Банк», надійшло 8 платежів на загальну суму 19 560 059 євро, як оплата за зерно кукурудзи АТ «ДПЗКУ» з суден «EIDER S» та «ISLANDER S», а саме:
- 30.07.2021 - 3 599 925 Євро з рахунку № НОМЕР_1 - компанії APMARIN DENIZCILIK VE ULUSLAR TIC;
- 02.08.2021 - 8 099 925 Євро з рахунку № НОМЕР_1 - компанії APMARIN DENIZCILIK VE ULUSLAR TIC;
- 10.08.2021 - 819 865 Євро з рахунку № НОМЕР_2 - компанії DERYA GLOBAL LOGISTICS AND COMMODITY;
- 20.08.2021 - 149 624 Євро з рахунку НОМЕР_7 - компанії DERYA GLOBAL LOGISTICS AND COMMODITY;
- 14.09.2021 - 3 494 865 Євро з рахунку НОМЕР_7 - компанії DERYA GLOBAL LOGISTICS AND COMMODITY;
- 27.09.2021 - 1 299 925 Євро з рахунку № НОМЕР_1 - компанії APMARIN DENIZCILIK VE ULUSLAR TIC;
- 07.10.2021 - 1 009 865 Євро з рахунку НОМЕР_7 - компанії DERYA GLOBAL LOGISTICS AND COMMODITY;
- 08.10.2021 - 1 086 065 Євро з рахунку НОМЕР_7 - компанії DERYA GLOBAL LOGISTICS AND COMMODITY.
В період часу з 12.08.2021 по 15.11.2021, ОСОБА_18 , діючи за дорученням ОСОБА_8 , надіслала 27 коносаментів на зерно АТ «ДПЗКУ» з судна «SCROOGE» компанії OILS AND GRAINS LLC через АТ «Альфа-Банк» послугою документарного інкасо, яка регулюється Уніфікованими правилами для інкасо № 522, опублікованими Міжнародною торговою Палатою в м. Париж.
За таких умов, банк виступає як посередник між продавцем (експортером) та покупцем (імпортером), банк отримує документи разом з інструкціями продавця і передає їх покупцю проти здійснення платежу.
В свою чергу, в період з 31.08.2021 по 23.11.2021 на рахунок Trans Trade RK SA - НОМЕР_8 (долари США), який відкрито в АТ «Альфа-Банк», надійшло 24 платежі на загальну суму 7 198 450,00 доларів США, як оплата за зерно АТ «ДПЗКУ» з судна «SCROOGE».
Таким чином, в результаті вчинення правочинів із майном АТ «ДПЗКУ» (105 846,86 (51000+27797,56+27049,3) метричних тон зерна фуражної кукурудзи врожаю 2020 року), одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, діючи умисно у складі організованої групи, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 отримали та використали 19 560 059,00 євро та 7 198 450,00 доларів США, що еквівалентно 809 121 227,21 грн, за курсом НБУ станом на момент отримання коштів на рахунок, що відповідно до Примітки 2 до ст. 209 КК України є особливо великим розміром, оскільки предметом злочину були кошти, що перевищують вісімнадцять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Після зарахування коштів на рахунки компанії Trans Trade RK SA, відкриті в АТ «Альфа-Банк», у розмірі 19 560 059 євро та 7 198 450 доларів США (що за курсом НБУ еквівалентно 809 121 227,21 грн), службові особи зазначеної компанії продовжили здійснювати фінансові операції, спрямовані на легалізацію цих коштів шляхом приховування та маскування їх незаконного походження, а саме: переміщення з одного рахунку на інший для змішування коштів, отриманих злочинних шляхом та коштів, отриманих від законної господарської діяльності; придбання за кошти, отриманні внаслідок вчинення злочину, сировини, продукції, іншого майна для використання у господарській діяльності.
За наведених обставин, ОСОБА_6 підозрюється у: (1) заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; (2) набутті, володінні, використанні та розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинених організованою групою, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
На підтвердження можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому діянь у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021, слідчим суддею досліджуються матеріали досудового розслідування, додані старшим детективом до клопотання, а саме: копія статуту АТ «ДПЗКУ», затвердженого наказом Мінекономіки №38 від 08.06.2021; копія наказу № 794-К від 12.11.2020 про призначення до виконання обов'язків голови ПАТ «ДПЗК України» ОСОБА_6 ; копія наказу АТ «ДПЗКУ» № 869-К від 07.12.2020 про прийняття на роботу ОСОБА_7 ; копія наказу АТ «ДПЗКУ» № 149-К від 12.02.2021 про переведення ОСОБА_7 ; копія наказу АТ «ДПЗКУ» № 14 від 16.03.2021 про розподіл функціональних обов'язків між в.о. голови правління і заступниками голови правління та делегування повноважень; копія наказу АТ «ДПЗКУ» № 43 від 14.05.2021 про розподіл функціональних обов'язків між в.о. голови правління і заступниками голови правління та делегування повноважень; копія положення про департамент трейдингу та реалізації готової продукції АТ «ДПЗКУ», затвердженого протоколом засідання правління № 81/2021 від 30.04.2021; контракти №№ EXP120521-FC, EXP020621-FC, EXP140621-FC, EXP160721-FC від 16.07.2021 та додаткові угоди до них; протоколи засідання правління АТ № 87/2021 від 12.05.2021, № 102/2021 від 02.06.2021, № 102/2021 від 03.06.2021, № 113/2021 від 11.06.2021, № 129/2021 від 02.07.2021, № 141/2021 від 16.07.2021, № 150/2021 від 27.07.2021, № 160/2021 від 06.08.2021 та № 161/2021 від 09.08.2021; копія цивільного позову АТ «ДПЗК України» №130-6-19/1904 від 10.09.2025; лист АТ «ДПЗК України» № 130-12-2544/2-19/2257 від 23.08.2023 (щодо завданих збитків внаслідок вчинення злочинів); висновок експерта УНДІСТЕ № 89/1 від 29.02.2024 (технічна експертиза документів - щодо способу відтиску печатки та підписів на коносаментах); висновку експерта УНДІСТСЕ № 287/1 від 10.04.2024 (почеркознавча експертиза щодо підпису ОСОБА_7 на актах передачі пакету документів на судно Scrooge); висновок експерта ДНДЕКЦ № СЕ-19-25/47868-ПЧ від 02.12.2025 (почеркознавча експертиза щодо підписів в коносаментах з судна «Eider S» виконані не капітаном судна); протоколи оглядів інформації отриманих з носіїв інформації (мобільні телефони, комп'ютери, жорсткі диски), які вилучені в ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 ; протоколи оглядів електронного листування між АТ «ДПЗКУ» та компаніями Trans Trade RK SA, QAM7 DMCC; протоколи тимчасового доступу до АТ «Укрексімбанк», АТ «Альфа-Банк Україна»; протоколи допиту свідків; інші матеріалами кримінального провадження.
Перевіривши зміст письмового повідомлення про підозру на відповідність вимогам ст. 277 КПК України, слідчий суддя констатує, що воно містить логічний та послідовний виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 ..
Оцінюючи рівень обґрунтованості підозри, слідчий суддя зважає на те, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує питання про винуватість особи чи остаточну кваліфікацію її дій, а лише перевіряє наявність вагомих підстав для застосування заходів забезпечення. Слідчий суддя керується практикою ЄСПЛ (зокрема, рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), згідно з якою термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Досліджені у судовому засіданні матеріали у їх логічному та системному поєднанні свідчать про існування даних, які об'єктивно пов'язують підозрюваного ОСОБА_6 з інкримінованими йому діяннями, передбаченими ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України. Така сукупність доказів є достатньою для того, щоб переконати стороннього спостерігача у ймовірності вчинення особою зазначених кримінальних правопорушень за обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає підозру обґрунтованою у тій мірі, яка є необхідною та достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому, аналізуючи роль в.о. голови правління АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя зазначає, що надані матеріали містять достатні відомості для висновку про його безпосередню причетність до функціонування стійкої схеми, спрямованої на незаконне та безповоротне заволодіння майном АТ «ДПЗКУ». Зміст досліджених документів вказує на системний характер дій та об'єктивний зв'язок ОСОБА_6 із зазначеними подіями, а також підтверджує існування фактів, що свідчить про його залученість до механізму реалізації злочинного наміру.
Зазначені обставини у своїй сукупності та взаємозв'язку дають підстави для обґрунтованого висновку про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень. Наявні у справі докази, здобуті під час досудового розслідування, є вагомими та достатніми для того, щоб констатувати наявність високого ступеня ймовірності вчинення підозрюваним інкримінованих йому протиправних дій.
Як слідує з клопотання, 01.04.2026 за результатами досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 52021000000000573 від 07.12.2021 стосовно ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру за вчинення вищевикладених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Намагаючись вжити заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, детективи НАБУ 01.04.2026 здійснили виїзд за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 . У ході виїзду ОСОБА_6 або осіб, які з ним проживають, не виявлено. Тобто встановлено факт тимчасової відсутності за місцем проживання ОСОБА_6 та членів його сім'ї.
У зв'язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_6 та дорослих членів сім'ї за місцем проживання та реєстрації, письмове повідомлення про підозру вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Так, у порядку ст. ст. 111, 135 КПК України 01.04.2026 письмове повідомлення про підозру, пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного ОСОБА_6 , повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_6 до органу досудового розслідування на 10:00 год. 06.04.2026, 07.04.2026, 08.04.2026 вручені житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_6 - голові ОСББ «Оболонські липки» (код ЄДРПОУ 44284661) ОСОБА_20 .
Детективом також здійснено додаткові заходи повідомлення про підозру, зокрема телефонні дзвінки на відомі мобільні номери телефонів ОСОБА_6 : НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які були залишені без відповіді. Окрім цього, електронні файли письмового повідомлення про підозру, пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, повістка про виклик підозрюваного ОСОБА_6 до органу досудового розслідування на 10:00 год. 06.04.2026, 07.04.2026, 08.04.2026 направлені ОСОБА_6 на його електронну скриньку: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також в месенджері «VIBER» на його мобільний номер НОМЕР_4 та в месенджері «Whatsapp» на його мобільний номер НОМЕР_3 .
На вказані виклики до органу досудового розслідування (06.04.2026, 07.04.2026, 08.04.2026) ОСОБА_6 не з'явився та про поважні причини неявки не повідомив.
Згідно з даними з інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «АРКАН», протягом 2021 року ОСОБА_6 , користуючись належним йому паспортом ( НОМЕР_5 ) громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово перетинав державний кордон України в пункті пропуску «Бориспіль-1» в напрямку Київ-Дубай, Дубай-Київ та Київ-Афіни, Афіни-Київ. За останніми відомостями із цієї бази даних, ОСОБА_6 повернувся до України 01.08.2021.
Наразі місце перебування підозрюваного ОСОБА_6 органу досудового розслідування не відоме, дані щодо перетину кордону з 2021 року по теперішній час відсутні.
Зважаючи на відсутність відомостей про місцезнаходження підозрюваного та його неявку без поважних причин на виклик детектива, 21.04.2026 органом досудового розслідування ОСОБА_6 оголошено в національний та міжнародний розшук, про що свідчить відповідна постанова старшого детектива НАБУ ОСОБА_5 ..
Заперечуючи проти законності процедури, сторона захисту акцентувала увагу на порушенні органом досудового розслідування порядку вручення повідомлення про підозру. Зокрема, захисник стверджував про ігнорування стороною обвинувачення приписів ч. 7 ст. 135 КПК України, які регламентують особливості вручення процесуальних документів особам, що перебувають за кордоном.
Свою позицію адвокат ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що безпосередньо у день складення повідомлення про підозру (01.04.2026) ним було офіційно поінформовано детективів НАБУ про фактичне місцезнаходження ОСОБА_6 на території Королівства Іспанія. Окрім того, в подальшому (03.04.2026) також мало місце звернення адвоката ОСОБА_4 до детектива НАБУ із заявою про надсилання повідомлень про всі виклики ОСОБА_6 в рамках цього кримінального провадження за адресою: АДРЕСА_2. До того ж адвокат ОСОБА_4 неодноразово звертався до органу досудового розслідування з проханням провести допити підозрюваного ОСОБА_6 в режимі відеоконференції на платформах Zoom або Google Meet, за допомогою власних технічних засобів, проте отримав відмову від детектива НАБУ.
Отже, на переконання захисту, з моменту отримання вказаної інформації слідство володіло достеменними відомостями про адресу перебування підозрюваного ОСОБА_6 за межами України, що також підтверджується копією посвідки (НОМЕР_9) на проживання особи у зазначеній державі. Відтак, на думку захисника, подальше вручення підозри без застосування механізмів міжнародної правової допомоги є нікчемним.
Щодо доводів захисту про обізнаність слідства про перебування ОСОБА_6 в Королівстві Іспанія, що підтверджується наданою копією посвідки на проживання, слідчий суддя зазначає наступне.
Надання захисником вказаного документа безпосередньо в день повідомлення про підозру не покладає на орган досудового розслідування обов'язок негайної зміни вже ініційованої процедури вручення підозри на порядок, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України. Слідчий суддя зауважує, що процесуальний статус особи як такої, що перебуває за кордоном, вимагає від слідства завчасного отримання та верифікації відповідних даних через офіційні канали зв'язку.
Наявність у сторони захисту посвідки на проживання на момент вчинення процесуальної дії не спростовує того факту, що сторона обвинувачення діяла в межах наявної на той час офіційної інформації про зареєстроване місце проживання особи в Україні. Окрім того, подання заяви адвокатом одночасно із процедурою вручення підозри свідчить про обізнаність сторони захисту з фактом здійснення досудового розслідування, що не нівелює правомірність дій детективів, вчинених згідно зі ст. 278 КПК України у спосіб, передбачений для осіб, чиє фактичне місцезнаходження на момент виконання дії не було підтверджено належними доказами в розпорядженні слідства.
Оцінюючи доводи захисту про перебування ОСОБА_6 за кордоном, слідчий суддя також враховує, що підозрюваний є громадянином України та має офіційно зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання на території України ( АДРЕСА_1 ). Даних про зміну громадянства чи офіційну процедуру виїзду на постійне місце проживання (ПМП) за кордон із відповідною відміткою в органах міграційної служби матеріали справи не містять.
За наявності офіційно зареєстрованого місця проживання в Україні та статусу громадянина України, особа зберігає сталий правовий зв'язок із державою, що покладає на неї певні процесуальні обов'язки. Відтак, орган досудового розслідування, за відсутності завчасних та офіційно підтверджених відомостей про тривале перебування підозрюваного ОСОБА_6 за межами країни, обґрунтовано керувався даними про реєстрацію місця проживання в Україні при обранні способу вручення повідомлення про підозру.
Наявність у ОСОБА_6 посвідки на проживання в іншій державі (зокрема Королівство Іспанія) за таких обставин не скасовує його обов'язку дотримуватися правил перебування за місцем реєстрації в Україні або повідомляти слідство про зміну адреси у встановлений законом спосіб, а не безпосередньо в момент вручення підозри.
Окрім того, слідчий суддя бере до уваги дані інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «АРКАН», згідно з якими останні відомості щодо перетину підозрюваним державного кордону України датуються 2021 роком (виїзд в Афіни та подальше повернення в Україну). Будь-яка офіційна інформація про перетин ОСОБА_6 кордону в наступні періоди, зокрема напередодні або в день повідомлення про підозру, у вказаній системі відсутня.
За таких обставин, зважаючи на статус підозрюваного як громадянина України, наявність у нього зареєстрованого місця проживання на території України та відсутність у розпорядженні слідства офіційних даних про його виїзд за кордон після 2021 року, детектив не мав правових підстав для застосування процедури, передбаченої ч. 7 ст. 135 КПК України.
Слідчий суддя наголошує, що вказана норма застосовується виключно у разі, якщо факт перебування особи за кордоном підтверджений не лише твердженнями захисника, а й об'єктивними офіційними даними, зокрема відомостями про перетин державного кордону. Відтак, надана захисником копія посвідки на проживання в Королівстві Іспанія, за умови відсутності в офіційних базах даних відомостей про легальний виїзд ОСОБА_6 з України, не може вважатися достатнім підтвердженням його місцезнаходження за кордоном для цілей кримінального процесу. Більше того, законодавство України не передбачає можливості визначення особою чи її захисником адреси для вручення повідомлення про підозру на власний розсуд, особливо якщо така адреса суперечить офіційним відомостям реєстрів.
На переконання слідчого судді, ініціювання стороною захисту допиту особи та подальше зазначення іноземної адреси (за відсутності доказів легальності виїзду) прямо свідчить про обізнаність підозрюваного про кримінальне провадження. Проте, за відсутності офіційної верифікації перебування особи за межами України, орган досудового розслідування був зобов'язаний діяти за загальним правилом - шляхом вручення повідомлення за зареєстрованим місцем проживання особи в Україні (ст. 278, ч. 1 ст. 135 КПК України).
Саме такий підхід забезпечує дотримання принципу правової визначеності та гарантує належність процесуального порядку повідомлення про підозру, що дає підстави слідчому судді дійти висновку про обґрунтованість та законність дій слідства у даній частині.
На підтвердження правильності такого висновку слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к наголосила, що підозра, вручена у належний спосіб, є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності. При цьому дотримання прав особи у разі її тимчасової відсутності за місцем проживання (ст. 135 КПК України) полягає не стільки у фізичному врученні документа, скільки у вжитті слідством усіх можливих заходів для того, щоб особа могла дізнатися про суть підозри з будь-яких доступних джерел.
Така позиція повністю корелюється з практикою Європейського суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» є джерелом права в Україні. ЄСПЛ застосовує субстантивний (сутнісний) підхід до поняття «обвинувачення» (criminal charge). Зокрема, у справі «Simeonovi v. Bulgaria» (12.05.2017, §110-111) Суд визнав, що особа набуває статусу підозрюваного з моменту, коли вона офіційно або фактично дізнається, що перебуває у фокусі кримінального переслідування, і це суттєво впливає на її ситуацію.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Екле проти Німеччини» (від 15.07.1982, п. 73) роз'яснив, що «кримінальне обвинувачення» може бути доведене до відома особи не лише офіційним документом, а й через здійснення інших заходів, які несуть у собі таке твердження і суттєво впливають на становище підозрюваного.
У контексті даної справи слідчий суддя зауважує, що факт реальної обізнаності ОСОБА_6 про суть обвинувачення підтверджується також його подальшою процесуальною поведінкою. Зокрема, звернення захисника із клопотаннями про проведення допиту ОСОБА_6 вже після оформлення повідомлення про підозру свідчить про те, що останній не лише дізнався про зміст інкримінованих йому діянь, а й розпочав активну реалізацію права на захист.
При цьому факт ініціювання стороною захисту процесуальних дій (допиту) після повідомлення про підозру ОСОБА_6 є прямим доказом того, що мета процесуального документа була досягнута - особа поінформована про кримінальне переслідування. Наявні обставини переконують слідчого суддю в тому, що право ОСОБА_6 на захист вважається забезпеченим, оскільки він мав реальну можливість дізнатися про суть підозри в розумінні висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к).
Слідчий суддя наголошує, що умисне створення умов для неможливості фізичного вручення підозри (зокрема перебування за кордоном без офіційного повідомлення слідства про зміну місця проживання при збереженні реєстрації в Україні) прямо суперечить завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України. За таких обставин спроби сторони захисту апелювати до формальних недоліків вручення, маючи при цьому повну обізнаність про зміст підозри, розцінюються слідчим суддею як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, що вимагає від учасників добросовісної поведінки. Справедливий баланс між правами людини та інтересами суспільства не допускає спроб сторони захисту підмінити обов'язок особи щодо своєчасного інформування слідства про своє місцезнаходження подачею заяви в останній момент. Така поведінка не може вважатися належною реалізацією процесуальних прав і не спростовує правомірності дій слідства.
За таких обставин, вжиті органом досудового розслідування заходи щодо повідомлення про підозру за місцем реєстрації ОСОБА_6 в Україні, у поєднанні з його фактичною обізнаністю про характер претензій правоохоронних органів, повністю відповідають стандартам Верховного Суду та ЄСПЛ. З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до остаточного висновку, що процедуру повідомлення про підозру було дотримано, а статус підозрюваного набуто ОСОБА_6 у встановлений законом спосіб.
Констатувавши належність повідомлення про підозру та обізнаність ОСОБА_6 із характером інкримінованих йому діянь, слідчий суддя звертає увагу на подальшу процесуальну поведінку підозрюваного.
Незважаючи на те, що ОСОБА_6 через свого захисника демонструє обізнаність із матеріалами провадження та ініціює проведення дистанційних слідчих дій (допиту), він не вживає жодних заходів для фізичної явки до органу досудового розслідування. Поєднання фактів тривалого перебування ОСОБА_6 за межами України, відсутності офіційного підтвердження легальності такого перебування в системі «АРКАН» та ухилення від безпосереднього виконання процесуальних обов'язків після набуття статусу підозрюваного, дало органу досудового розслідування обґрунтовані підстави вважати, що особа переховується від слідства та суду.
Зазначені обставини стали правовою підставою для винесення постанови про оголошення підозрюваного у національний та міжнародний розшук від 21.04.2026, що є необхідною передумовою для розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного (ч. 6 ст. 193 КПК України).
Аналізуючи положення ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя зазначає, що можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного ОСОБА_6 пов'язується із доведенням факту його оголошення у міжнародний розшук.
Хоча КПК України не містить вичерпного визначення терміна «міжнародний розшук», системне тлумачення норм кримінального процесуального закону (зокрема ст. 281 КПК України) дозволяє дійти висновку, що міжнародний розшук - це комплекс заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження особи, що проводяться поза межами держави-ініціатора. Водночас, кримінальний процесуальний закон не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, через призму конкретних дій Інтерполу.
Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України, формою реалізації рішення про розшук є винесення відповідної постанови. Тобто, для набуття особою статусу «оголошеної у розшук» визначальною є наявність процесуального рішення уповноваженого суб'єкта - слідчого або прокурора.
Додатково слід зазначити, що порядок взаємодії правоохоронних органів України з Національним центральним бюро Інтерполу регулюється відповідною Інструкцією (наказ №613/380/93/228/514/17/2/203 від 17.08.2017), згідно з якою міжнародний розшук ініціюється саме на підставі такої постанови. При цьому виставлення «червоного сповіщення» (Red Notice) у базах даних Інтерполу є лише технічним інструментом реалізації вже оголошеного розшуку, а не моментом його фактичного початку в правовому сенсі.
З огляду на це, слідчий суддя наголошує, що положення ч. 6 ст. 193 КПК України не покладають на сторону обвинувачення обов'язок доводити факт перебування підозрюваного безпосередньо у базах даних Міжнародної організації кримінальної поліції «Інтерпол» (зокрема наявність «червоної картки») чи підтверджувати здійснення конкретних оперативно-розшукових заходів за кордоном на момент розгляду клопотання. Достатньою та необхідною умовою для застосування цієї норми є наявність чинної постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, відомості про яку внесені до ЄРДР.
За наведеного, доводи захисту щодо нібито формального характеру постанови про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук є безпідставними та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм кримінального процесуального права. Чинний КПК України не пов'язує факт оголошення особи в міжнародний розшук із моментом внесення відомостей до баз даних Генерального секретаріату Інтерполу чи виставленням картки певного кольору. Єдиним та достатнім процесуальним документом, що засвідчує перебування особи у статусі оголошеної в міжнародний розшук в межах національної юрисдикції, є відповідна постанова слідчого/прокурора, винесена з дотриманням вимог ст. 281 КПК України.
Оскільки у даному провадженні старшим детективом НАБУ винесено постанову про оголошення ОСОБА_6 у національний та міжнародний розшук у зв'язку з невстановленням його місцезнаходження та неявкою на виклики, слідчий суддя вважає доведеним факт дотримання передумов, визначених ч. 6 ст. 193 КПК України, що дозволяє розгляд клопотання за відсутності підозрюваного.
Встановивши обґрунтованість підозри та дотримання процедури оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук, що є передумовою розгляду клопотання за відсутності підозрюваного (in absentia), слідчий суддя переходить до перевірки підстав для застосування запобіжного заходу. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, такими підставами є наявність об'єктивних ризиків невідповідної процесуальної поведінки, визначених частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь ймовірності, що особа вдасться до вчинків, які перешкоджатимуть правосуддю або створять загрозу суспільству. Для їх констатації слідчому судді достатньо встановити обґрунтовану можливість здійснення підозрюваним таких дій у майбутньому.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «W. проти Німеччини», «Пунцельт проти Чехії»), висновки про ступінь процесуальних ризиків та неможливість запобігти їм більш м'якими запобіжними заходами мають ґрунтуватися на сукупному аналізі обставин злочину та особи фігуранта. До уваги беруться його характер, моральні якості, спосіб життя, сімейні зв'язку, наявність утриманців, а також поведінка під час поточного та попередніх розслідувань.
Водночас слідчий суддя зауважує, що сам факт офіційного оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у розшук - у поєднанні з його доведеною обізнаністю про кримінальне провадження та фактичним перебуванням за межами України - не лише є процедурною умовою для розгляду цього клопотання, а й виступає самостійним об'єктивним підтвердженням реальності та високого ступеня існування кримінально-процесуальних ризиків.
Зокрема, прокурор у судовому засіданні повністю підтвердив актуальність заявлених старшим детективом у клопотанні ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а також його незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Дослідивши матеріали клопотання та оцінивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя здійснив сукупний аналіз обставин вчинення кримінальних правопорушень та даних про особу підозрюваного ОСОБА_6 .. На підставі цього слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованого ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Визначальним чинником для такого висновку є характер та тяжкість висунутої підозри. Інкриміновані ОСОБА_6 кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 191, 209 КК України, є особливо тяжкими злочинами та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
При цьому, зважаючи на корупційну складову правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, положення ст.ст. 69, 75 КК України щодо призначення більш м'якого покарання або звільнення від його відбування з випробуванням за законом застосовані бути не можуть. Неминучість відбування реального й суворого строку покарання у разі визнання особи винуватою суттєво підвищує стимул до ухилення від правосуддя, особливо на початкових етапах кримінального переслідування.
Така позиція повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96, § 80) ЄСПЛ констатував, що суворість можливого вироку є вагомим елементом при оцінці ризику ухилення, а загроза суворого покарання сама по собі може виступати потужним мотивом для втечі. Аналогічно, у справі «Пунцельт проти Чехії» (заява № 31315/96, § 76) Суд визнав правомірним та достатнім мотивування національних судів щодо обрання тримання під вартою з огляду на тяжкість санкції, яка загрожувала заявникові.
Оцінюючи реальність цього ризику не в абстрактному контексті, а через призму конкретних обставин справи, слідчий суддя враховує фактичні дії та можливості підозрюваного ОСОБА_6 .. Матеріалами провадження підтверджується, що під час активної фази досудового розслідування ОСОБА_6 , який має закордонний паспорт НОМЕР_6 від 01.09.2022 строком дії до 01.09.2032, вже було здійснено спробу вильоту за межі України через аеропорт «Жуляни». Крім того, слідством доведено факт зміни підозрюваним імені та набуття ним статусу резидента Держави Ізраїль із отриманням відповідного паспорта на ім'я ОСОБА_21 .
Окрім цього, слідчим суддею взято до уваги доводи сторони обвинувачення стосовно достатнього майнового стану підозрюваного ОСОБА_6 , у тому числі факти його реального володіння та розпорядження об'єктами нерухомості преміум-сегмента в Королівстві Іспанія. Зокрема, через довірену особу ОСОБА_8 підозрюваний організував придбання земельної ділянки в елітному районі АДРЕСА_3 вартістю 1 200 000 євро (загальна сума транзакцій - 1 320 000 євро) для будівництва власного будинку. Про надвисокі стандарти життя та фінансову спроможність ОСОБА_6 також свідчить факт одноразової оплати оренди житла в Іспанії на суму 146 875 євро. Разом з цим, підозрюваний та члени його родини інтегровані в іноземний корпоративний сектор з метою легалізації активів. Родина ОСОБА_6 через підконтрольну компанію «ONYX AGRO TRADE SL» (засновниками якої виступали дружина ОСОБА_22 та донька ОСОБА_23 ) бере участь у масштабних інвестиційних проектах у провінції Малага. Обсяг інвестицій та наданих позик для запуску ресторанного бізнесу в елітному районі Естепона складає понад 4 550 000 євро. Встановлено, що в період 2022-2024 рр. через компанії-посередники підозрюваним було отримано готівкових коштів та криптовалюти на загальну суму понад 710 499 євро, 1 045 484 доларів США та 615 151 USDT. Видачі готівки зафіксовані в містах Марбелья, Київ, Бішкек та Дубай , що підтверджує можливість підозрюваного вільно оперувати значними сумами в різних юрисдикціях.
Наявність альтернативного громадянства (резидентства) та документів на інше ім'я у поєднанні з високим майновим станом особи та широким колом зв'язків створюють об'єктивні умови для тривалого проживання за кордоном без наміру повернення в Україну. Додатково слідчий суддя зважає на здобуті органом розслідування відомості про високий рівень конспірації всередині ОЗГ, учасником (співорганізатором) якої за версією обвинувачення є підозрюваний. Це свідчить про наявність у нього стійких навичок та системних ресурсів для приховування свого реального місцеперебування.
Таким чином, аналіз загрози реального позбавлення волі, неможливості застосування умовного засудження, а також встановлених фактів підготовки інструментів для ухилення (зміна імені, іноземний паспорт, конспірація ОЗГ) дає слідчому судді об'єктивні підстави для констатації високої ймовірності та невідворотності ризику переховування ОСОБА_6 ..
Аналізуючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що припинення перебування ОСОБА_6 на посаді керівника державних підприємств (АТ «ДПЗКУ», ДП «Укрліктрави») нівелює зазначений ризик.
Багаторічний досвід перебування підозрюваного на керівних посадах у державному аграрному секторі економіки, а також його статус депутата Миколаївської обласної ради свідчать про формування у нього стійкого, тривалого та широкого кола зв'язків у різних органах державної влади, місцевого самоврядування, бізнес-структурах та серед колишніх підлеглих. Набутий за роки перебування на цих посадах управлінський авторитет, соціальний капітал та особисті знайомства не втрачаються автоматично у зв'язку зі звільненням з посади чи закінченням каденції. Ці чинники створюють реальні позаслужбові важелі для здійснення психологічного, матеріального чи іншого неформального тиску на осіб, які володіють цінною для слідства інформацією.
У зв'язку з цим слідчий суддя наголошує, що ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних зберігається не лише на початкових етапах розслідування, а й залишається актуальним протягом усього досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів (ст. 23 КПК України), суд не може прийняти як доказ показання, що містяться в протоколах допиту, наданих на стадії розслідування, крім визначених законом винятків. Оскільки свідки та інші підозрювані повинні будуть надавати показання безпосередньо перед судом під час розгляду справи по суті, загроза впливу на них з метою зміни, викривлення або відмови від раніше наданих відомостей є перманентною і триває до моменту їхнього допиту у судовому засіданні.
Зазначена позиція слідчого судді повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Так, у справі «Wemhoff v. Germany» (заява № 2122/64, рішення від 27 червня 1968 року) ЄСПЛ визнав, що обґрунтована потреба захистити свідків від стороннього тиску, координації показань (змови) та запобігти умисному викривленню істини є законною та належною підставою для тримання особи під вартою.
Хоча на початкових етапах провадження небезпека таємної змови (collusion) є найбільш суттєвим фактором («Jarzyсski v. Poland», заява № 15479/02, § 43), ЄСПЛ водночас констатує, що цей ризик може залишатися тривалим та актуальним аж до стадії судового розгляду. Зокрема, у справі «Cevizovic v. Germany» (заява № 49746/99, рішення від 29 липня 2004 року, § 46) ЄСПЛ визнав законним та обґрунтованим продовження тримання під вартою саме через триваючий ризик того, що підозрюваний у разі звільнення спробує вступити в контакт із важливими свідками, які ще не були допитані судом по суті, з метою схилити їх до зміни показань.
Враховуючи вимоги рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» (заява № 9190/03, § 58) щодо заборони абстрактного оцінювання ризиків перешкоджання правосуддю, слідчий суддя дійшов висновку, що встановлені вище фактичні обставини (наявність управлінського авторитету, соціального капіталу та широкого кола зв'язків підозрюваного серед колишніх підлеглих та у бізнес-структурах) у поєднанні з процесуальною необхідністю безпосереднього допиту свідків у суді, свідчать про реальність, тривалість та високу актуальність ризику незаконного впливу на учасників кримінального провадження.
Твердження захисту про те, що обрання більш м'якого запобіжного заходу здатне повністю нівелювати встановлений ризик, є помилковим та не обґрунтованим. Жоден альтернативний запобіжний захід (зокрема, особисте зобов'язання чи домашній арешт), крім тримання під вартою, у поєднанні із зафіксованими фактами використання підозрюваним заходів конспірації, широким колом зв'язків та перебуванням за кордоном, не спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Слідчий суддя переконаний, що альтернативні заходи не здатні забезпечити повну ізоляцію підозрюваного ОСОБА_6 від засобів телекомунікації та третіх осіб, через яких такий вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження може бути реалізований, а тому не можуть гарантувати запобігання кримінальним правопорушенням та перешкоджанню правосуддю.
Таким чином, наявність у підозрюваного ОСОБА_6 специфічного статусу (екскерівника та депутата), системних зв'язків та об'єктивної можливості впливати на коло осіб, які задіяні у кримінальному провадженні, свідчить про реальність та високу інтенсивність ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, що робить неможливим застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Резюмуючи викладене, слідчий суддя наголошує на специфіці стандарту доказування наявності процесуальних ризиків. Відповідно до змісту кримінального процесуального закону та актів правосуддя, ризики вважаються наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності (реальної можливості) здійснення підозрюваним дій, які перешкоджатимуть кримінальному провадженню.
Норми КПК України не вимагають від сторони обвинувачення надання беззаперечних доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким розумним сумнівом) вчинить відповідні процесуальні порушення. Закон вимагає підтвердити наявність у особи об'єктивних ресурсів, навичок, мотивів та реальної можливості реалізувати такі наміри в майбутньому.
За таких обставин, оцінивши надані докази у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені в клопотанні детектива ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, знайшли своє повне та об'єктивне підтвердження в ході дослідження матеріалів. Водночас стороною захисту наведені фактичні обставини та докази спростовані не були.
Встановивши наявність та високу інтенсивність процесуальних ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя в обов'язковому порядку, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 178 та ч. 1 ст. 194 КПК України, оцінює можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою.
Сторона захисту наполягає на тому, що альтернативні запобіжні заходи є достатніми інструментами для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 .. Проте, слідчий суддя вважає такі доводи неспроможними з огляду на наступне.
Застосування особистого зобов'язання, особистої поруки або домашнього арешту за своєю правовою природою ґрунтується на певному рівні процесуальної довіри до особи та передбачає її перебування в межах досяжності національного правосуддя. У цьому ж провадженні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 вже виїхав за межі України, офіційно оголошений у міжнародний розшук, а також вжив активних заходів для ухилення: змінив ім'я та отримав паспорт резидента Держави Ізраїль. Оскільки ОСОБА_6 фізично перебуває поза межами юрисдикції органів влади України та використовує методи конспірації ОЗГ, будь-які заходи контролю, що передбачають явку за викликом, заборону залишати житло або обмеження пересування територією держави, є апріорі недієвими та нездійсненними. Національна поліція чи органи досудового розслідування позбавлені можливості контролювати виконання таких обов'язків за кордоном.
Так само, встановлений високий майновий стан підозрюваного ОСОБА_6 та наявність у нього значних фінансових ресурсів і широкого кола зв'язків (набутих за часів перебування на посадах керівника держпідприємств та депутата обласної ради) нівелюють стримувальний ефект застави чи домашнього арешту. Наявність капіталу за кордоном дозволяє ОСОБА_6 не лише безперешкодно та комфортно проживати в іншій державі, а й дистанційно здійснювати незаконний тиск на свідків та інших фігурантів через засоби телекомунікацій чи третіх осіб. Це робить будь-який м'який захід примусу суто декларативним і таким, що не здатний запобігти перешкоджанню розслідуванню.
Стала практика Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, та «Хайредінов проти України», заява № 38747/04) наголошує, що оцінка можливості застосування альтернативних запобіжних заходів не може бути абстрактною. Вона має здійснюватися через призму здатності таких заходів реально усунути виявлені ризики у конкретному провадженні.
Якщо характер особи підозрюваного, його широкі зв'язки, зафіксовані факти використання заходів конспірації та перебування за кордоном свідчать про системне та усвідомлене намагання уникнути кримінальної відповідальності чи дистанційно вплинути на свідків, обрання більш м'якого заходу є невиправданим. За таких обставин жоден альтернативний запобіжний захід, передбачений ч. 1 ст. 194 КПК України (включаючи домашній арешт чи заставу), не здатний гарантувати належну процесуальну поведінку особи.
З огляду на це, застосування альтернативних заходів є передчасним і таким, що не забезпечить інтереси правосуддя, тоді як тримання під вартою залишається єдиним пропорційним та виправданим кроком.
Отже, констатація високої інтенсивності встановлених ризиків (переховування від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків чи інших підозрюваних) у їх синергії із безпосереднім перебуванням підозрюваного ОСОБА_6 за кордоном, використанням паспортних документів на інше ім'я та методів конспірації організованої злочинної групи, зумовлює виключну процесуальну необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу. Лише тримання під вартою у даному випадку є заходом процесуального примусу, що спроможний повністю гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_6 його процесуальних обов'язків та забезпечити дієвість даного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, у цьому провадженні сторона обвинувачення повністю виконала зазначений процесуальний обов'язок та довела абсолютну неефективність альтернативних інструментів контролю.
На користь винятковості цього заходу у даній ситуації свідчать і загальновизнані міжнародні стандарти. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Враховуючи, що підозрюваному ОСОБА_6 інкримінують вчинення особливо тяжких корупційних діянь у складі організованої злочинної групи, суворість санкцій кваліфікованих статей вимагає від слідчого судді адекватного процесуального реагування.
При цьому слідчий суддя приймає до уваги сталу практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Це вимагає від слідчого судді більшої суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей суспільства. Оскільки корупційні злочини та легалізація майна, одержаного злочинним шляхом, завдають суттєвої шкоди публічним інтересам держави, потреба у забезпеченні ефективного розслідування та невідворотності відповідальності у цьому випадку переважає над приватним інтересом підозрюваного, який свідомо переховується від правосуддя.
Крім того, слідчий суддя враховує, що відповідно до Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої спільним наказом МВС, ОГП, НАБУ, СБУ, ДБР, Мінфіну, Мінюсту від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обов'язковим документом, на підставі якого запитується публікація Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення (Red Notice). Зазначений захід спрямований на локалізацію підозрюваного за кордоном, його тимчасовий арешт та подальшу видачу (екстрадицію) в Україну для здійснення правосуддя.
Положеннями ч. 2 ст. 562 КПК України встановлено: якщо при зверненні за допомогою до іноземної держави необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл суду, такий дозвіл надається у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов'язковою умовою запитуваної сторони. При цьому строк дії такого дозволу законом не обмежується, а його належним чином засвідчена копія долучається до матеріалів екстрадиційного запиту.
Системний аналіз норм ч. 6 ст. 193 КПК України свідчить, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, питання про застосування запобіжного заходу вирішуватиметься судом остаточно вже після його фактичного затримання та доставки до місця кримінального провадження. З огляду на це, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , оголошеного в міжнародний розшук, триває до його затримання і доставки до суду, та не обмежується загальним строком, визначеним ч. 1 ст. 197 КПК України.
Таким чином, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 193 та ч. 2 ст. 562 КПК України, строк дії цієї ухвали слідчого судді є необмеженим у часі та вичерпується виключно фактом доставлення підозрюваного до суду.
З огляду на викладене, зважаючи на неможливість усунення виявлених ризиків шляхом застосування більш м'яких альтернативних заходів, слідчий суддя переходить до визначення конкретного виду запобіжного заходу та вважає за необхідне задовольнити клопотання органу розслідування.
Водночас слідчий суддя зауважує, що висловлені в цій ухвалі висновки за результатами розгляду клопотання щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду, або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження (ст. 198 КПК України). Оцінка доказів на даній стадії здійснюється слідчим суддею виключно з метою перевірки наявності підстав для застосування заходу процесуального примусу.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що у разі фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_6 питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміна на більш м'який запобіжний захід буде повторно розглядатися судом у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з моменту її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу або його зміну.
Керуючись статтями 176-178, 183-184, 193, 194, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Задовольнити клопотання.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1