15 травня 2026 року
м. Київ
справа №260/8014/24
адміністративне провадження № К/990/7369/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 (суддя Плеханова З.Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 (колегія суддів у складі: головуючого судді Гінди О.М., суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М.) у справі №260/8014/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення моральної та матеріальної шкоди.
I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, Управління, орган Пенсійного фонду, в якому просив стягнути моральну та матеріальну шкоду у загальному розмірі 921447,00 грн. Розрахункова сума моральної шкоди складає: за порушення прав та інтересів позивача, сума недоплачених і невиконаних всіх судових рішень складає 552317,00 грн, кошти на ліки в місяць у розмірі 12130,00 грн, запропоноване лікування серця за кордоном разом з побічними супроводжувальними витратами складає 357000,00 грн або в доларовому еквіваленті 8,5 тисяч.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив про те, що орган Пенсійного фонду ухиляється від виконання судових рішень Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі №260/517/21, від 22.11.2022 у справі №260/3240/22, від 05.12.2023 у справі №260/585/23, від 10.07.2024 у справі №260/2528/24, від 15.07.2024 у справі №260/7884/23, від 24.10.2023 у справі №260/7424/23, від 26.04.2023 у справі №260/622/23, від 05.02.2024 у справі №260/1093/23 від 24.06.2024 у справі №260/2532/24.
Позивач зазначає, що відповідач надає формальні відписки щодо неможливості виконання цих судових рішень, відповіді яких повторювались і не мали логічного сенсу. Маючи похилий вік, важке поранення та контузію, змушений постійно отримувати потрясіння, викликані бездіяльністю та протиправними діями відповідача, що не могло не позначитися на стані його здоров'я, яке погіршується з кожним фактом неправомірних дій відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, внаслідок чого позивачу спричинено і моральну шкоду, що виразилося у душевних стражданнях, стані постійного стресу і інфаркту міокарда, порушеннях звичних комфортних умов проживання. Також позивач зазначає про надмірну затримку виконання судових рішень або взагалі ухиляння відповідача від їх виконання..
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
4. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого 9663 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 07.10.2024 по 09.10.2024 із хронічними захворюваннями.
5. У справах №260/517/21, №260/77/22, №260/3240/22, №260/622/23, №260/7424/23, №260/585/23 за позовами ОСОБА_1 . Суд визнав протиправними дії органу Пенсійного фонду з питанні перерахунку пенсії позивача, неналежного її обрахунку і виплати. Рішення у цих справах набули законної сили і є обов'язковими до виконання.
Так, у справі №260/517/21 Суд зобов'язав орган Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 відповідно до статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі наданої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення №ХР9956 для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
У справі №260/3240/22 Суд зобов'язав орган Пенсійного фонду здійснити, починаючи з 01.04.2019, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
У справі №260/622/23 Суд зобов'язав орган Пенсійного фонду здійснити, починаючи з 21.01.2020, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
У справі №260/7424/23 Суд зобов'язав орган Пенсійного фонду здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.07.2021, з урахуванням проведених виплат.
У справі №260/585/23 Суд зобов'язав орган Управління соціального захисту населення Мукачівської районної військової адміністрації Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведених виплат та зобов'язано орган Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведених виплат.
У справі №260/10931/23 Суд зобов'язав орган Пенсійного фонду нарахувати та виплатити з 01.05.2023 пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, з врахуванням проведених виплат.
6. Позивач, вважаючи, що орган Пенсійного фонду протиправно не виконав наведені вище рішення суду, застосував закон, який не відповідає положенням Конституції України, що призвело до звуження його прав і завдало збитків у вигляді упущеної вигоди, звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 31.03.2025 у задоволенні позову відмовив. Суд дійшов висновку, що позивач у межах кожної з вище перелічених справ, за наслідками яких прийнято рішення на його користь, має право звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України, де також може ставити питання щодо завдання йому моральної шкоди внаслідок незаконних дій чи бездіяльності пенсійного органу на виконання судового рішення.
8. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.01.2026 апеляційну скаргу позивача задовольнив частково, скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у цій справі та ухвалив нову постанову, якою закрив провадження у цій справі.
Закриваючи провадження у цій справі, суд виходив з того, що оскільки позивачем не заявлено вимог вирішити публічно-правовий спір у розумінні положень КАС України, відтак позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
9. Позивач з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, які передбачають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
На обґрунтування цієї підстави позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 3 частини другої статті 11, частини першу та другу статті 16 Цивільного кодексу України, статті 19, 238, 240, пункт 1 частини першої статті 238, частину першу статті 319 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 09.10.2018 у справі 809/487/18 щодо розгляду справи про стягнення матеріальної і моральної шкоди в порядку адміністративного судочинства, оскільки ця шкода заподіяна суб'єктом владних повноважень, а саме органом пенсійного фонду, внаслідок системного невиконання судових рішень, ухвалених на користь позивача, у справах, розглянутих за правилами адміністративного судочинства.
11. Також у якості підстави касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник покликається на частини другу і третю статті 353 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суди не дослідили зібрані у справі докази.
12. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 КАС України. Зауважує, що справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України, що не враховано судом апеляційної інстанції, внаслідок чого суд апеляційної інстанції безпідставно закрив провадження у цій справі.
13. Відповідач відзив на касаційну скаргу позивача до Суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, в межах касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
15. Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
16. Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
17. Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
18. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
19. Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону №1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII.
22. Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
23. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
24. Відповідно до частин другої та третьої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
25. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
26. Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
27. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
28. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
29. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
30. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та/або КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05.08.2025 у справі № 620/15158/24, від 25.03.2026 у справі №320/36568/25.
31. Судами у цій справі установлено, що позовні вимоги позивача виникли у зв'язку із неналежним і несвоєчасним виконанням судових рішень у справах №260/517/21, №260/77/22, №260/3240/22, №260/622/23, №260/7424/23, №260/585/23, які набрали законної сили та підлягають обов'язковому виконанню, за позовами ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду з питанні перерахунку пенсії позивача, неналежного її обрахунку і виплати.
32. Колегія суддів зазначає, що питання як нарахування, так і виплати пенсії, які здійснювались/не здійснювались у зв'язку з перерахунками пенсії позивачу на виконання рішень суду перебуває в нерозривному зв'язку з предметом спору у зазначеній справі (дії та бездіяльність пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача) і таке питання беззаперечно стосується порядку виконання судових рішень у наведених вище справах.
33. За таких обставин, колегія суддів констатує що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень в іншій справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
34. Стосовно вимог позивача щодо відшкодування майнової та моральної шкоди за невиконання рішень судів у наведених вище справах, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
35. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
36. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
37. Як зазначалось раніше, предметом цього позову фактично є стягнення з відповідача матеріальної і моральної шкоди, яка на думку позивача йому була завдана органом Пенсійного фонду внаслідок невиконання цим органом судових рішень у справах №260/517/21, №260/77/22, №260/3240/22, №260/622/23, №260/7424/23, №260/585/23, які стосуються перерахунку пенсії, набрали законної сили і підлягають обов'язковому виконанню.
38. Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту цієї норми вбачається, що адміністративні суди розглядають вимоги про відшкодування (стягнення або зобов'язання виплати) матеріальної та моральної шкоди лише за наявності пов'язаного публічно-правового спору, тобто якщо одночасно заявляються також конкретні вимоги щодо: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, або вчинити певні дії; інших обставин, які вказують на існування між сторонами конкретного невирішеного публічно-правового спору, через існування якого особі було завдано відповідної шкоди; інших порушень прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.
39. Отже, в адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є похідними від вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень і розглядаються виключно за умови наявності вимоги про вирішення публічно-правового спору.
У випадку заявлення вимоги про відшкодування матеріальної шкоди за відсутності вимоги про вирішення публічно-правового спору, така вимога підлягає розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства.
40. Визначальною обставиною, коли вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин є те, що вони повинні бути заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
В цьому випадку, вимога про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди та вимога вирішити публічно-правовий спір не були заявлена в одному провадженні.
41. Оскільки позивачем не заявлено вимог вирішити публічно-правовий спір у розумінні положень КАС України, відтак позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
42. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, у тому числі, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
43. Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
44. У контексті встановлених обставин та наведених норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з тих підстав, що позовна вимога про вирішення будь-якого публічно-правового спору у позовній заяві відсутня, натомість міститься вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
45. Частиною першою статті 319 КАС України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
46. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
47. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі частини першої статті 319 КАС України, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
48. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення не надав оцінку вимогам позивача про невиконання органом Пенсійного фонду судових рішень у справах за позовом позивача, а обмежився лише вимогами про стягнення шкоди.
49. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанцій неправильно застосував зазначені вище норми матеріального і процесуального права, що є підставою для зміни постанови суду апеляційної інстанції.
50. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
51. За правилами частини четвертої цієї статті зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
52. Підсумовуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни постанови суду апеляційної інстанції за мотивами, викладеними у цій постанові. В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.
53. З огляду на результат перегляду справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 351, 356, КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №260/8014/24 змінити за мотивами, викладеними у цій постанові.
В іншій частині Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №260/8014/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб