15 травня 2026 р. Справа № 440/4675/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 (суддя Алєксєєва Н.Ю.; м. Полтава) по справі № 440/4675/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
27 серпня 2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії -14.07.2020;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 у справі №1640/2295/18, за період з 01.01.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 14.07.2020.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів з огляду на порушення строків виплати пенсії.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 у справі №1640/2295/18, за період з 01.01.2018 по 14.07.2020.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.
02 лютого 2021 року рішення суду набрало законної сили.
22 лютого 2021 року судом видано виконавчий лист.
Окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій у порядку статті 383 КАС України задоволено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю у справі та подання звіту про виконання судового рішення задоволено.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали звіт про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №440/4675/20.
Окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області, щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду 19.10.2020 у справі №440/4675/20 в частині зобов'язання виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 у справі №1640/2295/18, за період з 01.01.2018 по 14.07.2020.
Повідомлено Пенсійний фонд України та Міністерство соціальної політики України про бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №440/4675/20.
Надіслано окрему ухвалу Пенсійному фонду України та Міністерству соціальної політики України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону ГУ ПФУ в Полтавській області.
Встановлено строк для надання відповіді на окрему ухвалу упродовж тридцяти днів з дня отримання її копії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 - повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю у справі та подання звіту про виконання судового рішення задоволено частково.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали звіт про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №440/4675/20.
24.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 382 КАС України про визнання протиправними дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного від 27 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - ГУ ПФУ в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 440/4675/20 залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року по справі №440/4675/20 скасовано. Справу № 440/4675/20 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного від 25 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року по справі №440/4675/20 скасовано. Справу № 440/4675/20 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 заяву ОСОБА_1 , подану відповідно до статті 382 КАС України, у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
06.01.2026 Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надано до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року у справі №440/4675/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №440/4675/20 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №440/4675/20 в двомісячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання.
Приймаючи звіт відповідача суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснено розрахунок ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 у справі №1640/2295/18, за період з 01.01.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 14.07.2020, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості і зазначає, що заборгованість буде виплачена після надходження коштів. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що звіт складений з дотриманням 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України та містить відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень в повному обсязі (відсутність фінансування) та які заходи вжито та вживаються ним для виконання судового рішення.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 по справі № 440/4675/20 повністю, відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області у прийнятті звіту та постановити ухвалу, якою стягнути кошти для відшкодування моральної шкоди у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 440/4675/20 від 19.10.2020 тривалий час залишається не виконаним в повному обсязі в частині здійснення відповідачем виплати заборгованості з пенсії. Вказує, що при постановлені ухвали про затвердження звіту судом першої інстанції не надано належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 без змін. Зазначає, що виплати боргів здійснюється Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат, крім зазначених, Головне управління не має. Вказує, що працівниками Головного управління, як територіального органу Пенсійного фонду України вчинено всі дії, спрямовані на виконання рішення суду, в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 , ч. 1 ст. 312 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 - 382-3 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду).
За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
За приписами ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Зокрема, суд повинен з'ясувати чи вживалися суб'єктом владних повноважень (зокрема, в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п'ятої статті 382-3 КАС України.
Зі змісту поданого відповідачем звіту судом встановлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 440/4675/20 здійснено розрахунок ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 у справі 1640/2295/18, за період з 01.01.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 14.07.2020.
Рішення суду виконано в межах покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства.
Сума доплати пенсії здійсненого за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020, становить 436,03 грн..
З метою виконання рішення суду у цій справі у повному обсязі, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до Пенсійного фонду України із запитами від 14.06.2021 за вих. №1600-0404-5/42181, від 06.07.2021 за вих. №2800-030203-9/32129, від 05.04.2024 за вих. №1600-0404-5/25554, від 12.06.2024 вих №1600-0404-5/43931, в яких просили розглянути питання виплати заборгованості пенсії, нарахованої на виконання рішення суду.
У відповідях на вказані запити, Пенсійний фонд України вказав, що нараховані на виконання рішень суду кошти підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду).
Щодо виплати Головним управлінням боргів за рішеннями суду повідомлено, що з вересня 2018 року по 2025 рік стан такої виплати повністю залежить від видатків Головного управління, запланованих за рахунок коштів Державного бюджету, кошти, які виділялися Державним бюджетом профінансовані в повному обсязі.
На переконання відповідача, з яким погодився і суд першої інстанції, невиконання судового рішення у відповідній частині обумовлюється незалежними від суб'єкта владних повноважень причинами, а саме відсутністю фінансування за відповідною графою бюджетних призначень.
За наслідком розгляду поданого відповідачем звіту, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області здійснені вичерпні дії, залежні від нього задля належного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 в адміністративній справі № 440/4675/20.
Так, Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що за наявності обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, відповідач повинен надати суду докази вжиття ним всіх необхідних заходів для виконання судового рішення.
Стверджуючи про відсутність необхідного бюджетного фінансування для погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, ГУ ПФ України в Полтавській області звіти про виконання рішення суду по суті є аналогічним за змістом попереднім.
Приймаючи та затверджуючи звіт відповідача суд першої інстанції не надав оцінку обставинам та доказам, що підтверджують:
- невключення до Бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на погашення заборгованості з виплати саме за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 в адміністративній справі № 440/4675/20.;
- вжиття керівником Головного управління активних і достатніх дій, які б свідчили про належне виконання ним обов'язків та використання всіх доступних інструментів, спрямованих на встановлення дійсного стану розгляду органом вищого рівня питання погашення заборгованості на виконання судового рішення у справі № 440/4675/20, боржником за яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Колегія суддів зауважує, що такі обставини безумовно підлягали правовій оцінці судом першої інстанції, однак були залишені судом першої інстанції поза увагою.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що 14.07.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 821, якою затверджений Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
Відповідно до пунктів 4 - 7 цього Порядку видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.
Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.
Згідно з пунктом 3 розділу VII Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-1 (далі - Порядок № 21-1 в редакції на час подання звіту), проєкт бюджету Пенсійного фонду на плановий рік протягом двох тижнів з дня прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік надсилається Міністерству соціальної політики України для погодження Міністром соціальної політики України відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950.
У випадку внесення змін до законодавчих та нормативно-правових актів, які впливають на доходи та видатки бюджету Пенсійного фонду до бюджету Пенсійного фонду також вносяться зміни (пункт 1 розділу VІII Порядку № 21-1).
Зокрема, за змістом положень пункту 2 зазначеного розділу Порядку № 21-1 якщо зміни відбуваються у межах затверджених бюджетом Пенсійного фонду показників, рішенням Голови правління вносяться зміни до помісячного розпису основних груп доходів і видатків бюджету та річного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду.
У разі виникнення відхилення оцінки прогнозу помісячних надходжень до бюджету Пенсійного фонду та видатків бюджету від показників, врахованих при формуванні помісячних розписів основних груп показників доходів і видатків та власних надходжень Пенсійного фонду, зміни структури видатків структурний підрозділ Пенсійного фонду, відповідальний за організацію бюджетного процесу, розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до бюджету Пенсійного фонду та подає їх на розгляд Голові правління.
Якщо зміни відбуваються у межах затверджених бюджетом Пенсійного фонду показників, рішенням Голови правління вносяться зміни до помісячного розпису основних груп доходів і видатків бюджету та річного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду.
Внесення змін до бюджету та/або бюджетної документації Пенсійного фонду, що застосовується в процесі використання коштів Державного бюджету України, які передаються на фінансування пенсійних програм, здійснюється після внесення змін до Державного бюджету України (крім випадків перерозподілу видатків державного бюджету в межах головного розпорядника коштів та надання Міністерством фінансів України довідок про зміни до річного розпису бюджету).
На підставі змін до бюджету Пенсійного фонду на відповідний бюджетний період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, розробляються зміни до планів доходів і видатків територіальних органів.
Враховуючи наведене, за відсутності відповідних бюджетних асигнувань, відповідач не позбавлений можливості вжиття додаткових заходів для забезпечення виконання судового рішення, зокрема, шляхом ініціювання перед Пенсійним фондом України питання про внесення змін до відповідного бюджету Пенсійного фонду України, а за потреби - і до Державного бюджету України, з метою забезпечення фінансування для погашення заборгованості з пенсійних виплат.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про прийняття поданого відповідачем звіту суд першої інстанції мав перевірити відомості, що свідчать про виконання відповідачем рішення суду в повному обсязі або в певній частині, а у разі невиконання судового рішення - перевірити, чи здійснив боржник усі можливі та залежні від нього дії задля виконання судового рішення, чи наявні реальні об'єктивні причини його невиконання в повному обсязі, які не залежать від боржника. З'ясування вказаних обставин має безпосередній вплив на правильне вирішення питання щодо прийняття звіту ГУ ПФУ в Полтавській області.
На переконання колегії суддів, твердження про відсутність бюджетних коштів не звільняло суд від обов'язку перевірити вжиття відповідачем реальних заходів, з метою пришвидшення їх надходження, чого зроблено не було.
Варто також зазначити, що у справах щодо здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо) лише за наявності доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, суд, відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС України, може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати.
Тобто, посилання відповідача на направлення запитів щодо виділення коштів до Пенсійного фонду України не є достатнім для вжиття завершальних заходів з виконання судового рішення у цій справі. Необхідним також є вжиття заходів з метою актуалізації перед Пенсійним фондом України проблеми неповного виконання судових рішень (зокрема, судового рішення у справі що розглядається), ухвалених не на користь Фонду, та ініціювання зміни системного підходу до виконання таких рішень.
Колегія суддів зазначає, що невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Окрім того, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (заява № 70297/01) та у справі Бакалов проти України (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на повному з'ясуванні обставин, що мають значення при вирішенні питання про прийняття звіту суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого суд дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про наявність підстав для прийняття звіту ГУ ПФУ в Полтавській області.
Решта доводів та вимог апеляційної скарги позивача виходить за межі завдань та повноважень суду, передбачених ст. 382, 382-2, 382-3 КАС України, під час здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а тому не підлягають задоволенню.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.
Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу позивача належить задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - скасувати, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.01.2026 про виконання рішення суду від 19.10.2020 в адміністративній справі № 440/4675/20.
Керуючись ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 по справі № 440/4675/20 - скасувати.
Справу № 440/4675/20 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.01.2026 про виконання рішення суду від 19.10.2020.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова