Номер провадження: 22-ц/813/2434/26
Справа № 947/28581/25
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Назарова М. В.
12.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі свого представника Солоненко Наталії Сергіївни
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Калініченко Л.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У серпні 2025 року до ТОВ «Інфокс» звернулося до суду з вказаним позовом, яки мотивував тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС», що підтверджується оформленим особовим рахунком за № НОМЕР_1 та Договором № 1926/20200604/26 з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення через мережі, які не перебувають на балансі виконавця від 04.06.2020 року та Договору № 1926/20200604/27 про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів по особовому рахунку № НОМЕР_2 від 04.06.2020 року.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу ОСОБА_1 . Договори отримав 09.06.2020 р. будь-яких заперечень щодо договору або відмови від укладання Договору на адресу філії «Інфоксводоканал» не надходило, таким чином Договір № 926/20200604/26 з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення через мережі, які не перебувають на балансі виконавця від 04.06.2020, вважається укладеним.
Зазначає, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 проводилися оплати за користування послугами, що засвідчує намір та бажання отримувати послугу.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» від 05.07.2019 № 690 Водоканал надавав послуги водопостачання та водовідведення відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , за які він у відповідності з п. 5 ч. 47 Правил повинен оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
ОСОБА_1 є співвласником об'єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.10.2008 року.
Нарахування відповідачу за надані послуги водопостачання здійснювалися відповідно до показів приладу обліку та тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 16.12.2020 року № 2499, від 22.12.2021 року № 2841, а відповідач, в свою чергу, користувався такими послугами.
Нарахування за вивезення рідких побутових відходів (в обґрунтованому розрахунку заборгованості зазначено як РПВ) проводилося на підставі Договору №1926/20200604/27 про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів по особовому рахунку № НОМЕР_2 від 04.06.2020.
ОСОБА_1 плату за надані Водоканалом послуги здійснював не в повному обсязі внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 10797,91 грн за період з 01.01.2022 по 30.06.2025, що підтверджується обґрунтованим розрахунком суми боргу. (а.с. 1-21)
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що є споживачем послуг з централізованого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , та на його ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), між ним та позивачем укладено договір на послуги водопостачання № 6458 від 03.09.2009 року, однак вважає, що позивач незаконно розподіляє кошти, сплачені останнім відповідно до показань приладу обліку за послугу централізованого водопостачання, передбачених договором №6458 від 03.09.2009 року та спрямовує частину цих коштів на оплату послуг з вивезення рідких побутових відходів, які останньому не надаються.
Зазначає, що ним не було підписано та не було укладено договору №1926/20200604/27 від 04.06.2020 року про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів, вказані послуги за цим договором він не отримував, як і не вчиняв дій щодо укладення вказаного договору з позивачем. Також відповідач зазначив, що 27.04.2021 звернувся до Управління «Водозбут» філії «Інфоксоводоканал» ТОВ «Інфокс» з заявою про відмову від договору про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів. (а.с.27-51)
02.10.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких представник підтвердила факт звернення відповідача з заявою про відмову від договору про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів, однак зазначає, що погодження позивача на розірвання договору призведе до порушення вимог чинного законодавства щодо поводження з відходами. (а.с. 66-69)
03.10.2025 від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що позивачем не надано доказів фактичного надання останньому послуг з вивезення рідких побутових відходів у період, за яким останній просить суд стягнути з нього заборгованість за надані послуги. (а.с. 70-72)
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, які складаються з наданих послуг з постачання питної води та абонентської плати за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 в розмірі 4490,87 гривень.
У задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»» у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 1007,48 гривень.
В апеляційній скарзі ТОВ «Інфокс» в особі свого представника Солоненко Н.С. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводами апеляційної скарги є те, що на території м. Одеса ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» є єдиним суб'єктом підприємницької діяльності, який проводить очищення рідких побутових відходів, фізичні особи-підприємці, які офіційно надають послуги зі збирання та вивезення рідких побутових відходів мають укладені Договори щодо скиду в систему, яку обслуговує ТОВ «Інфокс» в особі філія «Інфоксводоканал».
Під час розгляду справи щодо стягнення заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги, ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів щодо вивезення рідких побутових відходів іншими суб'єктами підприємницької діяльності. При отриманні послуги водопостачання (факт отримання не заперечується) та не вивезенні рідких побутових відходів, за умови дотримання законодавства щодо облаштування вигрібної ями, відбувається накопичення рідких побутових відходів, які з часом треба буде вивезти. Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи в договірних відносинах із ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», може в будь-який момент скористатися послугами з вивезення рідких побутових відходів, зробивши заявку на вивезення відповідно до умов Договору.
ОСОБА_1 та ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» укладено Договір про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів № 1926/20200604/27 від 04.06.2020 р. Тариф, який становив 98,80 грн, на вивезення рідких побутових відходів для населення міста Одеси встановлено Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 436 від 25.10.2018. Відповідно до ч. 9 Правил № 1070 плата за надані послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору і тарифів, що формуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами».
Отже, нарахування, здійснені філією позивача, є законними та обґрунтованими.
Щодо не виконання Договору № 1926/20200604/27 від 04.06.2020 року вказує, що відповідно до п. 1 вказаного Договору визначено, що виконавець, а саме ТОВ «ІНФОКС», зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення рідких побутових відходів, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами.
Пунктом 3 Договору встановлено, що послуги з вивезення рідких побутових відходів надаються за графіком, узгодженим із споживачем, в межах обсягів, визначених нормами та кількістю осіб, на яких нараховуються послуги, але не рідше, ніж один раз на шість місяців.
Відповідно п.п. 1 п. 3 Договору, абонент попередньо, за 5 (п'ять) днів до запланованої дати вивезення відходів, для підтвердження замовлень дзвонить у Колл-центр. Під час замовлення абонент повідомляє наступну інформацію: ПІБ, адреса, машкод, об'єм машини, яка потрібна для вивезення. Отже, сторонами був узгоджений пункт договору щодо вивезення побутових відходів за попередньою домовленістю за телефоном, що відповідає розумності та розподілу робочого часу. (а.с. 107-116)
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що в односторонньому порядку відмовився від укладення договору на послуги з вивезення РПВ, про що свідчить заява від 27.04.2021, яка надіслана рекомендованим листом з описом вкладення, та отримана позивачем, про що він свідчить у додаткових поясненнях. Позивач не надав жодного доказу, що в період з 01.01.2022 по 30.06.2025 відповідачу надавалися послуги з вивезення РПВ, відсутні акти виконаних робіт, замовлення, що підтверджують виклики відповідача, чи інші документи, які б свідчили про реальне надання послуг.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 10797,91 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до оскарження рішення в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості за надання послуги з вивезення рідких побутових відходів в сумі 6307,56 грн за період з 01.01.2022 до 30.06.2025, в іншій частині рішення суду не переглядається.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, в оскаржуваній частині, виходив з того, що з копії рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, скерованого на ім'я відповідача, не можливо встановити зміст поштового відправлення, договір № 1926/20200604/27 від 04.06.2020 року не містить підпису ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять будь-яких доказів отримання ним відповідного договору та дій вчинених на його схвалення та підтвердження прийняття відповідних послуг. Позивачем під час розгляду справи не надано жодного доказу в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження фактичного надання відповідних послуг з вивезення рідких побутових відходів до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як і не надано доказів узгодженого з відповідачем графіку вивезення відповідних відходів, обсяги, визначені норми та кількість осіб, на яких нараховуються послуги.
Тому суд дійшов висновку про відсутність договірних відносин між сторонами з постачання послуг з вивезення рідких побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 , абонентом за яким значиться ОСОБА_1 , та їх не споживання останнім, за наслідком чого суд вважав безпідставними здійснені позивачем нарахування відповідачу грошових коштів за послугу з вивезення рідких побутових відходів за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 включно, що в цілому становить 6307,56 грн.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та по справі ніким не оскаржується, що відповідачу - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 від 09.10.2008 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради на праві спільної часткової власності належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20634449 від 20.10.2008 року. (а.с. 9, 15)
03.09.2009 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» укладено договір на послуги з водопостачання та водовідведення №6458, відповідно до умов якого ТОВ «Інфокс» надає послуги подачі питної води по ГОСТ2874-82 «Вода питна» та у відповідності з ДСанПин №383 (186/1940) від 23.12.1996 року (вода питна, гігієнічні вимоги до питної води) та прийому стічних вод на ім'я ОСОБА_1 до нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачем до позовної заяви надано договори, за якими споживачем послуг є ОСОБА_1 , а саме:
- договір №1926/20200604/27 про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів за особовим рахунком № НОМЕР_2 від 04.06.2020 року, яким передбачено надання послуг з вивезення рідких побутових відходів згідно з відповідним графіком (а.с. 10);
- договір №1926/20200604/26 з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення через мережі, які не перебувають на балансі виконавця за особовим рахунком №1926 від 04.06.2020 року. (а.с. 11-12)
16.07.2020 відповідач звернувся до ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з заявою з проханням зобов'язати філію «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» повернути незаконно списані грошові кошти за червень 2020 року з його особового рахунку в розмірі 135,16 грн за вивіз рідких побутових відходів та здійснити перевірку обґрунтованість списання плати за вивіз рідких побутових відходів без укладення договору на цю послугу. (а.с. 46-47)
ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області за вих. №Ш-911 від 16.07.2020 року на адресу ОСОБА_1 надіслано відповідь на звернення, в якій останнім зазначено, про право на звернення до суду за захистом своїх прав у разі незгоди з діями ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал». (а.с. 48-49)
Також Управлінням «Водозбут» філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» на адресу відповідача скеровано відповідь за вих. №2341ув-13 від 10.08.2020 року на звернення з повідомленням про те, що нарахування за послуги з вивезення рідких побутових відходів здійснюється з 04.06.2020 та є правомірним, оскільки проект договору про послуги з вивезення рідких побутових відходів було направлено останньому засобами поштового зв'язку 04.06.2020, та вручено 09.06.2020, у зв'язку з чим договір вважається укладеним. (а.с. 50)
27.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до Управління «Водозбут» філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» з заявою про відмову від укладення договору про вивезення рідких побутових відходів. (а.с. 53)
12.10.2020 інспекцією по контролю за водокористуванням та підключенням абонентів Управління «Водозбут» філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» проведено огляд і опломбування вузла розподільного обліку питної води за особовим рахунком № НОМЕР_4 , що встановлений за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено Акт №1974 про прийняття вузла розподільного обліку на абонентський облік. Акт складено в присутності власника будівлі - ОСОБА_1 (а.с. 7)
21.03.2024 майстром ЦРМ проведено огляд, розпломбування і опломбування вузла розподільного обліку питної води, що встановлений за адресою: АДРЕСА_1 в колодязь, власником якого є ОСОБА_1 , про що складено Акт №212/03 про прийняття вузла розподільного обліку на абонентський облік, який складено без зауважень. (а.с. 8)
З наданого до позову представником позивача обґрунтованого розрахунку суми заборгованості за особовим рахунком НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 у останнього за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 виникла заборгованість за наданими позивачем послугами за адресою: АДРЕСА_1 в загальному розмірі 10797,91 грн, сума заборгованість якої включає в себе: заборгованість за абонентською платою, заборгованість за питну воду та заборгованість за вивіз рідких побутових відходів, зокрема, за вивіз останніх - у розмірі 6306,57 грн. (а.с. 16)
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з нормами ст. 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Звертаючись до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за надання послуг, зокрема з вивезення рідких побутових відходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 35-1 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виконавцем послуг з вивезення рідких побутових відходів на території міста Одеси визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»
Згідно з ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.
Отже, системний аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що власники або наймачі житлових будинків зобов'язані укладати договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, а відсутність паперового договору/підписання споживача не звільняє його від оплати таких послуг у разі надання таких. Відмова від укладення договору або неоплата послуг є порушенням правил благоустрою населених пунктів.
Із матеріалів справи вбачається, що 04.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» та ОСОБА_1 укладено договір № 1926/20200604/27 про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів за особовим рахунком № НОМЕР_2 . (а.с. 10)
Відповідно до п.п. 1 п. 7 Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року № 1070, в редакції на час виникнення правовідносин, під час укладення договору про надання послуг, сторони узгоджують графік їх надання, виходячи з потреби споживача, норм надання та якості послуг.
Згідно з п. 1 вказаного договору виконавець зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення рідких побутових відходів, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 3 договору № 1926/20200604/27 встановлено, що послуги з вивезення рідких побутових відходів надаються за графіком, узгодженим із споживачем, в межах обсягів, визначених нормами та кількістю осіб, на яких нараховуються послуги, але не рідше ніж один раз на шість місяців (Додаток №1).
Відповідно до п.п. 1 п. 3 договору № 1926/20200604/27 абонент попередньо, за 5 (п'ять) днів до запланованої дати вивезення відходів, для підтвердження замовлень має дзвонити у Колл-центр. Під час замовлення абонент повідомляє наступну інформацію: ПІБ, адреса, машкод, об'єм машини, яка потрібна для вивезення.
Пунктом 10 договору № 1926/20200604/27 передбачено, що у разі потреби виконавець здійснює перерахунок вартості фактично наданих послуг та повідомляє споживачеві про його результати (п.п.6 п.13 договору).
Споживач має право на зменшення розміру плати за послуги у разі недотримання графіка вивезення відходів (п.п. 6 п. 13 договору № 1926/20200604/27).
Зазначені обставини свідчать про те, що сторони в договорі № 1926/20200604/27 передбачили надання ТОВ «Інфокс» послуг з вивезення рідких побутових відходів згідно графіку, узгодженого із споживачем в межах обсягів, визначених нормами та кількістю осіб, на яких нараховуються послуги, але не рідше ніж один раз на шість місяців, який є додатком до договору.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем заборгованість за вивезення рідких побутових відходів розрахована за період з 01.01.2022 по 30.06.2025.
Згідно з графіка вивезення рідких побутових відходів до Договору від 04.06.2020 послуги з вивезення РПВ надаються не рідше, ніж один раз на шість місяців: жовтень 2020 та березень 2021. (а.с. 10зв)
Проте, в матеріалах справи відсутні докази складання ТОВ «Інфокс» графіку надання послуги з вивезення рідких побутових відходів та його узгодження із ОСОБА_1 за оспорюваний період - з 01.01.2022 по 30.06.2025.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
ТОВ «Інфокс» не надано суду належних, доказів, як то передбачено статтею 81 ЦПК України і що є його процесуальним обов'язком, на підтвердження факту виконання умов договору № 1926/20200604/27 і надання ОСОБА_1 послуг з вивезення побутових відходів у період з 01.01.2022 по 30.06.2025, суд же відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги ТОВ «Інфокс» до відповідача про стягнення заборгованості з вивезення побутових відходів за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 не підлягають задоволенню.
Разом з тим, висновок суду про відсутність договірних відносин між сторонами з постачання послуг з вивезення рідких побутових відходів є помилковим, з огляду на таке.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Частинами 1, 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Позивачем до позовної заяви надано копію рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, скерованого на ім'я відповідача, що підтверджує направлення відповідачу примірника договору та обізнаність останнього щодо його існування й умов.
Водночас відсутність підпису відповідача на договорі не є безумовною підставою для висновку про його неукладеність, оскільки фактичне користування послугами та відсутність заперечень щодо їх отримання можуть свідчити про приєднання до умов договору.
Крім того, як встановлено судом, відповідачем подавалася заява про розірвання договору на вивезення рідких побутових відходів, що свідчить про його укладення.
Щодо заперечень відповідача, що ним подавалася заява про розірвання договору на вивезення рідких побутових відходів, колегія суддів вказує таке.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.
Пунктом 26 договору № 1926/20200604/27 визначено підстави припинення дії договору: закінчення строку, на який його укладено, якщо одна із сторін повідомила про відмову від договору відповідно до п. 25 цього договору; смерті фізичної особи-споживача (виконавця); прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи-споживача (виконавця) або визнання його банкрутом.
Дія договору припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі порушення істотних умов договору другою стороною. У разі розірвання договору зобов'язання припиняться з моменту досягнення домовленостей про розірвання договору.
Системний аналіз наведеного законодавства, у тому разі і спеціального щодо спірних правовідносин, та оцінка на підставі такого доказів сторін свідчить про те, що подана відповідачем заява про відмову від укладення договору на вивезення рідких побутових відходів сама по собі не свідчить про його розірвання у розумінні ст. 651 ЦК України, оскільки не підтверджує досягнення сторонами згоди щодо розірвання договору та не є судовим рішенням про його розірвання.
Отже, хоча відповідачем не спростовано укладення між сторонами договору про вивезення рідких відходів, відсутність договору не звільняє від обов'язку сплати за житлово-комунальні послуги, проте через відсутність доказів складання ТОВ «Інфокс» графіку надання послуги з вивезення рідких побутових відходів та його узгодження із ОСОБА_1 за оспорюваний період - з 01.01.2022 по 30.06.2025 саме це є підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 вказаної норми).
З огляду на допущене судом неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване рішення змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в оскаржуваній частині в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі свого представника Солоненко Наталії Сергіївни задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року в оскаржуваній змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного тексту постанови - 12 травня 2026 року
Судді: М.В. Назарова
В.А. Коновалова
В.В. Кострицький