про витребування доказів
15 травня 2026 року справа № 580/1295/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 17 квітня 2022 року по 17 лютого 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 17 квітня 2022 року по 17 лютого 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 яка перебувала на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 17 квітня 2022 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії.
Представниця позивача звернулась до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 17 квітня 2022 року по 17 лютого 2023 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020, 2021, 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом, однак листом відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.
Ухвалою від 17 березня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.03.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зокрема, зазначив, що позовна заява за період з 19.07.2022 до 17.02.2023 підлягає поверненню позивачу у зв'язку із пропуском строку звернення. Представник відповідача вказав, що будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо нарахування та виплати йому суми грошового забезпечення, про які позивач повинен був дізнатися під час проходження служби, у т.ч протягом розумного строку, не надав.
Перевіривши матеріали адміністративної справи з урахуванням доводів позову та відзиву на позов, суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого рішення без встановлення всіх фактичних обставин справи та витребування додаткових доказів, як того вимагає стаття 242 вказаного Кодексу.
Суд виходить з того, що відповідно до частин 1, 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частинами 3, 7, 8 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу; особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали; у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, грошовий атестат або довідка про грошові виплати.
Суд зауважує, що відповідач до відзиву на позов не додав ані копії грошового атестату, ані довідки про нараховане грошове забезпечення позивача за час служби у В/Ч НОМЕР_1 з доказами ознайомлення позивача з такими документами.
Суд зазначає, що у п. 34 постанови від 29 грудня 2025 року у справі № 580/9034/24 Верховний Суд вказав, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Судової палати у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Крім того, суд врахував, що предмет спору у цій справі охоплює перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 до 17.02.2023 (як щомісячних його видів, так і одноразових додаткових). Натомість у матеріалах справи відсутні відомості про виплачені позивачу у спірний період одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, зважаючи на вищенаведене, для з'ясування всіх обставин у справі, суд з наявних у нього матеріалів та вимог частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що необхідне витребувати у відповідача додаткові докази у справі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 79, 80, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 копію грошового атестату/довідки про грошові виплати, виданих на ім'я ОСОБА_1 , чи іншого документа, який відображає фактичні суми нарахувань та виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 19.07.2022 до 17.02.2023 в розрізі кожного місяця, та докази ознайомлення позивача із вказаними документами.
Витребувані докази надати Черкаському окружному адміністративному суду протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, а письмову інформацію про неможливість подання таких доказів із зазначенням причин неможливості їх подання надати Черкаському окружному адміністративному суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Попередити ІНФОРМАЦІЯ_3 , що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВасиль ГАВРИЛЮК