15 травня 2026 року
м. Київ
справа № 240/16039/25
адміністративне провадження № К/990/2361/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 (суддя Романченко Є.Ю.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2025 (колегія суддів у складі: Курка О.П., суддів Ватаманюка Р.В., Боровицького О.А.) у справі №240/16039/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, Управління, орган Пенсійного фонду), в якому просила:
визнати протиправними дії Управління щодо проведення нарахування та виплати пенсії по інвалідності без виконання вимог частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова №118), від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168), від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185), від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209);
зобов'язати Управління провести нарахування пенсії з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та виплату такої з урахуванням раніше виплачених сум.
2. На обґрунтування позовних вимог послалася на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили зобов'язано орган Пенсійного фонду провести перерахунок та виплату їй пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-XII в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів. На виконання цього рішення відповідач провів нарахування та виплату пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Однак вважає, що відповідач у порушення вимог частини 4 статті 54 Закону №796-XII та Постанов №118, №168, №185 та №209 здійснив перерахунок без урахування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія І, групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської АЕС.
4. Позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію на підставі Закону України №796-ХІІ.
5. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду зобов'язано Управління провести перерахунок та виплату позивачці пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-XII.
6. На виконання рішення суду орган Пенсійного фонду здійснив позивачці перерахунок пенсії.
7. Після перерахунку позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою, в якій просила провести індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 згідно з частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
8. Однак відповідач за результатами її розгляду у проведенні індексації відмовив.
9. Позивачка не погодився з діями відповідача та звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 01.12.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2025, у задоволенні позову відмовив.
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення, яка перерахована у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
12. Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
13. Як на підставу касаційного оскарження скаржниця посилається на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, яке передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування цієї підстави скаржниця покликається на відсутність висновку у подібних правовідносинах щодо застосування частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ в частині щодо проведення щорічної індексації основного розміру пенсії, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
14. Також скаржниця зазначає про відсутність висновку щодо питання нарахування пенсії на виконання судового рішення у розмірі від мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного з 01.12.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", встановлену відповідно до пункту 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021, з виконанням вимог частини четвертої статті 54 Закону №796-XII та Постанов №118, №168 №185, №209 з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1.14, 1.197, за період з 01.03.2024 по 28.02.2025 з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1.14, 1.197, 1.0796, з 01.03.2025 з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115 та провести виплату нарахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
15. У касаційній скарзі скаржниця окрім наведеного покликається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивачки яка є пенсіонером та особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки, доплата до пенсії, є суттєвою частиною засобів для існування.
16. Скаржниця доводить про наявність в неї права на індексацію пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ відповідно до положень Постанов №118, №168 №185, №209 з урахуванням частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ.
17. Відповідач відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не надав, що не перешкоджає розгляду справи.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
19. Предметом цієї справи є право на індексацію пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, відповідно до вимог Постанов №118, №168 №185, №209 з урахуванням частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ.
20. Приписами частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом №76-VIII, було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
21. 28.12.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" за №76-VIII, яким статтю 54 Закону №796-ХІ було викладено у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
22. Змінивши підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною четвертою статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
23. Згодом, мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 зі змінами (далі - Порядок №1210).
24. Згідно з підпунктом 1 пункту 11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії становить: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї: осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
25. Тобто раніше визначений статтею 54 Закону №796-XII розмір пенсій було знижено.
26. Рішенням від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
27. Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
28. За рішенням Конституційного Суду України, Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням (від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021).
29. За результатами виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України, з метою врегулювання на законодавчому рівні розмірів пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, мала прийняти не будь-який закон, а такий, що відповідає Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021.
30. 29.06.2021 Верховна Рада України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 прийняла Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" №1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021, відповідно до якого статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у новій редакції:
В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
31. Як убачається зі змісту статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону №1584-IX визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону
32. У Рішенні від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку №1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причиновий зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
33. Конституційний Суд України виходив із того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
34. Однак держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку №1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов'язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.
35. Також у наведеному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що соціальні зобов'язання держави перед громадянами, які втратили здоров'я внаслідок того, що держава свого часу зобов'язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.
36. Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону №796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
37. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, прийнявши до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України та здійснивши аналіз статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №1584-IX, дійшов висновку, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. Прийняттям Закону №1584-IX не досягаються всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
38. Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Така позиція була висловлена у Рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 і має бути застосована судами під час вирішення подібних спорів.
39. Як вже було зазначено вище, у пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796 у редакції Закону №76 щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
40. Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону №796 у редакції Закону №76 щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
41. Крім того, у Рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
42. Враховуючи наведені вище висновки, до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, як на це вказав Конституційний Суд України у вказаному Рішенні.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, сформульованими Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 та Верховним Судом, зокрема у постановах від 02.10.2024 у справі №400/5534/23, від 02.10.2024 у справі №240/955/24, від 08.10.2024 у справі №240/1189/24.
43. Таким чином, позивачка має право на отримання пенсії відповідно до вимог Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР.
44. Судами установлено, що позиваці на виконання рішення суду орган Пенсійного фонду здійснив нарахування та виплату пенсій відповідно до частини третьої статті 54 Закону №796-XII. Спірним питанням у цій справі є правомірність індексації відповідно до Постанов №118, №168 №185, №209 з урахуванням частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ.
45. Мінімальний розмір пенсії за віком визначений положеннями статті 28 Закону України №1058-ІV.
46. Згідно частини 1 названої правової норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
47. Статтею 4 Закону України № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
48. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що прожитковий мінімум є динамічною величиною, яка визначається законодавчим органом щороку в залежності, зокрема, від економічних показників, для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості на визначену у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік дату.
49. Отже, пенсія, розрахована виходячи з показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підлягає перерахунку щоразу, коли Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік змінюється відповідна величина.
50. Тим часом передбачена частиною 2 статті 42 Закону України №1058-ІV індексація проводиться саме у зв'язку з незмінністю розрахункової величини, з якої проведено обрахунок пенсії згідно положень Закону України №1058-ІV, а саме середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
51. У разі застосування коефіцієнтів збільшення до пенсій, які обраховані виходячи з такої розрахункової величини як мінімальна пенсія за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, буде мати місце подвійна індексація, оскільки при визначенні щороку розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, законодавець вже ураховує інфляційній процеси, що відбуваються у державі на момент прийняття Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
52. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.03.2025 у справі №400/6254/24 за результатами надання правової оцінки діям органу Пенсійного фонду України щодо відсутності підстав для проведення індексації пенсії позивача після проведення її перерахунку у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 13.03.2025 у справі №400/6254/24 дійшла висновку, що перерахунок пенсії позивача на підставі рішення суду у справі вважається таким, що виник на підставі, встановленій нормативно-правовим актом, а саме через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру пенсії та є підставою для перерахунку пенсії.
У цьому випадку не має значення, що перерахунок пенсії здійснено на виконання рішення суду, про що стверджує позивач, чи/або одразу на підставі безпосередньо поданої уповноваженим органом довідки до пенсійного органу. Ключовим фактором для визначення пенсій, які переглядалися (перераховувалися) після 01.03.2018 є саме підвищення пенсії після її перерахунку у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як розрахункової величини.
Твердження позивача про те, що перерахунок пенсії, здійснений на виконання рішення суду є відновленням його порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, і не є перерахунком пенсії у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії - помилкове, оскільки перерахунок пенсії позивача проведений саме у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік (незалежно від того, на виконання рішення суду чи на підставі безпосередньо поданої уповноваженим органом довідки до пенсійного органу). Тому відсутні підстави для виплати позивачу щомісячної доплати, адже пенсія позивача при її перерахунку збільшилася за рахунок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік.
53. Такий висновок суду не протирічить наведеним вище положенням Закону України №796-ХІІ, які передбачаються проведення індексації пенсії по інвалідності, призначеної згідно з названим Законом.
54. Оскільки Закон України №796-ХІІ передбачає два можливих варіанти розрахунку пенсії по інвалідності: виходячи з заробітку, отриманого за період роботи у зоні забруднення, або із заробітку, отриманого не в такій зоні, а також виходячи з мінімальної пенсії за віком, відрізняються і способи проведення індексації таких пенсій: для першого варіанту шляхом застосування коефіцієнтів збільшення, для другого - шляхом зміни розміру мінімальної пенсії за віком, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Наведене узгоджується з приписами Постанови №124, яка передбачає проведення перерахунку пенсій, обчислених відповідно до статті 54 Закону України №796-ХІІ саме у розмірі відшкодування фактичних збитків, а не у мінімальному розмірі.
55. Як установлено судами, розрахунок пенсії позивачці проведений виходячи з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб у сумі 2093,00 грн, а з 01.03.2024 у розмірі 2361,00 грн.
56. Виходячи з того, що позивачки проведений перерахунок у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму і виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку відсутні підстави для перерахунку позивачки пенсії із застосування коефіцієнтів збільшення.
57. Суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
58. Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень і погоджується з їх висновками.
59. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
60. Оскільки колегія суддів залишає у силі рішення судів першої і апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №240/16039/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб