Справа № 495/3047/24
Номер провадження 2/495/1706/2026
28 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Гелла С.В.,
із участю секретаря судового засідання Дущенко Д.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Серебрійська Ю.О., третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась із позовом до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Серебрійська Ю.О., третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2485 від 01.06.2021, виданий Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем по стягненню з ОСОБА_1 , 02.08.1988 р, заборгованості у розмірі 18150,00 грн. на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»; стягнути з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»; витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень; безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 20765 грн.
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. 01.06.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинив виконавчий напис №2485 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у загальній сумі 18 150,00 грн. Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Серебрійською Ю.О. на підставі виконавчого напису №2485 від 01.06.2021 було відкрито виконавче провадження №67242153 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості у розмірі 18150,00 грн. В межах вищевказаного виконавчого провадження приватним виконавцем винесено ряд постанов. Позивач не укладала будь-яких кредитних договорів з їх нотаріальним посвідченням, а сама природа заборгованості за оскаржуваним виконавчим написом їй взагалі не зрозуміла. Позивач вважає, що приватним нотаріусом зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та є таким що не підлягає виконанню на підставі відсутності ознак безспірності стягуваної заборгованості, а також є таким, що порушує її права на мирне володіння та користування своїм майном.
Одночасно з цим, приватним виконавцем була направлена до Акціонерного товариства Комерційний банк АТ КБ «Приватбанк» постанова про арешт коштів, на підставі якої з карткового рахунку ОСОБА_1 , було стягнуто та направлено приватному виконавцю Серебрійська Ю.О., 20 765 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 241а3РBNKi00fe330002 від 22.04.2024. Оскільки підставою отримання «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суми у розмірі 20765, 00 грн було стягнення у примусовому порядку заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса, який не підлягає виконанню, то вищевказана сума повинна вважатися безпідставно набутою та підлягає поверненню.
1.2. 24.03.2026 представник ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" Цигульський О.В. подав заперечення на уточнену позовну заяву, в якому просив відмовити у уточненій вимозі, стосовно стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 20765 грн. Своє заперечення обґрунтовує тим, що згідно наданих позивачем доказів, зокрема у постановах виконавчого провадження, в рамках виконавчого провадження № 67242153 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було стягнуто та перераховано суму в розмірі 18 150,00 грн. Також, зауважує, що згідно довідки щодо погашення заборгованості, відповідно до укладеного Кредитного договору №0187-2526 від 19.06.2019 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , єдиним зарахуванням грошових коштів в оплату заборгованості за виконавчим провадженням було зарахування в розмірі 18 150,00 грн. від 23.04.2024. Сума основної винагороди приватного виконавця, як і сума мінімальних витрат виконавчого провадження згідно ст.42 Закон України «Про виконавче провадження» відноситься до витрат виконавчого провадження, які в свою чергу покладаються на боржника за таким виконавчим провадженням, а тому такі витрати недоцільно вважати безпідставно набутими коштами. Чинним законодавством не передбачено механізму стягнення із стягувача за виконавчим провадженням витрат виконавчого провадження в разі скасування виконавчого документу, тому у задоволені такої вимоги позивачу повинно бути відмовлено. Таким чином, оскільки позивач не надав доказів щодо перерахування на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» грошової суми в розмірі 20 765,00 грн. і оскільки згідно відповіді приватного виконавця така сума на рахунки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не надходила, заявлена позивачем сума не відповідає дійсності. З урахуванням цього ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» може відповідати тільки в рамках отриманої від приватного виконавця грошової суми в розмірі 18 150,00 грн. стягнутої в рамках виконавчого провадження № 67242153.
2. Рух справи у суді.
04.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення та судових витрат.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 року матеріали цивільної справи №495/3047/24 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення судових витрат, передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І..
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.04.2024 року позов було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.05.2024 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
20.06.2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів та судових витрат.
Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи №855 від 24.12.2024 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2024 року матеріали цивільної справи №495/3047/24 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів та судових витрат, передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д..
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.12.2024 року справа прийнята до свого провадження та призначена до судового розгляду.
Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи №1561 від 23.06.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 року матеріали цивільної справи №495/3047/24 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Серебрійська Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів та судових витрат, передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.06.2025 року справа прийнята до свого провадження та призначена до судового розгляду.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився; відповідно до раніше поданого заперечення просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 20765 грн.
Від третіх осіб письмових пояснень по суті позову до суду не надходили.
З огляду на розгляд справи без виклику сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).
4. Фактичні обставини справи, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
01.06.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинив виконавчий напис №2485 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у загальній сумі 18 150,00 грн. Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Серебрійською Ю.О. на підставі виконавчого напису №2485 від 01.06.2021 було відкрито виконавче провадження №67242153 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості у розмірі 18150,00 грн. В межах вищевказаного виконавчого провадження приватним виконавцем винесено ряд постанов.
Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
У абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 910/5226/17.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, відповідно до яких кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Тобто, після 22 лютого 2017 року нотаріуси позбавлені права вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими.
Відповідач, відповідно до положень статей 76-81 ЦПК України, не надав суду належних і достатніх доказів в обґрунтування того, що приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача.
Враховуючи що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, оскільки виконавчий напис оскаржується позивачем з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Як зазначає позивач приватним виконавцем була направлена до Акціонерного товариства Комерційний банк АТ КБ «Приватбанк» постанова про арешт коштів, на підставі якої з карткового рахунку ОСОБА_1 , було стягнуто та направлено приватному виконавцю Серебрійська Ю.О., 20 765 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 241а3РBNKi00fe330002 від 22.04.2024. Оскільки підставою отримання «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суми у розмірі 20765, 00 грн було стягнення у примусовому порядку заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса, який не підлягає виконанню, то вищевказана сума повинна вважатися безпідставно набутою та підлягає поверненню.
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження", органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
Відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження - це витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.
Тобто витрати виконавчого провадження це витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.
Як вбачається з долучених документів, державним виконавцем відкрито виконавче №67242153, в рамках якого державним виконавцем винесено ряд постанов.
Чинним законодавством не передбачено механізму стягнення із стягувача за ВП витрат виконавчого провадження в разі скасування виконавчого документу, а тому поверненню стягнутих коштів підлягає лише сума за виконавчим написом №2485 від 01.06.2021, тобто 18 150,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з доведеності понесення стороною таких витрат і з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У ч.2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ, висновки Верховного Суду, враховуючи співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. є завищеними та неспівмірними з огляду на обставини цієї справи.
Зокрема, суд зауважує, що ця справа є незначної складності, тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках зазначеної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи.
Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 3 500 гривень, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 15, 16, 18, 526 ЦК України, ст. ст. 34, 39, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Серебрійська Ю.О., третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2485 від 01.06.2021 вчинений приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем по стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості у розмірі 18 150,00 грн.
Стягнути з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн та безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 18 150,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.В. Гелла