14 травня 2026 року
м. Київ
справа №160/391/25
адміністративне провадження №К/990/40469/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД"
у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД"
до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» (далі також - ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - Відповідач, ПМУ ДПС), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2024 року:
- № 87834000706 форми «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020,00 грн з податку на доходи фізичних осіб;
- № 87934000706 форми «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 934 812,00 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 233 703,00 грн;
- № 88034000706 форми «В4» у частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає зарахуванню до податкового кредиту наступного звітного періоду, на 3 406 800,00 грн;
- № 88234000706 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 63 858 724,50 грн, у тому числі 49 831 424,00 грн основного зобов'язання та 14 027 300,50 грн штрафних санкцій;
- № 88534000704 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій та/або пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 184 680,28 грн;
- № 88334000706 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2024 року на 28 910 872,00 грн.
Рішенням від 11 березня 2025 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд позов задовольнив у повному обсязі.
Суд стягнув з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м. Одеса, 65015, пр-т. Шевченка, 15/1 ЄДРПОУ 44104032) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімната 11 ЄДРПОУ 41161689) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 24224,00 грн.
Постановою від 3 вересня 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційні скарги податкового органу - без задоволення.
Відповідач подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 1 квітня 2026 року касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2025 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2024 року: - № 88234000706 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 63 858 724,50 грн, у тому числі 49 831 424,00 грн основного зобов'язання та 14 027 300,50 грн штрафних санкцій; - № 88334000706 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2024 року на 28 910 872,00 грн. У цій частині справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2025 року залишено без змін.
Представник Позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо
- нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій;
- розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, а саме 30000 грн за надання правничої допомоги та 2968,55 грн на прибуття до суду.
Відповідач подав заяву, в якій просить відмовити Позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови у справі №160/391/25 щодо розподілу судових витрат, посилаючись на їх неспівмірність, необґрунтованість та відсутність належного документального підтвердження.
Зокрема, Відповідач зазначав, що підготовка справи у суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу аналітичної чи технічної роботи, оскільки правова позиція представника Позивача у судах усіх інстанцій залишалася незмінною. На думку Відповідача, участь одного й того самого адвоката на всіх стадіях судового розгляду свідчить про його повну обізнаність з обставинами справи, доказовою базою та нормативним регулюванням спірних правовідносин, що виключало необхідність повторного вивчення матеріалів справи та, відповідно, зменшувало обсяг необхідних послуг.
Також Відповідач наголошував, що спір є типовим податковим спором, щодо якого сформована стала судова практика, а справа не містить складних фактичних обставин чи значного обсягу доказів, які б обумовлювали необхідність витрачання значного часу на підготовку процесуальних документів та представництво у суді касаційної інстанції.
Крім того, Відповідач звертав увагу суду на те, що розмір гонорару за представництво інтересів Позивача у суді касаційної інстанції був збільшений додатковою угодою з 5 000 грн до 30 000 грн без зміни обставин справи, характеру спірних правовідносин чи законодавчого регулювання, що, на думку Відповідача, свідчить про штучне завищення вартості правничої допомоги.
Окремо Відповідач зазначав про відсутність належного документального підтвердження заявлених витрат. Зокрема, Позивачем не надано детального опису виконаних робіт (наданих послуг), що, на переконання Відповідача, суперечить вимогам частини четвертої статті 134 КАС України та унеможливлює встановлення обсягу фактично виконаної адвокатом роботи і часу, витраченого на її виконання. Також, як зазначав Відповідач, до матеріалів справи не додано належних доказів фактичної оплати правничої допомоги, зокрема платіжних документів чи банківських виписок.
Щодо витрат на прибуття до суду Відповідач зазначав, що судом було забезпечено можливість участі у судових засіданнях у режимі відеоконференції, якою представник Позивача в подальшому скористався. За таких обставин, на думку Відповідача, прибуття адвоката до суду в інше місто та понесення витрат на залізничні квитки не було процесуально необхідним, а мало характер особистого вибору представника, у зв'язку із чим такі витрати не відповідають критеріям неминучості та розумності.
Вирішуючи подану Позивачем заяву з урахуванням наведених сторонами доводів, Суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Приписами частин першої-другої статті 132 КАС України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що Верховний Суд повернув справу в частині на новий розгляд, відповідно у суду немає підстав для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції саме на цьому етапі.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу Суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд багаторазово, зокрема у постанові у справі № 922/445/19, вказував, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до наданих Позивачем копій документів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу Суд установив таке.
Так, відповідно до наявного у матеріалах справи договору про надання правничої (правової) допомоги від 31 грудня 2024 року №46 укладеного між адвокатом Єпіфановою Юлією Олегівною, та ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», адвокат за винагороду (гонорар) надає такі види правничої (правової) допомоги, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з питання визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків: представництво інтересів Клієнта у судах адміністративного судочинства Дніпропетровському окружному адміністративному суді та, за потреби, Третьому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді, з метою визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.
Згідно з пунктом 3.2 цього Договору Позивач сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі: в окружному адміністративному суді 30 000,00 гривень, в апеляційному адміністративному суді 10 000,00 гривень, в адміністративному суді касаційної інстанції (Верховному Суді) 5 000,00 гривень. Належним підтвердженням надання правничої (правової) допомоги, є складений Адвокатом і підписаний Сторонами Акт про надання правничої (правової) допомоги (послуг) за цим Договором, що складається після виконання договору, а саме прийняття судового рішення судом відповідної інстанції.
Згідно з Додатковою угодою від 11 березня 2026 до Договору №46 про надання правничої (правової) допомоги від 31 грудня 2024 року Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору №46 про надання правничої (правової) допомоги від 31 грудня 2024 року та викласти його в наступній редакції: « 3.2. За надання правничої (правової) допомоги, передбаченої підпунктом 1.1. Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у фіксованому розмірі: в окружному адміністративному суді 30 000,00 гривень. В апеляційному адміністративному суді 10 000,00 гривень. В адміністративному суді касаційної інстанції 30 000,00 гривень.
Відповідно до Акту про надання правничої (правової) допомоги (послуг) від 2 квітня 2026 року за Договором №46 про надання правничої (правової) допомоги від 31 грудня 2024 року Єпіфанова Юлія Олегівна, Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2817 від 20 червня 2014 року (далі - Адвокат), з одного боку, та ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», склали цей Акт відповідно до Договору №46 про надання правничої (правової) допомоги від 31 грудня 2024 року про таке:
Адвокат за дорученням Клієнта та за винагороду (гонорар) надав Клієнту такі види правничої (правової) допомоги, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а саме - представництво інтересів Клієнта у Верховному Суді у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/391/25 під час розгляду касаційної скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2025 року у справі № 160/391/25 за адміністративним позовом ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Адвокат склав та подав до суду:
відзив б/н від 24 жовтня 2025 року на касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків б/н від 3 жовтня 2025 року на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2025 року у справі № 160/391/25;
заяву щодо судових витрат б/н від 28 жовтня 2025 року;
заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції б/н від 5 лютого 2026 року;
заперечення б/н від 6 лютого 2026 року;
додаткові пояснення щодо ймовірного заниження (незастосування) податкової різниці, яка збільшує фінансовий результат до оподаткування, на суму 305 120 632,32 грн (що є частиною податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 17 грудня 2024 року № 88234000706 форми «Р») б/н від 9 лютого 2026 року;
заперечення на додаткові пояснення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у справі № 160/391/25 б/н від 31 березня 2026 року щодо додаткових пояснень б/н від 3 березня 2026 року.
Адвокат представляв інтереси Клієнта у Верховному Суді у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/391/25:
21 січня 2026 року - у залі суду;
4 лютого 2026 року - у залі суду;
11 лютого 2026 року - в режимі відеоконференції;
18 лютого 2026 року - в режимі відеоконференції;
1 квітня 2026 року - в режимі відеоконференції.
Відповідно до пункту 3.2 Договору № 46 про надання правничої (правової) допомоги від 31 грудня 2024 року Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується безпосередній факт надання Позивачу послуг правничої допомоги на 30000 грн.
Відповідач зазначає, що матеріалами справи не підтверджена безпосередня сплата відповідного гонорару, однак Верховний Суд багаторазово, зокрема у постанові у справі № 922/445/19, вказував, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Саме тому Суд не може визнати обґрунтованими зазначені Відповідачем доводи.
Щодо тверджень Відповідача про те, що Позивачем не надано детального опису виконаних робіт (наданих послуг), що, на думку Відповідача, суперечить вимогам частини четвертої статті 134 КАС України та унеможливлює встановлення обсягу фактично виконаної адвокатом роботи і часу, витраченого на її виконання, Суд звертає увагу на таке. Відповідно до умов договору, зміст якого наведено вище, а також додаткової угоди до нього, розмір гонорару був визначений сторонами у фіксованому розмірі та не залежав від обсягу наданих послуг, кількості підготовлених процесуальних документів чи часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги. Водночас акт про надання правничої (правової) допомоги (послуг) від 02 квітня 2026 року містить деталізацію наданих адвокатом послуг, що дає можливість встановити характер виконаної роботи та підтверджує фактичне надання правничої допомоги Позивачу.
Суд не може визнати обґрунтованими доводи Відповідача про штучне завищення вартості правничої допомоги виключно з огляду на укладення додаткової угоди та збільшення розміру гонорару, оскільки визначення умов оплати правничої допомоги належить до виключної компетенції сторін договору. При цьому Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розмір заявлених до відшкодування витрат є нерозумним, неспівмірним із характером та складністю справи або явно завищеним.
Суд також вважає безпідставними твердження Відповідача про те, що справа не потребувала значного часу для підготовки процесуальних документів та представництва у суді касаційної інстанції. Такі доводи не підтверджені належними доказами та не враховують того, що у цій справі, з огляду на її специфіку, адвокат повинен був не лише проаналізувати матеріали касаційної скарги, а й належним чином обґрунтувати правову позицію для захисту інтересів Позивача. Крім того, спір стосувався значної кількості епізодів, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, що обумовлювало необхідність детального аналізу доводів касаційної скарги та доведення його позиції.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 464,47 грн (30 000,00 Х 0,04882). пропорційно до частини позовних вимог, щодо яких рішення судів попередніх інстанцій були залишені без змін, тобто в тій частині спору, у якій суд касаційної інстанції погодився з правовою позицією Позивача.
У частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2024 року № 88234000706 та № 88334000706 питання про стягнення витрат на правничу допомогу має вирішуватися за результатами нового розгляду справи в порядку, встановленому статтею 139 КАС України.
Щодо витрат на прибуття до суду, Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 135 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Так, відповідно до додаткової угоди, між зазначеними сторонами, від 14 січня 2026 року доповнено Договір №46 про надання правничої (правової) допомоги від 31 грудня 2024 року пунктом 2.3.4. та викладено його в наступній редакції: «2.3.4. Відшкодувати Адвокату понесені ним витрати, що пов'язані із прибуттям до суду, зокрема витрати на придбання квитків на проїзд залізницею, витрати на проживання (Клієнт відшкодовує Адвокату витрати на проживання у розмірі, що не перевищує 1100,00 гривень за добу проживання). Зазначені витрати відшкодовуються на підставі складеного Адвокатом і підписаного Сторонами Акту про надання правничої (правової) допомоги (послуг) за цим Договором, з наданням Адвокатом документального підтвердження сум понесених витрат (квитки, рахунки, квитанції, чеки, платіжні інструкції тощо). Такий Акт складається після завершення розгляду справи у суді відповідної інстанції окремо від Акту про надання правничої (правової) допомоги (послуг), наданих відповідно до пункту 1.1. Договору. Клієнт відшкодовує Адвокату зазначені витрати у строк, передбачений пунктом 3.5 цього Договору. Відшкодування понесених Адвокатом витрат не включається до гонорару Адвоката.»
Також відповідно до акту від 2 квітня 2026 року Єпіфанова Юлія Олегівна з одного боку, та ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», склали Акт відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2 Договору №46 про надання правничої (правової) допомоги від 31 грудня 2024 року, згідно з яким клієнт відшкодовує Адвокату понесені ним витрати, пов'язані з прибуттям до суду, а саме: 21 січня 2026 року - проїзд Дніпро - Київ у сумі 1 438,59 грн; проїзд Київ - Дніпро у сумі 453,33 грн; 04 лютого 2026 року - проїзд Дніпро - Київ у сумі 582,65 грн; проїзд Київ - Дніпро у сумі 493,98 грн. Всього до відшкодування: 2 968,55 грн.
Як Додатки до Акту (документальне підтвердження витрат) вказано: протокол судового засідання в режимі відеоконференції №5768792 від 21 січня 2026 року; посадковий документ №22AB492D-9436BADD-0001; посадковий документ №281B492D-C6FCDC66-0001; платіжна інструкція №Q1GY0ATC5P від 16 січня 2026 року; платіжна інструкція №Q1GY0ATEL0 від 16 січня 2026 року; протокол судового засідання в режимі відеоконференції №5844284 від 04 лютого 2026 року; посадковий документ №A17B4934-866A42EE-0001; посадковий документ №4D8B4934-2C1B16DD-0001; платіжна інструкція №QILY0BI7JN від 21 січня 2026 року; платіжна інструкція №QIMY0BQC37 від 21 січня 2026 року.
З огляду на підтвердження факту понесення витрат на прибуття до суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь Позивача відповідних витрат у розмірі 2 968,55 грн.
При цьому Суд не погоджується з доводами щодо штучності таких витрат, оскільки питання про участь у судовому засіданні безпосередньо у приміщенні суду або в режимі відеоконференції належить до процесуальних прав учасників справи та вирішується ними самостійно.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви Позивача про стягнення судових витрат та стягнення на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 1 464,47 грн (одна тисяча чотириста шістдесят чотири гривні 47 копійок) та 2 968,55 грн (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 55 копійок) витрат, пов'язаних із прибуттям до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 139, 143, 252, 345, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Ухвалити у справі додаткову постанову.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" про стягнення судових витрат задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімната 11 ЄДРПОУ 41161689) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м. Одеса, 65015, пр-т. Шевченка, 15/1, ЄДРПОУ 44104032) витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 1 464,47 грн (одна тисяча чотириста шістдесят чотири гривні 47 копійок) та 2 968,55 грн (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 55 копійок) витрат, пов'язаних із прибуттям до суду касаційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх